Постанова

від 10.08.2017 по справі 911/667/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2017 р. Справа№ 911/667/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від прокуратури Київської області: Кулішенко О.Ю. - прокурор відділу

від позивача: Котовський В.М. - за дов.

від відповідачів -1,-2: Панасенко О.А. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп

на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2017

у справі №911/667/17 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

до 1) Державного підприємства Укрриба ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп

про визнання недійсним договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі, позивач або РВ ФДМУ) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства Укрриба (далі, відповідач-1 або ДП Укрриба ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп (далі, відповідач-2 або ТОВ Ставищенський рибгосп) про визнання недійсним договору та повернення майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний Договір зберігання №13/15 від 22.05.2015, а також укладена до нього Додаткова угода від 26.05.2015 за своєю суттю є удаваним правочином з метою приховання іншого правочину - договору оренди, який насправді вчинили сторони, а тому Договір підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України. Прокурор просив суд зобов'язати відповідача-2, як орендаря за недійсним договором, повернути балансоутримувачу гідротехнічні споруди, оскільки недійсний правочин не породжує для його сторін жодних бажаних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2017 у справі №911/667/17 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір зберігання державного майна №13/15 від 22.05.2015, укладений між Державним підприємством Укрриба та Товариством обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп .

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп повернути орендоване майно Державному підприємству Укрриба , а саме державне нерухоме майно вартістю 3 477 868, 41 грн., згідно Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання (додаток № 1 до договору зберігання № 13/15 від 22.05.2015): Став Маслозаводський (Ставище), Став Хуторянський , Став Нерестовий, Став Зимувальний №4, Риборозплідники №№1,2,3,4,5 (5 шт.), Літньоматочники №№1,2 (2 шт.), Садок товарний, Зимувальні стави №№1,2,3 (3 шт.), Став Парковий, Став Антонівський-1 , Став Антонівський-2 .

Присуджено до стягнення з Державного підприємства Укрриба на користь Прокуратури Київської області - 26 884,01 грн. судового збору.

Присуджено до стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп на користь Прокуратури Київської області - 26 884,01 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що договір зберігання державного майна №13/15 з правом користування майном (гідротехнічними спорудами), які обліковуються на балансі ДП Укрриба , від 22 травня 2015 року, укладений між відповідачами для приховання іншого правочину - договору оренди майна, а тому є удаваним та таким, що суперечить положенням Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду державного та комунального майна , Закону України Про приватизацію державного майна в редакціях, що діяли на момент вчинення спірного правочину.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2017 у справі №911/667/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що керівником Білоцерківської місцевої прокуратури було невірно визначено ціну позову при зверненні до суду з позовом, що призвело до невірного визначення судом першої інстанції суми судового збору, в рішенні суду першої інстанції не було зазначено, яким саме нормам законодавства не відповідає вищезазначений Договір. Крім того, у органів прокуратури були взагалі відсутні підстави для звернення до суду та представництва інтересів держави у суді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.06.2017.

26.05.2017 представник відповідача-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення у справі №911/667/17, у яких зазначив, що на підтвердження доводів, викладених ТОВ Ставищенський рибгосп у апеляційній скарзі щодо вартості державного нерухомого майна, надає для порівняння з актом приймання-передачі від 22.05.2015 до Договору зберігання державного майна від 22.05.2015 №13/15, надає копію акту приймання-передачі від 02.10.2003, додаток1 до нього, а також наказ про затвердження зазначеного акту.

29.05.2017 Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу, у яких просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2017 у справі №911/667/17 - без змін.

20.06.2017 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп відмовити.

У зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2017 було визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Майданевич А.Г., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 апеляційну скаргу відповідача-2 прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б. (доповідач у справі), судді: Майданевич А.Г., Отрюх Б.В. та розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 21.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача, якому невідомо про зміни в складі колегії суддів, розгляд справи було відкладено на 20.07.2017.

У зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2017 було визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 апеляційну скаргу відповідача-2 прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б. (доповідач у справі), судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І. та розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 20.07.2017.

У судове засідання, призначене на 20.07.2017, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача, якому невідомо про зміни в складі колегії суддів, розгляд справи було відкладено на 10.08.2017.

Прокурор та представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача-2 заперечували, просили залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Представник відповідачів у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2017 у справі №911/667/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 22 травня 2015 року між Державним підприємством Укрриба (далі, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп (далі, зберігач) було укладено Договір зберігання державного майна №13/15 (далі, Договір) (а.с.17-19).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з Актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України Про передачу гідротехнічних споруд від 06.05.2003 року №126/752. Об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди рибницьких ставів - майно, що перебуває в державній власності відповідно до пункту 1.1 Договору. Зазначене майно розташоване за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Антонівка, с. Розкішна та смт. Ставище.

Балансова вартість майна згідно Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання становить 3 477 868, 41 грн. (Додаток 1 до Договору) (а.с.20).

Протоколом про договірну ціну за відповідальне зберігання державного майна, зазначену у Договорі №13/15 від 22.05.2015 визначено, що щомісячна ціна за договором зберігання складає 10 грн. (Додаток 2 до Договору) (а.с.21).

Згідно з пунктом 7.1 договору цей Договір набуває чинності з дня підписання Акту приймання-передачі згідно пункту 4.1 цього Договору і діє до 22 травня 2025 року.

На виконання договору зберігання державного майна 26 травня 2015 укладено додаткову угоду до вказаного договору зберігання, відповідно до якої Державне підприємство Укрриба передало Товариству з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп дозвіл на користування майном на платній основі (а.с.21-22).

Пунктом 8 даної угоди визначено, що зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок Поклажодавця не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном визначається у Протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди до Договору зберігання і становить на дату підписання даної Додаткової угоди 2 450,00 грн. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно з Положенням про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року №908/68, одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року №1482.

06 травня 2003 року спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України Про передачу гідротехнічних споруд №126/752 до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства; Регіональним відділенням Фонду державного майна України наказано забезпечити приймання-передачу майна на баланс Державного підприємства Укрриба у порядку, встановленому Положенням про порядок передачі об'єктів державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 року №1482.

Звертаючись до суду із позовом, прокурор та позивач зазначали, що Договір є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю спірний договір є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є не співрозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором. Крім того, з огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, тому ДП Укрриба при укладенні договору перевищило свою компетенцію як балансоутримувач майна. Посилаючись на приписи статей 215, 235, 759, 936, 944, 946 Цивільного кодексу України та статті 287 Господарського кодексу України, заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури і позивач просили суд визнати договір недійсним та повернути балансоутримувачу майно.

Заперечуючи проти задоволення позову, скаржник у своїй апеляційній скарзі наголошував на тому, що договір зберігання державного майна №13/15 від 22 травня 2015 року було укладено в межах діючого законодавства, встановлення права користування в договорі не суперечить цивільному законодавству і не перетворює договір за своєю правовою природою у договір оренди. Крім того, вказує на те, що посилання прокурора на удаваність правочину є безпідставними, оскільки стаття 944 Цивільного кодексу України не позбавляє права передачі майна за договором зберігання в користування; за Додатковою угодою передано на зберігання не все майно, а лише його частина (9 об'єктів з 18); визнання Додаткової угоди недійсною не тягне за собою визнання всього правочину недійсним; підприємство має право на передачу в оренду нерухомого майна, площа якого не перевищує 200 квадратних метрів.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору зберігання державного майна №13/15 від 22 травня 2015 року, укладеного між ДП Укрриба та ТОВ Ставищенський рибгосп та зобов'язання ТОВ Ставищенський рибгосп повернути орендоване майно Державному ДП Укрриба , а доводи скаржника вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Загальні підстави визнання угод недійсними та настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено у пункті 2.1. Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно статті 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. У статті 946 Цивільного кодексу України також передбачається, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Водночас, статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для встановлення дійсної правової природи зберігання з наданням зберігачеві права користування поклажею необхідно насамперед встановити, на що були спрямовані воля і волевиявлення сторін, а також хто з сторін надав послугу.

Так, у договорі зберігання послуга надається зберігачем, яка оплачується поклажодавцем (власником чи іншим титульним володільцем майна), а у договорі майнового найму послуга оплачується наймачем, котрий користується майном.

Додатковою угодою від 26.05.2015 сторони погодили право зберігача (відповідача-2) на користування предметом договору - державним майном, шляхом сплати щомісячно на розрахунковий рахунок поклажодавця плати з урахуванням індексу інфляції до 14 числа місяця наступного за звітним.

За таких обставин, між відповідачами фактично склалися засновані на договорі відносини строкового платного користування відповідачем-2 державним майном - гідротехнічними спорудами рибницьких ставів для риборозведення, метою яких було отримання користувачем прибутку від даної господарської діяльності, за яке він сплачував балансоутримувачу даного майна відповідну щомісячну плату, що суперечить змісту договору зберігання, визначеному статтею 936 Цивільного кодексу України.

Згідно до частини 1 статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, умови спірного договору регулюють відносини оренди майна, а сам договір вчинено з метою їх приховати.

Виходячи з умов договору зберігання державного майна №13/15 від 22 травня 2015 року, суд дійшов вірного висновку, що спірний договір є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди державного майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.

Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно умов статей 4-6 Закону України Про управління об'єктами державної власності від 21 вересня 2006 року №185-V, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності та уповноважений управляти об'єктами державної власності від імені держави.

Згідно з Указом Президента України Про систему центральних органів виконавчої влади від 15 грудня 1999 року №1572/99 до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністр, як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання.

Положення Про Міністерство аграрної політики та продовольства України , затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №500/2011, визначає, що Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі, Мінагрополітики України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації, зокрема, державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Відповідно до Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого Указом Президента України 16 квітня 2011 року №484/2011 (чинного на день укладення договору) Державне агентство рибного господарства України (далі, Держрибагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України. Держрибагентство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, веде реєстр гідротехнічних споруд рибогосподарських водних об'єктів щодо їх технічної експлуатації та використання з метою отримання максимальної рибопродуктивності.

Як вірно встановив суд першої інстанції, ДП Укрриба - це підприємство, засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Державного агентства рибного господарства України та підзвітне йому; майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно зі спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України Про передачу гідротехнічних споруд від 06 травня 2003 року №126/752 майно, яке є об'єктом спірного договору, не підлягає приватизації та передачі в оренду, а тому органом приватизації було обрано спосіб управляння цим майном шляхом передачі його до сфери управління Міністерства аграрної політики України, яке у свою чергу передало зазначене майно на баланс ДП Укрриба .

Тобто, метою передачі на баланс ДП Укрриба гідротехнічних споруд (ставків та риборозплідників) з урахуванням виду діяльності відповідача-1 є нагляд за технічною експлуатацією та ефективним використання державного майна.

Згідно даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03.04.2017 №1002469317 основним видом діяльності ТОВ Ставищанський рибгосп є 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (а.с.38-44).

Приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про Фонд державного майна України від 09 грудня 2011 року №4107-VI, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно пунктів 2, 13, 17 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (у відповідній редакції), розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Отже, правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, а Державне підприємство Укрриба є лише балансоутримувачем цього майна.

Доказів надання дозволу Фондом державного майна України або Державним агентством рибного господарства України на укладення договору оренди державного майна суду не надано.

Отже, з аналізу викладеного вбачається, що ДП Укрриба може виступати стороною договору оренди спірного майна (за погодженням з органом управління майна) лише в якості балансоутримувача, а не орендодавцем.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що об'єкти спірного договору (гідротехнічні споруди), які є об'єктами загальнодержавного значення і не підлягають приватизації, і відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна та абзац 18 пункт г частини 2 статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна не можуть бути об'єктами оренди.

З огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, спірний договір та додаткова угода до нього укладені з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами, вимог, які встановлені частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, враховуючи те, що договір зберігання державного майна №13/15 від 22 травня 2015 року з правом користування майном (гідротехнічними спорудами), які обліковуються на балансі ДП Укрриба , укладено між ДП Укрриба та ТОВ Ставищенський рибгосп для приховання іншого правочину - договору оренди майна, а тому є удаваним та таким, що суперечить положенням Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України Про оренду державного та комунального майна , Закону України Про приватизацію державного майна , в редакціях, що діяли на момент вчинення спірного правочину. Оскільки об'єктами спірного договору є гідротехнічні споруди, які є об'єктами загальнодержавного значення і не підлягають приватизації, і, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна та абзацу 18 пункту г частини 2 статті 5 Закону України Про приватизацію державного майна не можуть бути об'єктами оренди, тому позовна вимога прокурора, заявлена в інтересах позивачів про визнання його недійсним, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, а тому спірний договір та додаткові угоди до нього було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, адже правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України. Державне підприємство Укрриба при укладенні спірного договору перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

У своїй апеляційній скарзі апелянт також зазначив, що у органів прокуратури були відсутні підстави для звернення до суду та представництва інтересів держави у суді.

Так, відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними та державою.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

За таких обставин, недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати, яка б у випадку виконання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила до Державного бюджету, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що прокурор достатньо обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави в даній справі та правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України.

Стосовно твердження скаржника, що керівником Білоцерківської місцевої прокуратури було невірно визначено ціну позову при зверненні до суду з позовом, що призвело до невірного визначення судом першої інстанції суми судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

22 травня 2015 року між Державним підприємством Укрриба та Товариством з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп було укладено Договір зберігання державного майна №13/15.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з Актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України Про передачу гідротехнічних споруд від 06.05.2003 року №126/752. Об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди рибницьких ставів - майно, що перебуває в державній власності відповідно до пункту 1.1 Договору. Зазначене майно розташоване за адресою: Київська область, Ставищенський район, с. Антонівка, с. Розкішна та смт. Ставище.

Балансова вартість майна згідно Акту приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання становить 3 477 868, 41 грн.

Отже, сума в розмірі 3 477 868,41 грн. була вірно визначена Білоцерківською місцевою прокуратурою як ціна позову щодо вимоги майнового характеру.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що договір зберігання державного майна №13/15 від 22 травня 2015 року, укладеного між ДП Укрриба та ТОВ Ставищенський рибгосп в силу приписів частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним, а орендоване майно - поверненню Державному підприємству Укрриба .

Колегія суддів зазначає, що скаржником не надано суду доказів, які б підтверджували його доводи стосовно того, що майно передано з погодженням з відповідними органами управління і використання майна пов'язано з його збереженням, а необхідність використання майна не доводить неможливості його функціонування за призначенням.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ставищенський рибгосп на рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2017 у справі №911/667/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2017 у справі №911/667/17 залишити без змін.

Матеріали справи №911/667/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко