Рішення

від 20.04.2017 по справі 649/137/17

ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 649/137/17

Провадження №2/649/94/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

секретаря судового засідання Пенської Ю.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 07.04.2010 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначив, що відповідач порушив умови договору, у зв"язку з чим станом на 31.10.2016 року має заборгованість у сумі 32322,03 грн., яка складається з: 1348,58 грн. заборгованість за кредитом; 24908,12 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 4050,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1515,34 грн. штраф (процентна складова). Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у сумі 32322,03 грн. за кредитним договором №б/н від 07.04.2010 року, а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

05.04.2017 року відповідач ОСОБА_2 надав до суду заперечення на позов ПАТ КБ Приватбанк у якому зазначив, що з доводами, викладеними ПАТ КБ Приватбанк у позовній заяві про стягнення з нього заборгованості за кредитом, він не згоден. Дійсно 07.04.2010 року ним було подано Позивачу заяву про видачу кредиту, але при цьому у заяві він не зазначав про вид кредитної картки, яку бажає отримати ( Універсальна GOLD чи інша). У своєму позові банк постійно посилається на умови Договору про надання банківських послуг, але він ніякого Договору не підписував. Пунктом 2.1.1.12.4 Правил надання банківських послуг встановлено, що строки і порядок погашення по Кредиту встановлені у Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору. Але в заяві-анкеті ці строки взагалі не зазначені. В результаті цього неможливо взагалі визначити строки сплати кредиту. Таким чином на сьогоднішній день неможливо встановити граничні строки сплати кредиту та дату початку строку нарахування пені та інших штрафних санкцій. Зважаючи на те, що Позивач не визначив виду кредитної картки, не зазначив строки погашення у Пам'ятці клієнта, на яку є посилання у Правилах надання банківських послуг, на сьогоднішній день неможливо встановити строки погашення кредиту, а відповідно і не має права на вимогу його повернення. Крім того, відповідно до розрахунку ціни позову банку, який міститься в матеріалах справи, 27.11.2012 року ним було здійснено останній платіж в рахунок погашення заборгованості за договором б/н від 07.04.2010 року. Якщо врахувати вимогу позивача про щомісячне погашення заборгованості то перебіг строку позовної давності почався з 28.12.2012 року (з дня порушення строку сплати заборгованості за кредитом), а закінчився 27.12.2015 року. Але в порушення цих вимог позивачем подано позов до суду у 2017 році. У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, оскільки за умовами договору (за твердженнями позивача) погашення кредиту повинно здійснюватись щомісячно, а заборгованість сплачена на протязі 30 днів з дня її виникнення, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання, тобто з 27.12.2012 року. Отже, строки позовної давності визначені Цивільним кодексом для стягнення кредиту, відсотків, комісії та інших нарахувань закінчилися у 2015 році, а строк позовної давності по стягненню пені закінчився у 2013 році, що є підставою для відмови у позові, а тому просить суд позовну заяву ПАТ КБ Приват Банк залишити без задоволення у зв'язку із пропуском строків позовної давності та необґрунтованістю.

Представник позивача 14.04.2017 року надав до суду письмові пояснення у яких зазначив, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ ПРИВАТБАНК з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 07.04.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПАТ Комерційний банк ПриватБанк , керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила). Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Відповідачем 07.04.2010 року було підписано Анкету - Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній Анкеті-Заяві від 07.04.2010 року зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Згідно до анкети-заяви Відповідач зобов'язався в подальшому знайомитися зі змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку на сайті банку. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення договору в такій формі чинному законодавству не суперечить. Факт отримання кредитної картки "Універсальна" було зафіксовано фотографуванням, відповідно до п. 1.1.7.40 Умов і Правил (фото додається). На підтвердження факту користування кредитними коштами надає виписку по рахунку, з якої вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, а також належним чином виконуючи зобов'язання за договором протягом тривалого часу свідчить проте, що відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Стосовно строку позовної давності зазначив, що відповідно до пунктів 2.1.1.2.11 Умов та правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Згідно Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти за договором б/н від 07.04.2010 року, картка №5577212900351357 була надана клієнту 07.04.2010 року - зі строком дії до 11/15, тобто строк дії картки до 30.11.2015 року. Керуючись правовими позиціями ВСУ, які викладені в постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14 та від 18 червня 2014 року №6-61цс14 приходять до висновку, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), тобто з 30.11.2015 року, а Банком подано позовну заяву до суду 25.02.2017 року, тобто в межах строку позовної давності, а тому просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала та просить суд його задовольнити, так як ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, а саме не здійснював щомісячних платежів в результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 32322 грн. 03 коп.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, підтримав раніше подане заперечення на позов та просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі у зв"язку з закінченням строків позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

07.04.2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н. Відповідно до заяви позичальника банк надав відповідачу кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згодом, а саме 06.01.2011 року кредитний ліміт було збільшено до 1200,00 грн, а 23.08.2011 року збільшено до 1400,00 грн., що дійсно підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_2 від 12.04.2017 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У позові представником позивача заявлено, що відповідачем не виконуються умови кредитного договору, а саме: порушено зобов»язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом і станом на 31.10.2016 року борг відповідача становить 32322,03 грн., та складається з: 1348,58 грн. заборгованість за кредитом; 24908,12 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 4050,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1515,34 грн. штраф (процентна складова).

Так, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти за договором б/н від 07.04.2010 року, картка №5577212900351357 була надана клієнту 07.04.2010 року - зі строком дії до 11/15, тобто строк дії картки до 30.11.2015 року, а тому на думку позивача початок строк позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати, але вказані твердження представника позивача є необгрунтованими, оскільки з розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 07.04.2010 року укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та клієнтом - ОСОБА_2, станом на 31.10.2017 року, а також випискою з основної карти ОСОБА_2 за період з 12.03.2000 року по 12.04.2017 року, які були долучені до позову видно, що останній платіж Відповідачем було внесено 27.11.2012 року у розмірі 105,00 грн.

Крім того, як зазначено позивачем у позові Банк надав відповідачу інструменти передбачені Договором, а саме п. 2.1 1.12.3, відповідно до якого поповнення картрахунку, здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх Банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі Договору, але відомостей про наявність у відповідача інших рахунків, та рух коштів по них під час розгляду справи сторонами надано не було.

Згідно ст.ст. 524, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору зобов'язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

З викладеного слідує, що відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що підтверджується вищезазначеним розрахунком заборгованості за кредитним договором. Таким чином у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов язання за вказаним договором дійсно не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов язковим для виконання сторонами, тобто Банку про порушення відповідачем умов договору стало відомо ще після несплати відповідачем чергового щомісячного платежу, який відповідачем мав бути сплаченим згідно умов договору до 25.12.2012 року.

Позивач жодних дій спрямованих на погашення виниклої заборгованості на протязі всього періоду з 25.12.2012 року аж до 28.02.2017 (дата надходження позову до суду) не вчиняв, не звертався до відповідача з вимогою, чи то претензію про погашення заборгованості, при цьому достовірно знаючи про порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору і в результаті таких дій банку, а точніше бездіяльності банку у відповідача виникла заборгованість за процентами, яка у кілька разів перевищує суму основної заборгованості за кредитом.

З вказаного слідує, що порушення умов кредитного договору Відповідачем виникло ще 25.12.2012 року, а Позивачу було достовірно відомо про вказане, але жодних дій спрямованих на погашення заборгованості банком вжито не було, а тому суд вважає, що трирічний строк позовної давності у даному випадку необхідно рахувати саме з 25.12.2012 року.

Представник позивача направив позов до суду лише 028.02.2017 року, але у позові не ставить питання про поновлення строку позовної давності.

Натомість згідно п. 31 постанови ВССУ № 5 від 30.03.2012 року враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» , суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена строком в один рік.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у позові.

Статтею 260 ЦК України передбачено, що обчислення позовної давності починається з моменту, коли кредитор дізнався, або повинен був дізнатись про порушення умов договору.

Згідно умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати ПАТ КБ «Приватбанк» мінімальний обов"язковий платіж, який вказаний в "Пам'ятці клієнта", що є невід'ємною частиною договору, розрахований як відсоток від поточної заборгованості, а тому відсутність сплати кредиту та всіх платежів в зазначений строк, означає, що кредитор знає, або міг знати про порушення його права, у зв'язку з чим, починається дія трирічного строку права на звернення до суду з вимогою захисту своїх інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 260 ЦК України у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі у зв"язку з закінченням строку позовної давності.

На підставі ст.ст. 256, 257, 258, 260 ЦК України, п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року за № 5, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Великолепетиський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

КОПІЯ ВІРНА

Суддя В.В. Соловйов

Секретар с/з ОСОБА_3