Рішення

від 18.04.2017 по справі 527/2036/16-ц

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/2036/16-ц

провадження 2/527/48/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 року Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Марущак Р.М.

при секретареві - Самородовій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно - промислова компанія Полтавазернопродукт про припинення договору оренди земельної ділянки,

встановив:

Позивач 3.10.2016 року звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим.

Позов обгрунтовано наступним. 22 листопада 2011 року між ним , як орендодавцем, та ТОВ ІПК Полтавазернопродукт , як орендарем, строком на п ять років було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5320687600:00:011:0038, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, та належить йому на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 124039 .

Відповідно до абз.1 п.1 ст. 31 Закону України Про оренду землі , умов договору (п.36) , дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Враховуючи положення чинного законодавства та зміст договору, він (позивач) 21.09.2016 року звернувся до відповідача з листом-повідомленням, в якому зазначив, що припинення договору оренди землі обумовлюється закінченням п ятирічного строку, на який його було укладено, тобто договір припиняється 22.11.2016 року (з урахуванням можливості орендаря закінчити збір врожаю у 2016 році).

Проте, з адресованого йому листа-повідомлення ВП АФ Степове ТОВ ІПК Полтавазернопродукт , вбачається, що орендар вважає, що договір діє протягом 5 років з дати його державної реєстрації, а не дати укладення, тому строк його дії закінчується 23.05.2017 року.

На його думку (позивача) така позиція суперечить правовій позиції, висловленій у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-118 цс 13, в якій зазначено, що вчинення правочину - це момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Позивач та відповідач під час підписання договору 22.11.2011 року досягли згоди з усіх істотних умов, в тому числі, узгодили строк на який укладено договір оренди. Тому не має ніякого правового значення коли договір набрав чинності, так як це не впливає на строк договору, який сторонами було погоджено.

Посилаючись на викладене, позивач (з урахуванням уточнення позовних вимог) прохав:

- визнати припиненим договір оренди землі № 6 від 22 листопада 2011 року, що укладений між ОСОБА_1, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю інвестиційно-промислова компанія Полтавазернопродукт , як орендарем, зареєстровний у відділі Держкомзему у Глобинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 травня 2012 року за № 5320600040002927, з 22 листопада 2016 року на підставі п. 8 Договору, в зв язку з закінченням строку на який його було укладено сторонами, але не пізніше моменту закінчення збирання врожаю орендарем у 2016 році.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з явився. Належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій прохав позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засівдання не з явився. Направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та письмове заперечення, в якому вказав, що позов не визнає. Зазначив, що підстав для визнання договору оренди припиненим немає, так як строк дії договору не закінчився. Його слід обчислювати від дати державної реєстрації договору, а не з моменту укладення. Відповідач почав використовувати земельну ділянку з моменту підписання акту приймання-передачі, тобто з 25.05.2012 року - відразу після проведення державної реєстрації. За таких обставин договір оренди землі припинить свою дію 23.05.2017 року.

Суд, дослідивши надані письмові докази, встановив наступне.

Відповідно до державного акта на право власності на землю серії ПЛ № 124039 позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4.86 га, кадастровий номер 5320687600:00:011:0038, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

22 листопада 2011 року між ним, як орендодавцем, та Виробничим підрозділом Агрофірма Степове ТОВ ІПК Полтавазернопродукт (код ЄДРПОУ 31059651), як орендарем, було укладено Договір оренди названої земельної ділянки за № 6. При підписанні договору від імені відповідача, як юридичної особи, на підставі Статуту ТОВ ІПК Полтавазернопродукт та нотаріально посвідченої довіреності, діяв директор названого виробничого підрозділу ОСОБА_2.

В п. 8 договору було зазначено, що договір укладено на п ять років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою), але в будь-якому випадку він діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Пунктом 44 договору оренди земельної ділянки передбачено, що цей договір набирає чинності після його державної реєстрації.

23 травня 2012 року договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему в Глобинському районі, про що є відповідна відмітка на договорі. 25 травня 2012 року земельна ділянка відповідно до акту приймання-передачі була передана орендодавцем у строкове платне користування орендарю.

На даний час між сторонами виник спір. Позивач рахує строк дії договору з моменту його підписання - 22 листопада 2011 року і вважає вказаний договір оренди припиненим внаслідок закінчення п ятирічного строку, на який його було укладено, вимагає визнати його припиненим з 22 листопада 2016 року. Відповідач обчислює строк дії договору з моменту його державної реєстрації - 23 травня 2012 року, вважає договір не припиненим, а тому не повертає земельну ділянку позивачу.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У ч.2 ст. 213 та ст. 637 ЦК України закріплено, що на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (умов договору).

Ч.1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 6.10.1998 року № 161- ХІV ( з наступними змінами та доповненнями ).

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777 цс 16.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного суду України, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд поділяє правову позицію, викладену в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777 цс 16 і не вбачає підстав в конкретному спорі відступати від неї.

Доводи позивача та його представника в частині того, що строк дії договору слід рахувати з дати його підписання, судом сприйняті критично, виходячи з вищевказаної правової позиції, та припису частини 2 статті 20 Закону України Про оренду землі в редакції Закону № 2469-VІ від 8.07.2010 року, що була чинною на час укладення договору оренди землі між сторонами.

Так, нормою вказаної статті було чітко встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З огляду на викладене, з урахуванням зазначених норм матеріального права, суд дійшов висновку, що строк дії спірного договору спливає 23 травня 2017 року.

Отже, строк дії договору оренди не закінчився (не припинився), договір станом на дату ухвалення рішення є чинним.

Врахувавши викладене, суд у задоволенні позову відмовляє повністю.

Керуючись ст. ст. 210,213, 637,638, 792 ЦК України, п.3 постанови Пленуму ВСУ від 6.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , ст. ст. 10,11, 30, 60, 212-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно - промислова компанія Полтавазернопродукт про припинення договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Р. М. Марущак