Рішення

від 03.04.2017 по справі 911/667/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Справа № 911/667/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до 1. Державного підприємства Укрриба

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп

про визнання недійсним договору та повернення майна

за участю представників сторін:

прокуратура - ОСОБА_1, службове посвідчення № 034764 видане 05.08.2015;

позивач - ОСОБА_2, предст. за дов. від 10.01.2017 № 5;

відповідач 1 - ОСОБА_3, предст. за дов. від 13.03.2017 № 11-13/39;

відповідач 2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернувся Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури (прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (позивач) до Державного підприємства Укрриба (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп (відповідач-2) про визнання недійсним договору та повернення майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор зазначає, що спірний Договір зберігання № 13/15 від 22.05.2015, а також укладена до нього Додаткова угода 26.05.2015 є за своєю суттю удаваним правочином з метою приховання іншого правочину - договору оренди, який насправді вчинили сторони, а тому Договір підлягає визнанню недійсним з підстав ст. 203,215 ЦК України. Оскільки недійсний правочин не породжує для його сторін жодних бажаних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, прокурор просить суд зобов'язати відповідача-2, як орендаря за недійсним договором, повернути балансоутримувачу гідротехнічні споруди.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2017 було порушено провадження у справі № 911/667/17 та призначено розгляд справи на 03.04.2017 року.

31.03.2017відповідач-1 подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає та зазначає про відсутність наявності ознак удаваного правочину.

03.04.2017 від відповідача-2 надійшло клопотання, про розгляд справи без участі представника. Також в поданому клопотанні відповідач-2 зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні позивач письмових пояснень з приводу заявленого позову не подав, однак усно в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, зважаючи на строки встановлені ст. 69 ГПК України щодо розгляду спору, в судовому засіданні 03.04.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора, представників позивача та відповідача-1, суд,-

встановив:

22.05.2015 між Державним підприємством Укрриба (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп (зберігач) було укладено Договір зберігання державного майна № 13/15, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з Актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України Про передачу гідротехнічних споруд від 06.05.2003 року № 126/752.

Зазначене майно розташоване за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Антонівка, с. Розкішна та смт Ставище (п.1.3).

Згідно п. 1.2 Договору, об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди рибницьких ставів - майно, що перебуває в державній власності відповідно до п. 1.1 Договору. Балансова вартість майна - 3 477 868, 41грн. (згідно Додатку № 1 до Договору - Акту приймання-передачі).

Щомісячна ціна за договором зберігання складає 10 грн. (згідно Додатку № 2 до Договору - Протоколу про договірну ціну).

Згідно з п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з дня підписання Акту приймання-передачі згідно п. 4.1 цього Договору і діє до 22.05.2025 року.

26.05.2015 укладено додаткову угоду до вказаного договору зберігання, відповідно до якої державне підприємство "Укрриба" передало дочірньому підприємству дозвіл на користування майном на платній основі, а саме плата у відповідності до п. 8 даної угоди становить: 2450,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно з Положенням про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого Наказом ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68, одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою КМУ від 21.09.1998 №1482.

Майно, яке є об'єктом спірного договору, не підлягає приватизації та передачі в оренду, а отже органом приватизації було обрано спосіб управління цим майном шляхом передачі його до сфери управління Міністерства аграрної політики України (наказ від 06.05.2003 № 126/752), яке у свою чергу передало зазначене майно на баланс ДП "Укрриба".

Спір між учасниками даного судового процесу виник у зв'язку із тим, що, на думку прокурора та позивача, договір є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату. Крім того, зазначається, що з огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому ДП "Укрриба" при укладенні договору перевищило свою компетенцію як балансоутримувач майна.

У відзиві на позов, відповідач-1 вказує на те, що посилання прокурора на удаваність правочину є безпідставними, оскільки ст. 944 ЦК України не позбавляє права передачі майна за договором зберігання в користування; за Додатковою угодою передано на зберігання не все майно, а лише його частина (9 об'єктів з 18); визнання Додаткової угоди недійсною не тягне за собою підстав для визнання всього правочину недійсним; підприємство має право на передачу в оренду нерухомого майна, площа якого не перевищує 200 квадратних метрів.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство Укрриба створене на підставі наказу Державного департаменту рибного господарства України від 27.12.2002 № 238 з метою нагляду та контролю за технічною експлуатацією державного майна.

ДП "Укрриба" засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Державного агентства рибного господарства України та підзвітне йому (п. 1.1 Статуту).

Основною метою діяльності підприємства, зокрема, є здійснення організаційного комплексу заходів з нагляду за технічною експлуатацією та ефективним використання державного майна-гідротехнічними рибницькими (рибоводними) спорудами, що знаходяться на балансі підприємства; технічна експлуатація гідротехнічних споруд рибогосподарських водних об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства на підставі вимог Водного та Земельного кодексів України в частині користування водними об'єктами та землями водного фонду; надання у зберігання гідротехнічних рибницьких (рибоводних) споруд, включаючи ставкові рибоводні споруди, ставків, пов'язаних з ними робочих машин та обладнання, а також іншого майна, необхідного для рибогосподарської діяльності.

На підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, які в процесі приватизації не увійшли до статутних капіталів інших осіб, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

Тобто, метою передачі на баланс ДП Укрриба гідротехнічних споруд (ставків та риборозплідників) з урахуванням виду діяльності відповідача-1 є нагляд за технічною експлуатацією та ефективним використання державного майна.

Згідно даних залученого до матеріалів справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03.04.2017р. №1002469317 основним видом діяльності ТОВ Ставищанський рибгосп є 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура).

Аналізуючи спірний договір з урахуванням норм чинного законодавства для встановлення правової природи та мети його вчинення судом враховано, що положенням ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання належить до двосторонніх договорів, тобто при оплатних і безоплатних відносинах зобов'язання зберігання є взаємними, де існують певні права та обов'язки обох сторін. Зберігач, зокрема зобов'язаний забезпечити зберігання майна і повернути його іншій стороні, яка у свою чергу, зобов'язана після закінчення строку, зазначеного охоронцем, взяти назад здане нею на зберігання майно і відшкодувати зберігачеві витрати, необхідні для зберігання майна, та збитки, завдані його властивостями, коли зберігач, приймаючи майно на зберігання, не знав і не повинен був знати про ці властивості.

Пунктом 1 ст. 946 ЦК України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За приписами ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Для встановлення дійсної правової природи зберігання з наданням зберігачеві права користування поклажею необхідно насамперед встановити, на що були спрямовані воля і волевиявлення сторін, а також хто з сторін надав послугу.

Так, у договорі зберігання послуга надається зберігачем, яка оплачується поклажодавцем (власником чи іншим титульним володільцем майна), а у договорі майнового найму послуга оплачується наймачем, котрий користується майном.

Додатковою угодою від 26.05.2015 сторони погодили право зберігача (відповідача-2) на користування предметом договору - державним майном, шляхом сплати щомісячно на розрахунковий рахунок поклажодавця плати з урахуванням індексу інфляції до 14 числа місяця наступного за звітним.

За таких обставин, між відповідачами фактично склалися засновані на договорі відносини строкового платного користування відповідачем державним майном - гідротехнічними спорудами рибницьких ставів для риборозведення, метою яких було отримання користувачем прибутку від даної господарської діяльності, за яке він сплачував балансоутримувачу даного майна відповідну щомісячну плату, що суперечить змісту договору зберігання, визначеному ст. 936 ЦК України.

За правовим змістом зазначені відносини є орендою. Так, згідно до частини 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд погоджується з твердженням прокурора про те, що укладений між позивачами договір зберігання державного майна №13/15 від 22.05.2015р. в розумінні ст. 235 ЦК України є удаваним, тобто таким, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме для приховання договору оренди державного майна, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди державного майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин (п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

За таких обставин, до відносин сторін у справі суд застосовує положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , який є спеціальним законом з питань оренди державного майна.

Згідно ст.5 вказаного Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, орендодавцем є Фонд державного майна України.

Згідно пунктів 2, 13, 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМ України, від 04.10.1995р., № 786 (у відповідній редакції), розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

За таких обставин, недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати, яка б у випадку виконання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила до Державного бюджету, а відтак суд вважає, що прокурор достатньо обґрунтував у позові, в чому полягає порушення інтересів держави в даній справі та правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Статтею 203 ЦК України визначено перелік загальних умов, необхідних для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з договору зберігання № 13/15 від 22.05.2015 разом з Додатковою угодою від 26.05.2015, вчинені дії щодо майна, що є власністю держави та перебуває на балансі ДП "Укрриба", тобто останній не є власником переданого майна, яке на момент приватизації не увійшло до статутного фонду господарських товариств. Будь-якого погодження з боку Уповноваженого органу управління на укладання угоди щодо передачі в оренду гідротехнічних споруд зазначених в акті прийому-передачі від 22.05.2015 до договору № 13/15 від 22.05.2015 - не надавалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями державного майна-майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Отже, з аналізу викладеного свідчить, що ДП "Укрриба" може виступати стороною договору оренди спірного майна (за погодженням з органом управління майна) лише в якості балансоутримувача, а не орендодавцем.

В даному випадку, передача зазначених гідротехнічних споруд в оренду відбулася на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та його дозволу, у зв'язку з чим, спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме особою у якої відсутні повноваження щодо укладання такого роду договорів, а тому у суду наявні всі підстави для визнання його недійсним.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вищевикладеного, вимога прокурора про зобов'язання відповідача-2 повернути орендоване майно відповідачеві-1, є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Викладені відповідачем-1 у відзиві на позов пояснення з приводу правомірності укладеного Договору від 22.05.2015 не спростували викладених в позові обставин та не знайшли свого документального та правового підтвердження з урахуванням чинним норм законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо сплати судового збору, то як вбачається з позовної заяви, прокурором було заявлено 2 вимоги: перша - майнового характеру (повернення майна вартістю 3 477 868,41 грн., за яку сплачено судовий збір в розмірі 52 168, 03 грн.), друга - немайнового (визнати недійсним Договір, за яку сплачено судовий збір в розмірі 1600,00 грн.), загалом 53768,03 грн.

З урахування повного задоволення позовних вимог, на підставі ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів порівну та підлягає стягненню на користь Прокуратури Київської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір зберігання державного майна № 13/15 від 22.05.2015, укладений між Державним підприємством Укрриба (04050, м.Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) та Товариством обмеженою відповідальністю "Ставищенський рибгосп" (09400, Київська обл.,Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Хутірська, 39, код ЄДРПОУ 33625646).

3.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставищенський рибгосп" (09400, Київська обл.,Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Хутірська, 39, код ЄДРПОУ 33625646) повернути орендоване майно Державному підприємству Укрриба (04050, м.Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, код ЄДРПОУ 25592421), а саме державне нерухоме майно вартістю 3 477 868, 41 грн., згідно Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання (додаток № 1 до договору зберігання № 13/15 від 22.05.2015): Став Маслозаводський (Ставище), Став "Хуторянський", Став Нерестовий, Став Зимувальний № 4, Риборозплідники №№ 1,2,3,4,5 (5 шт.), Літньоматочники №№ 1,2 (2 шт.), Садок товарний, Зимувальні стави №№ 1,2,3 (3 шт.), Став Парковий, Став "Антонівський-1, Став "Антонівський-2.

4.Стягнути з Державного підприємства Укрриба (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) на користь Прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ 02909996, р/р 35216008015641, МФО 820172, Державна казначейська служба України у м. Києві) - 26 884 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 01 коп. судового збору.

5.Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Ставищенський рибгосп" (09400, Київська обл.,Ставищенський р-н,смт. Ставище, вул. Хутірська, 39, код ЄДРПОУ 33625646) на користь Прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ 02909996, р/р 35216008015641, МФО 820172, Державна казначейська служба України в м. Києві) - 26 884 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 01 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.04.2017

Суддя О.В. Щоткін