Ухвала

від 21.04.2017 по справі 824/219/17-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 квітня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/219/17-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов приватного підприємства "Колос" до Міністерства аграрної політики та продовольства України, департаменту агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Колос" звернулось до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, департаменту агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії.

Так, позивач просить суд:

-зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України (код ЄДРПОУ 37471967,01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24) вчинити передбачені законодавством дії щодо погашення приватному підприємству "Колос" (ідентифікаційний код 14257808, адреса: 58002, м. Чернівці, пл. Театральна, 6) суми бюджетного відшкодування у розмірі 2476425,00 грн;

-зобов'язати департамент агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38536252, 58000, м. Чернівці, вул. Грушевського, 1) вчинити передбачені законодавством дії щодо виплати приватному підприємству "Колос" (код ЄДРПОУ 14257808, 58002, м. Чернівці, пл. Театральна, 6, р/р №26009402168 в АТ "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805) суми бюджетного відшкодування у розмірі 2476425,00 грн в якості часткової компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами.

          Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року позовну заяву приватного підприємства "Колос" залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали, а також зазначено спосіб їх усунення.

Вказану ухвалу суду приватне підприємство "Колос" отримало 14 квітня 2017 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, а також самим позивачем в заяві про усунення недоліків, яку подано до суду 19 квітня 2017 року.

Таким чином, встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви закінчився 19 квітня 2017 року.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов до висновку, що позивачем у встановлений судом строк не повністю усунено недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, а саме: не подано до суду документа про сплату судового збору у розмірі 35546,38 грн.

Водночас, позивачем разом із заявою про усунення недоліків подано суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обгрунтування вказаного клопотання зазначено, що приватне підприємство "Колос" не змогло виконати вимогу суду щодо сплати судового збору у розмірі 35546,38 грн, оскільки протягом строку встановленого судом для усунення недоліків позовної заяви у позивача відсутні кошти на розрахунковому рахунку у зв'язку із незадовільним майновим станом підприємства. Тому згідно статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України позивач просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України “Про судовий збір” також визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що підставою для відстрочення сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони. До того ж, відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Указаний принцип закріплений і в статті 10 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв прав учасників адміністративного процесу, зокрема, за ознаками майнового стану.

Позивач зазначає, що не має можливості сплатити судовий збір, оскільки відсутні кошти на розрахунковому рахунку у зв'язку із незадовільним майновим станом підприємства, на підтвердження чого надано довідку №09202-86/67-6197 від 19 квітня 2017 року. В ній зазначено, що приватне підприємство "Колос" є клієнтом ПАТ "Укрсоцбанку" та має відкритий поточний рахунок 26003000254281, залишок коштів на якому станом на 19 квітня 2017 року становить 1929,32 грн.

Однак при цьому позивачем не наведено переконливих доводів та, відповідно, не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач матиме фінансову можливість сплатити судовий збір за звернення до суду із цим позовом до ухвалення судового рішення у справі.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що пунктом 2.2 Статуту приватного підприємства "Колос", наданого разом із позовною заявою, передбачено, що підприємство має, зокрема, самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках.

Проте позивач, заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, не надав належних доказів відсутності коштів на інших рахунках приватного підприємства "Колос" в банках або ж доказів на підтвердження того, що приватне підприємство "Колос" не має інших відкритих рахунків у банках, крім відкритого поточного рахунку 26003000254281 в ПАТ "Укрсоцбанк".

Відтак, наведені в клопотанні доводи суд оцінює критично. Такі не є безумовною підставою для висновку про незадовільний майновий стан приватного підприємства "Колос" та, відповідно, про наявність підстав для прийняття рішення щодо відстрочення сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи викладене, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Таким чином, станом на 21 квітня 2017 року позивач не усунув недоліки позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає поверненню, в разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись статтями 88, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1.В задоволенні клопотання приватного підприємства "Колос" про відстрочення сплати судового збору відмовити.

2.Позовну заяву приватного підприємства "Колос" до Міністерства аграрної політики та продовольства України, департаменту агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.

Роз'яснити, що відповідно до частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на цю ухвалу може бути подано до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.          

          Суддя                                                                                           О.П. Лелюк