Рішення

від 23.06.2017 по справі 133/2357/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 133/2357/16-ц Провадження № 22-ц/772/1618/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 57 Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Нікушина В.П.,Оніщука В.В.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргуКарапетяна ОСОБА_2 на заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Трейд про захист прав споживача, визнання недійсним договору та стягнення коштів,

встановила:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 16 серпня 2016 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Трейд (далі - ТОВ ОСОБА_4 Трейд ) укладено договір ревардингу, за умовами якоговідповідач зобов?язався придбати та передати йомув користування на умовах, визначених договором,автомобіль KiaSorentо 2.2CRDiATPremium 2014 року випуску (чорний).

На виконання умов договору він сплатив на рахунок відповідача кошти в сумі 93 600 грн., визначені договором як вартість фінансування, яка виявилася адміністративним платежем, тобто винагородоюза організацію та оформлення договору, а не частковою оплатою вартості предмета договору, чим введено його в оману.

Посилаючись на те, що положення укладеного договору та додатків до нього є несправедливими в розумінні ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів і всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав і обов?язків споживача, ОСОБА_3просив визнати вказаний договір недійсним та стягнути з відповідача на його користь сплачені кошти в сумі 93 600 грн.

Заочним рішеннямКозятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3просить рішення суду скасувати, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права й ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

У судове засідання позивач не з?явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність. В поданій заяві апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з?явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем підстави для визнання договору недійсним є суперечливими та такими, що виключають одна одну.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Установлено, що 16 серпня 2016 між ТОВ ОСОБА_4 Трейд та ОСОБА_3 укладено договір ревардингу № 303131 з додатками, за умовами якого ТОВ ОСОБА_4 Трейд зобов?язалося придбати майно, а саме транспортний засіб Kia Sorentо 2.2 CRDi AT Premium 2014 р. (чорний) та передати його у користування позивача, який у свою чергу зобов?язався прийняти товар та сплатити ревардинговий платіж та інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до додатку № 2 до договору вартість предмета ревардингу становить 468 000 грн., авансовий платіж, після оплати якого передбачено відвантаження автомобіля - 234 000 грн., щомісячний платіж - 19 500 грн., вартість фінансування (20%) - 93 600 грн., платіж за передачу (3%) - 14 040 грн.

На виконання договору ОСОБА_3 того ж дня на розрахунковий рахунок ТОВ ОСОБА_4 Трейд сплатив 93 600 грн., зазначивши призначення платежу сплата вартості фінансування згідно договору

№ 303131 (а.с.24).

У вступній частині договору ревардингу, який дає визначення термінів, зазначено, що вартість фінансування розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного договору отримувача постачальнику при укладенні договору.

Замовлення товару відбувається з моменту підписання отримувачем специфікації (додатку № 4 до цього договору) та сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу, який є платежем у вигляді винагороди постачальника за передачу товару, як платіж, що покриває витрати постачальника пов?язані з організацією передачі товару на користь отримувача. Розмір платежу за передачу товару визначений в додатку № 2 до договору (п. 8.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору у разі зміни вартості товару до моменту повної сплати першого ревардингового платежу отримувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості на момент купівлі товару постачальником з метою виплати не менше 50% від вартості товару на момент його передачі. У такому випадку остаточна вартість товару та поточні ревардингові платежі будуть розраховані, визначені та встановлені в додатковій угоді до даного договору.

Товар передається отримувачеві протягом строку, який становить від п?яти до ста двадцяти робочих днів з моменту сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу, платежу з передачі товару (п. 5.1 договору)

За змістом п. 8.2.1 договору та додатку № 2 до нього перший ревардинговий платіж складається у тому числі, з комісійної винагороди постачальнику за організаційні заходи, пов?язані з підготовкою та укладенням цього договору.

За умовами договору отримувач у встановлений термін і в повному обсязі зобов?язаний сплачувати ревардингові та інші платежі відповідно до умов даного договору.

У період строку дії договору розмір ревардингових платежів може індексуватися у випадках, передбачених договором.

Відповідно до п. 8.15 договору у разі зміни розмірів ревардингових платежів сторони укладають додаткову угоду до основного договору, а також на вимогу постачальника підписують акт коригування вартості товару. При цьому передбачено, що у разі відмови отримувача від підписання додаткової угоди та/або акту коригування вартості товару постачальник має право розірвати даний договір, після чого отримувач зобов?язаний повернути постачальнику товар протягом п?яти діб з моменту отримання від постачальника письмової пропозиції про зміну розмірів ревардингових платежів, при цьому раніше сплачені ревардингові платежі поверненню не підлягають.

Згідно з п. 3.6 договору постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов?язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, укладений між сторонами договір ревардингу за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу і містить елементи договорів оренди(найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України, тому спірні правовідносини можуть регулюватися нормами, що регулюють відносини фінансового лізингу.

Про це, у тому числі, вказано і в самому договорі, а саме всі додатки до договору іменуються як додатки до договору майнового лізингу.

Згідно з умовами договору у випадку його розірвання отримувачем до підписання акта приймання-передачі товару, постачальник повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми першого ревардингового платежу. У такому випадку вартість фінансування даного договору отримувачу не повертається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Поняття фінансового лізингу надається у статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг , який є видом цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За правилами ч. 1 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів відповідач не має права включати в договір умови, які є несправедливими.

Висновок суду про відсутність в укладеному договорі несправедливих умов в розумінні ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів не відповідає встановленим по справі фактам та обставинам.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

За змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 цього Закону).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи цю норму, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору; права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених в договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 8 червня 2016 року № 6-330цс15, яка за правилами ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування при розгляді справи судами.

Положеннями укладеного договору передбачено, що постачальник зобов'язався придбати та передати на умовах ревардингу в користування майно (товар визначений у п. 3.1 договору), а отримувач зобов'язався прийняти товар та сплачувати ревардингові та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Як слідує з матеріалів справи вартість фінансування - одноразова плата за організацію та оформлення договору отримувача постачальнику при укладенні договору.

Отже, цейплатіж, який позивач вважав платою за вартість автомобіляне є платежем, який входить у вартість предмета ревардингу.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Проаналізувавши зміст договору, колегія суддів дійшла висновку, що в оспорюваний договір включені несправедливі умови, які зазначені у ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , а саме: встановлення жорстких обов?язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості постачальнику не повертати кошти за оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв?язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання постачальнику можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Також зі змісту договору слідує, що в ньому повністю виключена відповідальність постачальника у випадку порушення якості, комплектності, справності та інших умов продажу товару (п. 3.6 договору).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 3.6 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року.

Оскільки положення укладеного між сторонами договору ревардингу не відповідають принципам добросовісності, справедливості, рівності сторін та містять несправедливі умови, тому цей договір підлягає визнанню недійсним, а кошти, сплачені позивачем на його виконання - поверненню.

У зв?язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 965,60 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргуКарапетяна ОСОБА_5.

Заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 квітня 2017 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати договір № 303131 ревардингу від 16 серпня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Трейд та ОСОБА_3 недійсним.

Стягнути зтовариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Трейд (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, код ЄДРПОУ 34754266) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 93 600 (дев?яносто три тисячі шістсот) грн. сплаченої ним вартості фінансування за договором ревардингу № 303131 від 16 серпня 2016 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 Трейд (01004, м. Київ, вул. Кропивницького, 18, код ЄДРПОУ 34754266) в дохід держави 1 965,60 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_6

Судді: /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно із оригіналом

Головуючий: С.К. Медвецький