Постанова

від 22.05.2007 по справі 13/181-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/181-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22 травня 2007 р.                                                                                Справа № 13/181-07

Суддя господарського суду Тісецький С.С.

при секретарі судового засідання Новожилова Л.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом:Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Вінниця   

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник", м. Тиврів  

про стягнення 1960,71 грн.          

Представники :

позивача     :   Філіпова Л.Т., особа за дорученням;

відповідача :   не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення 1960,71грн. по платежах за нестворені на підприємстві робочі місця для інвалідів.

Позивач  свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачу встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що становить 1 робочих місця, а відповідно до звіту про зайнятість інвалідів в 2005 році відповідачем  не було  створено жодного  робочего місця для інвалідів. Відповідно ж до статті 20 названого Закону, відповідач повинен перерахувати позивачу 1960,71 грн. за кожне незайняте робоче місце, виходячи з розрахунку половини середньорічної зарплати.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.

Загальна чисельність працюючих на підприємстві  відповідача у 2005 році становила  14 осіб. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих для відповідача становить  1 робоче місце.

Як  вбачається з матеріалів справи, на підприємстві не було створено жодного робочого місця для інвалідів, що підтверджується  звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ.

Відповідач своїм правом подати заперечення проти позову не скористався, витребувані судом докази щодо предмету позову не надав.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.

Стаття 19 Закону про захист інвалідів встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в  розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднані), установі, організації (частина перша статті 20 вказаного Закону).

Розмір відшкодувань визначається середньорічною заробітною платою на підприємстві, яка визначається діленням суми виплаченої заробітної плати на підприємстві за рік на середньооблікову чисельність персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Як вбачається з матеріалів справи, середньорічна заробітна плата штатного працівника на даному  підприємстві у 2005 році становила 3921,42 грн.

Враховуючи, що відповідачем не створено 1 робоче місце для інвалідів і те що загальна кількість працюючих складає 14 осіб відшкодуванню підлягає  заборгованість в сумі половини середньорічної заробітної плати тобто 1960,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів погашення боргу або оскарження у встановленому порядку вимог, на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог в сумі 1960,71 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», Вінницька обл.., м. Тиврів, вул.. Забужжя, 4 (інформація про реквізити: р/р 260018421 ВОД АППБ «Аваль», МФО 302247) 1960,71 грн. штрафних санкцій на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Пирогова, 135А, м. Вінниця, 21100( інформація про реквізити: р/р 31217230600002 в УДК у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015).

3. Постанову направити сторонам.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                    Тісецький С.С.