ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2017Справа №910/2815/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-БУД"
третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України"
третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця"
третя особа 3 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональна філія "Львівська залізниця"
про стягнення 1 099 932,58 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Крупей М.С. (представник за договором)
від відповідача: Дроздов О.М. (довіреність)
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
від третьої особи 3: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ-БУД" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) 880 646,77 грн. заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати за виконані роботи за договором №0611ТР-15 на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 06.11.2015, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 880646,77 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 порушено провадження по справі № 910/2815/17 та призначено її до розгляду на 16.03.2017.
Також у клопотанні, долученому до позовної заяви, позивач просив суд здійснювати розгляд справи у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВ-БУД" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
16.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог та документи по справі.
В судовому засіданні 16.03.2017 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 1099932,58 грн. заборгованості за договором № 0611ТР-15 на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 06.11.2015 з яких: 880 646,77 грн. - основний борг, 138 804,50 грн. - пеня, 59 324,90 грн. - інфляційні нарахування, 21 156,41 грн. - 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 залучено до участі у справі №910/2815/17 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України", Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", Регіональну філію "Львівська залізниця" та відкладено розгляд справи на 30.03.2017.
30.03.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли витребувані судом документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 розгляд справи № 910/2815/17 відкладено на 20.04.2017.
В судове засідання 20.04.2017 з'явились представник позивача та відповідача. Представники третіх осіб не з'явились, витребуваних судом пояснень не надали.
Представник позивача надав суду клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у сумі 31390,92 грн., надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав, заперечив проти позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 20.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
06.11.2015 між Державним підприємством "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ-БУД" (виконавець) було укладено договір №0611ТР-15 на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд відокремлених підрозділів ДТГО "Львівська залізниця", а замовник - прийняти і оплатити дані послуги. Виконавець зобов'язується виконати послуги з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд відповідно до вимог "Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 №32/288. Кількість об'єктів за цим договором надано у "Переліку виробничих будівель і споруд, які підлягають обстеженню та паспортизації", та обумовлені Додатком №1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість послуг за договором не може перевищувати 996729,02 грн. без ПДВ.
Згідно із п. 3.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.
До рахунка додаються акт приймання-передачі наданих послуг та кошторис на надання послуг (п. 3.2.).
Підставою для проведення розрахунків є підписаний в обумовленому розділі та порядку акт приймання-передачі наданих послуг і виставлений замовнику рахунок на проведення оплати за надані послуги (п. 3.5.).
Пунктом 3.6. договору сторони передбачили, що оплата за надані послуги провадиться шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг та після отримання коштів на розрахунковий рахунок від генерального замовника - ДТГО "Львівська залізниця".
Відповідно до п. 4.1. договору, здавання наданих виконавцем послуг та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 календарних днів після фактичного надання послуг, тобто передання технічних звітів та паспортів технічного стану будівлі або споруди у відокремлений підрозділ.
У відповідності до пп. 5.1.1., 5.1.2 п. 5.1. договору на замовника покладено зобов'язання приймати від виконавця надані послуги згідно із актом приймання-передачі наданих послуг, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.
Відповідно до п. 6.3. договору, замовник за порушення строків оплати вартості послуг сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день сплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань (п. 9.1.).
03.12.2015 між Філією "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВ-БУД" було укладено додаткову угоду № 1 до договору №0611ТР-15 від 06.11.2015.
Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 03.12.2015, змінено замовника - Державне підприємство "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України" на Філію "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Позивачем на виконання умов договору виконано, а Філією "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято виконані позивачем роботи на суму 847498,61 грн., що підтверджується актом №28/16 прийому-передачі наданих послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 28.03.2016. Вказаний акт з боку відповідача підписаний та скріплений печаткою без зауважень та заперечень.
03.10.2016 позивачем на адресу Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" було направлено акт №29/16 прийому-передачі наданих послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 01.09.2016 на суму 33148,16 грн.
Відповідач в порушення умов договору вартість виконаних позивачем робіт на загальну суму880646,77 грн. не оплатив.
З урахуванням наведеного, у зв'язку із наявністю заборгованості за договором у розмірі 880646,77 грн. та простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував пеню у сумі 138 804,50 грн., інфляційні нарахування у сумі 59 324,90 грн. та 3 % річних у сумі 21156,41 грн. (згідно із заявою про збільшення позовних вимог).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши умови укладеного між сторонами договору №0611ТР-15 на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 06.11.2015 суд дійшов висновку що зазначений договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Відповідно до акту №28/16 прийому-передачі наданих послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 28.03.2016 позивачем передано, а відповідачем прийнято виконані на підставі договору №0611ТР-15 на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 06.11.2015 послуги по ВП "Львівське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" у вигляді технічних звітів та паспортів технічного стану будівель та споруд на 220 об'єктів. Вартість виконаних робіт становить 847498,61 грн.
В пункті 4 акту №28/16 прийому-передачі наданих послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 28.03.2016 сторони зазначили, що роботи виконані в повному обсязі, якісно та вчасно, сторони претензій одна до одної не мають.
Акт №28/16 від 28.03.2016 підписаний відповідачем без заперечень та зауважень.
03.10.2016 позивачем на адресу Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" листом вих. №30/09 від 30.09.2016 було направлено акт №29/16 прийому-передачі наданих послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 01.09.2016 на суму 33148,16 грн. Направлення акту №29/16 прийому-передачі наданих послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 01.09.2016 підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.
За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
У відповідності до приписів ст.ст. 853, 882 ЦК України, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
З огляду на те, що відповідачем не було надано позивачу мотивованої відмови від підписання акту №29/16 прийому-передачі наданих послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд від 01.09.2016 на суму 33148,16 грн., доказів протилежного відповідачем не надано, оскільки вказаний акт було направлено позивачем відповідачу, суд вважає, що виконані роботи позивачем роботи по договору на суму 33148,16 грн. підлягають оплаті з боку відповідача.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
В пункті 3.6. договору сторони передбачили, що оплата за надані послуги провадиться шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг та після отримання коштів на розрахунковий рахунок від генерального замовника - ДТГО "Львівська залізниця".
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
При цьому, судом враховано, що частиною 1 статті 212 ЦК України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
У розумінні вищенаведеної норми, настання або зміна прав та обов'язків ставиться в залежність від настання (ненастання) після укладення правочину в майбутньому певних обставин.
Однак, умова визначена у п. 3.6. договору (отримання коштів на розрахунковий рахунок від генерального замовника) не є ні визначенням строку/терміну виконання зобов'язання, адже не є подією, яка має неодмінно настати, ні відкладальною обставиною, оскільки у даному випадку вказана умова стосується лише обов'язків відповідача щодо оплати виконаних робіт, в той час як відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України відкладальна обставина має змінювати права та обов'язки сторін.
Також згідно із приписами ст. 854 ЦК України, договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 614 ЦК України встановлено, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У пункті 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
З урахуванням вищенаведеного, обов'язок відповідача здійснити оплату вартості виконаних позивачем робіт не ставить в залежність настання строку для оплати від надходження коштів від генерального замовника, у зв'язку із чим, відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних позивачем робіт на суму 880646,77 грн. (847498,61 грн. + 33148,16 грн.) у строки, визначені п. 3.6. договору.
Як підтверджено матеріалами справи відповідач оплату вартості виконаних позивачем робіт на суму 880646,77 грн. у строки, передбачені п. 3.6. договору, не здійснив.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором у розмірі 880646,77 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.
Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 880646,77 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 880646,77 грн.
Позивачем, у редакції заяви про збільшення позовних вимог, заявлено до стягнення пеню у сумі 138 804,50 грн., інфляційні нарахування у сумі 59 324,90 грн. та 3 % річних у сумі 21 156,41 грн.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати вартості послуг передбачена в пункті 6.3. договору, відповідно до якого відповідач за порушення строків оплати вартості послуг сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день сплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно із розрахунком позивача, нарахування пені на суму заборгованості 847498,61 грн. здійснено за період з 12.05.2016 по 26.05.2016 у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, за періоди з 27.05.2016 по 23.06.2016, з 24.06.2016 по 28.07.2016, з 29.07.2016 по 15.09.2016, з 16.09.2016 по 27.10.2016, з 28.10.2016 по 12.11.2016 у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у вказані періоди.
Нарахування пені на заборгованість у розмірі 33148,16 грн. здійснено за 37 днів у періоді з 25.01.2017 по 09.03.2017 у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у вказаний період.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 138462,56 грн., а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Розрахунок 3% річних нарахованих за періоди з 12.05.2016 по 24.01.2017, з 25.01.2017 по 09.03.2017 у сумі 21156,41 грн. та розрахунок інфляційних втрат за період з 12.05.2016 по 24.01.2017 у сумі 59324,90 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-БУД".
Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати - витрати адвоката у сумі 31390,92 грн.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Отже, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ№000310, виданого на підставі рішення ради адвокатів Львівської області від 29.01.2016 №48. Інтереси позивача у даній справі представлялись адвокатом Крупей М.С.
На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.02.2017, укладений між позивачем та адвокатом Крупей М.С.
Між позивачем та адвокатом Крупей М.С. підписано акт виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правової допомоги від 01.02.2017 на суму 30000,00 грн.
Відповідно до платіжного доручення №117 від 14.03.2017 позивачем на користь адвоката Крупей М.С. здійснено оплату послуг адвоката у розмірі 30000,00 грн.
Також до витрат на послуги адвоката включено додаткові витрати у розмірі 1390,92 грн., які були понесені адвокатом для участі у судовому засіданні Господарського суду міста Києва, що підтверджується доданими до клопотання копіями посадочних документів.
Якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році").
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (п. п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, явка в судові засідання 16.03.2017, 30.03.2017, 20.04.2017 представників учасників процесу, в тому числі представника позивача, визнавалась обов'язковою.
Судом враховано роз'яснення викладені у п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно із якими, вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на характер спору та предмет позову, приймаючи до уваги приписи ст.. 49 ГПК України щодо пропорційного розподілу сум судового збору, суд вважає, що співрозмірною та розумною сумою витрат адвоката (витрат на правову допомогу та витрат для участі у судовому засіданні) є сума 10000,00 грн.
З огляду на наведене, витрати адвоката у розмірі 10000,00 грн. на підставі ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача у складі судових витрат.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариство "Українська залізниця" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, будинок 39, ідентифікаційний код ВП: 40123423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-БУД" (79057, Львівська обл., місто Львів, вул. Антоновича, будинок 118А, ідентифікаційний код 32262365) 880646,77 грн. - основного боргу, 138462,56 грн. - пені, 21156,41 грн. - 3% річних, 59324,90 - інфляційних втрат, судові витрати у розмірі 16493,86 грн. та витрати на адвоката у сумі 10000,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2017.
Суддя С.О. Турчин
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.04.2017 |
Оприлюднено | 03.05.2017 |
Номер документу | 66195786 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Турчин С.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні