Рішення

від 25.04.2017 по справі 904/3148/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.04.2017 Справа № 904/3148/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РУДОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР ТРАНС", м. Дніпро

про стягнення 156 014,26 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький центральний рудоремонтний завод" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР Транс" (далі - відповідач) про стягнення 156 014,26 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оперативної оренди приміщень № 1-А від 02.06.2014, в частині сплати орендної плати за користування орендованим майном.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2017 порушено провадження у справі № 904/3148/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 25.04.2017.

13.04.2017 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

25.04.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 42).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судове засідання також не з'явився, але 24.04.2017 на електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливість забезпечити явку повноважного представника позивача у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Криворізький центральний рудоремонтний завод" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГМР Транс" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оперативної оренди приміщення № 1-А (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1 167,00 кв.м.

Орендоване майно знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1 (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору передача орендованого майна в користування орендатора здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання цього договору. Передача орендованого майна оформлюється актом прийому-передачі орендованого майна, який є невід'ємною частиною цього договору.

Орендна плата визначена п. 3.1 Договору та складає 51 000,12 грн. за місяць.

Положеннями п. 3.6 Договору передбачено, що орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем, на поточний рахунок орендодавця на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

Згідно з п. 5.2 Договору щомісячно до 20 числа орендар зобов'язаний надавати орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати за минулий місяць.

Як зазначено у п. 9.1. Договору, строк оренди складає 34 календарних місяця з моменту передачі орендованого майна.

На виконання умов вищезазначеного Договору, позивач передав нежитлове майно загальною площею 1 167,00 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, загальною вартістю 430 470,78 грн., в оренду відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна в оренду від 02.06.2014, а саме:

- гараж на 25 машин площею 832,26 кв.м., за інвентаризаційним № 10004, первісна вартість якого складає 154 967,90 грн. за орендну плату в місяць - 27 161,40 грн.;

- мийка механізована площею 181,56 кв.м., за інвентаризаційним № 10121, первісна вартість якої складає 49 188,29 грн. за орендну плату в місяць - 9 102,60 грн.;

- будівля контрольно-технічного пункту площею 51,06 кв.м., за інвентаризаційним №10123, первісна вартість якої складає 35 793,40 грн. за орендну плату в місяць - 1 407 грн.;

- загородження з воротами біля КТН, за інвентаризаційним № 20087, первісна вартість якого складає 2 914,99 грн. за орендну плату в місяць - 11,70 грн.;

- будівля диспетчерської (АТЦ) площею 102,12 кв.м., за інвентаризаційним № 30124, первісна вартість якої складає 187 606,20 грн. за орендну плату в місяць - 4 817,40 грн.

В порушення умов Договору відповідач не виконав свої фінансові зобов'язання зі сплати оренди нерухомого майна, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем.

На підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2016 у справі № 904/6166/16 за договором оперативної оренди приміщень № 1-А з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР Транс" на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод" було стягнуто основний борг у сумі 1069302,52 грн., 3% річних у сумі 36 566,15 грн., інфляційні нарахування у сумі 277306,14 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 20 747,62 грн.

При цьому, згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2016 у справі № 904/6166/16, 3% річних були стягнуті за період з 21.07.2014 по 25.03.2016, а інфляційні втрати з червня 2014 року по березень 2016 року включно.

Враховуючи той факт, що на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Дніпропетровської області позивачу було перераховано присуджену до стягнення суму боргу в розмірі 1 148 192,93 грн., в тому числі основний борг у розмірі 1 069 302,52 грн., лише 15.02.2017, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України були нараховані 3% річних за період з 26.03.2016 по 14.02.2017 у розмірі 127 430,29 грн. та інфляційні втрати за період з квітня 2016 року по січень 2017 року у розмірі 28 583,97 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 127430,29 грн. та інфляційні втрати у розмірі 28 583,97 грн., а всього 156 014,26 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того,відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував .

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 2 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Факт порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором оперативної оренди приміщень № 1-А від 02.06.2014 встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2016 у справі № 904/6166/16 та не потребує доказування в силу приписів частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Дніпропетровської області позивачу було перераховано присуджену до стягнення суму боргу в розмірі 1 148 192,93 грн., в тому числі основний борг у розмірі 1069302,52 грн. - 15.02.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 444 (а.с. 18).

Господарський суд звертає увагу на той факт, що відповідач наведених позивачем обставин не спростував , тому даний факт встановлюється по наявним в матеріалах справи доказам.

За наведених обставин справи, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки сума боргу, присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2016 у справі № 904/6166/16 у розмірі 1 069 302,52 грн., була сплачена відповідачем із порушенням строків оплати, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України правомірно заявив до стягнення 3% річних (26.03.2016 - 14.02.2017) та інфляційні втрати (квітень 2016 року - січень 2017 року включно), розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2016 у справі № 910/18969/15.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по справі покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГМР Транс" (49069, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 107-Г, код ЄДРПОУ 38708145) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізький центральний рудоремонтний завод" (50057, м.Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 00190940) 3% річних у розмірі 28583,97 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят три грн. 97 коп.), інфляційні втрати у розмірі 127 430,29 грн. (сто двадцять сім тисяч чотириста тридцять грн. 29 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 340,21 грн. (дві тисячі триста сорок грн. 21 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.04.2017

Суддя ОСОБА_1