Ухвала

від 24.04.2017 по справі 825/236/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/236/17 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Муханьковій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Куликівські аграрні інвестиції" до Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича, Чернігівської районної державної адміністрації за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОРБІВ АГРО", Куликівська районна державна адміністрація Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Куликівські аграрні інвестиції" звернулось з адміністративним позовом до Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича, Чернігівської районної державної адміністрації за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОРБІВ АГРО", Куликівська районна державна адміністрація Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2016 № 31115950 щодо державної реєстрації інших речових прав (права оренди землі).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3 га, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 21.05.2008, наявним у матеріалах справи (а.с.10).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2008 між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 3 га, яка розташована на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, який був зареєстрований Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах" 12.06.2008 за № 040883500303 (а.с.10-12).

Також з матеріалів справи вбачається, що 02.08.2016 між ТОВ "ГОРБІВ АГРО" (Орендар) та ОСОБА_3 (Орендодавець) укладено договір оренди землі № Д344, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (загальна площа 3,00 га, кадастровий номер НОМЕР_2) (а.с. 94-98).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.117,118) вбачається, що 27.08.2016 Державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Пінчуком Іваном Юрійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 31115950 (а.с.116) щодо державної реєстрації інших речових прав (прав оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 на підставі договору оренди землі від 02.08.2016 № Д344, укладеного між сторонами: орендодавець - ОСОБА_3, орендар - ТОВ "ГОРБІВ АГРО".

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, яке підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 5 Закону 1952-IV встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх змінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що саме державний реєстратор, як суб'єкт владних повноважень, під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав, з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Тобто до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Межею встановлення юридичних фактів щодо речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, які виникли внаслідок правочину, є сам правочин. Державний реєстратор має провести аналіз змісту та форми документів, оскільки, по-перше, для державної реєстрації може подаватися підроблений документ, а тому відповідальність перед законним власником за проведення державної реєстрації прав на підставі такого документа може нести держава в особі державного реєстратора; по-друге, при складанні документа особа, яка здійснювала його підготовку, може допустити технічну помилку у імені суб'єкта, адресі об'єкта або в інших відомостях, у зв'язку з чим зі змісту цього документа будуть витікати протиріччя.

Державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот об'єктів нерухомого майна й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Наведене відповідає засадам державної реєстрації прав, закріплені в статті 3 Закону № 1952-IV, зокрема, частині 1 цієї норми, а саме гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

При цьому, матеріали реєстраційної справи (а.с.88-118) не містять жодних доказів щодо звернення державного реєстратора з відповідним запитом про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди щодо спірної земельної ділянки до Відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівської області, як до правонаступника Відділу Держземагентства у Куликівському районі Чернігівської області - органу, який здійснював таку реєстрацію до 01.01.2013.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься лист Відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівської області від 03.03.2017 № 19-28-99.1-443/2-17, в якому зазначено, що в архіві відділу зберігається "Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі", де у розділі 4 за № 040883500303 від 12.06.2008 зазначено про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3, стосовно земельної ділянки площею 3,00 га, кадастровий номер НОМЕР_2, термін дії договору - 10 років (а.с.141).

При цьому, суд звертає увагу, що реєстрація договору оренди землі з новим орендарем можлива лише після реєстрації угоди про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем або закінченням строку його дії.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів щодо розірвання договору оренди землі від 01.03.2008, укладеного між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3.

Отже, відповідачем при проведенні державної реєстрації іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 02.08.2016 № Д344 (а.с.116), укладеним між ТОВ "ГОРБІВ АГРО" та ОСОБА_3, не перевірено належним чином, чи право оренди на цю земельну ділянку зареєстровано чи ні станом на 01.01.2013, внаслідок чого й здійснено повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одна і та ж земельна ділянка була передана в оренду різним орендарям.

Крім того, право власності на земельну ділянку виникло у ОСОБА_3 з 21.05.2008 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 21.05.2008), а реєстрація права власності та іншого речового права відбулась 27.08.2016.

Вказане вище спростовує твердження державного реєстратора щодо відсутності у нього обов'язку запитувати інформацію від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, а саме про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди на спірну земельну ділянку у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013.

Колегія суддів звертає увагу, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону №1952-IV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

У свою чергу, частиною 1 статті 24 Закону № 1952-IV визначені підстави, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено.

За таких обставин та з урахування того, що відповідачем проведено реєстрацію договору оренди землі від 02.08.2016 № Д344 без дотримання вимог норм законодавства, а саме не здійснено жодних дій щодо встановлення факту наявності або відсутності вже зареєстрованих прав оренди спірної земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича про державну реєстрацію прав та обтяжень від 27.08.2016 №31115950 щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, яка знаходиться на території Дроздівської сільської ради Куликівського району Чернігівської області (кадастровий номер НОМЕР_2) та задоволення позовних вимог ПП "Куликівські аграрні інвестиції" у повному обсязі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Що стосується твердження представника ТОВ "ГОРБІВ АГРО", що договір оренди землі, укладений 01.03.2008 між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3, є нікчемним, оскільки був укладений без набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку шляхом отримання відповідного державного акту та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 видано лише 21.05.2008), суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до статті 18 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент реєстрації договору оренди від 01.03.2008 між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3 - 12.06.2008) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 затверджений Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (чинного на момент реєстрації договору оренди землі від 01.03.2008 між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3 - 12.06.2008) (далі - Порядок №2073).

Пунктом 1 Порядку №2073 встановлено, що цей Порядок визначає єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди).

Згідно пункту 2 Порядку №2073 державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Пунктом 3 Порядку № 2073 передбачалось, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до 4 Порядку № 2073 забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

За приписами пункту 11 Порядку № 2073 державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком (пункти 12,13 Порядку № 2073).

Згідно з пунктом 14 Порядку № 2073 датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

З аналізу вищевказаних норм Порядку № 2073 вбачається, що передумовою набрання чинності договором оренди землі була його державна реєстрація.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі від 01.03.2008, укладений між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3, був зареєстрований Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах" 12.06.2008 за № 040883500303 (а.с.10).

Тобто, договір оренди землі від 01.03.2008 набрав чинності 12.06.2008.

Таким чином, договір оренди землі від 01.03.2008 не містить ознак нікчемного правочину, оскільки ОСОБА_3, на момент державної реєстрації договору оренди землі від 01.03.2008 (12.06.2008), набула права власності на земельну ділянку шляхом отримання 21.05.2008 державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру - НОМЕР_2.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 був затверджений Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель (далі - Наказ №174).

Відповідно до рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.04.2007 №35 "Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах" з 18.06.2007 дію Наказу №174 зупинено.

У свою чергу, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2007 № 6/534-А зупинено дію рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.04.2007 №35 "Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах".

Отже, станом на момент державної реєстрації договору оренди землі від 01.03.2008 між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3 12.06.2008 діяв Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений Наказом №174.

Згідно з пунктом 1.2 Наказу №174 (чинного на момент державної реєстрації договору оренди землі від 01.03.2008 між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3 - 12.06.2008) Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Реєстратори державного реєстру земель (далі - реєстратори) - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до пункту 2.8 Наказу № 174 оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому, оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

Пунктом 12 Наказу №174 передбачено, що Поземельна книга (додаток 4) відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації. Відповідальність за формування та ведення поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора).

У свою чергу, з листа Відділу Держгеокадастру у Куликівському районі Чернігівської області від 03.03.2017 № 19-28-99.1-443/2-17 вбачається, що в архіві відділу зберігається "Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі", де у розділі 4 за № 040883500303 від 12.06.2008 зазначено про реєстрацію договору оренди землі, укладеного між ПП "Куликівські аграрні інвестиції" та ОСОБА_3, стосовно земельної ділянки площею 3,00 га, кадастровий номер НОМЕР_2, термін дії договору - 10 років (а.с.141).

Також, на договорі оренди землі від 01.03.2008, вчинені реєстраційні написи щодо його державної реєстрації Куликівським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельних ресурсах" 12.06.2008 за № 040883500303, які завірені гербовою печаткою (а.с10).

При цьому, відсутність відомостей про державну реєстрацію таких договорів у Поземельній книзі не свідчить про незавершеність чи відсутність державної реєстрації як такої, оскільки як вже зазначалось, у першу частину державного реєстру земель (книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі) внесено відомості про державну реєстрацію договорів оренди спірних земельних ділянок із зазначенням їх кадастрових номерів.

Крім того, обов'язок щодо внесення відомостей у Поземельну книгу покладався на реєстратора державного реєстру земель, який і ніс відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків.

Вищевказані обставини спростовують посилання представника ТОВ "ГОРБІВ АГРО" про не завершення державної реєстрації речового права на земельну ділянку за позивачем, оскільки запис про державну реєстрацію договору оренди від 01.03.2008 не зазначено у Поземельній книзі.

Також, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука Івана Юрійовича - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.