Рішення

від 18.04.2017 по справі 922/2575/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р.Справа № 922/2575/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" м. Київ до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Олена", м. Харків Третя особа, яка не заявляє самостыйних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Харків про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність № 623/16 від 13.12.2016 р.)

відповідача - ОСОБА_4 (довіреність б/н від 14.03.2017 р.)

третьої особи - ОСОБА_5 (довіреність № 2299 від 15.11.2016 р.)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль", м. Київ (далі за текстом - позивач) - звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Олена (далі за текстом - відповідач), в якій просить суд:

1) звернути стягнення на належні Приватному підприємству виробничо-комерційній фімі Олена (РНОКПП 24660474) на праві власності нежитлові приміщення підвалу № І, Іа, ІІ, ІІа, ІІб, III, IlІa, IV, IVa, V, Va, Vб, VI, VII, VІla, VIIб, VIII, IX, IXa, X, XI, XIa, XII, Xlla, XllІ, XIV, XlVa, XVII, XVIIa, XVIII, XIX, площею 615,0 кв.м., 1-го поверху№ 1-9, 11, 11а, 12, 14, 21-28, 30-37, 39, 40, площею 579,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 25/71, секція Д , іпотекодержателем яких є Публічне акціонерне товариство " ОСОБА_1 Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909) відповідно до Договору іпотеки № 07-01-157/2-08 від 11.09.2008 року, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором 010/42-1/0633 від 28.09.2011р., укладеним у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 07-01-157-08 від 11.09.2008р., яка станом на 08.07.2016 року складає 3007848,78 грн., з яких:

- загальна сума заборгованості за кредитом складає - 2 746 785,64 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 224 530,54 грн.;

- сума пені за порушення строку погашення тіла кредиту, за період з 10.05.2015 по 10.05.2016 р. р., складає - 58 319,17 грн.;

- загальна сума заборгованості за відсотками за користування кредитом 160025,69 грн. в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 160 025,69 грн.;

- сума пені за порушення строку погашення відсотків, за період з 10.05.2015 по 10.05.2016 р. р., складає - 42 718,28 грн.

шляхом реалізації з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позов мотивовано з посиланням на неналежне виконанням ОСОБА_2 умов Кредитного договору № 010/42-1/0633 від 28.09.2011 р., оформленого у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 07-01-157-08 від 11.09.2008 р. укладених між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль", м. Київ та ОСОБА_2 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, виконання якого було забезпечено Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма Олена згідно з укладеним між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль", м. Київ та Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма Олена договором іпотеки № 07-01-157/2-08 від 11.09.2008 р., згідно з умовами якого відповідач передав позивачу в іпотеку зазначене вище майно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.08.2016 р.; залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Харків (далі за текстом - третя особа).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2016 р. призначено по даній справі судову експертизу, проведення якої доручено ХНДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_6; на розгляд експерта поставлено питання, зазначені у вказаній ухвалі; провадження у справі зупинено.

На виконання зазначеної ухвали суд направив на адресу Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_6 документи та матеріали, необхідні для проведення експертизи.

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_6 на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 31.08.2016 р. провів експертне дослідження та супровідним листом направив на адресу суду висновок експерта № 9316/1530 від 13.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2017 р. провадження у даній справі поновлено.

В судових засіданнях по даній справі неодноразово оголошувалися перерви в зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових документів та уточнення правових позицій останніх.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 10299 від 27.03.2017 р.) в якому просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що в процесі розгляду даної справи третя особа та відповідач майже повністю погасили прострочену заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого третя особа ввійшла в графік погашення заборгованості за зазначеним договором. Відповідач вказує, що розмір заявлених позовних вимог не є співрозмірним з вартістю предмету іпотеки, позивачу в зв'язку з простроченням виконання зобов'язань не завдано збитків, і зазначене, на думку відповідача є підставою для застосування до спірних правовідносин положень ст. 39 Закону України Про іпотеку та відмови в задоволенні позову з цих підстав.

Позивач надав суду письмові пояснення на відзив відповідача (вх. № 12224 від 11.04.2017 р.) в якому посилається на безпідставність відповідних доводів відповідача, зазначених у його відзиві, та які на думку останнього можуть бути підставами для відмови в задоволенні позову. Позивач наполягає на тому, що третя особа неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, що на його думку, є підставами для задоволення позову. Крім того, позивач також зазначає, що ним було дотримано відповідну процедуру, як необхідну передумову для звернення до суду з позовом по даній справі.

Крім того, позивач звернувся до суду з запереченням на висновок оціночно-будівельної експертизи № 9316/1530 (вх. № 12223 від 11.04.2017 р.) в яких просить суд визнати висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 9316/1530 від 13.02.2017 р. необґрунтованим; та призначити по справі повторну оціночно-будівельну експертизу нежитлових приміщень, розташованих за адресою вул. Героїв Праці, буд. 25/17, секція Д в м. Харкові, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що при виготовленні експертного висновку оціночно-будівельної експертизи № 9316/1530 від 13.02.2017 р. судовий експерт невірно визначила цільове призначення приміщень, не врахувала необхідні для проведення висновку відомості, зокрема технічний стан приміщень де проводилося дослідження, невірно застосувала підхід порівняльних продажів, що призвело до завищення оціночної вартості нежитлових приміщень, розташованих за адресою вул. Героїв Праці, буд. 25/17, секція Д в м. Харкові.

Відповідач надав суду письмові пояснення щодо заперечень позивача на висновок судової оціночно-будівельної експертизи № 9316/1530 від 13.02.2017 р., в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні клопотання про призначення повторної оціночно-будівельної експертизи, посилаючись на його необґрунтованість.

Розглянувши зазначене клопотання 1-го відповідача, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні виходячи з наступного.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

В п. 15.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.02.2012 р. Про деякі питання практики призначення судової експертизи , зокрема, зазначено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Суд зазначає, що Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2016 р. призначено по даній справі судову експертизу, проведення якої доручено ХНДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_6; на розгляд експерта поставлено питання, яка ринкова вартість нежитлових приміщень, перелік яких визначених в даній ухвалі, та що знаходяться за адресою вул. Героїв Праці, буд. 25/17, секція Д в м. Харкові.

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_6 на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 31.08.2016 р. провів експертне дослідження направив на адресу суду висновок експерта № 9316/1530 від 13.02.2017 р.

Суд зазначає, що експерт при проведення дослідження в відповідному висновку відповів на питання, яке було поставлено на його розгляд згідно з ухвалою від 31.08.2016 р., позивач в процесі проведення експертизи не заявляв про недовіру експерту в передбаченому законом порядку, та при поданні клопотання про проведення повторної експертизи не надав суду жодного доказу необґрунтованості висновку експерта № 9316/1530 від 13.02.2017 р., або його суперечності іншим матеріалам справи.

Проведення повторної експертизи не може ставитися в залежність від того, чи погоджуються з попереднім висновком експерта будь-яка зі сторін у справі. Згідно з вимогами ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Саме необхідність визначення ринкової ціни на предмет іпотеки зумовила необхідність проведення судової експертизи згідно з ухвалою від 31.08.2016 р. Основною метою висновку експерта № 9316/1530 від 13.02.2017 р. є вирішення суперечностей які мають сторони стосовно ціни предмету іпотеки. Така суперечність зазначеним експертним висновком вирішена.

На судове засідання 18.04.2017 р. прибули представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечують, просять в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 11.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством ОСОБА_1 Аваль , правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 Аваль , як кредитором (банком) (позивач у даній справі) та ОСОБА_2, як позичальником (третя особа) укладено Генеральну кредитну угоду № 07-01-157-08 (далі - Генеральна кредитна угода), до якої її сторонами в подальшому внесено певні зміни та доповнення шляхом укладення Додаткової угоди № 1 від 28.09.2011 р., Додаткової угоди № 2 від 04.06.2014 р.

Пунктом 1.2. Генеральної кредитної угоди встановлено, що загальний ліміт позичкової заборгованості Позичальника за наданими у відповідності до цієї Угоди кредитами не повинен перевищувати суми 570 000,00 дол. США або еквівалент цієї суми в гривні за курсом, встановленим Національним банком України на дату видачі кредитних коштів.

11.09.2008 року між позивачем та третьою особою у відповідності до Генеральної кредитної угоди укладено Кредитний договір № 010-2/07-01-0733-08, відповідно до умов якого третій особі надано кредит в сумі 570 000,00 дол. США, процентна ставка 16,8 % річних, дата остаточного повернення кредиту - 11.09.2018 р.

28.09.2011 року між позивачем та третьою особою у відповідності до Генеральної кредитної угоди укладено Кредитний договір № 010/42-1/0633, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 3 970 616,60 грн. зі сплатою 16,8 % річних, дата остаточного повернення кредиту - 11.09.2018 р. Цільове використання кредиту - для рефінансування (погашення) існуючої заборгованості Позичальника за Кредитним договором № 010-2/07-01-0733-08 від 11.09.2008 р.

В подальшому до Кредитного договору № 010/42-1/0633 від 28.09.2011 р. внесено зміни шляхом укладення Додаткової угоди № 010/42-1/0633/1 від 25.09.2012 р., Додаткової угоди № 010/42-1/0633/2 від 19.03.2013р., Додаткової угоди № 010/42-1/0633/3 від 23.07.2013р., Додаткової угоди № 010/42-1/0633/4 від 04.06.2014р.

Відповідно до п. 2.1. Генеральної кредитної угоди, кредитор надає позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до п. п. 10.1., 10.2. Генеральної кредитної угоди, у разі несвоєчасного повернення позичальником кредитів у визначені кредитними договорами терміни, останній відшкодовує кредитору завдані цим збитки в повній сумі понад неустойку (штраф, пеню), які передбачені цією угодою та кредитними договорами, укладеними у відповідності до цієї угоди. За порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбаченими кредитними договорами, укладеними у відповідності до цієї угоди, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору № 010/42-1/0633 від 28.09.2011 року, банк у відповідності до Генеральної кредитної угоди, а також додаткових договорів до неї, та на положеннях і умовах цього договору, надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначений у частині № 1 цього договору, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку строки, визначені договором.

Відповідно до п. 1.9. Кредитного договору № 010/42-1/0633 від 28.09.2011 року, кредитор вправі пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення у разі, зокрема, прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення і строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців. У випадку, якщо письмове повідомлення кредитора містить вимогу про дострокове повне або часткове погашення боргових зобов'язань позичальника за цим договором, строк виконання зазначених в такому повідомленні зобов'язань позичальника вважається таким, що закінчився, на 31 календарний день з дня направлення кредитором позичальнику відповідного повідомлення.

Як свідчать матеріали справи, третя особа прострочила виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 010/42-1/0633 від 28.09.2011 року, внаслідок чого, станом на 08.07.2016 р. його заборгованість перед позивачем складала З007848,78 грн., з яких:

- загальна сума заборгованості за кредитом складала - 2746785,64 грн.

в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 224530,54 грн.;

- сума пені за порушення строку погашення тіла кредиту, за період з 13.07.2015 р. по 08.07.2016 р., складала - 58319,17 грн.;

- загальна сума заборгованості за відсотками за користування кредитом складала -160 025,69 грн.

в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 160 025,69 грн.;

- сума пені за порушення строку погашення відсотків, за період з 13.07.2015 р. по 08.07.2016 р., складала - 42 718,28 грн.

Однак, в процесі розгляду даної справи, третя особа частково сплатила існуючу заборгованість за кредитним договором № 010/42-1/0633 від 28.09.2011 року, про що також буде зазначено нижче.

Матеріали справи також свідчать про те, що 11.09.2008 року між позивачем, як Іпотекодержателем, та відповідачем, як Іпотекодавцем в забезпечення виконання зобов'язань, що витікають з Генеральної кредитної угоди № 07-01-157-08 від 11.09.2008 р. укладено Договір іпотеки № 07-01-157/2-08 (далі за текстом - Договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають з умов Генеральної кредитної угоди № 07-01-157-08 від 11.09.2008 р., укладеної між іпотекодержателем та боржником, та будь-яких кредитних договорів, укладених у відповідності до угоди, за умовами яких боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредитні кошти (загальний розмір позичкової заборгованості боржника відповідно до умов Генеральної кредитної угоди не може перевищувати 570 000,00 дол. СІЛА), сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісійну винагороду, неустойку, в розмірі, строки та у порядку, передбачених Генеральною кредитною угодою та/або Кредитними договорами та/або одним із них, а також виконати інші умови та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Генеральної кредитної угоди та/або Кредитними договорами та/або одним із них.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу № І, Іа, ІІ, ІІа, ІІб, III, IlІa, IV, IVa, V, Va, Vб, VI, VII, VІla, VIIб, VIII, IX, IXa, X, XI, XIa, XII, Xlla, XllІ, XIV, XlVa, XVII, XVIIa, XVIII, XIX, площею 615,0 кв.м., 1-го поверху№ 1-9, 11, 11а, 12, 14, 21-28, 30-37, 39, 40, площею 579,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 25/71, секція Д .

Предмет Іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується договором № 1/3 купівлі-продажу вбудовано-прибудованого магазину за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 25/71, секція Д від 05.01.2000р., укладеного між ТОВ ВКФ ПРОФФІ ЛТД та ПП ВКФ Олена ; актом прийому-передачі від 05.01.2000р.; витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 20182395 від 10.09.2008р., виданого КП Харківське міське БТІ (реєстраційний номер 11558313); витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 6657331 від 23.07.2013р. (номер запису про право власності 1768464, реєстраційний номер об'єкта 112143263101).

Пунктом 3.1.4. Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за цим Договором та/або у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Генеральною кредитною угодою та/або Кредитними договорами та/або одним з Кредитних договорів, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 6 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання переданого в іпотеку майна, а також витрат пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Згідно з п. 6.1 Договору Іпотеки, у разі порушення Боргового зобов'язання, умов Кредитні договору та/або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет Іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет Іпотеки.

Відповідно до п. 6.4. Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпої здійснюється:

- за рішенням суду;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- шляхом продажу Іпотекодержателем предмета іпотеки будь-який особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України іпотеку ;

- згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з простроченням третьою особою своїх зобов'язань за Генеральною кредитною угодою та кредитним договором № 010/42-1/0633 від 28.09.2011 року, позивач керуючись положенням ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку , та умовами Договору іпотеки, направив позичальнику - третій особі вимогу про усунення порушення за вих. № 140-11-0-00/8/747 від 24.05.2016 р., та іпотекодавцю - відповідачу вимогу про усунення порушення № 140-11-0-00/8/749 від 24.05.2016 р.

Оскільки третя особа та відповідач свої зобов'язання по сплаті заборгованості за Кредитним договором не виконали, позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд звернути стягнення на належні Приватному підприємству виробничо-комерційній фірмі Олена (РНОКПП 24660474) на праві власності нежитлові приміщення підвалу № І, Іа, ІІ, ІІа, ІІб, III, IlІa, IV, IVa, V, Va, Vб, VI, VII, VІla, VIIб, VIII, IX, IXa, X, XI, XIa, XII, Xlla, XllІ, XIV, XlVa, XVII, XVIIa, XVIII, XIX, площею 615,0 кв.м., 1-го поверху№ 1-9, 11, 11а, 12, 14, 21-28, 30-37, 39, 40, площею 579,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 25/71, секція Д , іпотекодержателем яких є Публічне акціонерне товариство " ОСОБА_1 Аваль" (код ЄДРПОУ 14305909) відповідно до Договору іпотеки № 07-01-157/2-08 від 11.09.2008 року, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 010/42-1/0633 від 28.09.2011р., укладеним у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 07-01-157-08 від 11.09.2008р., яка станом на 08.07.2016 року складає 3007848,78 грн., з яких:

- загальна сума заборгованості за кредитом складає - 2 746 785,64 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 224 530,54 грн.;

- сума пені за порушення строку погашення тіла кредиту, за період з 10.05.2015 по 10.05.2016 р. р., складає - 58 319,17 грн.;

- загальна сума заборгованості за відсотками за користування кредитом 160025,69 грн. в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 160 025,69 грн.;

- сума пені за порушення строку погашення відсотків, за період з 10.05.2015 по 10.05.2016 р. р., складає - 42 718,28 грн.

шляхом реалізації з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З метою визначення ринкової вартості предмету іпотеки, суд в процесі розгляду даної справи призначив судову експертизу, проведення якої доручив ХНДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_6

Згідно з експертним висновком судової оціночно-будівельної експертизи № 9316/1530 від 13.02.2017 р. ринкова вартість нежитлові приміщення підвалу № І, Іа, ІІ, ІІа, ІІб, III, IlІa, IV, IVa, V, Va, Vб, VI, VII, VІla, VIIб, VIII, IX, IXa, X, XI, XIa, XII, Xlla, XllІ, XIV, XlVa, XVII, XVIIa, XVIII, XIX, площею 615,0 кв.м., 1-го поверху№ 1-9, 11, 11а, 12, 14, 21-28, 30-37, 39, 40, площею 579,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 25/71, секція Д складає 38358478 грн. без врахування ПДВ.

Разом з тим, в процесі розгляду даної справи відповідачем та третьою особою здійснено погашення заборгованості за Кредитним договором 010/42-1/0633 від 28.09.2011р., укладеним у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 07-01-157-08 від 11.09.2008 р., в т.ч. частково сплатила заборгованість за кредитом, частково сплатила відсотки за користування кредитом, в т.ч. повністю сплатила прострочену заборгованість за відсотками, та повністю сплатила штрафні санкції, нараховані в зв'язку з простроченням сплати кредиту та відсотків за його користування.

Внаслідок такої оплати, борг третьої особи за Кредитним договором 010/42-1/0633 від 28.09.2011р., укладеним у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 07-01-157-08 від 11.09.2008 р. складає 1873953,40 грн.

Зазначені обставини позивачем в процесі розгляду даної справи не заперечуються.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст. 10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фі ксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини 1 вказаної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону).

В пункті 4.4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів , зокрема, зазначено, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання. Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку" є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Факт наявності у третьої особи заборгованості перед позивачем в сумі 1873953,40 грн. за Кредитним договором 010/42-1/0633 від 28.09.2011р., укладеним у відповідності до Генеральної кредитної угоди № 07-01-157-08 від 11.09.2008 р. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем і третьою особою в процесі розгляду даної справи не спростовуються.

Суд констатує, що дану заборгованість згідно з графіком погашення кредитної заборгованості (а.с. 84-85) третя особа зобов'язана сплатити до 11.09.2018 р.

Разом з тим, матеріали справи також містять докази прострочення третьою особою своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати заборгованості за кредитом та відсотками за користування ним.

Зазначені обставини, з урахуванням відповідних положень договору Іпотеки та Закону України Про іпотеку надають позивачу право ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання третьою особою умов Кредитного договору.

Однак, при цьому, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Конституція України визначає, що Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (ст. ст. 1, 8 Конституції України).

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

В силу ст. 8 Конституції України, наведені вище положення Конституції України як акту найвищої юридичної сили є нормами прямої дії.

Статтею 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів в Україні передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства, а водночас і цивільного судочинства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Як вже було зазначено вище, підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі стало невиконання третьою особою умов кредитного договору щодо вчасної та повної оплати заборгованості за кредитом та відсотків за користування ним, внаслідок чого, третій особі, в т.ч. було нараховано пеню.

При зверненні до суду з позовом по даній справі заборгованість третьої особи становила 3007848,78 грн.

Проте, в процесі розгляду даної справи третя особа частково сплатила наявну заборгованість за кредитом, відсотками, та повністю погасила пеню, внаслідок чого її борг перед позивачем станом на момент винесення даного рішення становить 1873953,40 грн.

Згідно з графіком погашення заборгованості за кредитним договором, ця заборгованість повинна бути остаточно сплаченою до 11.09.2018 р.

Суд констатує, що третя особа станом на момент винесення даного рішення майже дотримується зазначеного графіку погашення боргу (згідно з відомостями, зазначеними представниками сторін у судовому засіданні, існує незначна заборгованість з погашення основної заборгованості за кредитом за квітень 2017 р.).

Таким чином, в діях третьої особи щодо погашення боргу суд вбачає намагання виконувати умови кредитного договору щодо сплати платежів без прострочень, і такий договір остання виконує.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази понесення позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, що мали місце в процесі його виконання, зокрема станом на момент звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

У випадку прострочення третьою особою своїх зобов'язань, позивач користується своїм правом на нарахування штрафних санкцій, які третьою особо в подальшому сплачуються без будь-яких заперечень.

Зокрема, станом на момент винесення даного рішення усі штрафні санкції, нараховані позивачем за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, третьою особою сплачені.

Крім того, суд також враховує, що розмір грошових вимог позивача до відповідача, які позивач має на меті задовольнити за рахунок предмету іпотеки, не є співрозмірним з ринковою вартістю предмету іпотеки, на яку позивач має на меті звернути стягнення.

Як вже було зазначено вище, розмір боргу третьої особи за кредитним договором становить 1873953,40 грн., тоді як ринкова вартість предмету іпотеки згідно з експертним висновком № 9316/1530 становить 38358478,00 грн., тобто більше ніж в 20 разів ніж розмір заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Закону України Про іпотеку , суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотеко держателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

В пункті 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 р. № 5, зокрема зазначено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Враховуючи зазначені положення закону та обставини, які мають істотне значення для розгляду даної справи суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 39 Закону України Про іпотеку , та відмовити в задоволенні позовних вимог з цих підстав.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказані обставини не є перешкодою для реалізації позивачем права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання третьою особою своїх зобов'язань за кредитним договором щодо сплати заборгованості за кредитом та відсотками за користування ними.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що спір по даній справі виник в зв'язку з простроченням третьою особою, поручителем якої є відповідач, своїх зобов'язань за кредитним договором, що мали місце на момент звернення позивача до суду з позовом по даній справі, проте, були усунуті в процесі розгляду цієї справи.

Відповідач мав можливість усунути допущені третьою особою порушення умов кредитного договору, оскільки він є поручителем останньої та отримавши від позивача відповідне повідомлення про усунення порушень основного зобов'язання, вчасно не вжив відповідних заходів з метою їх усунення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати у даній справі на відповідача, стягнувши їх з останнього на користь позивача незалежно від результатів вирішення даного спору.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми "Олена", м. Харків (адреса: 61144, м. Харків, вул.. Героїв Праці, буд. 25/71; код ЄДРПОУ: 24660474) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк Аваль (адреса: 01011 м. Київ, вул. Лєскова, 9; код ЄДРПОУ: 14305909) 45117,73 грн. судового збору та 13240 грн. витрат на проведення експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_7