Рішення

від 11.04.2017 по справі 192/2175/14

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/2175/14

Провадження № 2/192/2/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2017 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Савчукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відділу Держземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОЛЕНД , третя особа - Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру про визнання недійсним та скасування розпорядження голови ОСОБА_4 РДА, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 29 жовтня 2014 року, 11 березня 2015 року, 29 липня 2016 року, 26 серпня 2016 року (а.с.104-119, т. 4), звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним та скасування розпорядження голови ОСОБА_4 РДА, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона є власником земельного паю розміром 7,380 га, розташованого на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП СЛ №001513.

Даний акт було видано на підставі рішення №11 від 11 серпня 1998 року Василівської сільської ради Солоняського району Дніпропетровської області та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1128, право на який посвідчено Державним актом за формою, затвердженою в 1992 році, тому в ньому відсутній кадастровий номер земельної ділянки.

Позивач посилається на те, що технічний звіт по передачі земельної ділянки (паю) в натурі було розроблено в 1998 році Дніпропетровською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук. Відповідно до ст.120 Земельного Кодексу України в редакції, яка діє з 01 січня 2010 року, для оформлення договору відчуження земельної ділянки в ньому необхідно вказати її кадастровий номер. Дії з присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру є необхідним у відповідності до чинного законодавства, оскільки зміст права власності на землю полягає у праві володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками, а згідно ст.132 Земельного Кодексу угоди про перехід права власності на земельні ділянки повинні, серед іншого, містити кадастровий номер земельної ділянки (цифровий) код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки. Тобто для реалізації належного їй права власності на земельну ділянку, ділянці має бути присвоєно кадастровий номер.

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до відповідної спеціалізованої організації для виготовлення технічної документації для присвоєння кадастрового номера із замовленням на проведення робіт з підготовки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.

У ході виконання зазначених робіт з'ясувалося, що межа належної позивачці земельної ділянки перетинається із земельною ділянкою, що знаходиться у власності відповідача ОСОБА_3, в результаті чого утворилося накладення земельної ділянки відповідача на її земельну ділянку та позивачці було відмовлено у присвоєнні кадастрового номеру.

Позивачка вважає, що відповідачі проігнорували наявність та відповідність із змінним файлом координат поворотних коточок в технічній документації відповідача ОСОБА_3 відповідно до п. 2.3 та п. 2.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року N 43, що в подальшому призвело до порушення п 1 та 2 ст. 55 та ст.56 Закону України "Про землеустрій", що підтверджується висновком експертизи, технічною документацією відповідача ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_4 РДА не прийняв до уваги вище перелічені факти і затвердив технічну документацію та видав ОСОБА_3 державний акт на земельну ділянку, яка накладається на земельну ділянку позивача.

Враховуючи те, що розпорядження Голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації № 945-р-04 від 19.11.2004 року було необхідною передумовою виникнення у відповідача ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, виданий йому державний акт на право власності на земельну ділянку також підлягає визнанню недійсним як і саме розпорядження.

З посиланням на Цивільний кодексу України, Земельний кодекс України, Закони України Про державний земельний кадастр , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОСОБА_2 вважає, що Державний акт виданий відповідачеві ОСОБА_3 є таким, що виданий в порушення ст.ст. 316, 317, 321 ЦК України і обмежує право позивача на землю.

В судовому засіданні 14 серпня 2015 року представником позивача - адвокатом ОСОБА_5, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2014 року (а.с.47-49 т.1) було підтримано письмове клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (а.с.97-99, т.2), яке було підтримано позивачем, та ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області було призначено судову земельно-технічну експертизу (а.с.141-143, т.2).

В судовому засіданні 17 жовтня 2016 року позивач ОСОБА_2 пояснила, що з 1983 року вона працювала в колгоспі Нива , де отримала сертифікат на земельну частку розміром 7,380 га, та в подальшому отримала держаний акт в 1998 році, який зареєструвала в Книзі записів Державних актів на право власності на землю, та було виготовлено технічний звіт по передачі земельної ділянки (паю) в натурі, але кадастровий номер на той час присвоєно не було. В жовтні 2013 року, коли вона звернулася до відповідної спеціалізованої організації для виготовлення технічної документації, в ході виконання робіт з'ясувалося, що межа належної їй земельної ділянки перетинається з земельною діяльною відповідача ОСОБА_3 в результаті чого утворилося накладення їх земельних ділянок, а відповідач ОСОБА_3 відмовився від внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру.

29 травня 2014 року позивач знову звернулася з питанням щодо внесення змін та присвоєння її земельній ділянці кадастрового номеру, але знову отримала відмову, оскільки мається накладення її земельної частки (паю) на земельну ділянку відповідача ОСОБА_3, яким вже було зареєстровано свою земельну ділянку в установленому законом порядку та присвоєно кадастровий номер. Коли вона звернулася до відповідача ТОВ Дніпроленд , саме яким виготовлялася документація відповідачеві ОСОБА_3, то їй повідомили, що необхідно рішення про зміну координат поворотних точок. Позивач вважає, що при виготовленні технічної документації відповідачеві ОСОБА_3 не перевірялась наявність суміжних земельних ділянок, не узгоджувалося з суміжними користувачами межі, чим порушили її право на володіння, користування та розпорядження її земельною ділянкою, в зв'язку з чим прохала визнати Державний акт відповідача ОСОБА_3 недійсним та скасувати його державну реєстрацію, а відділ Держземагенства зобов'язати нести зміни до Національної кадастрової книги України шляхом скасування та вилучення з неї кадастрового номеру присвоєного земельній ділянці, яка належить відповідачеві ОСОБА_3

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відділу Держземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру про стягнення збитків, подану до суду 08 лютого 2017 року залишено без розгляду (а.с.221, т.4).

В судовому засіданні 11 квітня 2017 року позивач ОСОБА_2 позовні вимоги згідно уточненої позовної заяви, поданої до суду 29 серпня 2016 року підтримала, прохала їх задовольнити в повному обсязі. Також просила стягнути з відповідачів понесені нею витрати у зв'язку з розглядом справи.

Відповідач ОСОБА_3 в судових засіданнях 17 жовтня 2016 року, 06 березня 2017 року, 11 квітня 2017 року, позовні вимоги не визнав, вважав що позов є необґрунтованим. Пояснив, що він відповідно до чинних норм законодавства отримав земельній пай, оформив право власності, присвоїв кадастровий номер, а позивачка не довела суду чому саме він - ОСОБА_3 повинен відповідати за дії організацій, які займаються виготовленням технічної документації. Вважає, що він не порушував права позивачки на володіння земельною ділянкою, просив відмовити в задоволенні позову також на тій підставі, що в січні 2017 року земельній ділянці, яка належить позивачці був присвоєний кадастровий номер.

25 липня 2016 року відповідачем до суду подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.44-45 т.4), оскільки у позивача право звернення за захистом інтересів виникло після набуття нею права власності на земельну ділянку, а саме після отримання Державного акту від 21 листопада 2006 року, серія ЯГ №554608, та нею було укладено договір оренди земельної ділянки від 18 грудня 2006 року, який зареєстровано в Солонянському відділі ДРФ ЦДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19 грудня 2006 року №040613202353. Дана земельна ділянка з дати отримання права власності перебуває в оренді ТОВ Вікторія , про що посадовими особами надано довідку про обсяги переданої в оренду земельної ділянки за цільовим призначенням. Позивач не могла не знати про фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_3 та своєї земельної ділянки, яку вона обробляє власними силами. У зв'язку з чим вважає, що строки звернення з позовом до суду у позивача сплили 22 листопада 2009 року, а позивач звернулася до суду лише 11 липня 2014 року. Згідно письмових заперечень поданих до суду 06 березня 2017 року відповідача, позовні вимоги не визнав, прохав відмовити в задоволенні позову (а.с.222-225 т.4)

Представник відповідача - ОСОБА_4 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в судових засіданнях позовні вимоги не визнав, пояснив що в січні 2017 року земельній ділянці, яка належить позивачці був присвоєний кадастровий номер, тобто на час розгляду справи відсутні будь-які порушення прав ОСОБА_2, а оскаржувані нею розпорядження та Державний акт були видані згідно норм законодавства, порушень під час їх прийняття не доведено позивачкою. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача - відділу Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області, який про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.231 т.4), в судове засідання 11 квітня 2017 року не з'явився, згідно поданої заяви просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності (а.с.234 т.4). Відділ Держземагентва у Солонянському районі Дніпропетровської області надав до суду 25 травня 2016 року письмові пояснення з приводу позову, згідно яких позовні вимоги не визнали в повному обсязі, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру (постанова набрала чинності з 01.01.2013 року, зі змінами) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складання документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. Позивач звернулася до відділу Держземагентства у Солонянському районі Дніпропетровської області з технічною документацією із землеустрою щодо присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, а 06 травня 2014 року Державним кадастровим реєстратором було винесено рішення №РВ-1200120302014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з невідповідністю електронного документу установленим вимогам. Дане рішення було вручене позивачу та в усній формі повідомлено, що електронний документ не відповідає вимогам постанови КМУ №1051, оскільки є перетин земельних ділянок, також надано протокол перевірки електронного документу. Державним кадастровим реєстратором було надано усне роз'яснення що необхідно звернутися до проектної організації, яка виконувала даний вид робіт для виправлення помилки вказаної у рішенні відмови. Після чого позивач до відділу з виправленими помилками для повторної реєстрації земельної ділянки та внесення її Державного земельного кадастру звернулася 07.05.2014 року, про що Державним кадастровим реєстратором винесено рішення про відмову № 1200120712014, де вказано, що площа в електронному документі (7,38 га) не співпадає з площею описаної геометрії (7,3799 га). 14 травня 2014 року на заяву позивачки про державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 7,380 га Державним кадастровим реєстратором втретє винесено рішення про відмову №12001202272014, де вказано, що земельна ділянка знаходиться в межах іншої земельної ділянки або її частини. 05 березня 2015 року позивачка в черговий раз звернулася до відділу із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру, однак рішенням № РВ-1200183572015 Державним кадастровим реєстратором знову відмовлено у внесенні відомостей до ДЗК з підстав невідповідності електронного документу установленим вимогам, а саме, виявлено перетин земельної ділянки ОСОБА_2 з земельною ділянкою, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, що свідчить про те, що позивачка не зверталася до проектної організації для виправлення допущеної помилки в електронному документі. При неодноразовому зверненні ОСОБА_2 до відділу вона була повідомлена про перетин із земельною ділянкою ОСОБА_3, на підставі чого їй було рекомендовано звернутись до землевпорядної проектної організації для виправлення помилок. Згідно матеріалів технічної документації від 2014 року, топографо-геодезичні роботи відсутні, межові знаки не встановлювались. Пізніше, позивачем було додано до відділу матеріали польових топографо- геодезичних робіт, згідно яких межові знаки знову не встановлювались. При наявності помилки в межах земельних ділянок, а саме, в координатах поворотних точок, відповідно до постанови КМУ від 17 жовтня 2012 №1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру , виправлення відбувається при наявності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), електронного документу та заяви власника земельної ділянки. Оскільки межові знаки не встановлювались, то неможливо встановити, чи має місце накладання земельних ділянок позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Відповідно до Інструкції, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (а.с.150-151, т.3).

Представник відповідача - ТОВ ДНІПРОЛЕНД , в судове засідання 11 квітня 2017 року не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.232, а.с.233 т.4), про причину неявки суд не повідомили, згідно поданої заяви просили здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

В судовому засіданні 17 жовтня 2016 року представниквідповідача ТОВ ДНІПРОЛЕНД позовні вимоги не визнав та пояснив, що в 2004 році до їх відділу звернувся ОСОБА_3 щодо виготовлення технічної документації на земельну частку (пай), при цьому надав розпорядження, викопіювання з КСП Нива на якому мало місце чітке розташування земельної ділянки та її площа. У кадастровому плані не було виявлено перетину земельної ділянки із суміжним користувачем, що свідчило про те, що дана земельна ділянка відповідача відповідає схемі наділу земель КСП Нива . У зв'язку з чим, вони вважають, що технічна документація виготовлена вірно та не має будь-яких порушень. Крім того, у випадку виявлення накладень земельних ділянок, дане питання може бути вирішено шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру. В натурі сторони межові знаки не встановлювали, що свідчить про порушення лише на папері.

Представник третьої особи - Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , в судове засідання 11 квітня 2017 року не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.232 оборотна сторона т.4), про причину неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі та надані сторонами у судовому засіданні докази, приходить до наступного висновку.

Положеннями ч.1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на землю серії ДП Сл №:001513 від 01 жовтня 1998 року, позивачеві ОСОБА_2 належить земельна ділянка розміром 7,380 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Державний акт було видано на підставі рішення №11 від 11 серпня 1998 року Василівської сільської ради Солоняського району Дніпропетровської області та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1128, право на який посвідчено державним актом за формою, затвердженою в 1992 році(а.с.18, 20 т.1) та виготовлено технічний звіт по передачі земельної ділянки (паю) в натурі, який було розроблено в 1998 році Дніпропетровською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук (а.с.19 т.1).

Судом також було встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею7,1092 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Василівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області. Державний акт було видано на підставі розпорядження голови Солонянскьої РДА від 19 листопада 2004 року №945-р-04 (а.с.37, т.1) та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.

Згідно технічних документацій позивач та відповідач ОСОБА_3 є суміжними землекористувачами.

Судом встановлено, що 14 травня 2014 року позивач звернулася до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземаганства у Солонянському районі Дніпропетровської області із заявою про внесення відомостей до земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-120171343214).

Рішенням №РВ-1200122272014 від 15 травня 2014 року було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою для винесення такого рішення стало знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (перетин з ділянкою 1225081500602:039:0001, площа співпадає на 9,6127%) (а.с.28-30, т.1).

29 травня 2014 року ОСОБА_2 знову звернулася із заявою про надання пояснень та роз'яснень щодо виниклої ситуації з порушеним її правом власності.

18 червня 2014 року відділ Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області повідомив, що в результаті перевірки електронної кадастрової системи за допомогою функціоналу Національної кадастрової системи, що був доданий до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробником якої є Дніпропетровська регіональна філія ДП Центр ДЗК , на карті під час проекції її земельної ділянки було виявлено перетин земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою 1225081500:02:039:0001, яка належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3, земельну ділянку якого було внесено до Державного реєстру земель на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (пай), розробником якої є ТОВ Дніпроленд у 2006 році та підготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно листа Держземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року, земельна ділянка позивача перетинається з сусідньою ділянкою, тобто накладається на земельну ділянку яка вже зареєстрована. Причиною даного перетину є помилка координат поворотних точок, що свідчить про те, що проектна організація яка виконувала землевпорядні роботи невірно вказала координати земельної ділянки. Для того щоб земельну ділянку позивача зареєструвати та присвоїти кадастровий номер, необхідно звернутися до проектної організації для виправлення даної помилки (змінити координати поворотних точок, щоб земельну ділянку можна було зареєструвати та присвоїти кадастровий номер).

На підставі розпорядження Голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 19 листопада 2004 року №945-р-04 Про підтвердження в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі земельної частки паю) та видачу державного акта на право власності на землю власнику сертифікату колишнього КСП Нива відповідачеві ОСОБА_3В. , якому було виділено земельну ділянку, а також виготовлено Державний акт серії ЯГ №554608 від 21 листопада 2006 року, загальною площею 7,1092 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Василівської сільської ради. Державний акт зареєстровано в Солонянському районному відділі земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010613201786, у зв'язку з чим затвердити позивачеві технічну документацію відповідно до вимог ст.186 Земельного Кодексу України для надання кадастрового номеру земельній ділянці неможливо. Вказане позбавляє позивачку можливості здійснити своє право на розпорядження земельною ділянкою та порушує її права щодо володіння, користування належною їй земельною ділянкою, а тому Державний акт виданий ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним.

Розпорядження голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації №945-р-04 Про відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) та видачу державного акта на право власності на землю власнику сертифікату колишнього КСП Нива ОСОБА_3В. датовано 19 листопада 2004 року. Відповідачеві ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку, а також виготовлено Державний акт серії ЯГ №554608 від 21 листопада 2006 року, який зареєстрований в Солонянському районному відділі земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю на та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010613201786 та на підставі якого складено акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 26 січня 2005 року.

Розпорядження голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації №945-р-04 від 19 листопада 2004 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки відповідачеві ОСОБА_3, на думку позивачки не відповідають вимогам земельного законодавства, порушують її право на володіння земельною ділянкою, що перебуває у її власності.

14 серпня 2015 року ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу (а.с.141-143, т.2).

11 лютого 2016 року експертом ТОВ Український центр судових експертиз ОСОБА_1 було складено висновок №2-11/02, згідно якого встановлено, що відповідно до всіх електронних (4-х варіантів) документів має місце накладення земельних ділянок (меж), що надані у власність позивачці та відповідачеві ОСОБА_3 із різними площами, конфігураціями й розташуваннями місць накладення. Щодо різниці в координатах меж поворотних точок земельної ділянки позивачки, то в 1998 році при відведенні земельного наділу, встановлення меж земельної ділянки проводилося наземним способом та використовувалися прилади теодоліт та мірна стрічка. Точки відзначалися на папері, площа вираховувалася вручну за допомогою підручних засобів. При проведенні кадастрових зйомок в 2013-2015 роках спеціалісти землевпорядники використовували нові прилади і технології - електронний далекомір, який дозволяє вимірювати лінії за допомогою світла (а.с.10-30, т.3).

Встановлення (відновлення) спірних земельних ділянок використовувалися за допомогою GPS обладнання та тахеометра (електронного далекоміра), а геодезичні координати поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 відсутні, в той же час геодезичне встановлення меж земельної ділянки передбачає перенесення в натуру (на місцевості) меж за наявними планово-картографічними матеріалами. Як правило - це матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або документації щодо виготовлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що взагалі спростовує належність відповідачеві ОСОБА_3 саме цієї земельної ділянки, накладення якої вбачає відповідач відділ Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області, а тому звідки взято виконавцем технічної документації відповідача ОСОБА_3, що саме ця земельна ділянка без координат та інших фактичних прив'язок до даної місцевості належить саме відповідачеві ОСОБА_3 не відомо.

Відповідно до п.2.2 Розділу 2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель №174 від 02 липня 2003 року, який втратив чинність 20 серпня 2012 року: Реєстратор здійснює процедуру перевірки та приймання обмінного файлу, у тому числі порівняння з технічною документацією .

Основоположними елементами формування обмінного файлу xml є інформація щодо геодезичних даних (координати точок повороту меж земельно-кадастрових одиниць).

30 травня 2016 року з метою збору додаткової інформації та врегулювання спору із відповідачем ОСОБА_3, комісією було складено акт обстеження земельної ділянки щодо узгодження меж. В ході обстеження було повторно зроблено заміри земельної ділянки позивачки, та при обстеженні було виявлено, що фактично межі не перетинаються, а землекористувачі обробляють кожен свої наділи не заважаючи один одному. Але згідно електронних документів виявлено накладення меж між собою, площа накладення склала 1,1944 га. Після складання акту виконавцем технічної документації позивачки, було сформовано пакет технічної документації з урахуванням замірів від 30 травня 2016 року. З цим пакетом документів позивачка звернулася до відділу Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області з метою державної реєстрації земельної ділянки.

21 липня 2016 року відповідачем було відмовлено в реєстрації, про що повідомлено позивача листом №31-419-0.8-1182/2-16 за підписом в.о. начальника відділу ОСОБА_6. Даний лист відрізняється по формі та по змісту від попередніх рішень про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, які надавалися позивачці неодноразово протягом 2014-2016 років.

В сукупності всі виміри площ накладень (як в га, так і у відсотковому відношенні) дають підстави стверджувати, що дійсну площу накладень меж земельних ділянок (перетину) зазначено саме в листі відділу Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області та становить 1,2110 га або 16,0257 %.

Технічна документація із землеустрою земельної ділянки відповідача, на підставі якої і відбулося порушення прав позивача, сталися через невідповідність технічної документації, що виразилось як у неправильному визначенні проектною організацією суміжних землевласників, з якими слід погоджувати межі земельної ділянки, так і в підробці самого погодження меж із сусідніми землекористувачами.

В порушення вимог п.2 ч.2 ст. 198 Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 5.10.2001 р. в редакції 2004 - 2005 років, погодження меж земельної ділянки позивача із сусідами не здійснювалося, тому ОСОБА_2 вважає, що їх підпис на технічній документації є підробленим.

Частиною 1 ст.155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади бо органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним .

За змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В судовому засіданні 11 квітня 2017 року було встановлено, що 27 січня 2017 року земельній ділянці, власником якої є позивачка ОСОБА_2 було присвоєно кадастровий номер та земельна ділянка була зареєстрована в Національній кадастровій системі (а.с.206-208).

Згідно пояснень позивачки та відповідача ОСОБА_3 вказані дії були вчинені внаслідок того, що ТОВ Дніпроленд здійснило корегування координат всього масиву сусідніх земельних ділянок, які межують та перебувають в єдиному масиві із земельними ділянками сторін по справі.

ОСОБА_2 не заперечувала, що на час розгляду справи перешкоди щодо користування її земельною діяльною відпали, оскільки кадастровий номер був присвоєний, проте вважала, що відповідачі повинні відшкодувати їй витрати, які вона понесла на сплату судового збору та на оплату судової експертизи.

Суд вважає, що оскільки на час розгляду справи відпали підстави заявленого позову, а позивач відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не довела існування таких підстав, то правові підстави для задоволення позову відсутні.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюються тривалістю у три роки, а відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити по суті, то судом не проводиться оцінка доводів сторін щодо пропуску позивачкою встановленого відповідно до закону строку позовної давності на звернення з позовом до суду для захисту порушеного права, оскільки відмовити в позові суд може з однієї із підстав, а пропуск строку позовної давності на звернення з позовом до суду є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову в повному обсязі, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, витрати по справі, в тому числі за проведення судової земельно-технічної експертизи, покладаються на позивача.

Відповідно до ст. 89 цього Кодексу, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримувала в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачі добровільно задовольнили її вимоги. Проте суд не погоджується з таким розумінням позивачкою дій щодо присвоєння кадастрового номеру, оскільки нею були заявлені зовсім інші позовні вимоги: про визнання недійсним та скасування розпорядження голови ОСОБА_4 РДА, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.104-19, т.4). В такому разі присвоєння кадастрового номеру не може вважатися задоволенням позовних вимог відповідачами, оскільки позивачка не заявляла вимогу про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці.

Суд неодноразово роз'яснював в судових засіданнях позивачці положення ст. 89 ЦПК України щодо порядку відшкодування витрат, а також надавав час для отримання правової допомоги з цього приводу, однак позивачка в судовому засіданні 11 квітня 2017 року в повному обсязі підтримала свої позовні вимоги за уточненим позовом від 26 серпня 2016 року та просила задовольнити їх в повному обсязі.

У зв'язку з зазначеним, суд вважає за неможливе здійснити застосування ст. 89 ЦПК України щодо порядку розподілу судових витрат, а також у зв'язку з тим, що доказів про задоволення відповідачами вимог позивачки суду не надано.

Керуючись ст.ст. 3,10, 11, 57-60, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відділу Держземагенства у Солонянському районі Дніпропетровської області, ОСОБА_4 районної державної адміністрації Дніпропетровської області, товариства з обмеженою відповідальністю ДНІПРОЛЕНД , третя особа - Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру про визнання недійсним та скасування розпорядження голови ОСОБА_4 РДА, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2017 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина