Постанова

від 14.06.2017 по справі 916/298/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р.Справа № 916/298/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Лавриненко Л.В., Лашина В.В.

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю:

від ТОВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_3, протокол № б/н від 02.08.2016

Представник ТОВ Харчі 9132 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлений.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 груп

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2017

у справі № 916/298/17

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Харчі 9132

про стягнення 37706,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 груп (далі - ТОВ ОСОБА_1 груп ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Харчі 9132 (далі - ТОВ Харчі 9132 ) про стягнення 34542,96 грн. - основного боргу, 779,50 грн. - три проценти річних, 2383,56 грн. - втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 12/15-Д від 18.12.2015 щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.04.2017 позов задоволено частково. Стягнути з ТОВ Харчі 913 на користь ТОВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 7683,60 грн. - основного боргу, 530,27 грн. - індексу інфляції, 201,96 грн. - три проценти річних, 357,11 грн. - судового збору. Відмовлено позивачу у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ ОСОБА_1 груп звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2017 по справі № 916/298/17 де частково відмовлено у задоволені позовних вимог та постановити нове рішення, яким: стягнути з ТОВ Харчі 913 26 859,36 основної заборгованості за поставлений товар, 577,47 грн. - річних, 1853,29 грн. - втрат від інфляційних процесів; стягнути з ТОВ Харчі 913 суму судового збору в розмірі 1242,89 грн. В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що на підставі Договору поставки №12/15-Д від 18 грудня 2015 року, позивачем протягом березня-квітня 2016 року було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними.

При звернені до суду першої інстанції, позивачем були подані до суду копії видаткових накладних та рахунків-фактур з доказами їх направлення відповідачу. Також Позивачем було враховано відсутність підписів та відтиску печатки на видаткових накладних УТСМ0001155 від 01.04.2016 - на суму 18 354 грн. 24 коп. УТСМ0001427 від 15.04.2016 - на суму 8 505 грн. 12 коп. і додатково подано податкові накладні до цих поставок (які пройшли реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та були засвідчені Позивачем) та довідку від перевізника з поясненням відсутності підписів та відтиску печатки на вказаних документах.

Крім того, скаржник зазначає, що відповідач у власній податковій звітності засвідчив факт отримання товару та використання податкового кредиту за вказаними видатковими (податковими) накладними задекларувавши вартість поставленого товару (без ПДВ) та суму ПДВ по двох спірних накладних у податковій декларації за квітень 2016 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лашин В.В., Лавриненко Л.В.) від 15.05.2017 апеляційну скаргу ТОВ ОСОБА_1 груп прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.06.2017 об 11:30.

У судове засідання 14.06.2017 з'явився представник позивача.

В судовому засіданні представник ТОВ ОСОБА_1 груп апеляційну скаргу підтримав.

Представник ТОВ Харчі 9132 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлений.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення представника ТОВ ОСОБА_1 груп , розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.12.2015 між ТОВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 (постачальник) та ТОВ Харчі 913 (покупець) укладено договір поставки №12/15-Д, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування, у подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно оплатити його відповідно до умов даного договору. Передача товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Умови і місце поставки кожної партії товару викладаються сторонами відповідно до вимог Інкотермс 2010 і визначаються: DAP (склад покупця) або EXW (склад постачальника) за взаємною згодою сторін (п.п.1.1., 1.2., 6.3. договору).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до умов п.п.5.1., 5.2. договору поставки №12/15-Д від 18.12.2015 підставою для проведення оплати є: видаткова накладна, та/або товарно-транспортна накладна, та/або рахунок-фактура. Покупець зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару банківським безготівковим переказом на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати, вказаної у видатковій накладній (дати виписки видаткової накладної).

Згідно п.12.2. договору поставки №12/15-Д від 18.12.2015 він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2016.

18.12.2015 сторонами до договору поставки №12/15-Д від 18.12.2015 підписано протокол розбіжностей.

На підтвердження проведення поставки товару відповідачу позивач подав до справи видаткові накладні №УТСМ0000829 від 10.03.2016р. на суму 14169,18грн., №УТСМ0001155 від 01.04.2016 на суму 18354,24 грн., №УТСМ0001427 від 15.04.2016 на суму 8505,12 грн., довіреність від 18.12.2015. При цьому, накладні №№УТСМ0001155, УТСМ0001427 не містять підписів та печаток відповідача про отримання товару.

Також, позивач подав податкові накладні від 01.04.2016 та від 15.04.2016.

Фактичну доставку товару виконувало ТОВ Юніон Логістик , що вбачається із листа останнього №2212/16-2 від 22.12.2016, яким останній проінформував ТОВ ОСОБА_1 груп , що товаросупровідні документи ТОВ Харчі 913 залишили у себе, та запевнили водія, що найближчим часом самостійно відправить їх позивачу.

Як свідчить виписка по рахунку позивача, відповідачем частково було оплачено вартість отриманого товару в сумі 22500,00 грн.

22.06.2016 позивач надіслав відповідачу претензію №2 про сплату вартості поставленого товару.

22.12.2016 позивач надіслав відповідачу рахунки на оплату вартості поставленого товару №УТСМ0000811 від 10.03.2016, №УТСМ0001156 від 01.04.2016, №УТСМ0001374 від 15.04.2016.

Відмовляючи частково у задоволені позову ТОВ ОСОБА_1 груп до відповідача, господарський суд Одеської області зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами у справі факту поставки товару за накладними №УТСМ0001155 від 01.04.2016 на суму 18354,24 грн., №УТСМ0001427 від 15.04.2016 на суму 8505,12 грн., оскільки останні не підписані уповноваженою особою відповідача.

Проте, колегія апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком місцевого господарського суду відповідно до наступного.

Колегія апеляційної інстанції вважає за необхідним зазначити, що окремі дефекти та недоліки в оформленні накладних не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції.

В силу частини 8 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України не містять застережень, які б звільнили покупця від обов'язку оплатити отриманий товар у зв'язку з неналежним оформленням господарських операцій первинними документами.

За вимогами статті 692 даного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 14.1.178. Податкового кодексу визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, місцевий господарський суд не врахував вищевикладеного та не з'ясували чи складалась позивачем податкова накладна на постачання товарів за укладеним між ним та відповідачем договором поставки № 12/15-Д від 18.12.2015, тобто не з'ясували, чи зафіксовано факт поставки товару в асортименті, передбаченому вказаним договором, в податкових документах відповідача.

19.04.2017 до господарського суду Одеської області надійшла відповідь Чорноморської ОДПІ головного управління ДФС в Одеській області про надання відомостей щодо ТОВ Харчі 913 (ІПН 399800715212), яка міститься в податковому органі, та надало завірені копії податкової звітності ТОВ Харчі 913 з податку на додану вартість (поданої у електронному вигляді) за квітень 2016 року.

З розділу ІІ Додатку 5 податкової декларації ТОВ Харчі 913 з податку на додану вартість за квітень 2016 року (а.с. 85), вбачається, що відповідач відобразив відомості про постачальника за ІПН 391311310313 (ТОВ ОСОБА_1 груп ) з обсягом постачання без ПДВ у сумі 22 382,80 грн. та сумою ПДВ за основною ставкою 4 476,56 грн., що в повній мірі відповідає сумі обсягів постачання та розміру ПДВ за накладними №УТСМ0001155 від 01.04.2016 на суму 18354,24 грн., №УТСМ0001427 від 15.04.2016 на суму 8505,12 грн.

У зв'язку з цим господарський суд Одеської області не врахував, що відповідно до ч.ч. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, надавши оцінку лише накладним №УТСМ0001155 від 01.04.2016 на суму 18354,24 грн., №УТСМ0001427 від 15.04.2016 на суму 8505,12 грн., залишав поза увагою інші наявні в матеріалах справи засоби доказування на підтвердження факту поставки позивачем відповідачу товару за договором № 12/15-Д від 18.12.2015, зокрема податкову документацію, та не врахували вимоги податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено факт поставки товару за видатковими накладними №УТСМ0001155 від 01.04.2016 на суму 18354,24 грн., №УТСМ0001427 від 15.04.2016 на суму 8505,12 грн. з огляду на те, що відомості в спірних видаткових накладних та податкових накладних повністю співпадають і відображені в офіційній податковій звітності Відповідача. Крім того факт поставки товару за спірними накладними так і не був спростований чи заперечений відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд спору в господарському суді першої та апеляційної інстанції.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ ОСОБА_1 груп про стягнення з ТОВ Харчі 913 основного боргу за договором поставки № 12/15-Д від 18.12.2015 у сімі 34 542,96 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві 3% річних у розмірі 779,50 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 2 383,56 грн. Колегія суду перевірила розрахунки, останні зроблені вірно, а отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуюче викладене, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 груп підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Ожеської області від 20.04.2017 у справі № 916/298/17 підлягає частковому скасуванню, у зв'язку з не повним встановлення обставин, з винесенням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99,

101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 груп - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2017 у справі № 916/298/17 - скасувати частково та прийняти нове рішення.

Позов ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 груп - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Харчі 913 на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 34 542,96 грн. - основного боргу, 779,50 грн. - три проценти річних, 2383.56 грн. - індексу інфляції, 1600,00 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Харчі 913 на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 ОСОБА_2 - 1760,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 15.06.2017.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя В.В. Лашин

Суддя Л.В. Лавриненко