Ухвала

від 26.04.2017 по справі 522/19258/16-к

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/19258/16-к

№ 1-кс/522/5483/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року Слідчий суддя місцевого Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1, при секретарі Брус Н.П., за участю прокурора Драчевського О., захисника ОСОБА_2, представника заявника ОСОБА_3, розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ТОВ ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2017 року, у якому просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2017 по кримінальній справі № 522/19258/16-к, а саме, морські контейнери, що належать ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. , що є агентом судохідної компанії - ZIM INTEGRATED SHIPPING SERVICES LTD , Ізраїль, Хайфа): Контейнер - JXLU 4021043, Контейнер - JXLU 4028691, Контейнер - ZCSU 2706681, Контейнер - ZCSU 2768723, Контейнер - ZCSU 4008289, Контейнер - ZCSU 4025075, Контейнер - ZCSU 6006686, Контейнер - ZCSU 6008415, Контейнер - ZCSU 6017757, Контейнер - ZCSU 6022033.

Захисник та представник заявника в судовому засіданні підтримали клопотання та показали, що у лютому 2017 року слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 звернувся з клопотанням до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про накладення арешту на майно (морських контейнерах, що належать судохідній компанії ZIM INTEGRATED SHIPPING SERVICES LTD , зокрема: Контейнер - JXLU 4021043, Контейнер - JXLU 4028691, Контейнер - ZCSU 2706681, Контейнер - ZCSU 2768723, Контейнер - ZCSU 4008289, Контейнер - ZCSU 4025075, Контейнер - ZCSU 6006686, Контейнер - ZCSU 6008415, Контейнер - ZCSU 6017757, Контейнер - ZCSU 6022033.

Власником контейнерів є ТОВ ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. як агентом судохідної компанії - ZIM INTEGRATED SHIPPING SERVICES LTD , Ізраїль, Хайфа, що підтверджується правовстановлюючими документами.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2017 р. задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно (морські контейнери, що належать судохідній компанії ZIM INTEGRATED SHIPPING SERVICES LTD .

TOB ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. подана апеляційна скарга на ухвалу Суду.

22.02.2017 р. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційне провадження за скаргою закрито, у зв'язку з відсутністю доказів підтверджуючих право власності арештованих контейнерів.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів запезпечення кримінального провадження (від 07.02.2014 р. ВССУ) надав роз'яснення слідчим суддям: Поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі Нечипорук і Йонкало проти України , відповідно до якої термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, n. 32, Series А, № 182).

Згідно узагальнення судової практики ВССУ від 07.02.2014 р. підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому слідчим суддям та суду слід враховувати, що обов'язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

Відповідно до клопотання слідчого судді відсутні будь-які відомості про вручення підозри в порядку ст. 278 КПК України, а отже, при зверненні слідчого з клопотанням до слідчого судді про арешт майна, у слідчого відсутні відомості про обґрунтовану підозру, а отже, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, накладення арешту.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (п. 5 ст. 132 КПК України).

В свою чергу слідчим не було надано доказів, щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, поза як в клопотанні відсутні посилання на такі докази. Також відсутні докази які б підтверджували потреби досудового розслідування в накладенні арешту на майно.

В силу ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У слідчого відсутні будь-які докази, які свідчать, що злочин скоєно за допомогою вилучених контейнері, оскільки кримінального провадження містять інформацію, щодо порушення вимог ст. 204 МКУ посадовцями ДФС, які умисно не доглянули та перемістили на склад органу доходів і зборів майно з метою подальшого його привласнення.

В силу ч. 2 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу (ч. 2 ст. 42 КПК України).

Водночас КПК встановлює загальне положення, відповідно до якого для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Щодо осіб, які не є підозрюваними, обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , п.п. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , п. 50, Series А N 98).

Створені умови тягнуть за собою порушення прав і законних інтересів власника майна, що суперечить положенням ст. 41 Конституції України.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За вказаних обставин, ТОВ ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. вважає, що слідчий незаконно утримує вилучені контейнери, позбавлючи підприємство можливості здійснювати свою господарську діяльність.

Матеріали кримінального провадження містять інформацію, щодо порушення вимог ст. 204 МКУ посадовцями ДФС, які умисно не доглянули та перемістили на склад органу доходів і зборів майно з метою подальшого його привласнення. Але відсутня інформація про порушення будь-яких норм права з боку ТОВ ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. , як власника контейнерів.

Таким чином, у слідчого відсутні будь-які докази, які свідчать, що злочин скоєно за допомогою вилучених контейнерів та не надано їх до суду першої інстанції в обгрунтування поданого клопотання. Так, суд першої інстанції зазначив, що слідчий законно утримує контейнери, з метою проведення експертизи. Але експертиза призначена з метою встановлення вартості майна, що знаходився в контейнерах, а не самих контейнерів, що підвтерджується клопотанням слідчого про арешт майна.

Крім того, 06.02.2017 р. ухвалою Приморського районного суду м. Одеси задоволена скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. на бездіяльність слідчого щодо неповернення майна та зобовя'зано слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 негайно повернути ТОВ ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. вилучені в ході проведення обшуку на території Одеського морського порту на контейнерному майданчику Дочірнього підприємства ГПК Україна за адресою: м. Одеса, пл. Митна, 1 контейнери: Контейнер - JXLU 4021043, Контейнер - JXLU 4028691, Контейнер - ZCSU 2706681, Контейнер - ZCSU 2768723, Контейнер - ZCSU 4008289, Контейнер - ZCSU 4025075, Контейнер - ZCSU 6006686, Контейнер - ZCSU 6008415, Контейнер - ZCSU 6017757, Контейнер - ZCSU 6022033.

Зазначене рішення суду підлягає негайному виконанню в частині повернення майна. До теперішнього часу рішення суду ані слідчим Колесніковим В.І., ані прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6, що здійснює процесуальне керівництво не виконане, майно не повернуто.

У відповідності до ст. 1 Таможенной Конвенции касающаяся контейнеров 1972 г. термин "предприятие по эксплуатации контейнеров" означает лицо, которое, независимо от того, является ли оно владельцем или нет, осуществляет эффективный контроль за использованием контейнера.

Приложением 1 Таможенной Конвенции касающаяся контейнеров 1972 г. предусмотрено: Положения, касающиеся маркировки контейнеров.

В соответствующем видном месте на контейнере должна быть прочным образом нанесена следующая информация: идентификационные данные владельца или основного предприятия по эксплуатации контейнеров; опознавательные знаки и номера контейнера, данные владельцем или предприятием по эксплуатации контейнеров; вес тары контейнера, включая все его постоянное оборудование.

Страна, которой принадлежит контейнер, может обозначаться полностью или с помощью кода страны ИСО альфа-2, предусмотренного Международной Нормой ИСО 3166, или в виде отличительного знака, используемого для обозначения страны регистрации. В каждой стране вопрос об указании на контейнерах ее названия или отличительного знака может регулироваться национальным законодательством. Идентификационные данные владельца или предприятия по эксплуатации контейнеров могут указываться либо полностью, либо с помощью ранее установленного опознавательного знака, исключая такие обозначения, как эмблемы или флаги. .

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Прокурор в судове засідання з'явився та заперечував проти задоволення клопотання.

Розглянувши клопотання, вислухавши прокурора, захисника та представника заявника, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України , зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.

В даному випадку застосовувалась підстава, обумовлена вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України за змістом якої арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Щодо інших підстав для накладення арешту, то обов'язковими передумовами вирішення питання для накладення арешту на майно в порядку ст. 170 КПК України є наявність у кримінальному провадженні спеціальних суб'єктів: підозрюваного або обвинуваченого, а у визначених законом випадках також особи, яка несе цивільну відповідальність за їх дії, а також наявність спеціальної мети - забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Згідно зі ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, і якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, зазначене гарантується ст. 41 Конституцією України.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження 2014 рік, правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, і зобов'язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Згідно відповіді Одеського НДІСЕ, по кримінальному провадженню № 42016160000000763, експертом було проведено товарознавчу експертизу та складено Висновок № 5926/32 від 30.03.2017 року.

Керуючись ст.ст. 173-174, 318-380 КПК України , -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2017 року - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2017 по кримінальній справі № 522/19258/16-к, а саме, морські контейнери, що належать ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД. , що є агентом судохідної компанії - ZIM INTEGRATED SHIPPING SERVICES LTD , Ізраїль, Хайфа): Контейнер - JXLU 4021043, Контейнер - JXLU 4028691, Контейнер - ZCSU 2706681, Контейнер - ZCSU 2768723, Контейнер - ZCSU 4008289, Контейнер - ZCSU 4025075, Контейнер - ZCSU 6006686, Контейнер - ZCSU 6008415, Контейнер - ZCSU 6017757, Контейнер - ZCSU 6022033.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя:

26.04.2017