Рішення

від 20.04.2017 по справі 915/125/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 915/125/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Концерна "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А) в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 10-А)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 6),

про: визнання договору № 4/2009 від 02.02.2009 розірваним (припиненим),

за участю представників сторін:

від позивача: Іванцов І.А. - за довіреністю № 43 від 14.03.2017;

від відповідача: ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_3 - за довіреністю № 904 від 03.10.2016;

від третьої особи: Саламатін О.В. - за довіреністю № 220/433/д від 24.12.2016,

Суть спору:

20 лютого 2017 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати Договір про надання права платного користування місць для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій № 4/2009 від 02 лютого 2009 року, укладений між Міністерством оборони України, від імені якого діє діяло державне підприємство Міністерства оборони України ПІВДЕНЬ (відповідно до договору доручення від 27 листопад 2008 року та довіреності № 220/1031/д від 27 листопада 2008 року) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, розірваним (припиненим).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі пунктів 1.1, 3.2, 2.1.1, 6.4 договору № 4/2009 від 02 лютого 2009 року, додаткової угоди № 8 від 30 листопада 2010 року до договору № 4/2009 від 02 лютого 2009 року; договору доручення від 14 червня 2016 року між Міністерством оборони України та Концерном Військторгсервіс ; листа від 16 червня 2016 року за № 01/960; листів ДП ТВК від 20 липня 2016 року за вих. № 092/1-092/49 про припинення договорів; листа-повідомлення № 1231 від 12 грудня 2016 року про розірвання договору № 4/2009 від 02 лютого 2009 року; норм статей 759, 760 (ч. 1), 783, 651, 627, 526 Цивільного кодексу України, статей 283, 291, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що з 14 червня 2016 року єдиним органом, який має право від імені Міністерства оборони України вчиняти юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням договорів, є Концерн Військторгсервіс в особі філії Одеське управління військової торгівлі на підставі зазначеного договору доручення. З тієї ж самої дати були всі припинені повноваження ДП ТВК стосовно відносин щодо управління у будь-який спосіб вищенаведеними торговими місцями та правовідносинами з особами, що їх використовують. Проте, відповідач всупереч умов укладеного договору оренди ухиляється від розірвання договору.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що аналіз змісту договору, додаткової угоди до нього, а також викладених положень закону дозволяє дійти висновку, що жодної з визначених сторонами Договору і законом підстав для дострокового розірвання Договору, немає.

Відповідач зазначає, що позивач як представник Міністерства оборони України при повідомленні ОСОБА_1 листом від 12 грудня 2016 року про припинення Договору не дотримався вимог ст. 188 Господарського кодексу України, п. 4 додаткової угоди до Договору № 8 від 30.11.2010, п. 6.4 Договору щодо підстав розірвання Договору і порядку повідомлення про його розірвання (припинення).

Докази вручення Концерном в особі його Одеської філії, ФОП ОСОБА_1 повідомлення про припинення дії Договору № 4/2009 - відсутні. Крім того, державне підприємство ТВК станом на 20 липня 2016 року не було уповноважене на вчинення будь-яких юридичних дій в інтересах Міністерства оборони України з приводу торгових місць на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій, тоді як 14 червня 2016 року було укладено договір доручення на вчинення певних дій з Концерном Вйськторгсервіс . Поряд з цим, як з'ясувалося тільки зараз, термін дії договору доручення між Міністерством оборони України та ДП МО ПІВДЕНЬ , правонаступником якого є ДП ТВК , минув 31 грудня 2009 року.

Відповідач вказує, що Концерн Військторгсервіс з посиланням на вказаний договір доручення, відповідно до чинного законодавства не запропонував відповідачу укласти додаткову угоду, у якій мають бути врегульовані питання згідно нового доручення.

Також відповідач сповістив про таке: у зв'язку з тим, що ДП ТВК відмовляється приймати оплату згідно Договору № 4/2009, відсутністю додаткового договору, який би вказував на те, що з'явився новий повірений, який буде приймати оплату, а також тим, що новий договір з Концерном Військторгсервіс не укладено, а володільцем торговими місцями являється Міністерство оборони України, то оплату за користування торговим місцем № 3756 на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій з липня 2016 року по сьогоднішній день ОСОБА_1 здійснює на розрахунковий рахунок Міністерства оборони України.

Третя особа - Міністерство оборони України в письмових поясненнях (вх. № 5559/17 від 13.04.2017) вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та мають бути задоволені судом.

Третя особа, посилаючись на умови договору № 1 від 16 квітня 2016 року, зазначає, що на даний час ДП ТВК не має жодного відношення до діяльності та майна Міністерства оборони України. Таким чином, ФОП ОСОБА_1, відповідно до умов пункту 6.4 договору № 4/2009, був належним чином повідомлений про те, що повноваження щодо укладання та розірвання даних договорів перейшли до Концерну Військторгсервіс як уповноваженої на те особи та про необхідність звернутися до філії з метою переукладення договорів.

04.04.2017 від відповідача надійшло письмове клопотання, в якому представник просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство ТВК , оскільки ДП ТВК виконувало повноваження повіреного Міністерства оборони України на вчинення від імені і за рахунок Міністерства оборони України юридичні дії, пов'язані з укладанням і розірванням договорів з фізичними особами про надання платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій, збором і обліком грошових коштів, стягненням штрафів та судовим захистом інтересів сторін, які порушуються, оспорюються чи охороняються законом. Відповідач вважає, що оскільки ДП ТВК з 2009 року отримувало від відповідача оплату за користування торговим місцем № 3756 відповідно до договору № 4/2009 від 02.02.2009, вчиняло інші дії згідно доручення, то до участі у справі необхідно залучити ДП ТВК .

Представник позивача проти клопотання заперечував.

Представник третьої особи проти клопотання не заперечував, але не вбачав підстав для залучення даної третьої особи до справи, вказуючи на те, що ДП ТВК на даний час не має жодного відношення до діяльності та майна Міністерства оборони України.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з підстав його необґрунтованості.

Так, за приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Суд вважає, що відповідач не довів у заявленому клопотанні юридичного інтересу зазначеної юридичної особи по даній справі, не навів обґрунтувань того, як саме рішення по справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.

У судових засіданнях судом двічі оголошувались перерви: до 18 квітня 2017 року та до 20 квітня 2017 року.

20.04.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

1. 27 листопада 2008 року між Міністерством оборони України (далі - довіритель) в особі Міністра оборони України та державним підприємством Міністерства оборони України ПІВДЕНЬ (далі - повірений), керуючись статтями 1000-1009 Цивільного кодексу України та ст. 176 Господарського кодексу України, був укладений договір доручення , згідно з пунктом 1.1 якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені довірителя юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними особами про надання права платного користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань пов'язаних з виконанням цього договору.

Пунктом 5.2 сторони обумовили, що цей договір діє до 31 грудня 2009 року .

2. 02 лютого 2009 року між Міністерством оборони України (далі - сторона-1), від імені якого діє державне підприємство Міністерства оборони України ПІВДЕНЬ відповідно до договору доручення від 27 листопада 2008 року та довіреності № 220/1031/д від 27 листопада 2008 року, і громадянином ОСОБА_1 (далі - сторона-2) було укладено договір № 4/2009 Про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій , згідно з предметом якого сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцем № 3756 на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій для встановлення 20-футових контейнерів, що належать стороні-2.

У розділі 6 цього договору учасники дійшли згоди про таке: цей договір набуває чинності 02 лютого 2009 року і діє до 02 лютого 2019 року (п. 6.1); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору або внесення змін до нього після закінчення терміну його дії він автоматично продовжується на три календарних місяці на тих самих умовах, протягом яких сторони повинні укласти договір на новий термін. Після закінчення трьох місяців і неукладенні нового договору, договір припиняє свою дію (п. 6.2); договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше ніж два місяці (п. 6.3); дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за 2 місяці (п. 6.4) ; внесення змін до договору може мати місце за погодженням сторін письмово (п. 6.5).

30 листопада 2010 року ДП ТВК (надалі - сторона-1) і ОСОБА_1 (надалі - сторона-2) уклали додаткову угоду № 8 до договору № 4/2009 від 02 лютого 2009 року про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій, зокрема, про таке: 1. З 12 жовтня 2010 року згідно наказу державне підприємство ПІВДЕНЬ перейменовано у державне підприємство ТВК . Державне підприємство ТВК є правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства ПІВДЕНЬ ; 4. Договір послуг вважається розірваним стороною-1 у випадках заборгованості сторони-2 по оплаті в термін більше 70 календарних днів; закінчення терміну, на який був укладений даний договір; інших випадках, які передбачені чинним законодавством України.

Матеріали справи свідчать що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 683-р цілісний майновий комплекс державного підприємства Міністерства оборони України ПІВДЕНЬ було передано із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та перейменовано в ДП ПІВДЕНЬ .

Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 12 жовтня 2010 року № 315 ДП ПІВДЕНЬ перейменовано у ДП ТВК , яке визнано правонаступником майнових прав та обов'язків ДП ПІВДЕНЬ .

3. 14 червня 2016 року між Міністерством оборони України (далі - Міністерство) та Концерном Військторгсервіс (далі - Концерн), керуючись главою 68 Цивільного кодексу України, укладено договір доручення № 1, який згідно з пунктом 5.1 набув чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 травня 2019 року. За вказаним договором доручення Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За змістом ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Предметом даного позову виступила немайнова вимога позивача, яка повністю підтримана третьою особою, визнати договір № 4/2009 від 02 лютого 2009 року розірваним (припиненим).

Відповідач же, посилаючись на норми статті 188 Господарського кодексу України, наполягає на тому, що відсутність визначених договором, додатковою угодою до нього та законом підстав для дострокового розірвання договору, який за своїм змістом є договором оренди, виключає можливість задоволення судом позову Концерну в особі його філії.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи згідно з нормами чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків:

Умови договору № 4/2009 від 02 лютого 2009 року Про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій , його зміст та мета вказують на те, що даний договір є договором найму (оренди).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 759 та ст. 761 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається з наданих суду доказів:

Концерн Військторгсервіс 16 червня 2016 року оформив лист № 01/960 для ДП ТВК , який останній отримав 21 червня 2016 року, в якому посилаючись на договір доручення № 1 від 14 червня 2016 року просив припинити надання послуг стосовно зазначених місць та контейнерів по вул. Розовій, ТОВ Промтоварний ринок , та надати до Концерну Військторгсервіс (через уповноважену особу) оригінали контрактів з відповідними фізичними та/або юридичними особами.

12 липня 2016 року начальник філії Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс направив ДП ТВК лист № 645, в якому з посиланням на договір доручення № 1 від 14 червня 2016 року, просив направити контрагентам повідомлення про припинення дії договорів про надання платного користування торговими місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій на зазначені 50 місць та необхідністю звернутися до філії ОУВТ Концерну Військторгсервіс щодо оформлення нових договорів за адресою: 65058, м. Одеса, вул. Армійська, 10-а.

08 вересня 2016 року позивач отримав від ДП ТВК відповідь (вих. № 116 від 07.09.2016) на лист № 645, в якій державне підприємство повідомило, що на вимогу філії Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс Міністерства оборони України від 12 липня 2016 року за вих. № 645, листами підприємства від 20 липня 2016 року за вих. № 092/1 - 092/49 повідомлено фізичних осіб, з якими підприємством було укладено договори про надання платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій, - про припинення договорів у зв'язку з укладенням між Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України генерала армії України Полторака С.Т., та Концерну Військторгсервіс в особі генерального директора Здора А.В., договору доручення № 1 від 14 червня 2016 року, - за яким укладення договорів та здійснення прийому оплати доручено Концерну Військторгсервіс .

Матеріали справи також містять копію листа ДП ТВК за вих. № 092/45 від 20 липня 2016 року до ОСОБА_1, в якому на вимогу Концерна Міністерства оборони України Військторгсервіс адресант повідомив адресата про припинення договору № 4/2009 про надання платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій, укладеним 02 лютого 2009 року між підприємством та ОСОБА_1, - у зв'язку з укладенням між Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України генерала армії України Полторака С.Т. та Концерном Військторгсервіс в особі генерального директора Здора А.В., договору доручення № 1 від 14 червня 2016 року, за яким укладення договорів та здійснення прийому оплати доручено Концерну Військторгсервіс .

Цей лист містить запис ОСОБА_7 з підписом про ознайомлення та зазначенням дати 01.08.16 (а. с. 64).

Разом із тим, в судовому засіданні відповідач не визнав, що ці записи здійснені особисто ним.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В подальшому, 12 грудня 2016 року позивач звернувся до ОСОБА_1 з письмовим повідомленням за вих. № 1231, в порядку пункту 6.4 договору № 4/2009, про припинення дії договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій від 02 лютого 2009 року за ініціативою Міністерства оборони України в особі філії Одеське управління військової торгівлі Концерну Військторгсервіс з 12 лютого 2017 року.

Додатками до цього листа з повідомленням виступили: договір доручення № 1 від 14 червня 2016 року, розпорядження генерального директора Концерну Військторгсервіс № 93 від 29 липня 2016 року, довіреність № 82/1 від 1 липня 2016 року.

Зазначене повідомлення було скеровано відповідачу кур'єрською доставкою 12 грудня 2016 року на ім'я отримувача: ОСОБА_1 на його адресу: АДРЕСА_1. Відмітка на бланку накладної № 16259 свідчить про отримання документації одержувачем ОСОБА_8 , посада управ. делами 10.02.2017 .

Водночас у судовому засіданні ОСОБА_1 наполягав на тому, що не знає, хто такий ОСОБА_8, а отже кореспонденцію особисто від позивача не отримував.

За правилами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" послуги поштового зв'язку - продукт діяльності оператора поштового зв'язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів; оператор поштового зв'язку (оператор) - суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.

Отже, згідно вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" оператором поштового зв'язку може бути будь-який суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.

При цьому, Укрпошта є національним оператором поштового зв'язку, якій зазначений статус був присвоєний розпорядженням Кабінету Міністрів України за № 10-р від 10.01.2002, що означає, що певний перелік послуг на території України може надавати тільки Укрпошта.

Втім, послуги поштового зв'язку до виключних послуг, які може надавати тільки Укрпошта, згідно вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", не відносяться.

Так, позивачем 12 грудня 2016 року за допомогою служби доставки юридичної документації Спецкур'єр направлено на адресу відповідача повідомлення за вих. № 1231 про припинення договору № 4/2009 від 02 лютого 2009 року, що вбачається з накладної № 16259.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПЕЦКУР'ЄР." (ТОВ "СПЕЦКУР'ЄР.") (ідентифікаційний код 36919578) зареєстровано як юридична особа; основний вид економічної діяльності: Код КВЕД 53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність.

Таким чином, служби кур'єрської доставки Спецкур'єр в розумінні ст. 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" є оператором поштового зв'язку, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку, зокрема, щодо пересилання та вручення поштових відправлень.

Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Аналогічні положення встановлені ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як вище встановлено судом, пункт 6.4 договору, який включено до договору № 4/2009 від 02.02.2009 за згодою обох сторін, встановлює, що дія договору припиняється, зокрема, за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

З вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що таке письмове попередження слід розуміти як саму відмову. Односторонній правочин, який спрямовується на розірвання договору та здійснюється шляхом відмови від договору (повідомлення про припинення) слід вважати вчиненим з моменту отримання іншою стороною повідомлення про відмову (припинення), а наслідки цього правочину припинення договору наступають зі спливом строку, встановленого договором або законом.

Враховуючи, що вказана умова договору передбачає повідомлення про припинення договору, суд вважає, що сторони у договорі передбачили саме можливість односторонньої відмови від договору та встановили строк, протягом якого сторони, у разі незгоди із таким припиненням, мають право врегулювати розбіжності, зокрема і у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що узгодження сторонами умови договору про право сторони на відмову від договору шляхом повідомлення іншої сторони про таку відмову за два місяця є згодою сторін на розірвання договору за скасувальною обставиною (ч. 2 ст. 212 ЦК України).

При цьому положення ст. 651 ЦК України надають можливість сторонам визначати підстави зміни або розірвання договору його умовами. Зазначені положення є загальною нормою права, які поширюються і на господарські правовідносини.

Суд вважає, що відповідач був двічі повідомлений про припинення договору. Водночас, суд взяв до уваги той факт, що лист ДП ТВК за вих. № 092/45 від 20.07.2016, як повідомлення про припинення дії договору, не може вважатись належним, оскільки ДП ТВК станом на 20.07.2016 не було вже уповноважене на вчинення вказаний дій в інтересах Міністерства оборони України.

Позивач в обґрунтування заявленого позову стверджує, що договір № 4/2009 від 02.02.2009 припинив свою дію з 12.02.2017 - через 2 місяці від дати направлення листа-вимоги № 1231 від 12.12.2016.

Разом із тим, суд вважає, що за змістом п. 6.4 договору, двомісячний строк має починатися саме з дати повідомлення сторони про припинення договору - 10.02.2017, що означає або отримання відповідного повідомлення ініціюючої сторони , або закінчення встановленого законом строку на отримання поштової кореспонденції (строк поштового обігу), а не з дати його направлення - 12.12.2016, як помилково вважає позивач.

Як вище було встановлено судом, повідомлення № 1231 було отримано відповідачем саме 10.02.2017.

За таких обставин, договір № 4/2009 від 02 лютого 2009 року припинив свою дію після закінчення двох місяців з моменту повідомлення позивачем відповідача про припинення договору .

Суд зазначає, що одностороння відмова від договору, право на яку встановлено відповідним пунктом, не ставить припинення його дії в залежність від дій іншої сторони (відповідь на повідомлення, зустрічна пропозиція, тощо).

Разом з тим, інша сторона жодним чином не позбавлена права звернутися як до ініціюючої сторони із пропозицією про переукладення договору, так і до суду за захистом права у разі його порушення або оспорювання.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Концерну Військторгсервіс , затвердженого наказом № 911 Міністра оборони України 29 грудня 2012 року, Концерн Військторгсервіс є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та утвореним відповідно до актів законодавства України. Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Міністерство оборони України.

Концерн утворений на основі поєднання виробничих і комерційних інтересів учасників з метою забезпечення ефективного функціонування та управління суб'єктами господарювання, які в установленому порядку здійснюють забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань продукцією (товарами, роботами, послугами), забезпечують задоволення матеріально-побутових, культурних потреб, організацію відпочинку та оздоровлення військовослужбовців та членів їх сімей, громадян України та інших країн, а також здійснює торговельну та посередницьку діяльність, виконання робіт та надання побутових, оздоровчих, санаторно-курортних, туристичних і готельних послуг та іншу діяльність, яка не суперечить чинному законодавству України (п. 4.1 Статуту).

14.06.2016 Концерн Військторгсервіс за договором доручення № 1 зобов'язався перед Міністерством оборони України вчиняти від його імені юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору.

Виходячи з наведених обставин, з 14 червня 2016 року на підставі договору доручення № 1 єдиною уповноваженою особою з питань щодо укладання, розірвання договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій, отримання і обліку грошових коштів, стягнення штрафних санкцій та представництва інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням договору доручення, є Концерн Військторгсервіс , який діє в інтересах Міністерства оборони України за відповідним дорученням.

По даній справі Концерн Військторгсервіс в особі філії Одеське управління військової торгівлі виступає позивачем, який саме, посилаючись на повноваження від Міністерства оборони України, просить суд визнати договір про надання права платного користування місць для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій № 4/2009 від 02 лютого 2009 року, укладений між Міністерством оборони України, від імені якого діє діяло державне підприємство Міністерства оборони України ПІВДЕНЬ (відповідно до договору доручення від 27 листопад 2008 року та довіреності № 220/1031/д від 27 листопада 2008 року) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, розірваним (припиненим).

Виходячи з наведених норм та обставин, Концерни є належним позивачем по даній справі, який фактично діє від імені Міністерства та має право висувати відповідні вимоги в суді.

Водночас, вирішуючи даний спір у сукупності всіх вищенаведених обставин справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому, ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

В силу положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

По даній справі позивач звернувся з позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права 20 лютого 2017 року .

Як вище було встановлено судом, договір № 4/2009 від 02 лютого 2009 року Про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ Промтоварний ринок по вул. Рожевій фактично припинив свою дію 10 квітня 2017 року - після закінчення двох місяців з моменту повідомлення відповідача про припинення договору.

За правилами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, на час звернення позивача за судовим захистом, його право не було ще порушено відповідачем. Таке звернення позивача суд вважає передчасним, що призвело до відмови у задоволенні судом заявлених позовних вимог.

Витрати на судовий збір при відмові в позові покладаються на позивача (ст. 49 ГПК України).

Таким чином, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 25 квітня 2017 року.

Суддя О.Г. Смородінова