Постанова

від 24.04.2017 по справі 917/1663/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа № 917/1663/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

ВДВС - не з'явився;

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вх.№1098П/1-43) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.03.2017 року у справі №917/1663/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛС", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод", смт. Решетилівка, Полтавська область,

про стягнення 891000,00 грн.,

за участю ВДВС

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.03.2017 року у справі №917/1663/16 (суддя Пушко І.І.) скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛС" на рішення та дії державного виконавця Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області по виконанню судового наказу №917/1663/16 від 29.11.2016 року задоволено частково. Визнано незаконними виконавчі дії щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №5742 від 23.12.2016 року, винесене державним виконавцем Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 Визнано повідомлення №5742 від 23.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання недійсним. Відмовити в задоволенні скарги в частині зобов'язання державного виконавця Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 29.11.2016 року №917/1663/16.

ВДВС з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.03.2017 року у справі №917/1663/16 скасувати в частині задоволення вимог та постановити нову, якою у задоволенні скарги відмовити повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 року апеляційну скаргу ДВС прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 24.04.2017 року. Крім того відстрочено ВДВС сплату судового збору за подання апеляційної скарги та зобов'язано надати докази такої сплати до 24.04.2017 року.

Сторони та ДВС, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку представників в судове засідання.

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, та враховуючи передбачений статтею 102 ГПК України п'ятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу, проте третя особа не скористалась своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представників за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 року у справі №917/1663/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод" грошових коштів задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Решетилівський маслозавод, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛС 891 000 грн. 00 коп. заборгованості за простим векселем серії АА №0069428; 13 365 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення господарським судом Полтавської області 29.11.2016 року видано наказ про примусове виконання рішення, який пред'явлено до виконання 30.12.2016 року до Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

23.12.2016 року держаним виконавцем складено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №5742 від 23.12.2016 року.

10.04.2017 на адресу господарського суду від позивача надійшла скарга на дії ДВС при виконанні рішення по даній справі (з урахування уточнення), в якій скаржник просить суд визнати незаконними виконавчі дії щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №5742 від 23.12.2016 року; винесене державним виконавцем Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 повідомлення №5742 від 23.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання недійсним; Відмовити зобов'язати державного виконавця Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 29.11.2016 року №917/1663/16.

Задовольняючи частково скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛС", місцевий господарський суд зазначив, що посилання державного виконавця на те, що виконавчий документ був пред'явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю, суперечить змісту ч.1 ст.24 Закону України Про виконавче провадження є необґрунтованим. Також судом вказано, що посилання державного виконавця на те, що виконавчий документ (наказ), виданий на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2016р. не містить в собі номеру відповідного рішення також є необґрунтованим, оскільки вказаний наказ містить номер судового рішення, на підставі якого його було видано (№917/1663/16)

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст.115 ГПК України і ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення ухвалюються Іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 116 ГПК України та ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вже зазначалось, 29.11.2016 року на виконання вищезазначеного рішення було видано відповідний наказ, який було пред'явлено до виконання 30.12.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Наявність в смт. Решетилівка належного боржнику на праві власності нерухомого майна підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 16.12.2016 року.

В апеляційній скарзі ДВС посилається на те, що стягувач пред'явив виконавчий документ за місцем знаходження нерухомого майна, на яке державний виконавець не може звернути стягнення, з огляду на те, що вказане майно перебуває в іпотеці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебування майна боржника в іпотеці не є ознакою, яка впливає на визначення місця виконання рішення, що визначається згідно ч.1 ст.24 Закону України Про виконавче провадження .

Ч.1 ст.51 Закону України Про виконавче провадження передбачає: для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Таким чином, законом не виключена можливість звернення вимог стягувачів, які не є заставодержателями на заставлене майно, за наявності вищевказаних умов. Наявність або відсутність таких умов (зокрема щодо визначення вартості предмета застави та встановлення, чи перевищує вона розмір заборгованості боржника заставодержателю) може бути встановлена державним виконавцем лише після відкриття виконавчого провадження в процесі вчинення виконавчих дій.

Крім того, державний виконавець відповідно до вимог ст. 48 Закону України Про виконавче провадження має звернути стягнення в першу чергу на грошові кошти боржника.

Місцевим судом вірно встановлено, що матеріалами справи підтверджується належність боржнику на праві власності 17 одиниць транспортної техніки (автомобілів), адресою гаража якої згідно бази даних АІС Автомобіль та підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС є смт. Решетилівка (довідка Регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС України від 21.02.2017р. №31/16-8-572).

Разом з тим, з заяви стягувача не вбачається, що він просить звернути стягнення на майно зазначене у доданій до заяви Інформаційній довідці від 16.12.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Напроти, заявником вказано, що звертаючись саме до Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, він користується своїм правом щодо вибору місця виконання рішення, закріпленого ч. 1 статті ст.24 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, посилання державного виконавця на те, що виконавчий документ був пред'явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю, суперечить змісту ч.1 ст.24 Закону України Про виконавче провадження , та визнається судом необґрунтованим.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що посилання державного виконавця на те, що виконавчий документ (наказ), виданий на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2016р. не містить в собі номеру відповідного рішення також є необґрунтованим, оскільки вказаний наказ містить номер судового рішення, на підставі якого його було видано (№917/1663/16).

Згідно абз. 1 п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга в частині вимог про визнання незаконними виконавчих дій щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №5742 від 23.12.2016 року, та визнання повідомлення №5742 від 23.12.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання недійсним, обґрунтованою та задовольняється судом.

Оскільки стягувачем не надано доказів повторного пред'явлення до виконання наказу господарського суду Полтавської області після його повернення, вимоги, викладені в. п.3 скарги про зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження з виконання наказу №917/1663/16 від 29.11.2016 року є передчасними, тому правомірно були відхилені місцевим судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи ДВС, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали додержані норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 06.03.2017 року у справі №917/1663/16 відсутні.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 року було відстрочено ВДВС сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі до 24.04.2017 року та зобов'язано надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Проте, станом на день прийняття постанови, ВДВС не було виконано вимоги вищезазначеної ухвали суду та не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що ВДВС не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Так, 01.01.2017 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №1774-VIII від 06.12.2016 р., яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" щодо розміру ставок судового збору.

Згідно з пунктом 1 статті 4 Закону України "Про судовий сбір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2.7 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" №1801-VIІІ від 21 грудня 2016 року з 01.01.2017 р. встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ВДВС оскаржується ухвала суду першої інстанції від 06.03.2017 року.

За таких обставин та з огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з ВДВС в доход Державного бюджету 1600,00 грн. судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.03.2017 року у справі №917/1663/16 залишити без змін.

Стягнути з Решетилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Покровська, 16, с. Решетилівка, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 34689318) в доход Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31216206782003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030101) 1600,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 25.04.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.