Постанова

від 11.04.2017 по справі 11/361

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 11/361

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОСОБА_1 (доповідач), суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувшикасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери", на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року, та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 29 листопада 2016 року, у справі № 11/361, за позовомФонду державного майна України (м.Київ), доПриватного акціонерного товариства "Ділові партнери" (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство "Південний завод (м.Київ), за участюПрокуратури міста Києва (м. Київ), пророзірвання Договору купівлі-продажу за зобов'язання вчинити дії, - за участю представників: від ФДМ України: ОСОБА_4 - представник (довіреність № 18 від 12.01.2017 року); від прокуратури: ОСОБА_5 - прокурор відділу (посвідчення № 000566 від 30.07.2012 року); представники інших учасників судового провадження не з'явились; в с т а н о в и в :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 11/361 (суддя - Смирнова Ю.М., судді: Пукшин Л.Г., Морозов С.М.) скаргу Фонду державного майна України на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві задоволено; визнано неправомірними дії начальника Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_6 щодо прийняття Постанови про проведення перевірки виконавчого провадження від 24.03.2016 року (ВП № 50170243); скасовано Постанову начальника Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_6 про проведення перевірки виконавчого провадження від 24.03.2016 року (ВП № 50170243); скасовано Постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 16.02.2016 року (ВП № 50170243) про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року у справі № 11/361 (головуючий суддя - Тищенко А.І., судді: Гончаров С.А., Отрюх Б.В.) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери" (далі за текстом - ПрАТ "Ділові партнери") залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 11/361 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що оскаржувана ухвала обґрунтована, відповідає чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ПрАТ "Ділові партнери" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 11/361; передати справу № 11/361 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, ПрАТ "Ділові партнери" посилається на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.03.2017 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу ПрАТ "Ділові партнери" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

В судовому засіданні касаційної інстанції (05.04.2017 року) представник Солом'янського РВ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві погодився з доводами касаційної скарги ПрАТ "Ділові партнери"; просив Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 11/36, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду касаційної інстанції від 05.04.2017 року розгляд справи № 11/363 відкладено на 11.04.2017 року.

Представники Генеральної прокуратури України та Фонду державного майна України, в засіданнях суду касаційної інстанції (05.04.2017 року та 11.04.2017 року), проти вимог та доводів скаржника заперечили, з підстав їх необґрунтованості; просили Вищий господарський суд України постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 11/36 залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Ділові партнери", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ВАТ "Південний радіозавод" та Прокуратури м. Києва про розірвання Договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 11/361 позовні вимоги Фонду державного майна України задоволено повністю, розірвано Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Південний радіозавод" № КПП-543 від 20.05.2008 року (укладений між Фондом державного майна та ЗАТ "Ділові Партнери" (в подальшому ПрАТ "Ділові партнери"); зобов'язано ЗАТ "Ділові партнери" здійснити заходи щодо повернення пакету простих іменних акцій, випущених у документарній формі ВАТ "Південний радіозавод" (отриманих на підставі Договору купівлі-продажу № КПП-543 від 20.05.2008 року) у кількості 62 161 908 штук у власність держави в особі Фонду державного майна України, шляхом списання зазначених акцій з особового рахунку у зберігача на рахунок Фонду державного майна України; присуджено стягнути з ЗАТ "Ділові партнери" на користь Фонду державного майна України 1 200 380 грн. 00 коп. - штраф та 195 480 грн. 00 коп. - пеня.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 11/361 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 року у справі № 11/361 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у цій справі залишено без змін.

16.05.2011 року, на виконання вказаного вище рішення місцевого господарського суду, видано накази.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (далі за текстом - ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві) від 03.03.2015 року виконавче провадження №45376955 (відкрите за наказом Господарського суду міста Києва №11/361 від 16.05.2011 року) закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

30.10.2015 року Фонд державного майна України (стягувач) звернувся до органу виконавчої служби з Заявою (вих. №10-25-19622) про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 у справі № 11/361 (наказу Господарського суду міста Києва №11/361 від 16.05.2011 року).

Постановою ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ВП №50170243 від 16.02.2016 року відмовлено Фонду державного майна України у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі №11/361 (про зобов'язання ЗАТ "Ділові партнери" здійснити заходи щодо повернення пакета простих іменних акцій, випущених у документарній формі ВАТ "Південний радіозавод"), з тих підстав, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено механізму повторного відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який було повернуто до органу, що його видав, у випадку передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону (з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Не погоджуючись із постановою ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ВП №50170243 від 16.02.2016 року (про відмову у відкритті виконавчого провадження), 12.03.2016 року Фонд державного майна України звернувся до начальника ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві зі Скаргою, в якій просив: провести перевірку додержання старшим державним виконавцем Черкасовим Є.В. вимог Закону України "Про виконавче провадження"; скасувати постанову ВП №50170243 від 16.02.2016 року; зобов'язати державного виконавця відкрити відповідне виконавче провадження.

За результатами проведеної перевірки, Постановою начальника ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві від 24.03.2016 року у задоволенні Скарги Фонду державного майна України відмовлено; визнано дії старшого державного виконавця Черкасова Є.В. щодо винесення Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №5017024 від 16.02.2016 року (з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №11/361 від 16.05.2011 року) такими, що відповідають вимогам ст.ст. 21, 23 п.8 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", п.п. 3.18, 3.19 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

30.09.2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла Скарга Фонду державного майна України на дії (бездіяльність) ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві, з вимогами: визнати дії начальника ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_6, щодо прийняття Постанови від 24.03.2016 року неправомірними; скасувати Постанову начальника ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві ВП № 50170243 від 24.03.2016 року; скасувати Постанову ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ВП №50170243 від 16.02.2016 року (про відмову у відкритті виконавчого провадження). При цьому, скаржник посилався на приписи ст.ст. 1, 11, 26, 82, 89 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 19 Конституції України та зауважив на тому, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 11/361, на момент звернення зі Скаргою, є невиконаним.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2016 року у справі №11/361 Скаргу Фонду державного майна України на дії ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві задоволено; визнано неправомірними дії начальника ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_6 (щодо результатів перевірки виконавчого провадження від 24.03.2016 року); скасовано Постанову начальника ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_6 ВП №50170243 від 24.03.2016 року (про проведення перевірки виконавчого провадження); скасовано Постанову ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві ВП №50170243 від 16.02.2016 року (про відмову у відкритті виконавчого провадження).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року у справі № 11/361 апеляційну скаргу ПрАТ "Ділові партнери" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 11/361 залишено без змін.

Приймаючи оскаржені судові акти, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 11/361 не виконано; виконавче провадження № 45376955 закрито без виконання. За висновками господарських судів попередніх інстанцій, Постанова ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві ВП №50170243 від 16.02.2016 року (про відмову у відкритті виконавчого провадження) не відповідає положенням ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", порушує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 115 ГПК України щодо обов'язковості виконання судових рішень. При цьому, господарськими судами у цій справі встановлено, що недотримання державним виконавцем ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" (в частині неупередженого вчинення виконавчих дій) та порушення вимог ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" (працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України).

Не погоджуючись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій ухвалою та постановою, ПрАТ "Ділові партнери" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 11/361; передати справу № 11/361 на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій не було враховано п. 1 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (перелік випадків визначено ст.51 Закону України "Про виконавче провадження").

Залишаючи без задоволення подану ПрАТ "Ділові партнери" касаційну скаргу, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст.121 2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, зокрема за Заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як про це вже було вказано вище, Постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 03.03.2015 року виконавче провадження №45376955 (відкрите за наказом Господарського суду міста Києва №11/361 від 16.05.2011 року) закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документу до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 75 Закону.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії унормовані ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження". За приписами цієї статті, державний виконавець після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, перевіряє виконання рішення у встановлений строк.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф, відповідно до статті 89 цього Закону, та повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому, на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження". Після цього, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

В подальшому, органом виконавчої служби (Постанова ВП №50170243 від 16.02.2016 року) відмовлено Фонду державного майна України у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі №11/361 (про зобов'язання ЗАТ "Ділові партнери" здійснити заходи щодо повернення пакета простих іменних акцій, випущених у документарній формі ВАТ "Південний радіозавод"), з тих підстав, що Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено механізму повторного відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який було повернуто до органу, що його видав, у випадку передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону (з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 115 ГПК України унормовано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що (відповідно до цього Закону) підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржених постанов органу виконавчої служби).

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом (ч.2 ст.1 Закону України " Про державну виконавчу службу" (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу", працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Обов'язки та права державних виконавців встановлені ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" (у вказаній вище редакції), відповідно до якої, зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При цьому, як про це вірно було зазначено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, положення Закону України "Про виконавче провадження" не встановлюють обмеження повторного пред'явлення відповідного виконавчого документу до виконання (у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з поверненням виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав), без виконання, у випадку, передбаченому ч.3 ст. 75 цього Закону.

Враховуючи наведене та встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини щодо не виконання судового рішення за Наказом Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року у справі №11/361, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції про те, що Постанова Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 16.02.2016 ВП №50170243 про відмову у відкритті виконавчого провадження не відповідає положенням ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", порушує приписи ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 115 ГПК України щодо обов'язковості виконання судових рішень, а також прав стягувача - Фонду державного майна України, як органу державної влади.

Таким чином, встановлені обставини вказують на недотримання державним виконавцем ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" (в частині неупередженого вчинення виконавчих дій) та порушення вимог ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" (працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України).

За таких обставин, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року та ухвала Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 року у справі № 11/361 прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з урахуванням встановлених обставин та матеріалів справи.

Згідно зі ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги не спростовують встановлених господарськими судами обставин та направлені на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29 листопада 2016 року у справі № 11/361 залишити без змін.

Головуючий суддяОСОБА_1 судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3