Постанова

від 22.05.2007 по справі 4/208-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/208-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2007 р.                                                                                                  Справа № 4/208-07

Суддя господарського суду Білоус В.В.

при секретарі судового засідання Логінов А.О. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135 А, код ЄДРПОУ 21727686   

до: Колективного сільськогосподарського підприємства "Будсервіс", вул.Леніна, 109, смт. Томашпіль, Вінницьк область, 24200, код ЄДРПОУ 20092412  

про стягнення 2669,23 грн.

Представники :

позивача     :   Мазуренко А. Ф. за довіреністю

відповідача :   Немировський В. Ф., голова правління згідно протоколу № 1 від 21.01.1997р.

                                             ВСТАНОВИВ :

        Заявлено позов про стягнення 2669 грн. 23 коп. адміністративно - господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів на підприємстві.  

     Представник відповідача в запереченнях  проти  адміністративного  позову  № б/н від 07.05.2007р.  та  в  судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, покликався на те, що відповідно  до звіту про зайнятість та працевлаштування  інвалідів  за 2005 рік , середньооблікова  чисельність   штатних   працівників   облікового  складу   на  підприємстві  відповідача  складає 13 чоловік, тому норматив робочих місць  на 2005 рік   для забезпечення  працевлаштування   інвалідів  для  підприємства  становить 1 робочих місць ( 13*0,04 %=1 місце ).  Згідно  ч. 1 ст. 18 ЗУ  "Про основи  соціальної  захищеності   інвалідів  в Україні" ,  в редакції , що діяла  у 2005р., працевлаштування  інвалідів  здійснюється   органами:  центральним органом   виконавчої  влади   з питань  праці  та соціальної  політики, органами  місцевого  самоврядування, громадськими організаціями   інвалідів. Підприємство відповідача   виконало вимоги   Закону, та  інформувало   відповідні  органи  про  наявність  вакантних  робочих місць для працевлаштування інвалідів, шляхом подачі  статистичної звітності. А також підтверджується тим, що  на підприємство інваліди  відповідними  органами  у 2005 році  не  направлялися   та не було  і безпосередніх  звернень   інвалідів щодо працевлаштування   , про що свідчить довідка № 39 від 06.04.2006р.

   Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку суд вимоги на підставі ст. 18 ( в редакції чинній в 2005р.), ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів", ст. 218 ГК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за  2005р. форми №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників  облікового складу осіб складала 13 за 2005р. Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ "Про основи  соціальної захищеності інвалідів" підлягає працевлаштуванню 1 ( 13 * 0,04 ) інвалідів, з них не працевлаштовано жодного інваліда.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.

Обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів, встановлений ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів", в редакції чинній у 2005р., не супроводжувався його обов'язком їх працевлаштувати. Згідно ст. 18 названого Закону, в редакції чинній в 2005р., обов'язок працевлаштування інвалідів покладався не на відповідача, а на центральний орган виконавчої влади з питань праці й соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації.

Відповідачем були вжитті всі залежні від нього заходи для виконання вимог законодавства і працевлаштування інвалідів про , що свідчить довідка  Томашпільського районного  центру  зайнятості  № 39 від 06.04.2006р. ,  копії звітів  про  наявність  вільних робочих  місць форми  3-ПН  поданих відповідачем  Томашпільському   центру зайнятості. А саме стверджується   повідомлення   відповідного державного  органу   про створення   робочих   місць   для інвалідів,  можливість їх працевлаштування   та не направлення  центром зайнятості   відповідачу інвалідів  для  працевлаштування  через відсутність   такої категорії  безробітних на обліку.

 Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Звітом форми № 10-ПІ, копіями  звітів форми  3-ПН, довідкою  Томашпільського районного  центру  зайнятості  № 39 від 06.04.2006р., довідка Томашпільського районного центру зайнятості № 02-40/823 від 07.11.2006р. ,  підтверджується що відповідач вжив всі залежні від нього заходи для працевлаштування в 2005р. інвалідів. За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись,   ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -                         

                                                   ПОСТАНОВИВ:

1.          В позові відмовити.

2. Копію даної постанови надіслати сторонам рекомендованим листом.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови підписано та оформлено 23.05.2007р.

Суддя                                                    Білоус В.В.