Постанова

від 25.04.2017 по справі 910/28297/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Справа № 910/28297/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Мачульський Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області у справі№910/28297/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" до 1. Львівської міської ради; 2. Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради; 3. Львівської обласної державної адміністрації третя особаПредставництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу провизнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування збитків у розмірі 197478061,25грн., за участю представників сторін: від позивача:Коляда С.М., дов. б/н від 24.04.2017; від відповідача 1:не з'явився; від відповідача 2:не з'явився; від відповідача 3:не з'явився; від третьої особи:не з'явився; від заявника касаційної скарги: не з'явився В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі №910/28297/14, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, що полягають у відмові прийняття до виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі № 910/28297/14 про стягнення з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" 37 453,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області прийняти до виконання наказ господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/28297/14 про стягнення з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" 37 453,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині вимог відмовлено.

Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.04.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 18.04.2017 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 25.04.2017 представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/28297/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" задоволені частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок та об'єкту комунальної власності від 15.10.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" та Львівською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З. за реєстровим №4830. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі №Г-481 від 28.11.2007 загальною площею 0,0661 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, кадастровий номер 4610136600:01:002:0013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" та Львівською міською радою. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди землі №Г-482 від 28.11.2007 загальною площею 0,0909 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 28, кадастровий номер 4610136600:01:002:0014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" та Львівською міською радою. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5874-7 від 18.12.2007 загальною площею 600,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 28, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" судовий збір у розмірі 2436грн. Стягнуто з Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" судовий збір у розмірі 2436грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 у справі №910/28297/14 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду частково скасовано в частині визнання недійсними договорів та частково щодо відмови у задоволені позовних вимог та прийнято в цій частині інше рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" - задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди землі №Г-481 від 28.11.2007 загальною площею 0,0661 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 23, кадастровий номер 4610136600:01:002:0013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" та Львівською міською радою. Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди землі №Г-482 від 28.11.2007 загальною площею 0,0909 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 28, кадастровий номер 4610136600:01:002:0014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" та Львівською міською радою. Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Г-5874-7 від 18.12.2007 загальною площею 600,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 28, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" 59821376,61грн. Стягнуто солідарно з Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" 12012263,45грн. У задоволені позовних вимог в іншій частині відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/28297/14 залишено без змін. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" 37453,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" 37453,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" звернулось до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області із заявою про примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/28297/14.

Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області листом №12-10/5552 від 15.07.2016 повернуло стягувачу виконавчий документ про стягнення судового збору з огляду на те, що Львівська міська рада не перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні та немає відкритих рахунків у ГУ ДКСУ у Львівській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" звернулось до місцевого господарського суду зі скаргою на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якій скаржник просить: визнати неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби в Львівській області, які полягають у відмові від прийняття до виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/28297/14 про стягнення з Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні системи" 37453,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби в Львівській області прийняти до виконання вищезазначений наказ та стягнути грошові кошти з місцевого бюджету м. Львова, у тому числі шляхом безспірного списання грошових коштів з рахунків головного розпорядника місцевого бюджету - Виконавчого комітету Львівської міської ради.

Відповідно до ст. 4 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядок стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судовими органами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з п. 15 Порядку дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

Відповідно до пп. 1 п. 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ: - не підлягає виконанню органом Казначейства; - подано особою, що не має відповідних повноважень; - пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; - видано або оформлено з порушенням установлених вимог; - рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; - суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; - відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; - стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; - наявні інші передбачені законом випадки.

Слід зазначити, що інших підстав, які в контексті ст. 19 Конституції України підлягають обмеженому (вузькому), а не розширеному тлумаченню, для повернення Державною казначейською службою України виконавчого документа стягувачу не встановлено правовою нормою.

З огляду на відсутність такої підстави для повернення виконавчого документа, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника, висновки попередніх судових інстанцій про обґрунтованість поданої позивачем скарги, судова колегія касаційної інстанції вважає правомірними.

При цьому, оскільки вказані вище обставини є самостійними та достатніми для визнання дій органу Казначейства протиправними, викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують правомірність вказаних висновків судів.

Крім того, відповідно до пп. 2 п. 4, пп. 5 п. 5 Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку, і під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання, вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Тобто, навіть відсутність нормативної регламентації порядку виконання судового рішення за фактичних обставин, що склалися між учасниками спору, зумовлює необхідність встановлення та вжиття заходів необхідних для виконання судового рішення саме органом Казначейства, а не особою, на користь якої прийнято рішення суду, адже ефективна, і законодавчо, і практично, організація системи виконання рішень є позитивним обов'язком держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

З огляду на вищевикладене, дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо відмови у прийнятті до виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/28297/14, правомірно визнані господарськими судами попередніх інстанцій протиправними.

Також мотивованими є висновки господарських судів попередніх інстанцій, що встановлення судом порядку виконання дій Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області призведе до втручання та до порушення чинного законодавства, яким урегульовано питання проведення виконавчих дій.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі №910/28297/14 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі №910/28297/14 - залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.М. Мачульський