Постанова

від 18.04.2017 по справі 820/64/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2017 р. № 820/64/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання прийнятими і зареєстрованими податкових декларацій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо неприйняття та невизнання поданих ТОВ "Фландрія Плюс" (код 3495588) податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року разом з додатками до них, як податкової звітності;

- визнати подані ТОВ "Фландрія Плюс" (код 34955881) податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року разом з додатками до них прийнятими та зареєстрованими Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за датами їх фактичного отримання - 20.05.2016 року, 17.06.2016 року, 20.07.2016 року, 22.08.2016 року, 20.09.2016 року відповідно.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у контролюючого органу були відсутні законні підстави щодо неприйняття та невизнання поданої товариством податкової звітності, як податкових декларацій, оскільки подана податкова звітність з податку на додану вартість за відповідні періоди складені з дотримання порядку їх заповнення. А підстави, за якими подану позивачем звітність визнано відповідачем, як неподатковою, не передбачені законом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, правом на надання заперечень та висловлення своєї правової позиції по справі не скористався.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ТОВ "Фландрія Плюс" визначено: м. Харків, вул. Культури, 20-В.

Судом встановлено, що ТОВ "Фландрія Плюс" подано податкову звітність у паперовому вигляді:

- 20.05.2016 позивачем нарочно подано у паперовому вигляді до відповідача податкову декларацію з ПДВ за квітень 2016 року, про що свідчить вхідний штамп на другому екземплярі декларації;

- 17.06.2016 позивачем нарочно подано у паперовому вигляді податкову декларацію з ПДВ за травень 2016 року, про що свідчить вхідний штамп на другому екземплярі уточнюючого розрахунку;

- 20.07.2016 позивачем нарочно подано у паперовому вигляді податкову декларацію з ПДВ за червень 2016 року, про що свідчить вхідний штамп на другому екземплярі декларації

- 22.08.2016 позивачем нарочно подано у паперовому вигляді до відповідача податкову декларацію з ПДВ за липень 2016 року, про що свідчить вхідний штамп на другому екземплярі декларації;

- 20.09.2016 позивачем нарочно подано у паперовому вигляді до відповідача податкову декларацію з ПДВ за серпень 2016 року, про що свідчить вхідний штамп на другому екземплярі декларації.

Доказів на спростування вищезазначених обставин представником відповідача до суду не надано.

Судом встановлено, що позивачем отримано від відповідача повідомлення № 17483/10/20-30-08-02-24 від 21.09.2016 року, № 14238/10/20-30-08-02-24 від 23.08.2016 року, № 10610/10/20-30-08-02-24 від 20.07.2016 року, № 8291/10/20-30-08-02-24 від 17.06.2016 року, № 6172/10/20-30-08-02-24 від 20.05.2016 року, згідно яких останній не прийняв та не визнав подану позивачем податкову звітність з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, як податкові декларації.

Суд зазначає, що згідно отриманих позивачем вказаних повідомлень, підставою неприйняття та невизнання поданої позивачем податкової звітності є порушення правил її заповнення у вигляді невідповідності заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням).

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неприйняття та невизнання поданої позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

Згідно п.48.1 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Цим же пунктом визначено, що форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Також п. 48.3 ст.48 Податкового кодексу України встановлено перелік обов'язкових реквізитів, які повинні міститися у податковій декларації, зокрема: - тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); - звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; - звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); -повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; - код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; - реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); - місцезнаходження (місце проживання) платника податків; - найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; - дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; - підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п.п.48.5.1 п.48.5 ст.48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація повинна бути підписана. керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Водночас, п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України визначено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до п.49.1 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

- особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

- надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.8, п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу України).

Пунктом 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що підставою для неприйняття та відмови контролюючого органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом доходів та зборів.

При цьому, отримане платником податку в порядку пп.49.11 ст.49 Податкового кодексу України повідомлення є юридичною формою рішення, яке спричиняє для платника податку правові наслідки у вигляді неприйняття та невизнання поданої податкової звітності, як податкової декларації.

Як встановлено з досліджених у судовому засіданні повідомлень № 17483/10/20-30-08-02-24 від 21.09.2016 року, № 14238/10/20-30-08-02-24 від 23.08.2016 року, № 10610/10/20-30-08-02-24 від 20.07.2016 року, № 8291/10/20-30-08-02-24 від 17.06.2016 року, № 6172/10/20-30-08-02-24 від 20.05.2016 року, підставою неприйняття та невизнання поданих позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, як податкових декларацій, є порушення правил її заповнення у вигляді невідповідності заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням).

Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до абз.2 п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, до яких, зокрема, відноситься: ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до п. 12.2 розд. ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, надісланого контролюючим органом, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками контролюючих органів, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням. (п. 12.3 розд. ХІІ Порядку).

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. (п. 12.4 розд. ХІІ Порядку).

Згідно з абзацом першим п. 12.5 розд. ХІІ Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою № 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

Згідно ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Так, згідно виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням підприємства є м. Харків, вул. Культури, 20-.В., тобто на дату відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності підприємства, відомості про юридичну особу - позивача були підтвердженими.

Окрім того, про відповідність податкової адреси фактичному місцезнаходженню ТОВ "Фландрія Плюс" свідчить укладений між позивачем та ПрАТ "Фінансова компанія "Авантаж" договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2013 року, предметом якого є оренда позивачем нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Культури, 20-В.

Досліджуючи подані позивачем до відповідача спірні податкові декларації судом встановлено, що зазначена в податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, податкова адреса відповідає відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, зазначена у поданих позивачем податкових деклараціях інформація щодо місцезнаходження повністю відповідає податковій адресі, у зв'язку із чим обставини, на які посилається у повідомленнях відповідач щодо невизнання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, як податкових декларацій, не відповідає законним підставам, за якими контролюючий орган визнає податкову звітність, як неподаткову.

Отже, суд приходить до висновку, що подані позивачем декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, за змістом та формою заповнені з дотриманням визначених законом порядку, а зазначена у вказаних податкових деклараціях податкова адреса відповідає фактичному місцезнаходженню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо неприйняття та невизнання поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість разом з додатками до них за вказані вище податкові періоди, як податкової звітності, підлягають задоволенню.

У відповідності до п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Також, п.49.13 ст.49 Податкового кодексу України визначено що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Тому суд зазначає, необхідним захистом порушених прав позивача необхідно не тільки встановити причину порушення прав (визнати протиправними дії щодо неприйняття та невизнання податкової звітності ), але й усунути їх наслідки, зокрема, зазначити дату, з якої податкова декларація вважається прийнятою та отриманою контролюючим органом.

Наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року №1503/12/13-12, в якому зазначено, що резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Отже, суд зазначає, що податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року подані позивачем, мають бути прийняті та зареєстровані Центральною об'єднаною державно податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за датами їх фактичного отримання - 20.05.2016 року, 17.06.2016 року, 20.07.2016 року, 22.08.2016 року, 20.09.2016 року відповідно.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання прийнятими і зареєстрованими податкових декларацій - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо неприйняття та невизнання поданих ТОВ "Фландрія Плюс" (код 3495588) податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року разом з додатками до них, як податковою звітністю.

Визнати податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року разом з додатками до них подані ТОВ "Фландрія Плюс" (код 34955881) прийнятими та зареєстрованими Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за датами їх фактичного отримання - 20.05.2016 року, 17.06.2016 року, 20.07.2016 року, 22.08.2016 року, 20.09.2016 року відповідно.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фландрія Плюс" (61058, м. Харків, вул. Культури, 20-В, код ЄДРПОУ 34955881) сплачену суму судового збору в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 квітня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников