Постанова

від 08.06.2021 по справі 761/25397/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року

м. Київ

справа № 761/25397/16-а

адміністративне провадження № К/9901/40939/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2016 (суддя - Волошин В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев В.В., Чаку Є.В.) у справі № 761/25397/16-а.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2016 з позовом, в якому просив скасувати постанову Головного управління ДФС у м. Києві серії АА №173701 від 02.07.2016 про накладення адміністративного стягнення.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у м. Києві оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську зазначає, що порушення пункту 2.3 глави 2 Положення проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 №210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою є триваючим правопорушенням, факт якого виявлено під час проведення перевірки, а тому позивача обґрунтовано притягнуто до відповідальності згідно оскаржуваної постанови.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 01.07.2016 складено акт про результати позапланової документальної виїзної перевірки TOB Кватро Лізинг з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 01.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 01.03.2016.

Документальною позаплановою перевіркою встановлено факт проведення 09.06.2015 розрахунків за готівкові кошти з громадянином ОСОБА_2 на суму 200000,00 грн., з перевищенням граничної суми розрахунків готівкою, чим порушено пункту 2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 (із змінами та доповненнями) та пункт 1 Постанови правління НБУ від 06.06.2013 №210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою .

Під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки ГДРІ ГУ ДФС у м. Києві Волинцем М.В. складено протокол №173 від 29.06.2016 відносно директора ТОВ Кватро лізинг ОСОБА_1 щодо скоєння адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заступником начальника Головного управління ДФС у м. Києві Лагутіною З.В. розглянуто протокол від 29.06.2016 №474496 серія АА та постановою від 02.07.2016 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700, 00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує, що спірним у даному випадку є питання віднесення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до триваючого правопорушення чи правопорушення, що носить разовий характер, для застосування статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 2.3 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 № 637 підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України.

Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою установлено граничну суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень.

Відповідно до частини першої статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому згідно з частиною першою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тобто приписами статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Згідно з пунктом 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається зі змісту статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття триваюче правопорушення . Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Позивач не заперечував факт правопорушення, проте не погоджувався з оскаржуваною постановою, оскільки така постанова прийнята без достатніх правових підстав, а саме закінчився строк для притягнення винної особи до відповідальності.

Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що порушення порядку проведення розрахунків є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки контролюючим органом прийнято спірну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі № 761/25397/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова