Постанова

від 18.04.2017 по справі 916/2816/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р.Справа № 916/2816/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №176 від 30.03.2017;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність №1 від 01.01.2017;

розглянувши апеляційну скаргу Державної установи "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області"

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2016

у справі №916/2816/16

за позовом: Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради

до відповідача: Державної установи "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області"

про розірвання договору оренди, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 30262,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2016 у справі №916/2816/16 (суддя С.В. Літвінов) позовні вимоги задоволено повністю: розірвано договір оренди майна комунальної власності від 01.04.2014 №1 на нежитлові приміщення, а саме: літ. «А» № 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9 загальною площею 151,9 кв.м, розташовані по вул. Свердлова, 64 у м. Білгород-Дністровський, що був укладений між Державною установою «Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області» та Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради; зобов'язано Державну установу «Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області» ; зобов'язано звільнити відповідача нежитлові приміщенням літ. «А» № 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9 загальною площею 151,9кв.м, розташовані по вул. Свердлова, 64 у м. Білгород-Дністровський шляхом підписання акту прийому-передачі; стягнуто з Державної установи «Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області» на користь Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради заборгованість по орендній платі у сумі 29855,67 грн, пеню у сумі 883,23 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 4134 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна установа "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2016 у справі №916/2816/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 18.04.2017 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав; представник позивача проти її задоволення висловив заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.04.2014 між Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради («орендодавець» ) та Державною установою "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області" («орендар» ) укладено договір оренди комунального майна (далі - договір оренди від 01.04.2014), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення літ. А №1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9 загальною площею 151,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Білгород- Дністровський вул. Свердлова, 64 (далі - майно), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну експертну оцінку і становить суму у розмірі 263698 грн без урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди від 01.04.2014 майно передається в оренду для розміщення навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області.

Сторонами у пунктах 3.1-3.4 договору оренди від 01.04.2014 узгоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського, затвердженої рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 25.06.2009 № 733-У (далі - Методика розрахунку), за базовий місяць розрахунку (без ПДВ) складає 663,87 грн; надалі орендна плата перераховується з урахуванням індексу інфляції згідно Методики і складає (без ПДВ) за перший місяць оренди - квітень 2014 р. - 683, 91 грн; нарахування ПДВ на суму орендної оплати здійснюється у порядку, визначеному законодавством; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується на рахунок орендодавця щомісяця, у грошовому еквіваленті, не пізніше останнього числа звітного місяця.

Орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (пункт 5.2 договору оренди від 01.04.2014).

Пунктом 3.6 договору оренди від 01.04.2014 передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У пунктах 5.9, 5.11 договору оренди від 01.04.2014 орендар зобов'язався протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про експертну оцінку на користь орендодавця який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії договору страхування; постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим; у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно по акту приймання-передачі в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з пунктами 10.1, 10.3, 10.5 договору оренди від 01.04.2014 цей договір укладено терміном на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.04.2014 по 01.03.2017; зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємною згодою сторін; зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною; чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; невиконання зобов'язань за договором; несплати орендарем орендної плати впродовж 2-х місяців; приватизації орендованого майна орендарем; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі; у разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення, або випадкового пошкодження; майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі; обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (пункти 11.2, 11.3 договору від 01.04.2014).

За актом приймання - передачі від 01.04.2014 орендоване майно було передане від орендодавця орендареві.

Взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного внесення плати за користування майном відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати, яка станом на 01.11.2016 складає 29855,67 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги про розірвання договору оренди від 01.04.2014, стягнення заборгованості з орендної плати за вказаним договором та зобов'язання орендаря звільнити орендоване майно.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільного кодексу України для розірвання договору найму.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, що вона розраховувала при укладанні договору.

Положеннями статті 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від статті 783 Цивільного кодексу України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди державного майна.

Отже, з врахуванням особливостей регулювання правовідносин оренди державного та комунального майна, визначених Законом України "Про оренду державного та комунального майна", факт порушення орендарем такої істотної умови договору оренди комунального майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевим господарським судом на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди від 01.04.2014 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а орендарем не спростовано факти систематичного порушення ним обов'язків щодо внесення орендної плати протягом періоду з грудня місяця 2014 року по жовтень місяць 2016 року, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 29855,67 грн.

Згідно з правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В свою чергу право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 Цивільного кодексу України.

Тривала несплата орендної плати в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є істотним порушенням договору оренди, достатнім для його розірвання та повернення орендованого майна орендодавцю, оскільки в даному випадку порушення умов договору оренди від 01.04.2014 з боку орендаря носило систематичний характер, а заборгованість накопичувалася протягом тривалого періоду та не була погашена на момент звернення орендодавця з позовом у даній справі.

Скаржником не спростовано факту систематичного порушення ним обов'язку щодо внесення орендної плати протягом періоду з грудня місяця 2014 року по жовтень місяць 2016 року, внаслідок чого станом на 01.11.2016 у нього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 29855,67 грн, а тому згідно з статтею 526, частиною другою статті 651, частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог як в частині розірвання договору від 01.04.2014, в частині зобов'язання орендаря звільнити орендоване майно, так і в частині стягнення основного боргу по орендній платі за договором оренди від 01.04.2014.

Аналогічну правову позицію у справах зі спорів про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути орендоване майно та стягнення заборгованості по орендній платі викладено у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі №5021/966/2011.

Щодо позовних вимог про стягнення 883,23 грн пені, нарахованих відповідачеві за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань за договором оренди від 01.04.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 3.6 договору оренди від 01.04.2014 орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За таких обставин позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 883,23грн за період з 01.01.2015 по 30.06.2015 за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором оренди від 01.04.2014.

Доводи скаржника про те, що розмір орендної плати повинен складати 1 грн на рік та що укладений між сторонами договір оренди від 01.04.2014 не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", до уваги колегією суддів не приймається з огляду на приписи статті 209 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумцію правомірності правочину. Ця презумція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №3-231гс15.

На час вирішення даного спору місцевим господарським судом та на даний час укладений між сторонами договір оренди від 01.04.2014 в передбаченому чинним законодавством порядку недійсним не визнаний, як не визнаний недійсним і пункт цього договору, яким сторонами узгоджено розмір орендної плати за користування орендованим майном. Зміни до цього договору в частині визначення розміру орендної плати не вносились. Чинним є також рішення Білгород-Дністровської міської ради №733-V від 25.06.2009, яким затверджено Методику розрахунку плати за оренду комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського, що використовувалась сторонами для визначення розміру орендної плати.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення від 30.11.2016 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи "Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Одеської області" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2016 у справі №916/2816/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 21.04.2017.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна