Постанова

від 20.04.2017 по справі 909/728/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р. Справа № 909/728/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Орищин Г.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.

за участі представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Івано-Франківський міськмолокозавод на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року по справі №909/728/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Прут-Генетик до товариства з додатковою відповідальністю Івано-Франківський міськмолокозавод про стягнення заборгованості на суму 123015,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Прут-Генетик звернулось Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю Івано-Франківський міськмолокозавод про стягнення 123015,63 грн. (з яких: 95755,70 грн. - основний борг; 22411,68 грн. - пеня; 1450,86 грн. - 3% річних; 3397,39 грн. - інфляційні втрати), що виникли у зв'язку із неналежним виконанням договору №1/3 на закупівлю молока у сільськогосподарських виробників, укладеного сторонами 01 січня 2015 року.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року (суддя Ткаченко І.В.) позов задоволено частково. Суд стягнув з товариства з додатковою відповідальністю Івано-Франківський міськмолокозавод на користь товариства з обмеженою відповідальністю Прут-Генетик 95755,70 грн. основного боргу, 1450,86 грн. трьох відсотків річних, 2856,27 грн. інфляційних втрат та 1500,94 грн. судового збору. У задоволені позову в частині стягнення 22411,86 грн. пені та 541,12 грн. інфляційних втрат суд відмовив.

Рішення мотивоване ст.ст. 8, 509, 525, 526, 642, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України.

Суд дійшов висновку, що в результаті неповної оплати отриманого від позивача товару відповідач порушив укладений між сторонами договір, що спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем на суму 95 755,70 грн., отже, позов у цій частині підлягає задоволенню. Запропоновані зміни умов укладеного сторонами договору щодо ціни - протокол погодження ціни від 01 червня 2015 року позивач у встановленому порядку не підписав, а відповідач не звернувся до суду, тому договір №1/3 від 01 січня 2015 року діє з урахуванням протоколу погодження ціни, підписаного сторонами 15 травня 2015 року. При цьому суд зазначив, що положення ж ст. 642 ЦК України, на які посилається відповідач, регулюють відносини щодо укладення договору, а не порядок зміни його умов. Статтею 8 ЦК України визначено аналогію права, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Відтак, положення ст. 642 ЦК України не можуть застосовуватись до відносин щодо зміни умов договору, оскільки вони врегульовані ст. 188 ГК України.

Товариство з додатковою відповідальністю Івано-Франківський міськмолокозавод оскаржило рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року у справі №909/728/16, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначає, що позивач не виконав обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 11 ГПК України та ч. 3 ст. 188 ГК України та у двадцятиденний строк не повідомив його про результати розгляду пропозиції про зміну ціни товару. На думку скаржника, невиконання такого обов'язку та подальші дії позивача щодо поставки товару свідчить про прийняття такої пропозиції в розумінні приписів ч. 2 ст. 642, ст. 8 ЦК України.

З метою перевірки законності і обґрунтованості оскарженого рішення і забезпечення процесуальних прав сторін суд неодноразово відкладав розгляд справи, оголошував перерви у судових засіданнях. Про розгляд справи сторонам повідомлено належним чином.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечив, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року вважає законним, просить залишити без змін. Надав письмові пояснення, довідку про стан розрахунків.

За умовами ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Івано-Франківський міськмолокозавод та матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року у справі №909/728/16 слід скасувати виходячи з наступних підстав і обставин.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю Прут-Генетик (продавець) і товариство з додатковою відповідальністю Івано-Франківський міськмолокозавод (покупець) 01 січня 2015 року уклали договір №1/3 на закупівлю молока у сільськогосподарських виробників усіх форм власності на 2015 рік.

За умовами п. 1.1. договору, продавець виробляє у своєму господарстві і продає покупцю свіже коров'яче молоко згідно ДСТУ 3662-97 в кількості поквартальних обсягів (кг).

Покупець приймає молоко на умовах EXW (самовивіз) (п.1.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, покупець закупляє молоко у продавця за договірними цінами, обумовленими протоколами погодження цін, який є додатком до договору.

Розрахунки покупця із продавцем за одержану сировину проводяться з відтермінуванням на протязі десяти банківських днів (п.4.2. договору).

Відповідно до п.6.1. договір діє з моменту його підписання і до 31 грудня 2015 року.

Усі зміни та доповнення до нього оформляються в письмовій формі і затверджуються сторонами договору (п.6.2. договору).

15 травня 2015 року сторони підписали протокол погодження ціни - додаток № 1 до договору №1/3 від 01 січня 2015 року, яким встановили ціну за 1 кг молока базисної жирності 2 ґатунку у розмірі 5 грн. з урахуванням ПДВ, а також визначили показники якості товару.

Зауваження позивача (товариства з обмеженою відповідальністю Прут-Генетик ) до протоколу погодження цін від 15 травня 2015 року не були погоджені покупцем.

Надалі 01 червня 2015 року відповідач (товариство з додатковою відповідальністю Івано-Франківський міськмолокозавод ) надіслав позивачу протокол погодження ціни, у якому запропонував змінити ціну 1 кг молока базисної жирності 2 ґатунку на 4 грн. 70 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач підтвердив отримання протоколу погодження ціни від 01 червня 2015 року, як додатку №1 до договору №1/3 від 01 січня 2015 року, в якому останній запропонував змінити ціну за 1 кг молока базисної жирності 2 ґатунку на 4,70 грн. з урахуванням ПДВ. Проте позивач не погодив і не підписав отриманий протокол погодження ціни та не надіслав відповідачу відповіді щодо зміни умов договору. А відповідач не передав спір на вирішення суду. У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду із вимогою про зміну умов договору.

Відтак сторони у порядку визначеному законом та п. 6.2. договору не досягли згоди щодо зміни ціни за 1 кг молока базисної жирності 2 ґатунку згідно запропонованого відповідачем протоколу погодження ціни від 01 червня 2015 року.

Таким чином, відповідно до умов договору №1/3 від 01 січня 2015 року та протоколу погодження ціни від 15 травня 2015 року - додатку № 1 до договору №1/3 від 01 січня 2015 року, позивач упродовж червня - жовтня 2015 року поставляв відповідачу молоко базисної жирності 2 ґатунку за ціною 1 кг молока 5 грн. з ПДВ.

Предметом спору є стягнення 123015,63 грн. (з яких: 95755,70 грн. - основний борг; 22411,68 грн. - пеня; 1450,86 грн. - 3% річних; 3397,39 грн. - інфляційні втрати) у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договору №1/3 на закупівлю молока у сільськогосподарських виробників, укладеного сторонами 01 січня 2015 року.

Доказом поставки молока позивач називає приймальні квитанції: №205 за період з 01 до 30 червня 2015 року, №242 за період з 01 до 31 липня 2015 року, №280 за період з 01 до 31 серпня 2015 року, №318 за період з 01 до 30 вересня 2015 року, №357 за період з 01 до 31 жовтня 2015 року. Приймальні квитанції складено відповідачем на підставі прихідних накладних, спеціалізованих товарних накладних, відомостей закупок молока.

А саме, відповідач отримав від позивача молоко базисної жирності 2 ґатунку:

- згідно приймальної квитанції на закупівлю молока №205 у період з 01 до 30 червня 2015 року - 73641 кг. вартістю 368205 грн.;

- згідно приймальної квитанції на закупівлю молока №242 за період з 01 до 31 липня 2015 року - 87824 кг. вартістю 439120 грн.;

- згідно приймальної квитанції на закупівлю молока №280 за період з 01 до 31 серпня 2015 року - 65014 кг. вартістю 325070 грн.;

- згідно приймальної квитанції на закупівлю молока №318 за період з 01 до 30 вересня 2015 року - 48467 кг. вартістю 242335 грн.;

- згідно приймальної квитанції на закупівлю молока №357 за період з 01 до 31 жовтня 2015 року - 53353 кг. вартістю 266765 грн.

Між сторонами немає спору щодо кількості, якості молока, поставленого позивачем і прийнятого відповідачем упродовж червня - жовтня 2015 року. Позивач вважає, що відповідач упродовж червня - жовтня 2015 року не дотримався умов договору щодо ціни і оплачував отримане молоко за ціною 4,70 грн. з урахуванням ПДВ, а повинен був за 1 кг молока базисної жирності 2 ґатунку оплачувати 5,00 грн. з урахуванням ПДВ.

У наданих суду поясненнях, довідці про стан розрахунків і заборгованості позивач стверджує, що за отримане упродовж червня - жовтня 2015 року молоко відповідач повинен був сплатити позивачу 1 641 495 грн. Позивач також стверджує, що відповідач сплатив 1 750 000 грн., з яких: у червні 2015 року - 310 000 грн., у липні 2015 року - 255 000 грн., у серпні 2015 року - 360 000 грн., у вересні 2015 року - 390 000 грн., у жовтні 2015 року - 285 000 грн., 14 листопада 2015 року - 150 000 грн. При цьому 150 000 грн. відповідач сплатив у листопаді 2015 року з урахуванням п.4.2. договору щодо відтермінування платежу на десять банківських днів. З цієї суми позивач зарахував 204649,06 грн. у рахунок погашення заборгованості відповідача, яка виникла за попередній період і була станом на 01 червня 2015 року. Відтак борг відповідача за отримане упродовж червня - жовтня 2015 року молоко становить 96 144, 06 грн.

Водночас у позовній заяві позивач вказував про борг відповідача в сумі 95755,70 грн.

Суд апеляційної інстанції констатує, що сплату коштів відповідач доводить платіжними дорученнями із відміткою банку про проведення платежу, у яких серед іншого зазначена сума, платник: ТДВ Івано-Франківський міськмолокозавод ; одержувач: ТзОВ Прут-Генетик ; вказано й призначення платежу (т. 2, а.с. 49-57, 100-106, 137-144, 169-180, 210-228). Призначенням платежу названо прихідні квитанції із зазначенням дати поставки молока.

Згідно із названими доказами відповідач сплатив позивачу 1 652 458,50 грн. за молоко, отримане упродовж червня - жовтня 2015 року, а саме:

- платіжними дорученнями від 05, 08,11,18, 22, 24, 26 червня 2015 року, від 01 і 07 липня 2015 року відповідач сплатив позивачу 310 000 грн. (т.2.. а.с. 51-57, 100-101);

- платіжними дорученнями від 09, 15, 24, 28, 30 липня 2015 року, від 04 і 06 серпня 2015 року відповідач сплатив позивачу 327 458,50 грн. (т.2., а.с. 102-106, 137-138 );

- платіжними дорученнями від 10, 12, 18, 21, 25, 27 серпня 2015 року, від 01, 03, 04, 07 вересня 2015 року відповідач сплатив позивачу 365 000 грн. (т.2., а.с. 139-143, 169-172);

- платіжними дорученнями від 10, 14, 17, 21, 24, 25, 29, 30 вересня 2015 року, від 05 жовтня 2015 року відповідач сплатив позивачу 385 000 грн. (т.2., а.с. 173-180, 210);

- платіжними дорученнями від 08, 09, 12, 15, 16, 19, 21, 23, 26, 27, жовтня 2015 року, від 02 листопада 2015 року відповідач сплатив позивачу 265 000 грн. (т.2., а.с. 211-220, 228).

За наведених обставин позивач не вправі був змінювати цільове призначення платежу. А доказів погодження із відповідачем зміни цільового призначення платежу позивач не назвав і не надав.

Також з урахуванням призначення платежу, зазначеного у платіжних дорученнях, відповідач сплатив позивачу: у червні 2015 року - 60 000 грн. за молоко, отримане у травні 2015 року (т.2, а.с.49-50), у листопаді 2015 року - 260 000 грн. за молоко, отримане у листопаді 2015 року (т.2, а.с.229-236). Однак цей період не охоплюється позовними вимогами і ці суми суд не враховує при визначенні заборгованості за поставку молока у спірний період, яким є червень - жовтень 2015 року.

Позивач не заперечив і не спростував наданих відповідачем доказів оплати.

Таким чином починаючи з 05 червня 2015 року і до 02 листопада 2015 року відповідач сплатив позивачу 1 652 458,50 грн. за молоко, отримане упродовж червня - жовтня 2015 року. Ця сума є більшою від суми 1 641 495 грн., яка підлягала сплаті відповідачем за отримане ним упродовж червня - жовтня 2015 року молоко за ціною 1 кг молока 5 грн. з ПДВ.

Отже у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за молоко, отримане упродовж червня - жовтня 2015 року відповідно до умов договору №1/3 від 01 січня 2015 року та протоколу погодження ціни від 15 травня 2015 року - додатку № 1 до договору №1/3 від 01 січня 2015 року.

Зважаючи на викладені обставини справи позов є необґрунтованим, не підтвердженим належними доказами, тому не підлягає задоволенню.

Господарський суд Івано-Франківської області обґрунтовано і законно констатував, що запропоновані зміни умов укладеного сторонами договору щодо ціни позивач у встановленому порядку не підписав, а відповідач не звернувся до суду, тому договір №1/3 на закупівлю молока у сільськогосподарських виробників усіх форм власності на 2015 рік від 01 січня 2015 року діяв з урахуванням протоколу погодження ціни, підписаного сторонами 15 травня 2015 року за ціною 1 кг молока 5 грн. з ПДВ.

Водночас суд першої інстанції не дав оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що підтверджують оплату відповідачем вартості молока, отриманого упродовж червня - жовтня 2015 року за ціною 1 кг молока 5 грн. з ПДВ.

За таких обставин рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року слід скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати суд покладає на позивача.

Згідно із ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Івано-Франківський міськмолокозавод задовольнити. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2016 року по справі №909/728/16 скасувати та прийняти нове рішення:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Прут-Генетик (78268, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Перерив, вул. Довбуша, 7; ідентифікаційний код 20541933) на користь товариства з додатковою відповідальністю Івано-Франківський міськмолокозавод (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Ушинського, 2; ідентифікаційний код 00445676) 2029,75 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Орищин Г.В.

Постанова підписана 20 квітня 2017 року.