Ухвала

від 25.04.2017 по справі 825/3747/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" квітня 2017 р. К/800/10626/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. за участю секретаря та представників сторін: від позивача від відповідачаВеденяпіна О.А. Титенко М.П. Тимошенко А.М., Титаренко Т.Г. Ананко Ю.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі № 825/3747/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 звернулося з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 18.11.2015 № 0003752200, № 0003762200, № 0003772200, № 0003782200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 18.11.2015 № 0003752200, № 0003762200 та № 0003782200. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 18.11.2015 № 0003772200 в частині визначення 265089 грн. Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 19075,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні адміністративного позову відмовлено. Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Чернігові ДФС Міндоходів у Чернігівський області судовий збір в сумі 39917,18 грн., що підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги та сплата якого була відстрочена ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 подав заяву про приєднання до касаційної скарги, підтримавши її вимоги. У заяві зазначає, що господарські операції, між ним і позивачем, щодо яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх нереальність, фактично відбулися, підрядні роботи ним виконані в тому обсязі, який зазначений в актах приймання-передачі робіт. Дозвіл на виконання основних видів робіт наявний, наявне також спеціальне обладнання для висотних робіт. Виконання робіт може бути підтверджено також особами, які йому допомагали їх виконувати. Вважає, що висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на припущеннях. Подання заяви про приєднання до касаційної скарги фізична особа-підприємець ОСОБА_8 обґрунтовує тим, що після винесення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови він став підозрюваним у кримінальному провадженні, досудове слідство за яким здійснюється податковою міліцією.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області) його правонаступником - Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 30.10.2015 № 1815/22/35109145.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 18.11.2015 № 0003772200 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1147587 грн.;

від 18.11.2015 № 0003752200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 383798 грн. за основним платежем та в сумі 95950 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 18.11.2015 № 0003762200 про збільшення грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств в сумі 255864 грн. за основним платежем та в сумі 63966 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 18.11.2015 № 0003782200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 314733 грн. за основним платежем та в сумі 157367 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

І. Підставою для зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1147587 грн. та збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 383798 грн. за основним платежем та в сумі 95950 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем вимог пп. 137.3 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Дійшовши висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, податковий орган виходив з таких обставин:

1) На кінець періоду, який перевірявся, станом на 31.12.2014 будинок по вул. Петровського, 55 не введено в експлуатацію. Будівництво зазначеного будинку є довготривалим, терміном більше 1 року (початок будівництва - жовтень 2013, закінчення будівництва - серпень 2015). Згідно з даними податкового та бухгалтерського обліку підприємства проміжний результат за 2013 - 2014 роки від будівництва будинку по вул. Петровського, 55 мав від'ємне значення (збиток) в сумі 540 810 грн. Так, ТОВ Основа-Буд-7 згідно з даними податкового та бухгалтерського обліку в декларації з податку на прибуток за 2013, 2014 роки по будинку, який будувався по вул. Петровського, 55, включено в дохід по ряд.02 Декларації Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 11783450 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 384417 грн. та за 2014 рік в сумі 11399033 грн., та витрати в сумі 12324260 грн., в т.ч. за 2013 рік 0 грн., за 2014 рік в сумі 12324260 грн. Отже, збиток підприємства становить 540810 грн. Таким чином, витрати позивача не відповідають доходам, тому позивач неправомірно визнав витрати у звітному періоді, в якому не визнані доходи.

Окрім того, на підприємстві єдиними первинними документами, які підтверджують здійснені витрати по недобудованому будинку, є довідки Генпідрядника про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та КБ2-в. На письмовий запит ДПІ у м. Чернігові від 08.10.2015 за № 10279/10/25-26-22-02-12 для перевірки надано договір та кошторис розрахунку вартості будівництва по вул. Петровського, 55, відповідно до якого розрахунковий прибуток всього будівництва складав 450764 грн. Для перевірки не надавались документи про зміни до кошторису щодо його збитковості або погодження із замовником відхилень та/або претензій, які змінюють ціну будівельного контракту, тощо.

Таким чином, позивач порушив вимоги п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, оскільки по проміжному результату від будівництва будинку по вул. Петровського, 55 завищив витрати за період, що перевірявся, на суму 748 524 грн. (занижено за 2013 рік на 379127 грн. та завищено за 2014 рік на 1127651 грн.);

2) ТОВ Основа-Буд-7 придбало в 2013-2014 роках субпідрядні будівельні послуги у фізичних осіб-підприємців (надалі - ФОП) з облаштування багатоквартирних будинків в м. Чернігові по вул. 1 Гвардійської Армії, 21-А, вул. Толстого, 125-А (друга черга), вул. Петровського, 55, вул. Незалежності, 15 на суму 2841351 грн., в т.ч.: у ФОП ОСОБА_8 на суму 1141403 грн., у ФОП ОСОБА_9 на суму 1637469 грн., у ФОП ОСОБА_10 на суму 62479 грн.

Податковий орган вважає, що ФОП не виконували субпідрядні роботи, оскільки обсяг затрачених людино-днів не відповідає фактичній чисельності працівників згідно зі звітами за формою № 1ДФ. При цьому податковий орган робить розрахунок виходячи з того, що за вимогами Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Податковий орган вказує на те, що за всіма операціями з ФОП ним досліджені первинні документи (акти виконаних робіт за формою № КБ -2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3), виписані ФОП на адресу позивача, згідно з якими кількість людино-годин відповідає Державним будівельним нормам України. Документів (журналів допуску на об'єкти будівництва або інше), які б підтверджували факт допуску осіб, які працюють у ФОП, не надано.

За таких обставин податковий орган дійшов висновку про те, що ФОП будівельні роботи фактично не вчиняли, в результаті чого позивач порушив вимоги п.137.3 ст.137, п. 138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139, що полягало у неправомірному віднесенні до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат за господарськими операціями з ФОП.

Зазначені обґрунтування також слугували підставами для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п.198 п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання субпідрядних будівельних робіт у ФОП ОСОБА_9, та збільшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2015 № 0003782200 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 314733 грн. за основним платежем та в сумі 157367 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ІІ. Підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств в сумі 255864 грн. за основним платежем та в сумі 63966 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки, викладені в акті перевірки, про порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п. 2 підрозд. 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, Наказу Міністерства доходів Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 30.12.2013 № 872, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.01.2014 за № 103/24880, що полягало у не включенні до рядка 23 Авансовий внесок Декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік , авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні-грудні 2015 року та січні-лютому 2016 року, в сумі 31983 грн. (щомісячно), а всього за березень-жовтень 2015 року (за 8 місяців) в сумі 255864 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд апеляційної інстанції погодився з позицією податкового органу щодо відсутності реального вчинення субпідрядних будівельних робіт ФОП, яка мотивована тим, що за проведеним податковим органом розрахунком обсяг затрачених людино-днів не відповідає фактичній чисельності працівників згідно зі звітами за формою № 1ДФ. Таким чином. вартість виконаних будівельних робіт не відповідає чисельності працівників ФОП, задекларованих в деклараціях. Усі цивільно-правові договори не відповідають вимогам ст. 843, ст. 903 Цивільного кодексу України, оскільки містять пункт 2.1, який передбачає виконання роботи виконавцем безоплатно і не вимагає від замовника ніякої винагороди, що, на думку суду, ставить під сумнів укладання таких договорів. У договорах, укладених між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_11 зазначений реєстраційний номер облікової картки ОСОБА_12; у договорах, укладених між ФОП ОСОБА_8 і ОСОБА_13, зазначений номер облікової картки ОСОБА_13; у договорах, укладених між ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_14, зазначено номер облікової картки ОСОБА_14

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки вважає його передчасним, зробленим без повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей, встановлених цією главою (главою 1 Апеляційне провадження ).

Відповідно до ч. 1 ст. 195 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має з'ясовувати всі обставини, на які посилаються позивач та відповідач в обґрунтування своїх позицій, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи, встановлювати, якими доказами вони підтверджуються та надавати оцінку всім доказам в їх сукупності.

1. При вирішенні справи в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 18.11.2015 № 0003772200 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 частини від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 265089 грн., податкового повідомлення-рішення від 18.11.2015 № 0003752200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 383798 грн. за основним платежем та в сумі 95950 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення 18.11.2015 № 0003782200 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 314733 грн. за основним платежем та в сумі 157367 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, пов'язані з епізодом щодо формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за операціями з придбання позивачем субпідрядних робіт у ФОП, суд апеляційної інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) випливає також з норм Податкового кодексу України.

Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, регулюється ст.138 Податкового кодексу України, а порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту - ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Підпунктом 138.1.1. п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зважаючи на наведені норми закону, колегія суддів зазначає, що витрати платника податків мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальні господарські операції, які відображаються в податковому обліку та які повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд апеляційної інстанції повинен був належно дослідити зміст господарських операцій позивача з ФОП, підстави їх вчинення. З метою дослідження фактичного придбання робіт у межах господарської діяльності повинен був дослідити всі первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, конкретизувати такі документи та оцінити зазначені докази окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Судом апеляційної інстанції належно не досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та ФОП, не досліджено наявних в матеріалах справи первинних документів, не конкретизовано такі документи.

Суд апеляційної інстанції в основу висновків про нереальність вчинення ФОП господарських операцій поклав власні висновки про невідповідність вартості будівельних робіт, визначений у довідці формі № КБ-2, чисельності працівників, задекларованій ФОП у звітах за формою 1ДФ.

Однак, така обставина не може бути визначальною для висновку про нереальність вчинених підрядних робіт, оскільки чинним законодавством не передбачено, що договірна вартість підрядних (субпідрядних) робіт формується, виходячи з чисельності працюючих осіб у підрядника (субпідрядника) осіб.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Зі змісту ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України випливає, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання.

Враховуючи викладене, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності та свободи договору, суб'єкти господарювання вправі вільно укладати будь-які договори, не заборонені законодавством, самостійно обирати контрагентів та визначати умови таких договорів, в т.ч. ціну товару.

Отже, підприємство самостійно здійснює власну господарську діяльність і задля досягнення її мети - економічних і соціальних результатів та одержання прибутку - на свій розсуд визначає необхідні для цього умови.

Відповідно до пп. 14.1.71. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав, що усі договори за 2014 рік не відповідають вимогам ст. 843, ст. 903 Цивільного кодексу України, оскільки передбачають безоплатне виконання виконавцем на користь замовника робіт.

Водночас, такий висновок суду апеляційної інстанції є таким, що зроблений без належного дослідження договорів субпідряду, укладених позивачем з ФОП, копії яких наявні в матеріалах справи. В договорах містяться умови щодо вартості робіт, а також щодо зобов'язання генпідрядника (позивача) провести розрахунки за виконані роботи з субпідрядниками (ФОП).

Колегія суддів суду касаційної інстанції також зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину та викладення умов договорів у відповідності до вимог цивільного законодавства, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Такий висновок випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності.

Таким чином, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, як сторони обумовлюють у договорі зобов'язання, а те, яку господарську операцію вчинив платник податку. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Отже, визначальною обставиною при вирішенні справи є обставина щодо понесення платником податку витрат, сплачених як компенсація субпідрядних робіт, з метою використання в господарській діяльності. Тому суд апеляційної інстанції мав дослідити дійсну суть проведених операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України (пояснення сторін та їх представників, показань свідків, письмових доказів тощо) та відповідають висунутим ст.70 цього кодексу критеріям належності, допустимості та достовірності. Без виконання судом цих правил певні обставини не можуть вважатися встановленими.

2. Суд апеляційної інстанції, вирішивши частину позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 18.11.2015 № 0003772200 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 частини від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 748 524 грн., зменшеного податковим органом у зв'язку з виявленим під час перевірки порушенням вимог п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат по проміжному результату від будівництва будинку по вул. Петровського, 55, не встановив обставин за цим епізодом із посиланням на докази, не зазначив мотивів, з яких виходив при прийнятті постанови, і положень закону, яким він керувався.

Так само, без встановлення обставин із посиланням на докази, без зазначення мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положень закону, яким він керувався, цей суд вирішив позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення від 18.11.2015 № 0003762200 про збільшення грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств в сумі 255864 грн. за основним платежем та в сумі 63966 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийнятого у зв'язку з виявленим під час перевірки порушенням позивачем вимог п. 57.1 ст. 57, п. 2 підрозд. 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, Наказу Міністерства доходів Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 30.12.2013 № 872, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.01.2014 за № 103/24880, що полягало у не включенні до рядка 23 Авансовий внесок Декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік , авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні-грудні 2015 року та січні-лютому 2016 року, в сумі 31983 грн. (щомісячно), а всього за березень-жовтень 2015 року (за 8 місяців) в сумі 255864 грн.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області) його правонаступником - Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 задовольнити частково.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього суду.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.О. Бухтіярова

О.А. Веденяпін