Постанова

від 13.11.2017 по справі 924/189/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року Справа № 924/189/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргиВолочиської міської ради напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.17 у справігосподарського суду Хмельницької області №924/189/17 за позовомВолочиської міської ради до 1.комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства, 2.товариства з обмеженою відповідальністю "СТ "Домашній хліб" про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості від 02.03.16 за участі представників сторін:

від відповідача-2 - Дем'яненко М.В.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

03.03.2017 Волочиська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до Комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства та товариства з обмеженою відповідальністю "СТ "Домашній хліб" про визнання недійсним договору оренди об'єкта нерухомості від 02.03.2016.

19.04.2017 рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Шпак В.О.) позов задоволено, визнано недійсним договір оренди об'єкта нерухомого майна, укладеного 02.03.2016 між Комбінатом громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства та товариством з обмеженою відповідальністю "СТ "Домашній хліб".

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "СТ "Домашній хліб" подали апеляційну скаргу, у якій просили рішення від 19.04.2017 скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову Волочиської міської ради.

12.07.2017 постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді Крейбух О.Г., Демянчук Ю.Г., Савченко Г.І.) провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

У касаційній скарзі Волочиська міська рада посилалася на неповне з'ясування апеляційним господарським судом обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права, тому просили постанову від 12.07.2017 скасувати та залишити в силі рішення від 19.04.2017. Зазначали, що якщо предметом спору у справі є недійсність договору, який може бути визнаний таким лише судом і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розумітися як підстава для припинення провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційним господарським судом зазначено про помилковість його висновків щодо наявності підстав для застосування ст.ст.203, 215 ЦК України, виходячи з фактичних обставин справи.

Як свідчать матеріали справи, 02.03.2017 року між комбінатом громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СТ "Домашній хліб" (орендар) було укладено договір оренди нерухомості, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у тимчасове строкове платне користування майданчик, устелений бруківкою під розміщення автомобільного причепу площею 8 кв. м., що розташований за адресою: м. Волочиськ, вул. Незалежності, 27.

Зазначений договір підписано керівниками сторін, скріплено їх печатками та укладено на строк з 02.03.2016 по 02.03.2017 (п.4.1. договору).

11.07.2016 ТОВ "СТ "Домашній хліб" направили на адресу Комбінату громадського харчування лист № 49, в якому зазначено, що у зв'язку із крадіжкою спеціалізованого причепа марки "Автобан" модель УТ2130, номер шасі У79УТ2130РАС42022 білого кольору, 2015 року випуску д.н.з. ВХ 2048 ХР, який був розміщений на орендованому майданчику, що спричинило істотну зміну обставин, просили достроково, з 15.08.2016 року, припинити дію договору оренди майданчика, устеленого бруківкою у м. Волочиську № б/н від 02.03.2016 року, оскільки в силу названих причин не може в подальшому орендувати даний майданчик.

10.08.2016 Комбінат громадського харчування листом №26 погодились на дострокове припинення (розірвання) договору оренди від 02.03.2016.

16.08.2016 згідно Акту приймання-передачі ТОВ "СТ "Домашній хліб" повернули Комбінату громадського харчування майданчик, устелений бруківкою під розміщення автомобільного причепу площею 8 кв. м., що розташований за адресою: м. Волочиськ, вул. Незалежності, 27.

Задовольняючи позов про визнання недійсним спірного договору, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди від 02.03.2016 є прихованим договором оренди землі, отже порушує права та законні інтереси Волочиської міської ради як органу місцевого самоврядування, до повноважень якого за ст.12 ЗК України належить, зокрема, право розпоряджатися землями територіальних громад.

Відповідно до положень ст.16 ЦК України за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу кожна особа вправі звернутися до суду.

Частиною 7 статті 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Частиною 1 статті 207 ГК України визначено, що судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд другої інстанції виходив із того, що правова природа такого зобов'язання свідчить, що фактичне користування майном на підставі договору оренди у разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст.216 ЦК України, оскільки використання майна - "річ" безповоротна та відновити первісне положення сторін практично неможливо. Відтак визнаючи договір оренди недійсним, підлягають встановленню, серед іншого, обставини його виконання, та момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

Із матеріалів справи видно, що договір оренди від 02.03.2016 розірвано сторонами шляхом підписання додаткової угоди та акту прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 16.08.2016. Тому зобов'язання сторін за спірним договором є припиненими.

Отже, виходячи з вимог ст.80 ГПК України, згідно яких господарський суд припиняє провадження у справі якщо, зокрема, відсутній предмет спору, апеляційним господарським судом обґрунтовано припинено провадження у справі господарського суду Хмельницької області №924/189/17.

Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми процесуального права.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Волочиської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.17 у справі №924/189/17 господарського суду Хмельницької області - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяН.М. Нєсвєтова