Рішення

від 19.04.2017 по справі 924/189/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2017 р.Справа № 924/189/17

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Волочиської міської ради м. Волочиськ

до Комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства м. Волочиськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживче товариство" Домашній хліб" м.Красилів

про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості від 02.03.2016р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 24.02.2017 р.

від відповідача 1: ОСОБА_2 - за довіреністю від 27.03.2017 р.

від відповідача 2: не з'явився

Суть спору:

Позивач - Волочиська міська рада звернулась із позовом до Комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства м. Волочиськ, Товариства з обмеженою відповідальністю „Споживче товариство» Домашній хліб» м.Красилів про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості від 02.03.2016р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені у позові та наполягав на його задоволені.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Комбінат громадського харчування та ТОВ „Споживче товариство» Домашній хліб» , уклавши договір оренди об'єкта нерухомості від 02.03.2016р. приховали договір оренди земельної ділянки.

Тому з посиланням на ст.ст.235, 203,215 Цивільного кодексу України просить договір (оренди земельної ділянки) визнати недійсним.

Повноважний представник відповідача (Комбінат громадського харчування) заперечив проти задоволення позовних вимог, надав відзив на позов де просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що комбінат громадського харчування Волочиського РайСТ в договірних орендних взаємовідносинах з „споживчим товариством» „Домашній хліб» не перебуває. В зв'язку з істотною зміною обставин, що виявилися в крадіжці автопричіпу „Автобаз» модель VТ2130 номер шасі Y79VТ2130FАС42022 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився на орендованому майданчику, викладеному бруківкою у м. Волочиську по вул. Незалежності, 27, договір оренди майданчика, встеленого бруківкою у м. Волочиську Хмельницької області по вул. Незалежності, 27 площею 8 м 2 був розірваний за домовленістю сторін договору.

Листом за № 49 від 11.07.2016 року „Споживче товариство» „Домашній хліб» повідомило про неможливе/ продовження договірних орендних взаємовідносин , та подало клопотання про їх припинення, оскільки автопричіп, з якого проводилася торгівельна діяльність орендаря був викрадений.

10 серпня 2016 року комбінат громадського харчування Волочиського РайСТ, враховуючи фактичні обставини справи, відповідно до п.1 ст.651 України, погодився на припинення (розірвання) договору оренди нерухомості об'єкта №б/н від 02.03.2016 року (майданчика, встеленого бруківкою у м.Волочиську по вул. Незалежності, 27) і договір оренди з 15 серпня 2016 року розірваний.

На час звернення позивача до суду договір оренди об'єкта нерухомості від 02 березня 2016 року (майданчика, встеленого бруківкою розміром 8 м 2 ) припинений (розірваний), а предмет спору-відсутній.

Виходячи з вищевикладеного, просить відмовити позивачу в задоволенні його необґрунтованих вимог, оскільки орендні відносини сторін припинені, договір оренди майданчика, встеленого бруківкою площею 8 м 2 у м. Волочиську Хмельницької області по вул. Незалежності, 27 від 02.03.2016 року розірваний, а предмет спору - відсутній.

В судове засідання повноважний представник відповідача 2 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Рішенням від 06 жовтня 1997 року №70 Волочиською міською Радою народних депутатів Волочиського району Хмельницької області України було надано Комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства (Відповідач 1) на праві постійного користування земельні ділянки у розмірі 1,161 га, згідно з планом землекористування, для: 0,705 га - виробничих потреб, 0,456 га - обслуговування будівель, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ХМ №000249.

Згідно даного державного акту на право постійного користування землею, Відповідачу було надано земельну ділянку площею 0,125га за адресою м.Волочиськ, вул.Незалежності,27.

02 березня 2016р. між Комбінатом громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Споживче товариство „Домашній хліб» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомості.

Відповідно до п.1 договору оренди об'єкта ку передбачає, що Орендодавець) передав Орендарю у тимчасове строкове платне користування майданчик, встелений бруківкою, під розміщення автомобільного причепу площею 8 кв.м., що розташований за адресою: м.Волочиськ, вул. Незалежності, 27. Об'єкт оренди належить Орендодавцеві на праві господарського відання з правом передачі в суборенду.

Термін дії договору з 02 березня 2016 року по 02 березня 2017р. (п. 4.1 Договору).

Згідно п.п.5.1,5.2 Орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 50грн. за місяць. Загальний розмір щомісячної орендної плати за користування об'єктом оренди становить 400.00 грн. в т.ч. ПДВ. Орендна плата, у відповідності до п.1 ст.524 цивільного Кодексу України, сплачується в національній валюті - гривні. Орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 10-го числа кожного місяця , в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

11.07.2016року ТОВ „СТ „Домашній хліб» направив на адресу Комбінату громадського харчування Лист за №49 в якому зазначив, що у зв'язку із крадіжкою спеціалізованого причіпу марки „Автобан» модель УТ2130, номер шасі У79УТ2130РАС42022 білого кольору, 2015 року випуску д.н.з. НОМЕР_2, який був розміщений на орендованому майданчику, що спричинило істотну зміну обставин, просить достроково, з 15 серпня 2016 року, припинити дію договору оренди майданчика, встеленого бруківкою у м. Волочиську № б/н від 02 березня 2016 року, оскільки в силу названих причин не може в подальшому орендувати даний майданчик.

Листом №26 від 10.08.2016р. Комбінат громадського харчування погодився на дострокове припинення (розірвання) договору оренди об'єкту нерухомості від 02.03.2016року.

16 серпня 2016року по Акту приймання-передачі ТОВ „СТ „Домашній хліб» повернув Комбінату громадського харчування майданчик, встелений бруківкою, під розміщення автомобільного причепу площею 8 кв.м., що розташований за адресою: м.Волочиськ, вул. Незалежності, 27.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи від 02 березня 2016 року між Комбінатом громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства та Товариством з обмеженою відповідальністю „Споживче товариство „Домашній хліб» було укладено Договір оренди нерухомості: майданчик встелений бруківкою, площею 8м 2 .

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що суд встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, має визнати на підставі статті 235 Цивільного кодексу України, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Об'єктом Договору оренди об'єкта нерухомості від 02 березня 2016 року є майданчик, встелений бруківкою, площею 8 кв.м.

Укладаючи даний договір сторони визначили об'єкт оренди - як об'єкт нерухомого майна.

Згідно висновку Інституту держави і права ім. В.М. Корецького №126/53-е від 17.05.2016 р. покриття земельної ділянки не можна віднести до об'єктів нерухомості, оскільки воно належить до об'єктів благоустрою, тобто є типом покриття, а не окремим об'єктом нерухомого майна, основним призначенням якого є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки з метою задоволення потреб населення у покращення можливостей її експлуатації за призначенням.

Про неможливість розміщення тимчасової споруди на орендованому покритті земельної ділянки без оренди земельної ділянки, свідчить і лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Державного комітету України по земельних ресурсах №6-8-1137/705 від 15.07.2006р.

За таких обставин, при передачі 02 березня 2016 року в оренду майданчика встеленого бруківкою фактично в оренду було надано земельну ділянку для використання її відповідачем 2 у своїй підприємницькій діяльності, а тому даний договір є прихованою орендою землі і в цій частині є удаваним правочином.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно з п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Земельна ділянка у розмірі 0,125 га належить Комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства на праві постійного користування, згідно акта ІІ-ХМ №000249.

Відповідно ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Землекористувачі, згідно з ч.1 ст. 95 Земельного кодексу України, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Право володіння означає юридично забезпечену можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування - це юридично закріплена можливість щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.

Конституційний суд України у рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначив, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), постійні користувачі такої можливості позбавлені (вказаної позиції також притримується ВГСУ в пп.2.2.1 п.2.2 Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010р.).

Відповідачем 1, в свою чергу, фактично було надано в оренду Відповідачу 2 частину земельної ділянки, яку було надано йому в постійне користування, в той час коли право розпорядження даною земельною ділянкою у нього відсутнє.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 Земельного кодексу України. Так, відповідно до ч.1 даної статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Таким чином, договір оренди об'єкта нерухомості від 02 березня 2016 року, суперечить вимогам земельного законодавства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, якими в даному випадку є невідповідність договору вимогам закону та відсутність повноважень, необхідних для укладення договору згідно з Законом України Про оренду землі . Згідно ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства. Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (ст.187 ЗК України).

Виходячи з наведено договір оренди об'єкта нерухомості від 02 березня 2016 року порушує права Волочиської міської ради, як органу до повноважень котрого згідно ст. 12 Земельного кодексу України належить розпорядження землями територіальних громад, оскільки укладаючи оскаржуваний договір Відповідач 1, без згоди на те міської ради, розпорядився вказаною ділянкою.

Статтею 236 Цивільного кодексу України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

В ході розгляду справи було встановлено, що Листом №26 від 10.08.2016р. Комбінат громадського харчування погодився на дострокове припинення (розірвання) договору оренди об'єкту нерухомості від 02.03.2016року.

16 серпня 2016року по Акту приймання-передачі ТОВ „СТ „Домашній хліб» повернув Комбінату громадського харчування майданчик, встелений бруківкою, під розміщення автомобільного причепу площею 8 кв.м., що розташований за адресою: м. Волочиськ, вул. Незалежності, 27.

В п.2.6 постанови Пленум Вищого Господарського суду України „Про деякі питання визнаний правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013р. зазначено, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Приймаючи до уваги викладене, позов Волочиської міської ради м.Волочиськ до Комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства м. Волочиськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Споживче товариство» Домашній хліб» м.Красилів про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості від 02.03.2016р. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов Волочиської міської ради м. Волочиськ до Комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства м. Волочиськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживче товариство" Домашній хліб" м.Красилів про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості від 02.03.2016р. задоволити.

Визнати недійсним договір оренди об'єкта нерухомості від 02.03.2016р. укладений між Комбінатом громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства м. Волочиськ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Споживче товариство" Домашній хліб" м.Красилів.

Стягнути з Комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства м.Волочиськ, вул. Незалежності, буд. 27, (код 01772124) на користь Волочиської міської ради м. Волочиськ, вул. Незалежності, 88, (код НОМЕР_3) судовий збір в розмірі 800, 00 грн. (вісімсот гривень).

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживче товариство" Домашній хліб" АДРЕСА_1 (код 40153243) на користь Волочиської міської ради м. Волочиськ, вул. Незалежності, 88, (код НОМЕР_3) судовий збір в розмірі 800, 00 грн. (вісімсот гривень).

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2017 року.

Суддя В.О. Шпак

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу. м.Волочиськ, вул.Незалежності, 88

3 - відповідачу. м.Волочиськ, вул.Незалежності буд. 27

4 - відповідачу. АДРЕСА_2