Рішення

від 26.04.2017 по справі 243/4654/16-ц

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№243/4654/16-ц Справа № 2/243/228/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючий суддя - Пронін С.Г.

при секретарі - Чевела С.Ю.

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті до ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет застави, зустрічним позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті , про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору та договору застави, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Порше Мобіліті звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 18 лютого 2013 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №50007416, згідно умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 431 405 грн. 59 коп. еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 52 998 доларів США 23 центів та суму додаткового кредиту у розмірі 186519 грн. 55 коп. еквівалент суми додаткового кредиту в іноземній валюті становить 22 913 доларів США 95 центів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9,90% на рік, яка є змінною, з кінцевим терміном повернення кредиту 15 лютого 2018 року, для купівлі автомобіля марки Audi, модель A6, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, об'ємом двигуна 2 995 куб. см. та оплати страхових платежів.

Оскільки позичальником ОСОБА_5 належним чином не виконувалися грошові зобов'язання, передбачені кредитним договором, утворилася заборгованість, яка станом на 23 травня 2016 року складає 1 546 286 (один мільйон п'ятсот сорок шість тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 19 коп., яка складається з наступного:

1) простроченої заборгованості в сумі 703 336 (сімсот три тисячі триста тридцять шість) грн. 72 коп. за кредитом та в розмірі 69 073 (шістдесят дев'ять тисяч сімдесят три) грн. 05 коп. за додатковим кредитом, з яких:

в—Џ 510 166 (п'ятсот десять тисяч сто шістдесят шість) грн. 79 коп. сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за кредитом;

в—Џ 66 411 (шістдесят шість тисяч чотириста одинадцять) грн. 11 коп. сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів за додатковим кредитом;

в—Џ 19 539 (девятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 35 коп. сума 3% річних за час прострочення за кредитом;

в—Џ 525 (п'ятсот двадцять пять) грн. 83 коп. сума 3% річних за час прострочення за додатковим кредитом;

в—Џ 173 630 (сто сімдесят три тисячі шістсот тридцять) грн. 58 коп. сума інфляційних втрат за час прострочення за кредитом;

в—Џ 2 136 (дві тисячі сто тридцять шість) грн. 11 коп. сума інфляційних втрат за час прострочення за додатковим кредитом;

2) заборгованості з дострокового повернення кредиту в сумі 757 065 (сімсот п'ятдесят сім тисяч шістдесят п'ять) грн. 32 коп., з яких:

в—Џ 705 646 (сімсот п'ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 06 коп. сума заборгованості за кредитом та додатковим кредитом;

в—Џ 39 235 (тридцять дев'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 85 коп. сума заборгованості за процентами;

в—Џ 12 183 (дванадцять тисяч сто вісімдесят три) грн. 41 коп. сума 3% річних за час прострочення за кредитом та додатковим кредитом.

В свою чергу, кредитний договір містить положення про поруку. Так, на підставі та у відповідності із ст.ст. 546-547 ЦК України, з метою забезпечення виконання обов'язків позичальника перед позивачем, ОСОБА_4 своїм підписом на кредитному договорі, всіх додатках до нього поручився перед позивачем за виконання ОСОБА_5 обов'язків за кредитним договором, і як поручитель, несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов'язань позичальника на підставі або у зв'язку з кредитним договором або будь-якою його невід'ємною частиною, а також за будь-якого позичальника (боржника) в разі переводу боргу чи смерті позичальника (п.1. Розділу Умови Поруки Загальних умов).

Відповідно до п. 2 Розділу Умови поруки Загальних умов зобовязання поручителя включають, окрім іншого, платежі за кредитом відповідно до графіку погашення кредиту та умов кредитного договору, проценти, штрафні санкції та відшкодування збитків, якщо такі будуть завдані позичальником.

Також, відповідно до п. 1.6 Загальних умов зобов'язання ОСОБА_5 перед ТОВ Порше Мобіліті за кредитним договором № 50007416 від 18 лютого 2013 року забезпечено договором застави транспортного засобу № 50007416, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 28 лютого 2013 року за р.№ 1707, за яким, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, ОСОБА_5 передано в заставу автомобіль марки - АUDI, модель -А6, тип транспортного засобу - легковий седан, номер шасі (кузова, рами) - WAUZZZ4G6DN055972, рік випуску - 2012, колір - чорний, реєстраційний номер - АН 5055ІС, заставною вартістю 634 419,96 гривень.

Тому просить суд в рахунок часткового погашення боргу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перед Товариством з обмеженою відповідальність Порше Мобіліті за кредитним договором № 50007416 від 18 лютого 2013 року, розмір якої станом на 23 травня 2016 року складає 1546286 грн. 19 коп., звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки марки Audi, модель A6, 2012 року виробництва, кузов № НОМЕР_1, об'ємом двигуна 2 995 куб. см., державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_5, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження , стягнути солідарно зі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь Товариством з обмеженою відповідальність Порше Мобіліті штраф в розмірі 63442 грн. 00 коп. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_5, в свою чергу, звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ Порше Мобіліті , про захист прав споживачів, про визнання недійсними кредитного договору та договору застави, обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги тим, що додатковий кредит в розмірі 186519,55 грн. є невиданим. Умови спірного кредитного договору щодо надання додаткового кредиту в розмірі 186519,55 грн. є фіктивним кредитуванням, спрямованим на обман її, як спожива, несправедливими, такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А спільні умисні за попередньою змовою дії ТОВ Порше Мобіліті та ПАТ СК Українська страхова група з фіктивного кредитування за додатковим кредитом мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. ТОВ Порше Мобіліті в односторонньому порядку без погодження із ОСОБА_5 збільшив суму додаткового кредиту з 186519,55 грн. до 232 723,97 грн., збільшивши поступово при цьому ставку КАСКО з 5,88%, яка передбачена договором страхування до 18,15%. Загальні умови кредитування не відповідають вимогам ЦК України, Закону України Про захист прав споживачів , Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Закону України Про банки та банківську діяльність , Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту , ТОВ Порше Мобіліті при укладенні кредитного договору не надав їй, як споживачеві, повної та достовірної інформації про кредит та детально не проінформував про умови договору, зокрема, не надав достовірної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, у договорі кредиту належним чином не визначено реальну ціну договору, договір містять дискримінаційні та несправедливі умови відносно неї, як споживача, що у своїй сукупності має наслідками визнання кредитного договору недійсним, а також визнання недійсним договору застави транспортного засобу укладеного на забезпечення недійсного кредитного договору. В обґрунтування своїх вимог також посилалася на висновки експертної організації - аудиторської фірми Галар-

Аудит , в яких, безпосередньо, зазначається про неможливість розрахувати суму заборгованості ОСОБА_5 за кредитом у національній валюті - гривні за основною та додатковою сумою кредиту і нарахованими відсотками як на час укладення кредитного договору, так і на теперішній час та про неможливість визначення на підставі умов договору сукупну вартість кредиту, як це передбачено Законом України Про захист прав споживачів а також Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими Постановою НБУ №168 від 10.05.2007 року.

Крім того, відповідач ОСОБА_5 в своєму зустрічному позові посилається на:

- приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, відповідно до якої участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту;

- положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 Керівні принципи для захисту інтересів споживачів , в якій зазначено що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

- Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг, який зазначив, що межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг;

- Рішення Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/13, який дійшов висновку про те, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Оскільки умовами кредитного договору повернення кредитних коштів і процентів за користування ними визначено періодичними щомісячними платежами, то згідно зі ст. 261 ЦК України та ст. 559 ЦК України позовні вимоги то відповідача ОСОБА_4 мають бути пред'явлені в межах останніх шестимісячних платежів.

Тому просить суд визнати недійсним кредитний договір № 50007416, укладений між нею та ТОВ Порше Мобіліті 18 лютого 2013 року та визнати недійсним договір застави транспортного засобу № 50007416, укладений між нею та ТОВ Порше Мобіліті , посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 28 лютого 2013 року за р.№ 1707, за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором договором № 50007416 від 18 лютого 2013 року нею передано в заставу ТОВ Порше Мобіліті автомобіль марки - АUDI, модель -А6, тип транспортного засобу - легковий седан, номер шасі (кузова, рами) - WAUZZZ4G6DN055972, рік випуску - 2012, колір - чорний, реєстраційний номер - АН 5055 ІС, заставною вартістю 634 419,96 грн.

Представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві, проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 заперечував, вважає, що умови спільного договору відповідають вимогам чинного законодавства України, просив суд в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представники відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який дії на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ Порше Мобіліті не визнали, вважають їх незаконними та необґрунтованими, просили суд у їх задоволенні відмовити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 підтримали, посилалися на обставини, наведені в зустрічній позовній заяві, просили суд зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ Порше Мобіліті не визнав, вважає їх незаконними та необґрунтованими, просив суд у їх задоволенні відмовити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 підтримав, погоджуючись з обставинами, наведеними в зустрічній позовній заяві, також просив суд зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі, вказав що не відмовляється від погашення боргу та бажає продовжувати сплачувати кредит.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи, приходить до переконання, що позов ТОВ Порше Мобіліті до ОСОБА_5, ОСОБА_4, про

звернення стягнення на предмет застави задоволенню не підлягає, зустрічний позов ОСОБА_5 до ТОВ Порше Мобіліті , про визнання недійсними кредитного договору та договору застави, підлягає задоволенню з на ступних підстав.

Судом визначено, що спірні правовідносини врегульовані наступними правовими актами: Цивільним Кодексом України, Законом України Про захист прав споживачів , Декретом Кабінету Міністру України Про систему валютного регулювання та валютного контролю , Законом України Про ОСОБА_8 України , Законом України Про банки та банківську діяльність , Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Законом України Про заставу , Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , Інструкцією НБУ № 22 Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті .

Так у ході судового засідання з достовірністю було встановлено, що:

23 січня 2013 року між відповідачем ОСОБА_5, як покупцем, та ІП АІС Донецьк-Преміум , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу № 010/13, предметом якого є автомобіль модель - АUDI А6 3.0 TFSI S-tronic (модель - 4G201Y), колір - Чорний Гавана Нavannaschwarz Metallic", рік випуску - 2012, загальна вартість товару - 634 419,96 гривень

18 лютого 2013 року між позивачем ТОВ Порше Мобіліті та відповідачем ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 50007416. Цільове призначення кредиту - для придбання автомобіля марки - АUDI, модель -А6, тип транспортного засобу - легковий седан, номер шасі (кузова, рами) - WAUZZZ4G6DN055972, рік випуску - 2012, колір - чорний.

Відповідно до п.1.6. Умов кредитування, позивачем ТОВ Порше Мобіліті та відповідачем ОСОБА_5 укладено договір застави транспортного засобу № 50007416, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 28 лютого 2013 року за р.№ 1707, за яким, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, ОСОБА_5 передано в заставу автомобіль марки - АUDI, модель -А6, тип транспортного засобу - легковий седан, номер шасі (кузова, рами) - WAUZZZ4G6DN055972, рік випуску - 2012, колір - чорний, реєстраційний номер - АН 5055 ІС, заставною вартістю 634 419,96 гривень.

Кредитним договором встановлено ціну автомобіля відповідно до договору з дилером в еквіваленті 77 938,57 доларів США, суму кредиту в розмірі 431 405,59 гривень, еквівалент суми кредиту в розмірі 52 998,23 доларів США, суму додаткового кредиту в розмірі 185 519,55 гривень, еквівалент суми додаткового кредиту в розмірі 22 913, 95 доларів США, сплату авансового внеску в розмірі еквівалентному 24940,34 доларів США.

Способом надання кредиту є перерахування на Рахунок № 26005060246735 у банку Донецьке РУ ПриватБанк , МФО 335496, Одержувач: АІС Донецьк-Преміум, ІП, ЄДРПОУ: 34687148, з призначенням платежу: за придбання автомобіля.

Також, відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_5, як позичальник, доручила позивачеві ТОВ Порше Мобіліті перераховувати страхові премії за договором страхування, на користь страхової компанії рівними місячними платежами.

Договір страхування № 28-0199-РМ2-13-00093 укладено між відповідачем ОСОБА_5 та ПАТ ОСОБА_9 компанія Українська ОСОБА_9 19 лютого 2013 року.

Згідно кредитного договору усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути виплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) За відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених за договором відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування.

Поручителем за даним кредитним договором виступає відповідач ОСОБА_4

Відповідачем ОСОБА_5 на виконання умов кредитного договору, відповідно до рахунку 010/13-01 від 23.02.2013 року було сплачено на рахунок ІП АІС Донецьк-Преміум грошові кошти в розмірі 50 000, 00 гривень (квитанція ПриватБанку 16240.239.1 від 23.01.13 року, а також відповідно до рахунку-фактури від 15.02.2013 року на рахунок ІП АІС Донецьк-Преміум сплачено грошові кошти в розмірі 150 000,00 гривень, а всього на загальну суму 200 000, 00 гривень.

Своїм листом ІП АІС Донецьк-Преміум від 28 лютого 2013 року підтвердив факт отримання від ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 203 014,37 гривень в рахунок сплати первісного внеску за автомобіль.

Позивачем ТОВ Порше Мобіліті на виконання умов кредитного договору платіжним дорученням № 50002073 від 28 лютого 2013 року на рахунок ІП АІС Донецьк-Преміум перераховані грошові кошти в розмірі 431 405,59 гривень.

Таким чином, в судовому засіданні доведено факт надання позивачем ТОВ Порше Мобіліті відповідачеві ОСОБА_5 суми основного кредиту в розмірі 431 405,59 гривень на придбання

автомобіля у національній валюті - гривні та перерахував їх на рахунок Дилера - АІС Донецьк-Преміум, ІП, ЄДРПОУ: 34687148 (платіжне доручення № 50002073 від 28 лютого 2013 року). Зазначений факт не заперечується і сторонами.

В судовому засіданні також встановлено, і не оспорювалось сторонами, що за весь час дії кредитного договору ОСОБА_5 на користь ТОВ Порше Мобіліті сплачено коштів на загальну суму 149 137,54 гривень.

Щодо надання позивачем ТОВ Порше Мобіліті відповідачеві ОСОБА_5 додаткового кредиту в розмірі 186 519,55 гривень в судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПУ України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, за весь час розгляду справи з травня 2016 року до квітня 2017 року позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, фінансових, платіжних документів на підтвердження його доводів, що він видав відповідачеві ОСОБА_5 шляхом перераховування страхових премій за договором страхування, на користь страхової компанії рівними місячними платежами суми додаткового кредиту 186 519,55 гривень.

В судовому засіданні 27 березня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 надав копії витребуваних судом платіжних доручень системи Клієнт-Банк та копії не завірених банківською установою реєстрів до них про перерахування платежів КАСКО, в яких перерахування платежів КАСКО проводиться згідно реєстру, тобто за кількома договорами одним платежем , тобто в платіжному дорученні не зазначено про перерахування коштів з договором між відповідачем ОСОБА_5 та страховою компанією. При цьому, банком ТОВ Порше Мобіліті як платника зазначно банк ПАТ Креді Агріколь , банком отримувача - страхової компанії зазначено банк ПАТ ФольксБанк ЄДРПОУ 30859524 (на теперішній час ПАТ ВІЕС БАНК ЄДРПОУ 30859524).

При цьому, згідно п. 1.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно п. 1.31 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби.

Згідно п.3.8., інструкції НБУ №22 від 21.01.2004р. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Суд, дослідивши копії платіжних доручень, що були зроблені за допомогою системи клієнт-банк, та витягів за укладеними договорами КАСКО з ПАТ ОСОБА_9 компанія Українська страхова група з березня по травень 2016 року дійшов наступних висновків: реквізити Призначення платежу не відповідають характеристикам, що підтверджують перерахування коштів в рамках договору страхування №28-0199-РМ2-13-00093 від 19.02.2013р.; надані витяги до платіжних доручень не можуть використовуватись як додатки до представлених платіжних доручень, бо протирічать п. 11.6., інструкції НБУ №22 від 21.01.2004р. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , відповідно до якої не дозволяється формування клієнтами електронних розрахункових документів на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр розрахункових чеків, реєстр документів за акредитивом тощо).

Тобто виходячи з наданих платіжних доручень неможливо підтвердити платежі з боку ТОВ Порше Мобіліті в адресу ПАТ УСГ в рамках договору страхування №28-0199-РМ2-13-00093 від 19.02.2013р.

Згідно відповіді самого банку позивача ПАТ Креді Агріколь суду повідомляється, що переказів з поточного рахунку в гривні № 26001014076000 ТОВ Порше Мобіліті на користь ОСОБА_5 за період з 18.02.2013 року по 10.11.2016 року не виявлено.

Таким чином, зазначені докази (копії платіжних доручень та копії реєстрів суд не може прийняти в якості допустимих доказів у зв'язку з тим, що вони одержані з порушенням закону, не відповідають

вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , більше того Інструкція прямо забороняє формування клієнтами електронних розрахункових документів на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр розрахункових чеків, реєстр документів за акредитивом тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З відповіді ПАТ ВіЕс Банк (банк зазначений в договорі страхування та копіях платіжних доручень, наданих позивачем) від 05.12.2016 року банк повідомив, що у банку відсутня інформація про здійснення сторонами договору добровільного страхування № 28-0199-РМ2-13-00093 від 19.02.2013 року, укладеного між ПАТ Українська страхова група та ОСОБА_5 банківських операції пов'язаних із виконанням такого договору.

Зазначена відповідь збігається і з відповіддю банку Позивача ПАТ Креді Агріколь (саме цей банк, є банком позивача, як платника за наданими позивачем копіями платіжних доручень про перерахування платежів КАСКО) суду повідомляється, що переказів з поточного рахунку в гривні № 26001014076000 ТОВ Порше Мобіліті на користь ОСОБА_5 за період з 18.02.2013 року по 10.11.2016 року не виявлено.

Тобто надані копії платіжних доручень не підтверджені ні банком платника - ПАТ Креді Агріколь ні банком отримувача - ПАТ ВіЕс Банк .

Згідно відповіді ТОВ Порше Мобіліті від 09 грудня 2016 року на запит адвоката ОСОБА_10 про надання завірених банківською печаткою копій платіжних документів за додатковим кредитом , ТОВ Порше Мобіліті не надав копій платіжних документів, замість цього надав інформацію у формі графіку із зазначенням дати, розміру страхового платежу, обмінного курсу, дати обмінного курсу.

При цьому, згідно відповіді ПАТ УСГ № 03/1026 від 22 лютого 2016 року на запит адвоката ОСОБА_3, про надання завірених печаткою банку копій платіжних документів за додатковим кредитом , ПАТ УСГ не надав копій платіжних документів, замість цього також надав інформацію у формі графіку із зазначенням дати, розміру страхового платежу, періоду страхування.

Із зазначених відповідей суд вбачає ухилення ТОВ Порше Мобіліті та ПАТ УСГ від надання ОСОБА_5 доказів надання їй додаткового кредиту за відсутності в них таких доказів.

Таким чином, в судовому засіданні не доведено факту надання позивачем ТОВ Порше Мобіліті додаткового кредиту ОСОБА_5 в розмірі 185 519,55 гривень, зазначені обставин не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Тобто, наразі, доведеною є лише сума основного кредиту в розмірі 431 405,59 гривень. Отже, при визначенні сум, що підлягатимуть стягненню суд виходитиме із встановлених в судовому засіданні обставин видачі лише суми основного кредиту в розмірі 431 405,59 гривень.

За таких обставин, суд погоджується з думкою відповідача ОСОБА_5 щодо порушення позивачем ТОВ Порше Мобіліті при укладенні спірного кредитного договору принципу добросовісності, наслідком якого є омана споживача, істотний дисбаланс договірних прав на шкоду споживача, а саме сплата споживачем тіла та відсотків за не отриманим кредитом.

Частина 3 ст. 1054 ЦК України, зазначає, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені в Законом України Про захист прав споживачів .

При цьому, відповідно до ч.4 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів сума кредиту є суттєвою умовою кредитного договору.

Відповідно до ч.2 статті 18 Закону України Про захист прав споживачів умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається інформація для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або агресивною.

Крім того, положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і

суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд приходить до висновків що наміри позивача ТОВ Порше Мобіліті не були направлені на реальне настання правових наслідків за спірним кредитним договором в частині видачі додаткового кредиту, є агресивними та такими що ввели відповідача в оману.

Оскільки, сума договору є суттєвою умовою кредитного договору, то у разі визнання істотної умови недійсною, весь договір підлягає визнанню недійсним.

Крім того, відповідно до умов вказаного кредитного договору позивач ТОВ Порше Мобіліті мав надати ОСОБА_5 додатковий кредит на суму 186515,55 гривень, з цільовим призначенням - оплата страхових платежів, згідно Договору страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору №50007416 від 18.02.2013 року.

Так, відповідно умов кредитного договору - Позичальник доручає Кредитору перераховувати страхові премії на користь страхової компанії рівними місячними платежами. Згідно відповіді на адвокатський запит №01/02-КС від 03.02.2017 року ТОВ Порше Мобіліті надало інформацію про платежі в рамках додаткового кредиту, а саме платежі в адресу ПАТ УСГ згідно договору страхування №28-0199-РМ2-13-00093 від 19.02.2013 року.

Згідно відповіді ТОВ Порше Мобіліті від 09 грудня 2016 року на запит адвоката ОСОБА_10 про надання копій платіжних документів за додатковим кредитом , ТОВ Порше Мобіліті не надав копій платіжних документів, замість цього надав інформацію у формі графіку із зазначенням дати, розміру страхового платежу, обмінного курсу, дати обмінного курсу. З цієї відповіді вбачається, що ТОВ Порше Мобіліті на свій розсуд, без узгодження з позичальником, збільшував ліміт ще не виданого додаткового кредиту з 186515,55 гривень до 232 780,84 гривень.

При цьому, згідно відповіді ПАТ УСГ № 03/1026 від 22 лютого 2016 року на запит адвоката ОСОБА_3 про надання копій платіжних документів за додатковим кредитом , ПАТ УСГ не надав копій платіжних документів, замість цього також надав інформацію у формі графіку із зазначенням дати, розміру страхового платежу, періоду страхування. З цієї відповіді також вбачається що ТОВ Порше Мобіліті на свій розсуд, без узгодження з позичальником, збільшував ліміт ще не виданого додаткового кредиту але до суми 232723,97 гривень.

Таким чином, суми страхових платежів, наведені ТОВ Порше Мобіліті та ПАТ УСГ не збігаються.

Для перевірки суми, до якої позивач збільшив платіж, представником відповідача було здійснено розрахунок, та виявлено арифметичну помилку в розрахунках ТОВ Порше Мобіліті , відповідно до якого, сума до якої для ОСОБА_5 збільшено суму додаткового кредиту становить 232723,97 гривень.

Більше того, із наданого розрахунку вбачається збільшення ставки КАСКО за договором страхування між ОСОБА_5 та ПАТ УСГ з 5,88% від страхової суми, як зазначено п .5 Договору страхування, до більше ніж 18,15% відсотків від страхової суми.

Тобто, такі зміни розміру суми додаткового недовиданого (згідно наданого позивачем графіку) кредиту мають наслідком настання суттєвих змін в умовах договору страхування №28-0199-РМ2-13-00093 від 19.02.2013 року, а саме: без узгодження з ПАТ УСГ та ОСОБА_5 була змінена ставка КАСКО в договорі страхування, що є порушенням умов договору страхування №28-0199-РМ2-13-00093 від 19.02.2013 року, та зміненням умов додаткового кредиту в цілому. Зазначені порушення пов'язані з вимогами договору страхування, а саме з п. 6, в якому страхові премії за період страхування вказані у гривневому еквіваленті по курсу ПАТ КІБ Креді Агріколь . Але, страхова сума п.5 договору страхування, вказана як в гривні так і в доларах США і не підлягає індексації у разі зміни курсу ПАТ КІБ Креді Агріколь . Тому збільшення курсу долару США до гривні приводить до збільшення розміру страхової премії і водночас до збільшення ставки КАСКО.

Зазначені обставини свідчать про неможливість на час підписання кредитного договору визначити сукупну вартість кредиту, як це передбачено Законом України Про захист прав споживачів , а також Правилам надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року.

Щодо реалізації відповідачем ОСОБА_5 предмета застави, судом встановлено наступне.

Згідно пункту 1.1 договору застави протягом дії договору застави крім застовадавця право керувати автомобілем мають ОСОБА_4 та ОСОБА_11.

Згідно довідки Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України № 31/27-Л-1305 від 17 серпня 2016 року заставний автомобіль було переоформлено у власність ОСОБА_11 05 липня 2016 року.

Як, пояснила в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3, ОСОБА_12 переоформила заставний автомобіль на свою доньку ОСОБА_11 через помилкове розуміння зазначеної норми п.1.1. договору, та не мала на меті ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором. Після чого, виправила свою помилку і повернула заставний автомобіль у свою власність, що підтверджується технічним паспортом на заставне майно.

Щодо невідповідності інших умов кредитного договору вимогам чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Невід'ємною частиною спірного кредитного договору є Загальні умови кредитування та Графік погашення кредиту, що є додатками до вказаного кредитного договору.

Згідно до п. 1.1 Загальних умов кредитування, ТОВ Порше Мобіліті зобов'язалося надати ОСОБА_5 кредит у сумі, визначеній в кредитному договорі. Сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Згідно п. 1.3 Загальних умов кредитування, сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту та Додаткового кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту та Додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі.

Відповідно до п. 1.3.1 Загальних умов кредитування, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладання Кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору. В подальшому за умовами договору позичальник мав сплачувати платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених товариством рахунків в гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в кредитному договорі.

Відповідно до п.1.3.2. Загальних умов кредитування Компанія повинна повідомити позичальника про свій намір щодо зміни обмінного курсу за 7 (сім) робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути сплачений Позичальником новий обмінний курс, про який повідомить Компанія в подальшому буде застосовуватися до усіх наступних платежів, які підлягають сплаті Позичальником до того моменту, коли Компанія повідомить про інше у такому ж порядку.

Крім того, Відповідно до п. 1.4.3 Загальних умов кредитування, до 10 числа кожного місяця Компанія надсилає позичальнику відповідні рахунки до сплати чергового платежу відповідно до Графіка погашення кредиту.

Відповідно до п. 9.4 Загальних умов кредитування, будь-які повідомлення та вимоги, передбачені загальними умовами кредитування, повинні бути надіслані у письмовій формі рекомендованим поштовим відправлення на адресу Сторони, вказану у Кредитному договорі, відправлене таким чином повідомлення вважається отриманим Стороною на третій робочий день з дня відправлення.

В п. 2.1 Загальних умов кредитування зазначено, що за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує проценти за процентною ставкою, визначеною в кредитному договорі.

Відповідно до п. 2.4 Загальних умов кредитування, нарахування процентів здійснюється щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом 30/360 (для цілей розрахунку один календарний місяць складається з 30 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до Графіку погашення.

Згідно графіку погашення кредиту, встановлено суму платежу за розрахунковий період в розмірі, еквівалентному 1508,50 доларів США щомісячно.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (§ 1. Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України яка визначає, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, позичальник зобов'язаний повернути позику у тій валюті, в якій отримав кредит.

Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Суд вважає, що складання графіку погашення заборгованості за кредитом із зазначенням платежів лише в доларах США є незаконним, оскільки кредитор у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України надав кредитні кошти в національній валюті, а тому повернення кредиту та відсотків повинно відбуватися у валюті кредиту.

Пункт 1.3.1 спірного договору (умов кредитування) суперечить вимогам ст. 1049 ЦК України, оскільки порушується принцип повернення коштів у такій самій сумі та кількості, такого самого роду та такої самої якості. Крім того, зазначений пункт не відповідає вимогам п.п. д п.1 4.2, ч.4 п.4 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів , відповідно до яких, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

З метою мінімізації фінансових ризиків споживачів за споживчими кредитами з 16.11.2011 року частиною 1 ст.11 Закону України " Про захист прав споживачів " заборонено надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України.

У відповідності до ч.4 ст. 11 Закону України " Про захист прав споживачів ", п.2. ст.12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг та вказаної Постанови НБУ № 168 кредитний договір має містити графік платежів у розмірі сум погашення основного боргу та відсотків.

Як вже зазначалося, графіком погашення кредиту встановлена сума щомісячного платежу в доларах США, що складає 1508,50 доларів США.

Але, всупереч ст.ст. 524, 524 ЦК України графік платежів наданий виключно в іноземній валюті - доларах США, при цьому сума щомісячного платежу в гривні відсутня.

В графіках платежів до договору кредиту та договору страхування вказані загальна сума платежів і загальна сума відсотків виключно в доларах США.

Таким чином, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то такі положення не відповідають вимогам Закону України Про фінансові послуги та регулювання ринку фінансових послуг .

Більше того, в силу дії ст.35 Закону України Про ОСОБА_8 банк України , ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993 року №15-93 гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Крім того, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти України гривні.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про ОСОБА_8 України , офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється ОСОБА_8 Банком.

Згідно з ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністру України Про систему валютного регулювання та валютного контролю , валютні курси встановлюються ОСОБА_8 Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

При цьому, в порушення зазначеної норми в кредитному договорі курсом для обчислення зазначений курс Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь .

Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Правлінням ОСОБА_8 Банку України № 496 від 12 листопада

2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформацій про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Як вбачається з Графіку погашення кредиту, що є невід'ємним додатком до кредитного договору, всі суми зазначені в доларах США , а Рахунки за період з лютого 2013 року по теперішній час виставлені у гривні України .

Згідно ч.2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а згідно ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

При цьому, товариством з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті у жодному з Рахунків, надісланих на адресу ОСОБА_5, не зазначено обмінного курсу банку на момент виставлення рахунку, на підставі якого розраховано гривневий еквівалент, що унеможливлює перевірити відповідність нарахувань ТОВ Порше Мобіліті сум до сплати у відповідності до курсу валют, який діяв на момент розрахунку та вирахування в цілому суми заборгованості.

В порушення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови, якими передбачено сплата позичальником коштів на повернення кредиту в перерахунку за поточним обмінним курсом гривні до долара США, є дискримінаційним по відношенню до позичальника як до споживача, а вказані умови договору з цих підстав не можуть вважатися справедливими.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Складання графіку погашення кредиту лише у валюті без визначення курсу валюти унеможливлює визначення розміру майбутніх платежів у гривні на час підписання кредитного договору, унеможливлюють на час підписання кредитного договору визначити сукупну вартість кредиту, як це передбачено Законом України Про захист прав споживачів , а також Правилам надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року.

Відповідно до висновків експертної організації - аудиторської фірми Галар-Аудит від 20.01.2017 року Розмір платежів, що підлягали сплаті позичальником визначався в еквіваленті валюти на день укладення кредитного договору і зазначалися у Графіку погашення кредиту. В подальшому позичальник мав здійснювати платежі на користь Компанії у гривні, розмір яких повинен розраховуватися шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеному у Кредитному договорі. Тобто за відсутності у рахунках ТОВ Порше Мобіліті обмінного курсу банку на момент виставлення рахунку, неможливо розрахувати суму заборгованості позичальника у національній валюті - гривні за основною та додатковою сумою кредиту і нарахованими відсотками як на час укладення кредитного договору, так і на теперішній час. Крім того не надано інформації про те, чи повідомляло ТОВ Порше Мобіліті позичальника про свій намір щодо зміни обмінного курсу за 7 (сім) робочих днів до дати відповідного платежу, як це передбачено п.п. 1.3.2 кредитного договору.

При цьому, позивач ТОВ Порше Мобіліті суду також не надав належних та допустимих доказів того, що він повідомляв ОСОБА_5 про свій намір щодо зміни обмінного курсу за 7 (сім) робочих днів до дати відповідного платежу, як це передбачено п.п. 1.3.2 кредитного договору.

Суд приймає зазначені висновки експертної організації, як належні та допустимі докази, та як такі, що в сукупності з іншими доказами, що є у справі, свідчать про доведеність зустрічних вимог ОСОБА_5 в цій частині.

Отже, суд приходить до висновку що закріплення в умовах договору та встановлення в графіку погашення еквіваленту суми в іноземній валюті, а саме: 1508,50 доларів США, та відсутність визначення курсу в щомісячних платежах є по-перше: порушенням норм чинного законодавства, про що зазначалося вище; по-друге: порушенням принципу добросовісності при укладенні договору, унеможливлює розрахування суми заборгованості позичальника у національній валюті - гривні за основною та додатковою сумою кредиту і нарахованими відсотками як на час укладення кредитного договору, так і на теперішній час, є несправедливими, та такими що призводить до суттєвого дисбалансу договірних прав та обов'язків.

Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є

несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Отже зазначені умови п.1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 2.4, 3, 5.5, 5.6, а також Графік погашення кредиту є несправедливими.

Статтею 15 Закону України Про захист прав споживачів передбачено право споживача на інформацію про продукцію, а саме на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п.п. д п.14.2 ч.4 п.4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів в договорі про надання споживчого кредиту визначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у відсотковому значенні та грошовому вираженні) з врахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Банки чи інші фінансові установи у відповідності до положень статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації повинні надати споживачу повну інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління ОСОБА_8 банку України від 10 травня 2007 року № 168 зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808.

Відповідно до п.3.2 правил надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ №168 від 10.05.2007 року, кредитний договір май містити графік платежів (згідно строкам, зазначеним в договорі, - щомісячно, щоквартально тощо) в розрізі сум погашення основного дотру, сплати відсотків за користування кредитом, вартості супутних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача по кожному платіжному періоду з врахуванням даних, передбачених в додатках до цих правил. В графіку платежів має бути детально розписана сукупна вартість кредиту по кожному такому платіжному періоду.

Пункт 3.3 тих же Правил зобов'язує в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому вираженні у валюті платежу за кредитним договором.

Наведені норми з метою забезпечення захисту прав споживача на свідомий вибір фінансової послуги встановлюють обов'язок у кредитному договорі зазначити конкретні суми, які має сплатити позичальник, причому валюта кредиту, валюта кредитного договору та валюта платежу має бути однакова.

Враховуючи ту обставину, що кредит ОСОБА_5 було отримано і повертається у національній грошовій одиниці - гривні, сукупною вартістю кредиту для неї є сума грошових коштів, яка буде сплачена відповідно до умов кредитного договору.

Суд вважає, що визначення зобов'язання за гривневим споживчим кредитом в іноземній валюті унеможливлює визначення сукупної вартості кредиту, яка в силу наведеної вище норми має бути обов'язково зазначена у договорі про надання споживчого кредиту. Саме тому кредитодавець у спірному договорі зазначає орієнтовну вартість кредиту для споживача, яку в силу вимог тієї ж статті він мав повідомити у письмовій формі до моменту укладання договору, а в самому договорі повинна бути зазначена точна вартість кредиту для споживача.

Відповідно до Закону України Про захист прав споживачів , до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах, крім відсоткової ставки.

Застосування еквіваленту іноземної валюти до зобов'язань за споживчим кредитом, наданим у національній грошовій одиниці, має наслідком зміни у витратах споживача, які не пов'язані зі зміною відсоткової ставки, а змінюються за рахунок зміни курсу відповідної іноземної валюти.

Застосування в договорі кредиту на підставі п.1.3.1 еквіваленту зобов'язань за кредитним договором у національній валюті призводить до невизначеності зобов'язань Позичальника щодо розміру коштів, які вона повинна сплачувати.

Отже, вважаючи на вищевикладене, положення ст. 524 ЦК України щодо визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті не може бути застосовано у правовідносинах споживчого кредитування, оскільки визначення платежу за зобов'язанням у еквіваленті до іноземної валюти є

порушенням прав споживача на отримання кредиту в національній валюті України та права на отримання інформації щодо сукупної вартості кредиту.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 1054 ЦК України, ст.11 Закону України " Про захист прав споживачів", графік погашення кредиту обов'язково укладається при укладені споживачем кредитного договору, а тому наявність графіку погашення кредиту за договором є істотною умовою цього договору. У разі визнання істотної умови недійсною, весь договір підлягає визнанню недійсним.

На несправедливість умов кредитного договору, які мають наслідком зміни у витратах споживача, як на підставу визнання його недійсним неодноразово звертав увагу Верховний суд України, зокрема у постановах від 12 вересня 2012 року (справа №6-80цс12) та від 25 вересня 2013 року (справа №6-80цс13).

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів умови договорів, що обмежують права споживача, визнаються недійсними. До таких умов, відповідно ч.1 вказаної норми Закону відносяться несправедливі умови.

Згідно частині 5 даної правової норми, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно частині 7 вказаної правової норми положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо ціну продукції визначено неналежним чином.

Таким чином, при укладенні договору позичальнику ОСОБА_5 не було надано повної та достовірної інформації про кредит, детально не проінформовано про умови договору, зокрема про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, у договорі кредиту неналежним чином визначено реальну ціну договору, адже, при встановленні у графіку погашення еквівалент суми в доларах США, кожного разу платіж в гривневому еквіваленті буде збільшуватися, що безпосередньо порушує принцип добросовісності при укладенні договору, адже сума, яка встановлена в графіку погашення є незмінною, але курс гривні до доларів США є змінний, що призводить до того, що кожного разу сума погашення по кредитному договору збільшується, що є несправедливим відносно до законних прав споживача по кредитному договору.

Зазначені висновки суду також відповідають висновкам експертної організації - аудиторської фірми Галар-Аудит від 20.01.2017 року, які суд приймає як допустимий та належний доказ. Так експерти прийшли до наступного висновку в цій частині: дослідивши умови кредитного договору, неможливо визначити на їх підставі сукупну вартість кредиту, як це передбачено Законом України Про захист прав споживачів , а також Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими Постановою НБУ №168 від 10.05.2007 року .

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить висновку про незаконність та необґрунтованість позовних вимог ТОВ Порше Мобіліті до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, та таких, що не підлягають задоволенню, адже відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позовні вимоги ОСОБА_5 щодо визнання недійсними кредитного договору та договору застави, суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними, та такими що знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, вважає, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об'ємі, а саме: кредитний договір за № 50007416 від 18 лютого 2013 року має бути визнаний недійсним, та має бути визнаний недійсним договір застави транспортного засобу, що був укладений на виконання даного недійсного кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Не підлягають задоволенню за цих же підстав і позовні вимоги ТОВ Порше Мобіліті до ОСОБА_5 про стягнення штрафу за реалізацію заставного майна.

Щодо наслідків недійсності спірних правочинів, то суд вважає наступне.

Стаття 216 ЦК України встановлює правові наслідки недійсності правочину, а саме:

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Стаття 1057-1 ЦК України введена в дію з 03.11.2012 року та регулює правові наслідки недійсності кредитного договору, передбачаючи, що у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 ЦК України, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

З врахуванням положень ст. 216 ЦК України, суд вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності спірного правочину, повернувши сторони в первісний стан та зобов'язавши відповідача ОСОБА_5 сплатити на користь ТОВ Порше Мобіліті суму різниці між всіма внесеними нею платежами в розмірі 149 137,54 гривень та сумою основного кредиту в розмірі 431 405,59 гривень що складає: 431 405,59 гривень - 149 137,54 гривень = 282 268,05 гривень.

Суд не приймає до уваги клопотання представника позивача про застосування до зустрічних позовних вимог відповідача термінів позовної давності.

На думку суду, обґрунтованими є доводи представників відповідача ОСОБА_5 що про обман, який мав місце в умисних діях ТОВ Порше Мобіліті , при укладенні кредитного договору щодо додаткового кредиту, ОСОБА_5 дізналася з відповіді ПАТ ВіЕс Банк від 05.12.2016 року, а про інші порушення її прав, зокрема неможливості визначення кінцевої вартості кредиту під час укладення спірного кредитного договору відповідач дізналася, коли звернулася за консультацією до експертної організації - аудиторської фірми Галар-Аудит та ознайомившись з її висновками від 20 січня 2017 року. Крім того суд вважає зазначені порушення триваючими.

Тому звернувшись до суду в січні 2017 року із зустрічним позовом відповідач дотрималася встановленої ст. 257 ЦК України загальної позовної давності.

Відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп\2011 від 10.11.2011 року держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів(послуг, робіт).

З огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 Керівні принципи для захисту інтересів споживачів , в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на

засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Такого висновку дійшов Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/13.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача до поручителя - відповідача ОСОБА_4, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки умовами кредитного договору повернення кредитних коштів і процентів за користування ними визначено періодичними щомісячними платежами, то згідно зі статтею 261 ЦК України обчислення позовної давності здійснюється з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 17 вересня 2014 року, ухваливши постанову у справі №6-53цс14 предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначив, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України). Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, сплив шести місяців від дня настання строку погашення ОСОБА_5 чергового платежу за основним зобов'язанням припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Так, останнім сплаченим ОСОБА_5 черговим платежем є платіж за березень 2014 року. Позивач звернувся до суду з позовом в травні 2016 року. Таким чином, пред'являти позовні вимоги до поручителя ОСОБА_4 позивач може в межах чергових платежів останніх шести місяців до дати звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись Законом України Про захист прав споживачів , Законом України Про банки та банківську діяльність , Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту , Законом України Про заставу , ст. ст. 203, 215, 216, 526, 527, 530, 536, 611-612, 624, 625, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 88, 131, 213, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті до ОСОБА_5, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті , про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного договору та договору застави - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 50007416, укладений між ТОВ Порше Мобіліті та ОСОБА_5 18 лютого 2013 року.

Визнати недійсним договір застави транспортного засобу № 50007416, укладений між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті , посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 28 лютого 2013 року за р.№ 1707, за яким з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 50007416 від 18 лютого 2013 року ОСОБА_5 передано в заставу ТОВ Порше Мобіліті автомобіль марки - АUDI, модель -А6, тип транспортного засобу - легковий седан, номер шасі (кузова, рами) - WAUZZZ4G6DN055972, рік випуску - 2012, колір - чорний, реєстраційний номер - АН 5055 ІС, заставною вартістю 634 419,96 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті розташованого за адресою: 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36422974, суму, яка складає різницю між отриманою сумою основного кредиту та внесеними нею в рахунок погашення кредиту платежами, та становить 282 268,05 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті розташованого за адресою: 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36422974 судовий збір на користь держави у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок на доходний рахунок 31215256700001 ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ банку 37993783, отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Мобіліті розташованого за адресою: 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36422974 на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 понесені нею судові витрати з надання юридичної допомоги в розмірі 15 000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов'янський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_13