Постанова

від 19.04.2017 по справі 916/30/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р.Справа № 916/30/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лавриненко Л.В.,

суддів: Філінюка І.Г., Лашина В.В.

при секретарі судового засідання Кияшко Р.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2017 р.

у справі № 916/30/17

за позовом керівника Білгород - Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств м. Одеса

до Фермерського господарства «ОСОБА_1Н.» с. Весела Долина, Тарутинський район, Одеська область

про стягнення 83 279,97 грн.

за участю:

прокурора: Лянна О.А.

та за участю представників сторін:

від Українського державного фонду підтримки фермерського господарства - ОСОБА_2 - за довір.,

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2017 р. прийнята до провадження апеляційна скарга заступника прокурора Одеської області м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2017 р. по справі № 916/30/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 102 ГПК України.

В січні 2017 р. керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств м. Одеса з позовом до Фермерського господарства „ОСОБА_1Н.» про стягнення заборгованості за договором „Про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству» від 04.07.2008 р. №13 в сумі 40 000 грн., інфляційних витрат в сумі 39 712,85 грн. та 3% річних в сумі 3576,12 грн.

19.01.2017 р. прокурор звернувся до суду першої інстанції з заявою про зменшення позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в сумі 40 000 грн. та просить стягнути з Фермерського господарства „ОСОБА_1Н.» інфляційні витрати в сумі 39 712,85 грн. та 3% річних в сумі 3576,12 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2017 р. провадження за позовом керівника Білгород - Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств м. Одеса до Фермерського господарства „ОСОБА_1Н.» про стягнення основного боргу в сумі 40 000 грн. припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.03.2017 р. по справі № 916/30/17 у задоволенні позову керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Не погодившись з наведеним судовим рішенням, заступник прокурора Одеської області оскаржив його до Одеського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.

Також прокурор посилається на те, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що фінансова допомога надавалася відповідачу з державних коштів на підставі Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті, для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1102, а за приписами ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюються.

Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2008 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством „ОСОБА_1Н.» укладено договір № 13 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Відповідно до п. 1 цього договору, Укрдержфонд в особі Одеського відділення фонду зобов'язався надати фінансову підтримку на поворотній основі ФГ „ОСОБА_1Н.» в сумі 50 000 грн., а фермерське господарство зобов'язалось використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

Згідно з п. 3.4.2. договору Фермерське господарство „ОСОБА_1Н.» зобов'язане повернути кошти у відповідності до встановленого графіку:

- до 01.07.2009 р. - в сумі 10 000 грн.;

- до 01.07.2010 р. - в сумі 10 000 грн.;

- до 01.07.2011 р. - в сумі 10 000 грн.;

- до 01.07.2012 р.- в сумі 10 000 грн.;

- до 01.07.2013 р. - в сумі 10 000 грн.

За приписами п. 4.1. договору, останній набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення Укрдержфонду Фермерське господарство "ОСОБА_1Н." зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Відповідно до п. 5.2. договору, за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство "ОСОБА_1Н." сплачує Укрдержфонду в особі Одеського відділення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

На виконання умов договору від 04.07.2008 р. № 13 Укрдежфонд перерахував на банківський рахунок Фермерського господарства "ОСОБА_1Н." фінансову допомогу у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.07.2008 р. № 13.

Проте, Фермерське господарство "ОСОБА_1Н." частково виконало умови, передбачені договором від 04.07.2008 р. № 13, повернувши Укрдержфонду станом на 01.07.2013 р. лише 10 000 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 40 000,00 грн.

12.09.2016 р. Український державний фонд підтримки фермерських господарств звернувся до відповідача з претензією № 015/202 про повернення заборгованості в сумі 40 000 грн., яка залишена Фермерським господарством "ОСОБА_1Н." без реагування.

З метою захисту інтересів держави, Український державний фонд підтримки фермерських господарств звернувся до прокурора Білгород -Дністровської місцевої прокуратури Одеської області з проханням звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "ОСОБА_1Н." заборгованості в сумі 40 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч. 2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, Фермерським господарством "ОСОБА_1Н." порушено зобов'язання щодо повернення грошових коштів у відповідності до графіку платежів встановленого п. 3.4.2. договору від 04.07.2008 р. № 13.

Проте, під час розгляду справи, відповідачем погашена основна заборгованість в сумі 40 000 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем за прострочення виконання умов договору від 04.07.2008 р. № 13 нараховано відповідачу інфляційні витрати в сумі 39 712,85 грн. та 3% річних в сумі 3576,12 грн.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд Одеської області не погодившись з позивачем щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних, дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача цих платежів є похідними позовними вимогами від вимоги про стягнення основної суми заборгованості, строк стягнення якої прокурором пропущений, підстави для їх стягнення відсутні.

Суд апеляційної інстанції не може погодись з цим висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як встановлено розділом другим договору від 04.07.2008 р. № 13, на підставі довідки № 19, виданої згідно протоколу № 1, відповідно до рішення комісії від 27.05.2008р. та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1102, фінансова підтримка (допомога) надається на придбання техніки, поновлення обігових коштів.

Відповідно до п. 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1102 (в редакції на день надання фінансової підтримки), фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 150 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності.

Іншим фермерським господарствам - строком від трьох до п'яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва і реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових(загальною площею не більше як 125 кв.м.), для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Згідно з п. п. 12, 13 Порядку фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно із укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства , і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Згідно з ч.1 ст. 50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом.

З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади).

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Враховуючи той факт, що фінансова підтримка (допомога) за умовами договору від 04.07.2008 р. № 13 надавалась Фермерському господарству „ОСОБА_1Н.» з бюджету, отже і заборгованість у відповідача виникає перед бюджетом.

При цьому, судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що позовна давність на вимоги щодо погашення заборгованості перед бюджетом не поширюється.

Суд апеляційної інстанції вважає, що не поширюється він в даному випадку на похідні від основної заборгованості вимоги, а саме вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення інфляційний втрат та 3% річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними та підлягають задоволенню.

Враховуючи вказані обставини справи та приписи чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З огляду на викладене, сплачений прокуратурою Одеської області судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 85, 91, 93, 101-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.03.2017 р. по справі № 916/30/17 скасувати.

Позов керівника Білгород - Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств задовольнити

Стягнути з Фермерського господарства „ОСОБА_1Н.» (ідентифікаційний код 35321166, місцезнаходження: вул. Радянська, 22, село Велика Долина, Тарутинський район, Одеська область, 68544) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (ідентифікаційний код 20029342, місцезнаходження: вул. Канатна 83, м. Одеса, 65107) 39 712,85 грн. - інфляційних збитків та 3567,12 грн. 3% річних.

Стягнути з Фермерського господарства „ОСОБА_1Н.» (ідентифікаційний код 35321166, місцезнаходження: вул. Радянська, 22, село Велика Долина, Тарутинський район, Одеська область, 68544) на користь прокуратури Одеської області (65026 м. Одеса вул. Пушкінська, 3, розрахунковий рахунок №35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в сумі 1378 грн. за розгляд справи Господарським судом Одеської області.

Стягнути з Фермерського господарства „ОСОБА_1Н.» (ідентифікаційний код 35321166, місцезнаходження: вул. Радянська, 22, село Велика Долина, Тарутинський район, Одеська область, 68544) на користь прокуратури Одеської області (65026 м. Одеса вул. Пушкінська, 3, розрахунковий рахунок №35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в сумі 1515,80 грн. за перегляд справи Одеським апеляційним господарським судом.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази, оформлений відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 24.04.2017 р.

Головуючий суддя Л.В. Лавриненко

Судді В.В. Лашин

ОСОБА_3