Постанова

від 06.06.2017 по справі 917/397/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 917/397/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.03.2017),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1539 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2017 у справі № 917/397/17

за позовом Фермерського господарства ОСОБА_2, смт.Чутове, Полтавська обл.,

до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів", м.Полтава,

про стягнення 348 676,00 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.04.2017 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на користь Фермерського господарства ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 348 676,00 грн, з яких основний борг 300 000,00 грн, пеня -33 364,00 грн, інфляційні втрати - 11 800,00 грн, 3% річних 3 512,00 грн, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 5230,15 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено факт виконання умов договору поставки №161 від 19.12.2016 зі свого боку, не доведено факт невиконання з боку відповідача договору, не подано документів, що посвідчували би факт виконання договору поставки обома сторонами. Також позивачем не доведено за якими саме господарськими відносинами були порушені права позивача та в які строки відповідач повинен виконати зобов'язання.

30.05.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№5677), в якому відповідач просив розгляд справи відкласти.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№5854) проти апеляційної скарги заперечував. Проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував. Просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, враховуючи те, що всі доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі. Крім того, відповідачем не обґрунтовано підстави з яких він не може бути присутнім у судовому засіданні та не надано доказів в обгрунтування зазначеного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В березні 2017 Фермерське господарство ОСОБА_2 звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" 348 676,00 грн заборгованості за договором поставки №161 від 19.12.2017, з яких 300 000,00 грн - основний борг, 33 364,00 грн - пеня, 11 800,00 грн - інфляційні, 3 512,00 грн. - 3% річних.

Позов обґрунтовано тим, що 19.12.2016 між Фермерським господарством ОСОБА_2, постачальником, та Державним підприємством «Полтавський комбінат хлібопродуктів» , покупцем, укладено договір поставки № 161, згідно з яким постачальник зобов'язався передати у власність покупця кукурудзу 3 класу, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.3. договору документи на товар, які постачальник повинен передати покупцеві: товарно-транспорта накладна, видаткова накладна, рахунок-фактура, якісне посвідчення, засвідчені, належним чином, підписом та печаткою уповноваженої особи.

Відповідно до п.2.2. договору загальна кількість товару, що поставляється, визначається в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору ціна на поставлений за цим договором товар є договірною і вказується в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.4.2. договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною, яка виписується на підставі довіреності, виданої покупцем.

Відповідно до п.5.1. договору оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно умов вказаних в специфікації.

Відповідно до п.6.1. договору сторони несуть відповідальність за неналежне виконання цього договору згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.6.2. договору в разі простроченого платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючу на дату вимоги постачальника, від суми простроченого платежу за весь час прострочення.

Відповідно до умов специфікації №1 від 19.12.2016 постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити наступний товар на умовах цього договору: 200,00 тон кукурудзи 3 класу на загальну суму 800 000,00 грн.

Відповідно до п.3. специфікації №1 від 19.12.2016 оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п.4 специфікації №1 від 19.12.2016 термін поставки до 23.12.2016.

19.12.2016 позивач поставив відповідачу 200,00 тон кукурудзи 3 класу на суму 800000,00 грн через франко-елеватор -філію Хлібна база №88 ДП Полтавський КХП, що підтверджується накладною №12 від 19.12.2016, довіреністю №398 від 19.12.2016 на отримання товару, складською квитанцією на зерно №2340 від 19.12.2016, актом приймання-передачі №ХБ-00000227 від 19.12.2016, податковою накладною №15 від 19.12.2016, копії яких додано до матеріалів справи.

Як зазначає позивач, кінцевий розрахунок за отриманий від постачальника товар відповідач повинен був провести до 22.12.2016 включно, однак в межах належного терміну для проведення кінцевого розрахунку відповідач не розрахувався.

У період з 23.12.2016 по 16.03.2017 відповідачем проведено часткове погашення боргу, а саме 27.01.2017 на суму 200000,00 грн, 31.01.2017 на суму 300000,00 грн. Таким чином залишок боргу складає 300000,00 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№4954 від 11.04.2017) проти позову заперечував посилаючись на те, що подані позивачем в якості доказів поставки товару видаткова накладна, довіреність, складська квитанція, акт приймання- передачі, податкова накладна не посвідчують факт передачі товару за договором №161 від 19.12.2016 та не відповідають вимогам законодавства.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалось, позивач поставив відповідачу передбачений в договорі товар, а саме кукурудзу 3 класу на загальну суму 800 000,00 грн, що підтверджується накладною №12 від 19.12.2016.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не доведено факт виконання умов договору поставки №161 від 19.12.2016 зі свого боку, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, товар прийняв представник відповідача ОСОБА_3, на ім'я якого ДП "Полтавський КХП" виписано довіреність №398 від 19.12.2016 саме на отримання цінностей за договором поставки №161 від 19.12.2016 та яка містить підписи керівника та головного бухгалтера комбінату та відтиск печатки ДП "Полтавський КХП".

Крім того, доданий до матеріалів справи акт №ХБ-00000227 від 19.12.2016 підтверджує факт передачі права власності зерна кукурудзи 3 кл врожаю 2016 року в кількості 200 тонн від ФГ ОСОБА_2 у власність ДП "Полтавський КХП". Акт скріплений підписами та печатками сторін.

Відповідно до наданих позивачем платіжних доручень №13 від 27.01.2017 та №67 від 31.01.2017 ДП "Полтавський КХП" проведено часткову оплату за товар, а саме кукурудзу по рахунку №12 від 19.12.2016, копія якого міститься в матеріалах справи, на загальну суму 500 000,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв товар за договором поставки. Однак, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково, тому заборгованість відповідача за договором поставки № 161 від 12.2016 року становить 300 000,00 грн.

Зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання покупця по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 300 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст.611 ЦК України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2. договору в разі простроченого платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючу на дату вимоги постачальника, від суми простроченого платежу за весь час прострочення.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 33364,00 грн за період з 23.03.2016 по 16.03.2017 з урахуванням залишкових розмірів заборгованості після часткового її погашення.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає його обґрунтованим та таким, що правомірно задоволений судом першої інстанції.

Крім того, позивач, просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3512,00 грн та 11800,00 грн інфляційних за період з 23.12.2016 по 16.03.2017.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.3.1. постанови Вищого господарського суду України №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки, вважає їх обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2017 у справі № 917/397/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.04.2017 у справі № 917/397/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.06.2017

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Фоміна В. О.