Ухвала

від 19.04.2017 по справі 826/3956/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3956/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання без участі сторін матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крендель до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Крендель (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві) у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 03.03.2016 року №0000462800 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ Крендель є юридичною особою, яка зареєстрована 29.09.2009 Шевченківською районною у м. Києві Державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію №306820.

Як платник податків, позивач перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: діяльність ресторанів, надання послуг громадського харчування.

05.02.2016 співробітниками ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку ТОВ Крендель з питань здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, перевірка здійснювалась за адресою: м. Київ, вул. Павлівська,17.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 15.02.2016 № 0169/26/15/13/36690972, яким зафіксовані порушення п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (а.с.46-47).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 03.03.2016 року №0000462800, яким застосовані до позивача фінансові санкції у розмірі 17 000,00 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без марок акцизного податку встановленого зразка (далі по тексту - оскаржуване рішення) (а.с.44).

Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача про застосування фінансової санкції протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що марка акцизного податку, за відсутності ознак її підробки, є дійсною, адже підтверджує факт сплати акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України алкогольного напою. Зразок (форма) такої марки завжди офіційно встановлюється уповноваженим органом державної влади.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 21.1.1, 21.1.2 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів № 481/95- ВР від 19.12.1995 (далі по тексту - Закон № 481/95) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання (абз. 4 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95).

Між тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що алкогольні напої, які перевірялися в кафе позивача та описані в додатку №1 до акту перевірки, відповідно до видаткової накладної від 05.11.2011 року №1163631, ТОВ Крендель придбано у ТОВ Експанція (код ЄДРПОУ 32294905) в кількості 5 пляшок вина Giesen Estate Sauvignon Blanc на загальну суму з ПДВ 795,00 грн. (а.с.35).

Крім того, в матеріалах справи міститься фотокопія пляшки вина Giesen Estate Sauvignon Blanc, з даної фотокопії вбачається, що на ній наклеєна акцизна марка встановленого зразка.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що факт зберігання зазначеної алкогольної продукції не є порушенням закону, а тому висновки податкового органу, що позивачем зберігались алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка, а тому до останнього мають застосовуватись штрафні санкції, є безпідставними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що марка акцизного податку спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно із п.п. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Статтею 17 Закону № 481/95 передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Таким чином, склад правопорушення, за яке статтею 17 Закону № 481/95 передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Між тим, в даному випадку податковим органом встановлено факт зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановлено зразка.

Відповідно до п. 226.1 ст. 226 ПК України в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно із п. 226.2 ст. 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Правовими положеннями п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

· алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;

· алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

· алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Отже, як вбачається з вищезазначеної податкової норми, існує вичерпний перелік обставин, відповідно до яких, алкогольні напої вважаються такими, що немарковані, серед якого не вбачається, що наявність на алкогольному напої марки акцизного податку попереднього зразку відповідає твердженню про те, що такий алкогольний напій є немаркованим.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте контролюючим органом підлягає скасуванню, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного рішення відповідно до норм податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 206 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги податковим органом не було сплачено судовий збір, який становив 1 515,80 грн. Між тим, останнім заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору.

Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві підлягає стягненню під час постановлення рішення та становить 1 515,80 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1515,80 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 80 копійок) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.