Постанова

від 18.05.2007 по справі 14/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "18" травня 2007 р.       Справа №  14/142

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. 18.05.2007 о 14 год. 30 хв., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 14/142

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Вись", м. Київ  

до відповідача:  Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції,  м. Мала Виска Кіровоградської області    

про визнання недійсними актів  

Секретар судового засідання - Адаменко А.В.

Представники:

від позивача - Бірюков А.О., довіреність № б/н  від 05.09.2006 р.;

від відповідача - Сосонський О.М., довіреність № 10  від 15.08.2006 р.;

від відповідача - Гавриленко О.М., довіреність № 10  від 29.05.2006 р.;

від відповідача - Шевченко О.М., довіреність № 6  від 06.06.2006 р.;

від відповідача - Полтавець Л.Ж., довіреність № 18  від 26.04.2007 р.;

Подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Маловисківської МДПІ від 17.02.2006 р. №0000102310\0, від 10.03.2006 р. №0000102310\1 про визначення податкового зобов”язання по податку на прибуток в розмірі 742 900 грн. основного платежу та 563 660 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 17.02.2006 р. №0000092310\0, від 10.03.2006 р. №0000092310\1. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 594 273 грн. основного платежу та 297 137 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки щодо  порушення пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо завищення підприємством валових витрат, оскільки, як вважає позивач , прийняття та оплата ЗАТ “Вись” послуг за господарськими договорами є юридичним фактом з яким Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” пов”язує право платника податку на віднесення вартості послуг до валових витрат.  

Позивач зазначає, що господарські договори, які укладалися ЗАТ “Вись” на отримання послуг в установленому порядку недійсними не визнавались, їх укладення та виконання є господарською операцією та діяльністю ЗАТ “Вись”, зазначеною в Статутних документах та звертає увагу суду, що факт понесених витрат (сплата коштів) по господарським операціям відповідачем не заперечується, а доказом прийняття виконаних робіт, наданих послуг є акти виконаних робіт (послуг).

Позивач стверджує, що в підтвердження правомірності зарахування спірних  сум до валових витрат надав відповідачу первинні документи, а саме платіжні доручення, акти виконаних робіт, податкові накладні, тобто усі належним чином оформлені документи, які згідно статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо порушення ЗАТ “Вись” пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 , підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки, як вважає позивач, висновок податкового органу  щодо включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не пов”язані з придбанням або виготовленням товарів, послуг з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, а надані акти здачі-приймання робіт не містять конкретного переліку виконаних послуг, не відповідає фактичним обставинам справи.

В запереченнях на позов відповідач наполягає на порушенні позивачем вимог Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, вважає обґрунтованими та правомірними висновки податкової служби, викладені в акті перевірки, який став підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 10.11.2006 р. №1-23, виданого Маловисківською  МДПІ спеціалістами державного податкового органу проведена  планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ЗАТ “Вись” вимог податкового та іншого законодавства  за період з 01.10.2002 р. по 30.09.2005 р.

Документальною перевіркою встановлено порушення вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого  визначено заниження валового доходу підприємства за 9 місяців 2005 року в сумі 27 808,78 грн. та заниження податку на прибуток на суму 7 000,00 грн., порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункт 5.3.9 пункт  5.3,  статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого визначено завищення валових витрат на суму 1 745 000,00 грн. за 1 півріччя 2005 р., на суму 1 198 556,80 грн. за 9 місяців 2005 р. та заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2005 року на суму 436 300,00 грн., за 9 місяців 2005 року на суму 306 600,00 грн., порушення вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в зв”язку з чим визначено заниження податкового зобов”язання по податку на додану вартість за серпень 2005 року в розмірі 5 562,00 грн., порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого визначено заниження податкового кредиту за червень 2005 року на суму 349 000,00 грн., серпень 2005 року на суму 120 000,00 грн., вересень 2005 року на суму 119 711,00 грн., що зафіксовано в акті перевірки від 08.02.2006 р. №13\23-3056428.

Акт перевірки став підставою для винесення Маловисківською МДПІ податкових повідомлень-рішень від 17.02.2006 р. №0000102310\0 про визначення податкового зобов”язання по податку на прибуток в розмірі 742 900 грн. основного платежу та 563 660 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 17.02.2006 р. №0000092310\0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 594 273 грн. основного платежу та 297 137 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з нарахуванням податкового зобов'язання позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 17.02.2006 р. №0000102310\0, №0000092310\0 в процедурі адміністративного узгодження. За результатами розгляду скарг позивача в процедурі апеляційного узгодження спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, в зв'язку з чим Маловисківською МДПІ винесено повідомлення-рішення від 10.03.2006 р. №0000102310\1  від 10.03.2006 р. №0000092310\1.

Господарський суд задовольняє вимоги позивача про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень в силу наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ “Вись” та ТОВ “Нафто-Кредит Інвест” укладено договір №05\23-05\2 від 23.05.2005 р., згідно якого ТОВ “Нафто-Кредит Інвест” зобов”язувався передати у власність покупця – ЗАТ “Вись” бензин марки А-80.

Пунктом 3.1 договору від 23.05.2005 р. передбачено, що при постачанні товару постачальник оплачує залізничний тариф до станції призначення, що вказана покупцем. Всі інші витрати по одержанню, переміщенню, вивантаженню, зберіганню та вивезенню товару з залізничної станції відносяться на рахунок покупця з наступним відшкодуванням таких витрат постачальником в повній мірі протягом десяти днів з дати виставлення рахунків покупцем.

01.07.2005 року ЗАТ “Вись” укладено договір з ДП Комбінатом “Естафета” №23, згідно якого ДП Комбінат “Естафета” бере на себе обов”язки надання послуг по зливанню та зберіганню нафтопродуктів, та інші послуги, пов”язані з прийманням бензина та дизпального, які надійшли на адресу замовника ЗАТ “Вись”.

ЗАТ “Вись” отримало від ТОВ “Нафто-Кредит Інвест” дизпальне Л-02-62 згідно видаткової накладної №РН-270701 від 27.07.2005 р. в кількості 1 177,776 тон на суму 4 239 993,00 грн., в тому числі ПДВ 706 665,60 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 27.07.2005 р., згідно видаткової накладної №РН-280701 від 28.07.2005 р. в кількості 787,926 тон на суму 2 836 533,60 грн., в тому числі ПДВ 472 755,60 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 28.07.2005 р.

За надані послуги по прийняттю, зливанню вказаних паливне-мастильних матеріалів ЗАТ “Вись” на підстави договору №23 від 01.07.2005 р. та рахунку №82 від 27.07.2005 р. здійснило оплату в сумі 84 881,98 грн., в тому числі ПДВ 14 147,00 грн.

Вартість наданих послуг в розмірі 70 734,98 грн. позивач відніс до валових витрат, що відповідач вважає неправомірним та стверджує, що дана сума є валовим доходом позивача, оскільки за договором з постачальником паливне-мастильних матеріалів всі інші витрати по одержанню, переміщенню, вивантаженню, зберіганню та вивезенню товару з залізничної станції відносяться на рахунок покупця з наступним відшкодуванням таких витрат постачальником в повній мірі протягом десяти днів з дати виставлення рахунків покупцем.

Господарський суд вважає безпідставним такий висновок податкової служби з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 цього Закону визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше – або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Оскільки докази відшкодування постачальником паливне-мастильних матеріалів ЗАТ “Вись” вартості послуг за прийняття, зливання товару відсутні, а договором №05\23-05\2 від 23.05.2005 р. не передбачено строки протягом яких позивач повинен виставити рахунок на таке відшкодування, у ТОВ “Нафто-Кредит Інвест” відсутні зобов”язання  з відшкодування витрат, а у позивача відсутні підстави для включення суми сплачених послуг до валових доходів підприємства.

За таких обставин господарський суд вважає  висновки податкової служби, викладені в акті перевірки стосовно заниження скоригованого валового доходу в сумі 27 808,78 грн. безпідставними та неправомірним визначення позивачу податкового зобов”язання по податку на прибуток в сумі 11 900,00 грн., в тому числі 7 000,00 грн. основного платежу та 4 900,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ДП “Укрспецавтобаза” укладено договір про надання послуг №3\05 п\а від 24.06.2005 р., згідно якого ДП “Укрспецавтобаза” зобов”язалося надати замовнику послугу з адміністрування договору щодо поставки та закладання нафтопродуктів до Держкомрезерву України, а позивач зобов”язався прийняти та оплатити послуги. Вартість послуг, що обумовлено пунктом 4.2 даного договору становило 1 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ – 250 000,00 грн. За умовами пункту 5 договору здача – приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання.

30.06.2005 р. сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт, в якому визначено перелік наданих позивачу послуг та їх вартість в розмірі 750 000,00 грн., в тому числі ПДВ – 125 000,00 грн.

Факт надання послуг з адміністрування договору щодо поставки та закладання нафтопродуктів до Держкомрезерву України згідно договору про надання послуг №3\05 п\а від 24.06.2005 р. підтверджено також доказами, наданими ДП “Укрспецавтобаза”(т.2, а.с. 68-153, т. 3 а.с.1-25).

ДП “Укрспецавтобаза” виписано податкову накладну №685 від 30.06.2005 р. на 750 000,00 грн., в тому числі ПДВ 125 000,00 грн., акт перевірки не містить даних щодо недоліків в оформленні та порядку її заповнення.

30.06.2005 р. на виконання умов договору  платіжним дорученням №21 позивачем  на користь ДП “Укрспецавтобаза” сплачено 750 000,00 грн.

Між позивачем та ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” укладено договір №07\12-2005 від 12.07.2005 р. на надання послуг з адміністрування договору щодо поставки та закладання бензину А-76, А-80 до державного резерву, який укладено позивачем з Держкомрезервом України. Вартість послуг згідно пункту 4.2 даного договору склала 1 432 800,00 грн., в тому числі ПДВ 238 800,00 грн. Пунктом 5.1 договору встановлено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання.

19.09.2005 р. сторонами підписано акт №ОУ-0019\09 здачі-приймання робіт (надання послуг), в якому зазначено про надання ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” позивачу послуг по адмініструванню та супроводженню договору щодо поставки та закладання бензину А-76,А-80 до державного резерву.

ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” виписано податкову накладну від 19.09.2005 р. на суму 718 286,16 грн., в тому числі ПДВ – 119 711,16 грн.

Платіжними дорученнями №106 від 28.09.2005 р. на суму 280 000,00 грн., №112 від 03.10.2005 р. на суму 278 200,00 грн., №123 від 06.10. 2005 р. на суму 160 068,16 грн. позивачем здійснено оплату на користь ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” з призначенням платежу “за послугу з адміністрування та супроводження договору згідно акту виконаних робіт №)У-0019\19 від 19.09.2005 р.”.

Між позивачем та ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” укладено договір від 11.01.2005 р. з додатками №№1,2,3 про надання послуг, за змістом якого компанія зобов”язується за завданням позивача надати інформаційно-консультаційні послуги, надати інформацію про потенційних постачальників та покупців нафтопродуктів, провести з ними попередні переговори по умовам поставки, оплати паливне-мастильних матеріалів.

Відповідно до умов договору сторонами укладено акт №ОУ-0030\06 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2005 р., за яким сторони підтверджують проведення ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” маркетингових досліджень ринку паливне-мастильних матеріалів, що стало наслідком укладення договору на поставку нафтопродуктів №ЮР-2\629 нп-2005 від 24.06.2005 р. Згідно акту №ОУ-0030\06 від 30.06.2005 р. сторони дійшли згоди, що винагорода виконавця складає 1 344 000,00 грн., в тому числі ПДВ 224 000,00 грн.

ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” виписано податкову накладну від 30.06.2005 р. №30\06\03 на суму 1 344 000,00 грн., в тому числі ПДВ 224 000,00 грн.

Відповідно до умов договору сторонами укладено акт №ОУ-0031\08 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2005 р., за яким сторони підтверджують проведення ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” маркетингових досліджень ринку паливне-мастильних матеріалів, що стало наслідком укладення договору на поставку нафтопродуктів №ЮР-2\639 нп-2005 від 11.07.2005 р. Згідно акту №ОУ-0031\08 від 31.08.2005 р. сторони дійшли згоди, що винагорода виконавця складає 720 000,00 грн., в тому числі ПДВ 120 000,00 грн.

ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” виписано податкову накладну від 31.08.2005 р. №36\08 на суму 720 000,00 грн., в тому числі ПДВ  120 000,00 грн.

Платіжними дорученнями №51 від 02.08.2005 р. на суму 269 000,00 грн., №57 від 05.08.2005 р., на суму 285 000,00 грн., №67 від 09.08.2005 р. на суму 265 500,00 грн., №75 від 17.08.2005 р. на суму 272 000,00 грн., №78 від 22.08.2005 р. на суму 252 500,00 грн., №100 від 16.09.2005 р. на суму 270 750,00 грн.,  №103 від 27.09.2005 р. на суму 225 000,00 грн., №111 від 30.09.2005 р. на суму 224 250,00 грн. позивачем здійснено оплату на користь ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” на виконання умов договору від 11.01.2005 р.

Укладання договорів, підписання актів виконаних робіт та перерахування коштів по договорам підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 26.03.2007 р. по даній справі.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об”єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати – сума будь-яких витрат в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, які здійснюються в рахунок компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які платник податку придбав для їх подальшого використання у господарської діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті – також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Із змісту зазначених вище договорів та актів прийому-передачі виконаних робіт, пояснень представників позивача вбачається, що ЗАТ “Вись” фактично отримало послуги від ДП “Укрспецавтобаза”, ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул”, які пов”язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва та сплатило вартість наданих послуг, визначену умовами договорів.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов”язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати, понесені позивачем і не визнані відповідачем  в акті перевірки підтверджені актами приймання-передачі, платіжними дорученнями, податковими накладними та іншими документами, що підтверджують отримання позивачем послуг, які пов”язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва  ЗАТ “Вись”.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодекс адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем представлені висновок експерта Пономаренко О.І. №90 від 05.09.2006 р., в якому зазначено, що підписи в договорах з ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” виконані не директором Шульгою Т.М., а іншою особою з наслідуванням підписів Шульги Т.М.

В той же час податковим органом не надано суду  будь-яких доказів, що свідчать про визнання нечинними договорів на надання консультаційних послуг ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” в зв'язку  з підписанням даних договорів іншою особою, тоді як з пояснень Шульги Т.М., адресованих суду, підтверджується надання позивачу інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг та отримання коштів за надані послуги, отже схвалення  даних договорів.

Податковою службою  не надано суду будь-яких доказів несплати ДП “Укрспецавтобаза”, ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” податків по операціям, пов'язаним з виконанням зазначених вище договорів, а також будь-яких доказів, яки б свідчили, що надані послуги не були необхідні та не були використанні для виробничої діяльності підприємства.

За таких обставин, господарський суд вважає безпідставними висновки державного податкового органу про завищення ЗАТ “Вись” валових витрат, пов'язаних з  оплатою по договорам з ДП “Укрспецавтобаза”, ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул” та визначення податкового зобов”язання по податку на прибуток за податковими повідомленнями-рішеннями від 17.02.2006 р. №0000102310\0, від 10.03.2006 р. №0000102310\1 .

Спірні податкові повідомлення-рішення №0000092310\0 від 17.02.2006 р., №0000092310\1 від 10.03.2006 р. винесено Маловисківською МДПІ в зв”язку з порушенням позивачем пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.3.1, 7.4.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в зв”язку з включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не пов”язані з придбанням або виготовленням товарів, послуг з метою їх подальшого використання у господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов”язань з поставки робіт, послуг вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше – або дата зарахування коштів від покупця на розрахунковий рахунок платника податків або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що посвідчує факт виконання робіт (послуг).

Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З врахуванням вищевикладеного обґрунтування правомірності віднесення оспорюваних сум до валових витрат, керуючись нормами статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ЗАТ “Вись” правомірно віднесло до податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ДП “Укрспецавтобаза”, ТОВ “Юридично-консалтингова компанія “Консул”.

З огляду на викладене, господарський суд вважає неправомірним нарахування позивачу податкового зобов”язання по податку на додану вартість в сумі 891 410,00 грн., в тому числі 594 273,00 грн. основного платежу та 297 137,00 штрафних (фінансових) санкцій та визнає недійсними податкові повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ від 17.02.2006 р. №0000092310\0, від 10.03.2006 р. №0000092310\1.

10.05.2007 р. Маловисківською МДПІ подано клопотання про призначення комплексної судово-економічної експертизи по справі та направлення матеріалів справи до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. професора М.С.Бокаріуса,  яке суд залишає без розгляду в зв”язку з його відкликанням відповідачем.

18.05.2007 р. Маловисківською МДПІ в доповненнях до заперечень від 14.05.2007 р. просить суд призначити повторну експертизу по справі, на вирішення якої поставити питання, зазначені в ухвалі від 19.01.2007 р. про призначення судово-економічної експертизи. Проведення експертизи доручити  Кіровоградському відділенню ОНДІСЕ.  

Відповідно до пункту 2 статті 85 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експортові (експертам).

По даній справі проведено судово-економічна експертиза судовим експертом Худояр Н.М., яка попереджена про кримінальну відповідальність по статті 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку.

Висновок судово-економічної експертизи від 26.03.2007 р. прийнято до уваги судом наряду з іншими доказами по даній справі, суд не вбачає підстав для призначення повторної експертизи та відмовляє відповідачу в задоволенні такого клопотання.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу  адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи по справі.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції від 17.02.2006 р.  № 0000102310/0,  від 10.03.2006 р. № 0000102310/1, від 17.02.2006 р. № 0000092310/0, від 10.03.2006 р. № 0000092310/1.

Стягнути з Державного бюджету України (№ рахунку 31118095600002, МФО 823016, отримувач коштів УДК у м. Кіровограді, банк отримувача ГУДКУ у Кіровоградській області, ідентифікаційний код 24145329) на користь Закритого акціонерного товариства "Вись" (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 12, оф. 6, ідентифікаційний код 30564628, відомості про рахунки відсутні) судові витрати по справі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційної інстанції через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

Суддя