Ухвала

від 18.04.2017 по справі 905/1994/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

18.04.2017р. Справа №905/1994/16

за скаргою: №КНО-61.1.3/49 від 25.01.2017р. Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по справі:

за позовом: Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк , м.Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ БЕТОН , м.Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ БУД , м.Красноарміськ

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-2007 , м.Макіївка

про стягнення 28656046,60 грн

за участю органу виконання судового рішення: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від стягувача (позивача, заявника): ОСОБА_1 - кер. сектору

від боржників (відповідачів): не з'явились

від органу виконання судового рішення: ОСОБА_2 - пров. спец.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.07.2016р. по справі №905/1994/16 (суддя Уханьова О.О.) за позовом Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк , м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ БЕТОН , м.Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ БУД , м.Красноарміськ, Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-2007 , м.Макіївка про стягнення 28656046,60 грн позовні вимоги задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ БЕТОН на користь Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк 24549078,31 грн - заборгованості за сумою кредиту, 4025051,62 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 81916,67 грн - заборгованості за комісією, 68900 грн - судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ БУД на користь Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк 24549078,31 грн - заборгованості за сумою кредиту, 4025051,62 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 81916,67 грн - заборгованості за комісією, 68900 грн - судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-2007 на користь Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк 24549078,31 грн - заборгованості за сумою кредиту, 4025051,62 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом, 81916,67 грн - заборгованості за комісією, 68900 грн - судового збору.

08.08.2016р. на виконання вказаного рішення видано відповідні накази.

На адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга №КНО-61.1.3/49 від 25.01.2017р. Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

- визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.01.2017р. №52151371 з примусового виконання наказу №905/1994/16 від 08.08.2016р.;

- скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.01.2017р. №52151371;

- зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 поновити виконавче провадження за №52151371 з примусового виконання наказу №905/1994/16 від 08.08.2016р.

У зв'язку з закінченням повноважень судді Уханьової О.О. здійснено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок чого її передано на розгляд судді Паляниці Ю.О.

В обґрунтування скарги заявник зазначав про передчасність винесення органом виконання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.01.2017р., у зв'язку з тим, що державним виконавцем не проведено всі можливі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , спрямовані на повне виконання виконавчого документа.

Боржники (відповідачі) у судові засідання 04.04.2017р. та 18.04.2017р. не з'явились, будь-яких пояснень по суті скарги не надали, витребуваних судом документів до матеріалів справи не представили.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав до суду письмові заперечення №905/1994/16 від 18.04.2017р., в яких просив повністю відмовити в задоволенні скарги, оскільки вчинені державним виконавцем дії з виконання рішення суду у справі №905/1994/16 є правомірними, а здійснені державним виконавцем заходи з розшуку майна виявилися безрезультатними. Крім того, звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду є правом державного виконавця, а не його обов'язком. Також, надав належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що боржники у судові засідання 04.04.2017р., 18.04.2017р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність боржників не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Наразі, згідно з ухвалою від 04.04.2017р. присутність учасників розгляду скарги у судовому засіданні 18.04.2017р. обов'язковою не визнавалась.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення заявника та органу виконання судового рішення, господарський суд встановив.

За приписами ч.1 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

У скарзі № КНО-61.1.3/49 від 25.01.2017р. Публічне акціонерне товариство Перший Український міжнародний банк зазначало, що оскаржувану постанову заявник отримав 19.01.2017р., що підтверджується відміткою штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі.

За таких обставин, з огляду на те, що розглядувану скаргу було скеровано на адресу суду 25.01.2017р. (згідно з поштовим штемпелем), виходячи з того, що матеріалами розгляду скарги не спростовано посилання стягувача стосовно того, що Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк довідалось про прийняття оскаржуваної постанови 19.01.2017р., за висновками суду, заявником дотримано строк звернення зі скаргою №КНО-61.1.3/49 від 25.01.2017р.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга №КНО-61.1.3/49 від 25.01.2017р. Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк підлягає частковому задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

За змістом ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вказувалось вище, на виконання рішення господарського суду Донецької області від 26.07.2016 по справі №905/1994/16 господарським судом Донецької області було видано накази від 08.08.2016р. В тому числі, наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БІГ БУД на користь Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк 24549078,31 грн - заборгованості за сумою кредиту, 4025051,62 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 81916,67 грн - заборгованості за комісією, 68900 грн судового збору. Повернення саме цього наказу державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 стало підставою для звернення стягувача до суду з розглядуваною скаргою.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.2, ст.6, ч.1 ст.11 вказаного нормативно-правового акту примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов?язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Як свідчать матеріали розгляду скарги, наказ господарського суду Донецької області від 08.08.2016р. був пред'явлений до виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України .

Постановою від 09.09.2016р. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження №52151371 з примусового виконання наказу від 08.08.2016р., а згідно з постановою від 12.01.2017р. виконавчий документ №905/1994/16 від 08.08.2016р. повернуто стягувачу.

При цьому, державний виконавець керувався приписами п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження та посилався на відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016р., з дня набрання чинності яким втрачає чинність Закон України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р., крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Як встановлено у ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми.

В силу норм п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016р., який набрав чинності 05.10.2016р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За змістом рішення №1-рп/99 від 09.02.1999р. Конституційного Суду України дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За приписами п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016р. (в редакції станом на 12.01.2017р.) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст.32 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV від 21.04.1999р. заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно зі ст.10 Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016р. заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Ухвалами від 13.03.2017р., 04.04.2017р. відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було зобов'язано надати належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №52151371.

У письмових запереченнях №905/1994/16 від 18.04.2017р., до яких були додані матеріали виконавчого провадження №52151371, відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначав про вчинення наступних дій, які були спрямовані на виконання наказу від 08.08.2016р. по справі №905/1994/16:

- 09.09.2016р. - винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за №52151371, копії якої направлено сторонам для виконання та до відома;

- 09.09.2016р. - направлення запитів до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області для перевірки майнового стану боржника;

- 09.09.2016р. - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- здійснення витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна

- 16.09.2016р. - здійснення запиту до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями;

- 16.09.2016.2016р. - винесення постанови про арешт коштів боржника, копії якої направлено до банківської установи для виконання, сторонам до відома.

- 19.09.2016р. - винесення постанови про стягнення виконавчого збору;

- 19.09.2016р. - винесення постанови про арешт коштів боржника;

- 30.09.2016р. - винесення постанови про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

- 01.11.2016р. - винесення постанови про розшук транспортного засобу боржника;

- 04.11.2016р. - винесення постанови про утворення виконавчої групи тощо.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016р. (в редакції станом на час ухвалення постанови про повернення виконавчого документу), виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Так, відповідно до ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст.377-1 Цивільного процесуального кодексу України з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яка також визначає, що суб'єктом звернення до суду є державний виконавець.

Зазначене свідчить про наявність неврегульованості законодавчих норм, станом на час прийняття виконавцем постанови про повернення виконавчого документу, щодо реалізації Державною виконавчою службою повноважень, наданих п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016р.

До того ж, за приписами ст.18 Закону України Про виконавче провадження зазначена норма викладена як право державного виконавця, а не як його обов?язок.

Тому, доводи позивача щодо невикористання державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №52151371 права на обмеження виїзду за кордон посадових осіб юридичної особи - боржника, не є підставою для визнання неправомірними дій заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови (ВП №52151371) від 21.10.2016р. та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.01.2017р.

Аналогічну за змістом оцінку доводів заявника в цій частині вже було викладено судом в ухвалі від 11.01.2017р., яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2017р.

Твердження заявника стосовно того, що термін розшуку транспортного засобу боржника має тривати більше ніж два місяці ґрунтується лише на особистому уявленні скаржника щодо терміну вчинення цієї виконавчої дії. Посилання Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк в цій частині на приписи п.3 ст.36 Закону України Про виконавче провадження , згідно з якою розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку, не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до невірного тлумачення норми закону. Зокрема, припинення розшуку майна боржника не може завжди тривати до моменту виявлення транспортного засобу, оскільки така подія може ніколи і не настати.

Разом з тим, за результатами виконавчих дій державним виконавцем 09.09.2016р. було отримано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно з якими за боржником на праві приватної власності нерухомого та рухомого майна не зареєстровано.

Також, відповіді на запити були надані регіональним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ у Донецькій області, відділом експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку тощо.

При цьому, матеріали виконавчого провадження доказів на підтвердження отримання державним виконавцем відповідей від Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не містять.

Заперечуючи проти скарги, орган виконання судового рішення посилався, в тому числі, на приписами п.3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом №512/5 від 02.04.2012р. Міністерства юстиції України (в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження - 09.09.2016р.), згідно з якою організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

При цьому, доказів вчинення всіх перелічених у п.3.12 вказаної Інструкції дій матеріали виконавчого провадження також не містять.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, за висновками суду, прийняття постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.01.2017р., було передчасним та неправомірним, внаслідок чого зазначена постанова є недійсною та підлягає скасуванню.

При цьому, судом враховано приписи п.32 Інформаційного листа №01-08/369 від 29.06.2010р. Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , у відповідності до якого вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови №14 від 26.12.2003р. Пленуму Верхового Суду України Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно зі ст.41 Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016р. (в редакції, яка діє на теперішній час), у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Відтак, обов'язок державного виконавця щодо відновлення виконавчого провадження у разі визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови про повернення виконавчого документа стягувачу прямо передбачений вказаним нормативно-правовим актом.

За таких обставин, виходячи з того, що питання правомірності прийняття постанови від 12.01.2017р. вирішується при розгляді цієї скарги, з огляду на відсутність обставин ухилення державного виконавця від поновлення провадження за наказом від 08.08.2016р. на теперішній час, вимога скарги про зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 поновити виконавче провадження ВП №52151371 є передчасною, внаслідок чого не підлягає задоволенню.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, скарга №КНО-61.1.3/49 від 25.01.2017р. Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування постанови від 12.01.2017р. та визнання протиправними дій державного виконавця щодо її прийняття.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково скаргу №КНО-61.1.3/49 від 25.01.2017р. Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк про:

- визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.01.2017р. №52151371 з примусового виконання наказу №905/1994/16 від 08.08.2016р.;

- скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.01.2017р. №52151371;

- зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 поновити виконавче провадження за №52151371 з примусового виконання наказу №905/1994/16 від 08.08.2016р.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.01.2017р. №52151371 з примусового виконання наказу №905/1994/16 від 08.08.2016р.

Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.01.2017р., винесену в рамках ВП №52151371.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття та згідно зі ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою на всій території України.

Суддя Ю.О.Паляниця