Ухвала

від 19.04.2017 по справі 903/202/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"19" квітня 2017 р. № 903/202/17

за позовом кредитної спілки "Християнська злагода"

до відповідача ОСОБА_1 районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області

про зняття арешту з майна (скасування постанови про арешт майна)

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач - кредитна спілка "Християнська злагода" звернувся до суду з позовом до відповідача - Шацького районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 486262 від 15.09.2009 року, виданої відділом державної виконавчої служби Шацького районного управління юстиції Волинської області, якою накладено обтяження на майно ОСОБА_2.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає наступне.

Між КС "Християнська злагода" та громадянкою ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту № 119/08. В забезпечення цього договору, та інших договорів які укладено та/або будуть укладені між сторонами, укладено Іпотечний Договір від 18.06.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 1231.

Згідно договору іпотеки ОСОБА_2 передала позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою Волинська область, Шацький район, с. Ростань, вул. Лісова, буд. 35, та земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за адресою Волинська область, Шацький район, с. Ростань, вул. Лісова, 35 кадастровий номер 0725785000:01:001:1017.

З інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивачу стало відомо, що відділ державної виконавчої служби Шацького районного управління юстиції Волинської області, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №486262 від 15.09.2009 року наклав арешт на житловий будинок з господарською будівлею Б-1 сараєм, за адресою Волинська область, Шацький район, с. Ростань, вул. Лісова, буд. 35.

Позивач вважає, що такі дії відповідача не являються законними та обмежують права позивача, як іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 21.04.1999 року, яка була чинна на момент накладення заборони), для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Сума заборгованості по договорах надання кредиту ОСОБА_2 перед позивачем складає 1 789 023,40 грн.

Оскільки, відповідачем не проведено реалізацію будинку ОСОБА_2, на яке накладено заборону від 15.09.2009 року, вважаємо, що рішення на підставі якого накладалась заборона, набрало законної сили після укладення Договору іпотеки з позивачем.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду КС "Християнська злагода" надіслала заяву про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника та перенесення засідання на іншу дату. Причин неявки представника в судове засідання позивач не повідомив.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилено судом з наступних підстав.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді не обмежене певним колом осіб, а надання додаткових пояснень та доказів по справі в господарському судочинстві не ставиться в залежність від явки уповноважених представників у судове засідання.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Статтею 77 ГПК України встановлені обставини, за яких господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України за відсутності представників сторін.

Ухвалою суду від 28.03.2017р. розгляд справи відкладено на 19.04.2017р., відповідача зобов'язано надати суду відзив на позовну заяву (доводи та заперечення), копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №486262 від 15.09.2009р., якою накладено арешт на майно ОСОБА_2.

19.04.2017р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив (вх..01-54/3887/17 від 19.04.2017р.), в якому РВ ДВС повідомляє, що арешт на майно боржника ОСОБА_2 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА №486262 від 15.09.2009 року, було накладено в межах виконавчого провадження №14759403, відкритого на виконання ухвали (про забезпечення позову) Галицького районного суду м .Львова від 07.09.2009 року №2-2522 про накладення заборони на відчуження житлового будинку з господарською будівлею Б-1 сараєм, що знаходиться в с.Ростань Шацького району, вул.Лісова,35. Вважає, що дії відділу ДВС Шацького РУЮ Волинської області при накладення арешту на вказане майно були законними, оскільки вчинені на виконання рішення суду з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження . Виконавче провадження №14759403, в межах якого було накладено арешт на вищевказане майно, було закінчено 15.09.2009 року на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження . Станом на сьогоднішній день дане виконавче провадження знищене, оскільки термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки, тому надати копію постанови про накладення арешту та оголошення заборони на його відчуження Шацький районний відділ ДВС ГТУЮ у Волинській області не має можливості. При роботі з автоматизованою системою виконавчих проваджень вдалось отримати витяг із спецрозділу, який містить інформацію про вищевказане виконавче провадження. Зазначає, що згідно ст.50 Закону України Про виконавче провадження в редакції, яка діяла на день закінчення вищевказаного виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ст.49 даного Закону при виконанні рішень суду про забезпечення лозову, не було підставою для зняття арешту з майна.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Розглянувши матеріали справи та подані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

При зверненні до господарського суду з позовом про зняття арешту з майна, позивач просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 486262 від 15.09.2009 року, виданої відділом державної виконавчої служби Шацького районного управління юстиції Волинської області, якою накладено обтяження на майно ОСОБА_2, оскільки вважає, що дії відповідача не являються законними та обмежують права позивача, як іпотекодержателя арештованого майна.

Отже, предметом позову, в даному випадку, є скасування постанови державного виконавця.

Згідно ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до п.11 Постанови № 10 від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження") - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК .

Згідно п.2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016р. Про судову практику в справах про зняття арешту з майна відповідачами в справі є боржник, та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року

№ 2677-VI).

Пунктом 4 даної постанови ВССУ встановлено, що у разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 15 ЦПК, статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна пов'язаний з їх підприємницькою діяльністю.

З наданої відповідачем роздруківки ВП-спецрозділ вбачається, що арешт на майно ОСОБА_2, а саме на житловий будинок з господарською будівлею Б-1 сараєм, що знаходиться в с. Ростань Волинська область, Шацький район, вул. Лісова, буд. 35, накладено Шацьким РВ ДВС у виконавчому провадженні 14759403 на виконання ухвали Галицького районного суду м.Львова від 07.09.2009р. №2-2522. Боржником є фізична особа ОСОБА_2, а стягувачем - фізична особа ОСОБА_3. Дане виконавче провадження закінчено згідно п.8 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження (фактичне повне виконання рішення).

Отже, відповідачами у справі про зняття арешту з майна, в даному випадку, мають бути фізичні особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а третью особою - ВДВС.

З поданого до господарського суду позову вбачається, що сторонами у справі є юридичні особи, проте позивач в прохальній частині просить скасувати постанову про арешт майна боржника, а не зняти арешт з майна.

Судом встановлено, що арешт на майно був накладений за рішенням суду в порядку цивільного судочинства. Тому, враховуючи характер спору, вимога про скасування постанови про арешт майна не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.17 постанови № 10 від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ» до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах, зокрема, про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання.

Отже, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 486262 від 15.09.2009 року, виданої відділом державної виконавчої служби Шацького районного управління юстиції Волинської області, якою накладено обтяження на майно ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №14759403, відкритого на виконання ухвали (про забезпечення позову) Галицького районного суду м .Львова від 07.09.2009 року №2-2522 , не може бути предметом позовної вимоги, що розглядається в порядку господарського судочинства.

Згідно пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Пунктом 5 частини 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи зазначене та керуючись п.1 ч.1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив :

Припинити провадження у справі.

Суддя О. Г. Слободян