Рішення

від 20.04.2017 по справі 133/2357/16-ц

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/2357/16-ц

20.04.17 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі головуючого судді Слободяного О.Є.

із секретарем Медик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятині Вінницькій області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ОСОБА_2 Трейд м. Києва про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір ревардингу № 303131 від 16.08.2016 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Трейд , а також стягнути з ТОВ ОСОБА_2 Трейд на його користь 93 600 гривень сплаченої ним вартості фінансування.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 16 серпня 2016 року між ним та відповідачем був укладений договір ревардингу за № 303131. Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується придбати та передати на умовах ревардингу у користуваннія майно, а отримувач зобов'язується прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.3.1 договору ревардингу товаром по даному договору є автомобіль Кіа Sorento 2,2 CRDi AT Premium 2014 (чорний).

Вартість товару на момент укладання даного договору та розмір першого ревардингового платежу вказується в додатку №2 до даного договору. Відповідно до п.3.4 договору у разі зміни вартості товару до моменту повної сплати першого ревардингового платежу отримувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі товару постачальником з метою виплати не менше 50% від вартості товару на момент його передачі . В такому випадку остаточна вартість товару та поточні ревардингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді по даному договору. Згідно п.5.1 договору ревардингу товар передається в користування отримувачем протягом строку, який становить під п'яти до ста двадцяти робочих днів з моменту сплати отримувачем на рахунок постачальника першого платежу, платежу з передачі товару.

На виконання умов договору ревардингу позивачем 18 серпня 2016 року було сплачено на користь відповідача 93 600 грн. На сьогодні автомобіль, що є предметом договору ревардингу, йому відповідачем не поставлений.

Позивач вважає, що договір ревардингу № 303131 від 16 серпня 2016 року є недійсним, оскільки він порушує його право як споживача, так як суперечить положенням Закону України Про захист прав споживачів та положенням цивільного законодавства України. Законодавство України не містить такого поняття , як договір ревардингу. Вважає, що відповідачем свідомо йому було запропоновано підписати саме такий договір, щоб ввести його в оману. Хоча насправді йому представником відповідача було повідомлено, що з ним буде укладено договір фінансового лізингу транспортного засобу.

Позивач вважає, що насправді він і відповідач вчинили договір фінансового лізингу. Про це говорить як безпосередньо сам зміст оспорюваного договору , так і те, що всі додатки до даного договору іменуються як додатки до договору майнового лізингу № 303131 від 16 серпня 2016 року.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Даний оспорюваний договір був укладений у простій письмовій формі.

Згідно вимог ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до додатку № 2 до договору ревардингу (майнового лізингу) вартість предмета лізингу становить 468 000 грн., авансовий платіж, після оплати якого передбачено відвантаження автомобіля, - 234 000 грн., щомісячний платіж 19 500 грн., вартість фінансування (20%)- 93 600 грн., платіж за передачу (3%) 14 040 грн

Вартість фінансування розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного договору отримувача постачальнику при укладанні договору.

Отже за умовами договору ревардингу №303131 він, як лізингоодержувач, має право отримати замовлений автомобіль лише в разі сплати 93 600 грн вартость фінансування (насправді, лише за оформлення самого договору), 234 000 грн першого ревардингового платежу (щомісячними платежами згідно до додатку №2 ) та платежу за передачу товару (в розмірі 3%) в сумі 14 040 грн.

Насправді, представник відповідача при укладанні такого договору вказав, що він отримає автомобіль відразу ж після сплати першого платежу в сумі 93 600 грн., а потім він буде платити лише лізингові щомісячні платежі.

Відповідно до п.4.3.4 договору отримувач має право розірвати даний договір у випадку неможливості придбання товару постачальником або відмови продавця здійснювати продаж або поставку товару. У такому випадку постачальник повинен повернути отримувачеві кошти на умовах п.12.11 даного договору. Згідно п.12.11 даного договору у випадку розірвання договору отримувачем до підписання акта приймання-передачі товару, постачальник повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми першого Ревардингового платежу. В такому випадку вартість фінансування даного договору отримувачу не повертається. Позивач також посилається на те, що підписаний ним договір містить несправедливі умови, зокрема умову про вартість фінансування в розмірі 93 600 грн., що порушує принцип добросовісності, п.3.6 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності у частині порушення умов продажу предмета лізингу суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

Позивач зазначив, що розділом 12 оспорюваного ним договору фінансового лізингу встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем. Пунктами 12.1 - 12.12 договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, можливості одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же у даному випадку позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору. Вказані пункти розділу 12 встановлюють жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою (п.12.11).

Передбачений оспорюваним договором обов'язок позивача сплатити авансовий платіж в розмірі 50% вартості предмета лізингу, вартість фінансування за організацію і оформлення договору в розмірі 20% вартості предмета лізингу та комісію за передачу автомобіля в розмірі 3% від вартості предмета лізингу, подальший обов'язок лізингоотримувача, окрім відшкодування решти вартості предмету лізингу, сплатити відсоткову ставку за користування останнім в розмірі 8,50% (згідно Додатку №3 до договору майнового лізингу №303131 від 16 серпня 2016 року) та комісію за супроводження договору в розмірі 5% становить ознаки фінансової послуги, повязаної із залученням фінансових активів від фізичних осіб, що потребує відповідної ліцензії, якої не має відповідач; виходячи з аналізу змісту умов оспорюваного договору.

Позивач вважає, що в договорі виключені або обмежені права позивача - лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором і законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені у наведених положеннях Цивільного кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг", повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу належної якості, одночасно всупереч вимогам чинного законодавства значно розширені права лізингодавця, що створює сукупність визначених ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" ознак кваліфікації умов договору несправедливими, що за альтернативним правом за вимогою споживача визначає підстави визнання договору недійсним у цілому.

Позивач такожм посилається на те, що встановлена законом обставина нікчемності оспорюваного правочину фінансового лізингу з підстав недодержання форми нотаріального посвідчення даного договору, не вимагає згідно положень ч.2 ст.216 ЦК України визнання судом з цих підстав даного правочину недійсним, проте не перешкоджає застосуванню правових наслідків його недійсності.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача - ТОВ ОСОБА_2 Трейд в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце слухання справи, про що свідчать розписки (а.с. 29, 35, 41, 47, 49,52).

Судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судом встановлено, що 16 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір ревардингу за № 303131, відповідно до якого постачальник зобов'язується придбати та передати на умовах ревардингу у користуваннія майно, а отримувач зобов'язується прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. Згідно п.3.1 договору ревардингу товаром по даному договору є автомобіль Кіа Sorento 2,2 CRDi AT Premium 2014 (чорний)(а.с.9-19).

Діючий ЦК України не передбачає договору ревардингу.

Відповідно до ст..235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно вимог ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

З договору ревардингу за № 303131 від 16.08.2016 року вбачається. що сторонами насправді був вчинений договір непрямого лізингу. Відтак відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, тобто вимогами ст.806 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм(оренду) з урахуванням особливостей. встановлених цим параграфом та законом. Відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено. що сторонами насправді був вчинений договір непрямого лізингу транспортного засобу.

В той же час в позовній заяві позивач посилається на те, що окремі умови договору є несправедливими. Зокрема, відповідно до п.8.2.1 договору та додатку №2 до договору перший ревардинговий платіж складається із комісійної винагороди, розмір якої становить 93600 грн. Зазначена сума, на думку позивача, є завищеною і не є співмірною з виконаною роботою. Позивач також посилається на те. що у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Зазначена несправедлива умова договору не підпадає під визначення несправедливих умов договору, що зазначені в ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів . Посилання позивача на інші несправедливі умови договору є неконкретними, викладені загальними фразами з посиланням на сукупність визначених ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів ознак кваліфікації умов договору несправедливими.

Відповідно до вимог діючого ЦПК України підстави позову визначає позивач. Суд не може на власний розсуд визначати підстави позову.

Вимагаючи визнати даний договір недійсним, позивач в позовній заяві посилається на те, що зазначений договір є оспорюваним.(а.с.2,6).

Одночасно позивач в позовній заяві посилається на те, що зазначений договір є нікчемним(а.с.7).

Вимога про застосування наслідків нікчемного правочину позивачем не заявлена.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України право зміни підстави позову належить позивачеві.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що зазначені позивачем підстави для визнання договору недійсним є суперечливими та такими, що виключають одна одну, а тому суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст..235. 806 ЦК України. ст.ст. 11,31,209,212-215 ЦПК україни, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог до ТОВ ОСОБА_2 Трейд м. Києва про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів за їх безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької обл. через Козятинський міськрайсуд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляцію протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Козятинського міськрайсуду протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя - підпис

Згідно оригіналу

Суддя

Секретар

Дата документу 20.04.17