Ухвала

від 05.04.2017 по справі 183/2275/15

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С. Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Птахівниче до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю Дзержинського про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди землі, визнання договору оренди поновленим , за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Птахівниче на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року ,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Птахівниче (далі - СТОВ Птахівниче ) звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 січня 2005 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, загальною площею 5,290 га, яка розташована на території Перещепинскої міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Договір оренди зареєстровано у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - Новомосковський РВ Дніпропетровської РФ ДП ЦДЗК ) 20 січня 2005 року. Згідно з п. 3.1 договору оренди сторонами визначений строк його дії - 5 років. 16 січня 2009 року між СТОВ Птахівниче та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода про зміну умов договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 12 січня 2005 року, відповідно до умов якого договір оренди укладено строком на 10 років, тобто до 20 січня 2015 року. Разом з тим, 21 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю Дзержинського (далі - ТОВ Дзержинського ) було укладено новий договір оренди вказаної вище земельної ділянки, який у подальшому був зареєстрований. Крім того, 16 січня 2014 року позивачем було направлено ОСОБА_3 лист з пропозицією укласти договір на новий строк та телеграму з запрошенням прибути до підприємства. До теперішнього часу СТОВ Птахівниче користується спірною земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди. Таким чином, позивач вважає, що він має переважне право щодо укладення договору оренди на новий строк, а укладення орендодавцем 21 серпня 2014 року іншого договору оренди з ТОВ Дзержинського у період дії договору оренди від 12 січня 2005 року порушує його законні права та інтереси.

Враховуючи викладене, СТОВ Птахівниче , з урахуванням уточнених позовних вимог, просило: визнати за ним переважне право на поновлення договору оренди від 12 січня 2005 року на новий строк; зобов'язати ОСОБА_3 укласти з ним договір оренди спірної земельної ділянки в редакції додаткової угоди від 20 лютого 2015 року; визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Дзержинського , скасувати його державну реєстрацію; визнати договір оренди землі поновленим зі СТОВ Птахівниче .

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі СТОВ Птахівниче , мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відсутні правові підстави стверджувати про наявність у позивача переважного права на укладення договору оренди на новий строк. Разом з тим, орендодавець уклала договір оренди з новим орендарем і цей договір пройшов державну реєстрацію. Крім того, позивач не має права оскаржувати договір оренди від 21 серпня 2014 року, оскільки він не був стороною цього правочину.

Проте, з такими висновками повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 12 січня 2005 року між СТОВ Птахівниче та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, загальною площею 5,290 га, яка розташована на території Перещепинскої міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, договір оренди зареєстровано у Новомосковському РВ Дніпропетровської РФ ДП ЦДЗК 20 січня 2005 року.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди від 12 січня 2005 року сторонами визначений строк його дії - 5 років.

Початок дії договору - з дня його реєстрації (п. 3.2 договору оренди від 12 січня 2005 року).

Закінчення дії договору - 31 грудня 2009 року (п. 3.3 договору оренди від 12 січня 2005 року).

16 січня 2009 року між СТОВ Птахівниче та ОСОБА_3 була укладена додаткова угода про зміну умов договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 12 січня 2005 року, відповідно до якого внесені зміни до п. 3.1 договору та зазначено, що договір укладений строком на 10 років з моменту реєстрації договору.

Таким чином, строк дії договору оренди, укладений між СТОВ Птахівниче та ОСОБА_3 закінчився 20 січня 2015 року.

16 січня 2014 року СТОВ Птахівниче направило ОСОБА_3 лист, в якому повідомило про своє переважне право на поновлення договору оренди землі та запропонувало поновити зазначений договір на новий строк (а. с. 12, 13).

Оскільки заперечень від ОСОБА_3 чи будь-яких інших повідомлень не надійшло, 23 березня 2015 року СТОВ Птахівниче направило ОСОБА_3 телеграму з запрошенням до підприємства для вирішення питання укладення договору оренди.

Разом з тим, 21 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ Дзержинського був укладений договір оренди вказаної вище земельної ділянки, загальною площею 5,29 га, яка розташована на території Перещепинскої міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права 27 вересня 2014 року зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Дзержинського .

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 7.2 договору оренди від 12 січня 2005 року передбачене переважне право орендаря на поновлення договору на новий термін.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України та зі ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Так, у ч. 1 ст. 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Статтею 764 ЦК України передбачає такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Крім того, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 13 квітня 2016 року № 6-2027цс15, від 12 жовтня 2016 року № 6-1282цс16, від 23 листопада 2016 року № 6-2540цс16, яка відповідно до норм ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, СТОВ Птахівниче згідно вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди, направляв ОСОБА_3 лист та телеграму з пропозицією поновлення договору оренди.

Також в матеріалах справи знаходиться лист-повідомлення про намір орендаря скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк від 16 січня 2014 року (а. с. 12) та повідомлення про вручення (а. с. 13), які судами не досліджувалися та яким не надано правової оцінки.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_3 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору звернулася до позивача з листом-повідомленням про заперечення щодо його поновлення.

ОСОБА_3 ні заперечень, ні спростувань отримання листа щодо поновлення договору оренди від 16 січня 2014 року до матеріалів справи не надала.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору від 21 серпня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Дзержинського , СТОВ Птахівниче не є стороною зазначеного договору. Разом з тим, позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, переважне право якого на поновлення договору оренди землі на новий строк підтверджене умовами договору від 12 січня 2005 року, а також нормами ЦК України та ЗК України, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його право на використання зазначеної земельної ділянки.

За змістом статей 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 14, обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування, а відтак і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 213, 214 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернули, не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили належним чином надані позивачем докази щодо переважного права на укладення договору оренди, залишили поза увагою те, що на час укладення нового договору оренди з ТОВ Дзержинського був чинним договір оренди, який укладений зі СТОВ Птахівниче та зареєстрований належним чином, а тому безпідставно відмовили у задоволенні позову.

Відмовивши у позові, суди тим самим спір по суті не вирішили, право позивача на судовий захист, гарантований йому статтями 55, 124 Конституції України та статтями 3, 4 ЦПК України, не забезпечили, своїх процесуальних функцій у забезпеченні змагального цивільного процесу не виконали.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Птахівниче задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: В.С. Висоцька

О.В.Кафідова

О.В.Умнова

І.М. Фаловська