Рішення

від 26.04.2017 по справі 910/3226/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017Справа №910/3226/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Українська охоронно-страхова компанія

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк ЄВРОБАНК

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Солом'янський відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві

про зобов'язання вчинити дії

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Давиденко О.Л. - представник за довіреністю №22 від 03.03.17

від відповідача: Милокостова Г.В. - представник за довіреністю б/н від 30.03.17

від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні 26.04.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Українська охоронно-страхова компанія звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк ЄВРОБАНК про зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.11.2015 р. між сторонами було укладено договір про приймання платежів на користь юридичної особи. За доводами позивача, банк порушує умови договору та не вчиняє взяті на себе зобов'язання по виконанню платіжної вимоги Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання банку виконати платіжну вимогу №105/10 від 04.07.2016 Солом'янського ВДВС м. Київ головного ТУЮ у м. Києві та перерахувати кошти в розмірі 105 867, 80 грн. з поточного рахунку позивача та рахунок виконавчої служби.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.02.2017 порушено провадження у справі № 910/3226/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 05.04.2017.

30.03.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву , відповідно до якого, відповідач зазначає, що вказаний спір не підлягає вирішенню у господарських судах на підставі п.1 ст. 12 ГПК України та виникає із публічно-правових відносин. У зв'язку із викладеним, відповідач просить суд припини провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України .

04.04.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи копії рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/18378/16 від 30.11.16.

04.04.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшли клопотання позивача про залучення до матеріалів справи документів, витребування доказів у відповідача, залучення до участі у справі у якості третьої особи Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві та заява про зміну позовних вимог.

У судовому засіданні 05.04.2017 представник позивача підтримав всі подані клопотання та заяву про зміну позовних вимог.

Відповідач у судове засідання 05.04.2017 не забезпечив явку уповноважених представників про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 05.04.2017 задоволені клопотання позивача: прийнято заяву про зміну позовних вимог до розгляду, залучено до участі у справі Солом'янський відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві,в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, зобов'язано відповідач надати суду належним чино завірену копію рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2546 від 24.11.2016 та відкладено розгляд справи на 26.04.2017.

10.04.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив, в якому просив Господарський суд відступити від позиції Верховного Суду України та припинити провадження у справі 910/3226/17 у зв'язку непідсудністю даної справи господарським судам. Так, за переконанням відповідача даний спір є публічно-правовим а тому підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

18.04.2017 відповідач подав через відділ діловодства суду відзив № 01-24/654 від 12.04.2017 в якому проти вимог заперечував з тих підстав, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.06.2016 № 73-рш Про віднесення Публічного акціонерного товариства комерційного банку Євробанк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від № 1523 від 16.08.2016 Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства комерційного банку Євробанк , згідно з яким з 17.08.2016 запроваджено процедуру ліквідації.

Відповідно відносини, які виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються спеціальним законодавством, зокрема главами 15-16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .

Відтак, Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок задоволення вимог вкладників та інших кредиторів неплатоспроможних банків, які виникли до або після віднесення банку до категорії неплатоспроможних та його ліквідації. Вказаний закон є пріоритетним та основним для врегулювання вказаних відносин.

Оскільки, між сторонами у даній справі склались зобов'язальні правовідносини на підставі договору, тому, позивач виступає кредитором за вимогою з розпорядженням належними йому коштами, а відповідач є боржником у спірних правовідносинах і вказані вимоги підпадають під обмеження, встановлені положеннями Закону.

Відтак, після запровадження у Банку тимчасової адміністрації, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому передбаченому зазначеним спеціальним законом порядку з дотриманням принципів черговості, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

У судове засідання, призначене на 26.04.2017 з'явилися представники сторін.

Третя особа у судове засіданні не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Представник позивача вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яке залучено до матеріалів справи, проти вимог заперечував.

Судом у судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача про припинення провадження у справі, наведених у відзивах та вирішено відмовити у їх задоволенні з підстав не обґрунтованості.

Представник відповідача заперечував проти вимог та просив суд відмовити у позові з підстав наведених у відзиві від 12.04.2017 № 01-24/654 та відзиві поданому у судовому засіданні.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд встановив .

24 листопада 2015 року між Приватним акціонерним товариством Українська охоронно-страхова компанія (надалі - клієнт/позивач) Публічним акціонерним товариством комерційний банк ЄВРОБАНК (надалі - банк/відповідач) було укладено договір про приймання платежів на користь юридичної особи (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору цим договором регулюються відносини, у межах яких банк в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України зобов'язується за дорученням клієнта приймати готівкові кошти у національній валюті України, як оплату споживачами товарів та/або послуг, які надає клієнт, та перераховувати кошти на рахунок клієнта.

Згідно з п. 2.1. договору банк приймає готівкові кошти на рахунок № 29028226720001 на підставі касових документів, які повинні бути оформленні відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів НБУ.

Відповідно до п. 2.1. договору клієнт має право вимагати своєчасного перерахування банком на рахунок клієнта коштів, які банк отримав від споживачів за надані клієнтом товари та/або послуги, в порядку та терміни, визначені цим договором, чинним законодавством України та нормативно-правовими актами НБУ.

Банк зобов'язаний приймати готівкові кошти від споживачів за надані клієнтом товари та/або послуги на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України та нормативно-правовими актами НБУ, виконувати доручення споживачів (оформлені у вигляді відповідного касового документа на переказ готівки) щодо перерахування коштів на рахунок клієнта, які надійшли протягом операційного часу банку.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи 13.05.2016 року головним держаним виконавцем Штойко Л.Р. відділу виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було накладено арешт на кошти, що містяться на усіх рахунка ПАТ КБ Євробанк , що належить позивачу. Копія постанови про накладення арешту коштів боржника ВП № 47312457 від 13.05.2016 міститься в матеріалах справи.

Також позивач зазначає, що станом на 15.06.2016 на банківському рахунку позивача № 29028226720001 вхідний залишок становив 272 028,99 грн,що підтверджується випискою по особовому рахунку. 15.06.2016 відповідачем було отримано платіжну вимогу №105/10 від 15.06.2016 на суму 6 633 986,97 грн Солом'янського районного ВДВС м. Києва Головного ТУЮ у Києві, яка була повернута банком без виконання через відсутність коштів з посиланням на п. 2.18,2.20 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Станом на 05.07.2016 на банківському рахунку позивача № 29028226720001 вхідний залишок становив 346 932,87 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку. 05.07.2016 відповідачем було отримано платіжну вимогу №105/10 від 04.07.2016 на суму 6 633 986,97 грн Солом'янського районного ВДВС м. Києва Головного ТУЮ у Києві, яка була повернута банком без виконання з посиланням на ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та п. 2.18,2.20 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

На думку позивача, відповідачем при поверненні вказаних вище платіжних доручень було порушено ст.. 41 Конституції України, ч.13 ст. 1066 ЦК України, п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протиправно позбавив позивача права власності на грошові кошти, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти в сумі 381 760,56 грн на рахунок 37317001000345 в Державній казначейській службі України м. Києва МФО 820172 Солом'янського районного ВДВС м. Києва головного ТУЮ у м. Києві.

Отже, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, на думку позивача, договірних зобов'язань щодо вчасності виконання платіжних доручень клієнта.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1ст. 30 зазначеного Закону ).

У зв'язку з введенням тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.06.2016 року № 73-рш Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Євробанк до категорії неплатоспроможних , Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.06.2016 року прийнято рішення № 1041 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 16.08.2016 № 215-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ Євробанк виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.08.16 року № 1523 про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Євробанк та делегування повноважень ліквідатору банку.

Зазначена інформація відображена також на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказування.

Положеннями статті 76 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Статтею 17 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4 1 ) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (ч. 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів" ).

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 3 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону . Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 49 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ).

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Отже, з огляду на зазначене вище, та враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Публічного акціонерного товариства КБ Євробанк задоволення вимог кредиторів банку, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі 3-223гс15 та від 12.04.2017 № 6-350цс17. Так, зокрема у постанові від 12.04.2017 Верховний суд України дійшов висновку, що оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 32 , 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2017

Суддя Пукшин Л.Г.