Рішення

від 18.04.2017 по справі 917/397/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2017 р. Справа №917/397/17

За позовом Фермерського господарства ОСОБА_1, вул.Котляревського,41, смт.Чутове, Полтавська область, 38800

до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", вул. Небесної Сотні (Леніна), 69, м.Полтава, Полтавська область, 36022

про стягнення 348 676,00 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява Фермерського господарства ОСОБА_1 про стягнення з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" 348 676,00 грн. заборгованості за Договором поставки №161 від 19.12.2017р. з яких 300 000,00 грн. - основний борг, 33 364,00 грн. - пеня, 11 800,00 грн. - інфляційні, 3 512,00 грн. - 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених, в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує посилаючи на те, що подані позивачем в якості доказів поставки товару видаткова накладна, довіреність, складська квитанція, Акт приймання передачі, податкова накладна не посвідчують факт передачі товару за Договором №161 від 19.12.2017р. та не відповідають вимогам законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

між Фермерським господарством ОСОБА_1 (далі - ФГ ОСОБА_1П.) та Державним підприємством Полтавський комбінат хлібопродуктів (далі - ДП "Полтавський КХП") 19 грудня 2016 року було укладено Договір поставки № 161 (далі - Договір).

За умовами Договору, Постачальник (ФГ ОСОБА_1П.) зобов'язується передати у власність Покупця (ДП "Полтавський КХП") кукурудзу 3 класу, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити його.

Відповідно до п.1.3 Договору, документи на товар, які Постачальник повинен передати Покупцеві: товарно-транспорта накладна, видаткова накладна, рахунок-фактура, якісне посвідчення, засвідчені, належним чином, підписом та печаткою вповноважної особи.

Загальна кількість та ціна товару визначається в Специфікації, що є невід"ємною частиною Договору (п.2.2, п.3.1).

Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною, яка виписується на підставі довіреності, виданої Покупцем. Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата поставленого товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, згідно з умов вказаних в Специфікації.

Відповідно до умов Специфікації №1 від 19.12.2016р., Постачальник зобов"язується передати у власність Покупця 200,00 тон кукурудзи 3 класу на загальну суму 800 000,00 грн. з ПДВ. Оплата здійснюється Покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару. Термін поставки до 23 грудня 2016р.

Постачальником згідно накладної №12 від 19.12.2016р. умови Договору виконані в повному обсязі. Відповідно до Довіреності №398 від 19.12.2016р. Покупець товар отримав. ДП "Полтавський КХП" за умовами Договору та Специфікації розрахунок за отриманий товар до 22.13.2016р. не здійснив, що стало підставою для звернення ФГ ОСОБА_1 до суду.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

За внормованими приписами ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 6 та 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно накладної №12 від 19.12.2016р. на виконання умов Договору, Постачальником здійснено поставку кукурудзи 3 класу на загальну суму 800 000,00 грн. Товар прийняв ОСОБА_3, на ім"я якого ДП "Полтавський КХП" виписано довіреність №398 від 19.12.2016р. Довіреність містить підписи керівника та головного бухгалтера комбінату та відтиск печатки ДП "Полтавський КХП".

Доданий до матеріалів справи Акт №ХБ-00000227 від 19.12.2016р. підтверджує факт передачі права власності зерна кукурудзи 3 кл врожаю 2016р. в кількості 200 тонн від ФГ ОСОБА_1 у власність ДП "Полтавський КХП". Акт скріплений підписами та печатками сторін.

Покупцем у межах належного терміну (23.12.2016р.) розрахунок за отриманий товар не здійснено. Відповідно до наданих позивачем платіжних доручень у період з 23.12.2016р. по 16.03.2017р. ДП "Полтавський КХП" проведено часткову оплату за товар в розмірі 500 000,00 грн. На день розгляду справи по суті сума основної заборгованості за Договором поставки № 161 від 12.2016 року становить 300 000,00 грн.

З урахуванням викладених обставин заборгованість є доведеною належними доказами та підлягає стягненню з боржника.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що у разі прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за весь час прострочення.

Позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 23.12201р. по 16.03.2017р. з урахуванням залишкових розмірів заборгованості після часткового її погашення в розмірі 33 364,00 грн.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням положень статті ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені за допомогою калькулятору "ЛІГА: Закон" та встановлено, що нарахована позивачем пеня в сумі 33 364,00 грн. не

перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за періоди вказані позивачем в розрахунку, не порушує приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу до стягнення 3 512,00 грн. 3% річних та за період з 23.12201р. по 16.03.2017р. 11 800,00 грн. інфляційних збитків.

Здійснивши перевірку наданих прозивачем розрахунків, суд прийшов до висновку про задоволення вимог в частині стягнення 3 512,00 грн. - 3% річних та 11 800,00 грн. -інфляційних збитків (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон 4 9.1.3").

За приписами статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 300 000,00 грн. основного боргу, 33 364,00 грн. - пені, 3 512,00 грн. -3% річних та 11 800,00 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", вул. Небесної Сотні (Леніна), 69, м.Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 00952166) на користь Фермерського господарства ОСОБА_1, вул.Котляревського,41, смт.Чутове, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 13951180) заборгованість у розмірі 348 676,00 грн. з яких основний борг 300 000,00 грн., пеня -33 364,00 грн., інфляційні втрати - 11 800,00 грн., 3% річних 3 512,00 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 5230,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2017 року

Суддя Гетя Н.Г.