Ухвала

від 25.04.2017 по справі 761/25397/16-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/25397/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Волошин В.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддів Файдюка В.В.,

суддів Мєзєнцева Є.І.,

Чаку Є.В.,

При секретарі Лісник Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову серії АА № 173701 від 02 липня 2016 року про накладення адміністративного стягнення, винесену заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Лагутіною Златою Володимирівною.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та постанови нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, на підставі наказу № 3209 від 27 травня 2016 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB Кватро Лізинг (код ЄДРПОУ 36047296) та наказу №3696 про продовження строків перевірки та направлень, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві від 07 червня 2016 року №981/26-15-14-06-02, №982/26-15-14-06-02, №2490/26-15-14-02-02, від 16 червня 2016 року №796/26-15-14-02-02 було проведено позапланову документальну виїзну перевірку.

01 липня 2016 року складено акт про результати позапланової документальної виїзної перевірки TOB Кватро Лізинг з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 01 березня 2016 року.

Документальною позаплановою перевіркою встановлено факт проведення 09 червня 2015 року розрахунків за готівкові кошти з громадянином ОСОБА_5 на суму 200 000 грн., з перевищенням граничної суми розрахунків готівкою. Наведеною дією порушено п.2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15 грудня 2004 року (із змінами та доповненнями) та п.1 Постанови правління НБУ від 06 червня 2013 року №210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою .

Під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки ГДРІ ГУ ДФС у м. Києві Волинцем М.В. складено протокол №173 від 29 червня 2016 року відносно директора ТОВ Кватро лізинг ОСОБА_3 щодо скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 статті 163-15 КУпАП.

Заступником начальника Головного управління ДФС у м. Києві Лагутіною З.В. розглянуто протокол від 29 червня 2016 року №474496 серія АА і додані до нього матеріали справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_3, встановлено порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари, а саме перевищення граничної суми розрахунків готівкою, визначеної п.1 Постанови правління НБУ №210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою , порушення п.2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 та постановою від 02 липня 2016 року накладено адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в сумі 1700, 00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до п.п.20.1.41 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право складати стосовно платників податків-фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення к порядку, встановленому законом.

Згідно статті 234 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок (стаття 188 - 23).

Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.

Відповідно до ч. 1 статті 163-15 КУпАП України порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивач не заперечує факт правопорушення але разом з тим не погоджується з оскаржуваною постановою, згідно якої ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова прийнята без достатніх правових підстав, а саме закінчився строк для притягнення винної особи до відповідальності.

Так, відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Правопорушення було виявлено 13 червня 2016 року при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Кватро Лізинг , а вчинено 09 червня 2015 року, тобто більше року назад.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дійсно було вчинено адміністративне правопорушення, але на час притягнення його до адміністративної відповідальності сплинув визначений законом строк.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що при вирішенні питанні про віднесення адміністративного правопорушення до категорії триваючого правопорушення або правопорушення, що носить разовий характер, необхідно враховувати суть правопорушення.

Так, враховуючи вимоги статті 38 КУпАП, адміністративні правопорушення поділяють на: триваючі правопорушення; правопорушення, що мають разовий характер. Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю. Таким чином, для більшості правопорушень перебіг строку притягнення до адміністративної відповідальності починається з дня вчинення правопорушення. КУпАП не містить визначення поняття триваюче правопорушення . Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Проаналізувавши обставини справи та суть правопорушення, яке вчинив позивач, колегія суддів дійшла висновку, що воно не є триваючим, відповідно до розглядуваних правовідносин застосовується двомісячний строк з дня вчинення правопорушення.

Відтак, судом першої інстанції вірно визначено, що у відповідача на час винесення оскаржуваної постанови не було підстав для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи фактичні обставини справи та недоведеність відповідачем правомірності винесення оскарженого рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.