Постанова

від 24.04.2017 по справі 910/18090/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 910/18090/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ФЕРМІ-ГАЗ"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2016

у справі №910/18090/16 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ФЕРМІ-ГАЗ"

про повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва (далі - прокуратура) звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ФЕРМІ-ГАЗ" (далі - відповідач) про повернення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/18090/16 позовні вимоги задоволено. Зобов'язано відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,009 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Печерська (вул. Будіндустрії, 2) у Голосіївському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від автогазозаправного модуля. Стягнуто з відповідача на користь Прокуратури міста Києва витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, положення Земельного кодексу України, дійшов висновку, що відповідачем в порушення чинного законодавства, без достатніх правових підстав самовільно зайнято земельну ділянку площею приблизно 0,009 га, розташовану на вул. Набережно-Печерській (вул. Будіндустрії, 2, у Голосіївському районі міста Києва).

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/18090/16 скасувати. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права. Зокрема, скаржник вказує, що у Заступника керівника Київської міської прокуратури № 1 м. Києва відсутні підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі Київської міської ради. Також, на думку скаржника, суд не перевірив повноваження посадової особи Департаменту земельних ресурсів на складання акту обстеження земельної ділянки від 18.08.2016, чим порушено вимоги ст. 19 Конституції України (щодо діяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування в межах закону) та ст.ст. 33, 34 ГПК України (в частині обов'язку позивача за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування свої вимог. Як наголошує скаржник, тимчасова споруда, яка розміщена на території спірної ділянки, використовується на законних підставах, а саме, на підставі договору оренди від 01.10.2015 та зазначений договір не визнаний недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вказує на її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г., суддів Хрипуна О.О., Іоннікової І.А. та призначено її розгляд.

07.03.2017 на адресу суду надійшла заява відповідача про долучення документів до матеріалів справи, а саме, копії договору № 041955-16/6 від 30.06.2016 щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою, місце розташування якого: м. Київ, вул. Будіндустрії, 2. На думку скаржника, зазначений договір безпосередньо стосується даного спору, оскільки тимчасова споруда, яка знаходиться на земельній ділянці, що є предметом даного спору, використовується скаржником на законних підставах. Крім того, скаржник вказує, що вказаний договір не був поданий в суд першої інстанції з причин, які від нього не залежали, оскільки відповідач не являється стороною вказаного договору, а про його наявність дізнався випадково.

Колегія суддів зауважує, що подані відповідачем документи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції у якості доказів в силу вимог ст. 101 ГПК України, оскільки ці документи в суд першої інстанції не подавались, а неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, відповідач не обґрунтував, та матеріали справи не містять доказів того, що відповідач заявляв в суді першої інстанції клопотання про їх витребування.

Розгляд скарги у справі відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 24.04.2017 прокурор та представник позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у порядку, встановленому ГПК України, поштове відправлення, надіслане на його адресу (копія ухвали суду від 12.04.2017) повернулось до суду з відміткою ,,адресат вибув".

Як роз'яснено п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи судом першої інстанції підтверджується матеріалами справи, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2016 Департаментом земельних ресурсів було складено Акт обстеження земельної ділянки №16-0222-01, відповідно до якого проведено обстеження земельної ділянки на вул. Набережно - Печерській (вул. Будіндустрії, 2) у Голосіївському районі м. Києва, яка перебуває у фактичному користуванні ТОВ ,,ФЕРМІ-ГАЗ" та встановлено, що на земельній ділянці площею приблизно 0,009 га частково огородженій парканом, ТОВ ,,ФЕРМІ-ГАЗ" розміщено та експлуатується модульний автомобільний газозаправний пункт, а також здійснюється організація під'їзду та постановки транспортних засобів на заправку. Як зазначено в акті, документи, що посвідчують право користування (власності) обстеженою земельною ділянкою, в тому числі і на умовах оренди, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла до 31.12.2012) в Департаменті земельних ресурсів не були зареєстровані. Київська міська рада рішення щодо передачі ТОВ ,,ФЕРМІ-ГАЗ" чи іншим суб'єктам господарювання вказаної земельної ділянки у власність чи у користування, у тому числі для розміщення АГЗП, за поданням Департаменту земельних ресурсів не приймала.

Аналогічні за змістом акти обстеження земельної ділянки на вул. Набережно - Печерській (вул. Будіндустрії, 2) у Голосіївському районі м. Києва, яка перебуває у фактичному користуванні ТОВ ,,ФЕРМІ-ГАЗ", були складені 18.08.2016 за № 16-1403-01 та 12.09.2016 за № 16-1532-01.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся, зокрема, до Київської місцевої прокуратури № 1 з листом від 24.02.2016 № 0570211-3585 про вжиття заходів щодо правомірності розміщення автомобільних газозаправних пунктів, в якому зазначав, що ним відповідно до повноважень у сфері земельних відносин, у тому числі щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, проведено обстеження земельних ділянок у Голосіївському районі на предмет їх використання суб'єктами господарювання. Під час обстеження, зокрема, земельної ділянки по вул. Набережно - Печерській (вул. Будіндустрії, 2) (акт від 08.02.2016 №16-0222-01), виявлено розміщення автомобільних газозаправних пунктів на земельних ділянках, не відведених для цього призначення.

Також в матеріалах справи міститься акт № 40, складений 02.02.2016 Голосіївським районним управлінням ГУ ДСНС України у місті Києві за результатами проведення планової перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки ТОВ ,,ФЕРМІ-ГАЗ", яким встановлено ряд допущених товариством порушень.

За результатами перевірки Голосіївським районним управлінням ГУ ДСНС України у місті Києві винесено припис № 40 від 02.02.2016, яким ТОВ ,,ФЕРМІ-ГАЗ" зобов'язано усунути встановлені перевіркою порушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, прокурор зазначає, що Київською місцевою прокуратурою № 1 м. Києва, у ході опрацювання листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.02.2016 № 057021-3585, від 26.08.2016 № 057021-16487 встановлено порушення вимог земельного законодавства при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ФЕРМІ-ГАЗ" земельної ділянки на вул. Набережно-Печерській (вул. Будіндустрії, 2 у Голосіївському районі м. Києва), шляхом її самовільного зайняття та розміщення та експлуатації на ній автомобільного газозаправного модуля, а також організації під'їзду та постановки транспортних засобів на заправку.

Вважаючи, що відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав, чим порушує інтереси держави, на підставі ст. 23 Закону України ,,Про прокуратуру", заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 звернувся ся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України)

Відповідно до ст. 1 Закону України ,,Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка, площею приблизно 0,009 га, що розташована на вул. Набережно-Печерській (вул. Будіндустрії, 2, у Голосіївському районі міста Києва), належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як роз'яснено в п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6, після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Факт зайняття відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується актами обстеження земельної ділянки від 08.02.2016 № 16-0222-01, від 18.08.2016 № 16-1403-01, від 12.09.2016 № 16-1532-01, складені спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), актом № 40, складеним за результатом проведення планової перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а також приписом про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, складеним Голосіївським районним управлінням ГУ ДСНС України у місті Києві 02.02.2016.

Доказів наявності у відповідача документів, що посвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою, та доказів, що підтверджують звернення відповідача до позивача, як органу місцевого самоврядування, уповноваженого передавати у власність або користування спірну земельну ділянку, з клопотанням про оформлення речового права на неї або доказів вжиття відповідачем інших заходів, спрямованих на оформлення його прав на спірну земельну ділянку, останній суду не надав.

При цьому, судом встановлено, що відповідач використовує спірну земельну ділянку для експлуатації модульного газозаправного пункту, а також здійснення організації під'їзду та постановки транспортних засобів на заправку.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Відповідач документів, передбачених ч. 1 ст. 34 Закону України ,,Про регулювання містобудівної діяльності", стосовно газово-заправного пункту, розміщеного на спірній земельній ділянці, суду також не надав.

Посилання ж відповідача на ту обставину, що тимчасова споруда, яка розміщена на території спірної ділянки, використовується на законних підставах, а саме, на підставі договору оренди від 01.10.2015 та зазначений договір не визнаний недійсним, є безпідставним та колегією суддів відхиляється з огляду на ту обставину, що зазначений договір не є підставою для виникнення у відповідача права користування земельною ділянкою та розміщення на ній модульного газозаправного пункту з огляду на вище зазначені норми Земельного кодексу України, оскільки за договором оренди у сторін договору виникають правовідносини лише щодо орендованого приміщення.

Відповідно до ч. 2 та п. б ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про те, що відповідач, всупереч наведеним нормам чинного законодавства України, користується спірною земельною ділянкою для розміщення модульного автомобільного газозаправного пункту без достатніх правових підстав, колегія визнає правильними, що з урахуванням доказів невжиття заходів до оформлення права на цю земельну ділянку дозволяє кваліфікувати таке використання спірної земельної ділянки відповідачем як самовільне її зайняття.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про задоволення позову та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, площею приблизно 0,009 га, розташовану на вул. Набережно-Печерській (вул. Будіндустрії, 2, у Голосіївському районі міста Києва), привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення земельної ділянки від автозаправного модуля, є вірним.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає про те, що у Заступника керівника Київської міської прокуратури № 1 м. Києва відсутні підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі Київської міської ради.

Наведені доводи колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно зі ст. 18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами.

При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

За змістом ст. 23 Закону України ,,Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 13 Конституції України). Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України).

Статтями 142-144 Конституції України передбачено, що до матеріальної основи органів управління місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до п. 1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6, з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Інтерес держави полягає у додержанні громадянами, юридичними особами незалежно від форм власності, державними органами та органами місцевого самоврядування встановленого нею порядку використання землі та вимог земельного законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, прокурор зазначає, що недотримання вимог чиновного законодавства при використанні відповідачем спірної земельної ділянки порушує інтереси держави щодо забезпечення додержання передбаченого ст. 19 Конституції України принципу здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування своїх повноважень.

У даному випадку, порушення інтересів держави пов'язано з фактичним порушенням відповідачем встановленого законом порядку користування ділянкою (без необхідних правовстановлюючих документів) та, як наслідок, позбавленням територіальної громади м.Києва права розпоряджатися земельною ділянкою, а невжиття відповідних заходів представницького характеру, спрямованих на захист інтересів держави Київською міською радою обумовлює необхідність звернення прокуратури з даним позовом.

Тобто, у даному випадку слід дійти висновку, що Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 1 м. Києва обґрунтовано та правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Доводи ж скаржника щодо того, що суд першої інстанції не перевірив повноваження посадової особи Департаменту земельних ресурсів на складання акту обстеження земельної ділянки від 18.08.2016, чим порушив вимоги ст. 19 Конституції України та ст.ст. 33, 34 ГПК України, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки відповідачем не наведено будь - яких доводів, за наявності яких можна б було поставити під сумнів такий акт, підписаний як посадовою особою Департаменту земельних ресурсів, так і начальником відділу землеустрою та моніторингу земель Голосіївського району.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/18090/16 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ФЕРМІ-ГАЗ" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/18090/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.О. Хрипун

І.А. Іоннікова