Постанова

від 24.04.2017 по справі 905/226/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017 справа № 905/226/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ФУД", м. Донецьк на рішення Господарського суду Донецької області від 02.03.2017 (підписано 02.03.2017) у справі№ 905/226/17 (суддя І.А. Бойко) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФАРЕНГЕЙТ ПЛЮС", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ФУД", м. Донецьк простягнення заборгованості у розмірі 31 731,00 грн., 3% річних у розмірі 2 858,39 грн., інфляційних втрат у розмірі 25 574,00 грн. В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРЕНГЕЙТ ПЛЮС", м. Київ (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ФУД", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 31 731,00 грн., 3% річних у розмірі 2 858,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 25 574,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.03.2017 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Заявник посилається на недослідження судом першої інстанції дотримання позивачем вимог щодо досудового врегулювання спору, незастосування позовної давності до спірних правовідносин, а також спеціальної позовної давності до 3% річних та інфляційних.

Крім того, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права через неповідомлення його про розгляд справи та неотримання ним ухвал суду, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи та надати докази на захист своїх інтересів .

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, що не скористались своїм правом участі у судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОАЛЬТ" як постачальником та відповідачем був укладений договір поставки № 2211 (далі - Договір №), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність відповідача, а відповідач - в порядку та на умовах Договору прийняти і оплатити паливо - пелети з деревини відповідно до виставлених рахунків.

Умовами п. 7.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013.

Сплив терміну дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань повною мірою і в натурі (п.7.2. Договору).

За умовами п. 2.1 Договору, кількість, найменування, вартість товару і конкретне місце поставки, обумовлюється в заявках, які узгоджуються сторонами шляхом обміну по факсимільному зв'язку або по E-mail у кожному випадку в залежності від потреб відповідача і можливостей постачальника, відображуються у супровідних документах на товар та рахунку на оплату.

Умовами п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 03.01.2013) встановлено, що відповідач здійснює оплату шляхом безготівкового розрахунку з використанням платіжних доручень шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, в наступному порядку: за безготівковим розрахунком (або готівковим розрахунком, в порядку передбаченим чинним законодавством України) протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату за фактом поставки і передачі продукції. Банківськими днями вважаються дні роботи банківських установ, які обслуговують відповідача.

Згідно п. 3.5 Договору, сторони зобов'язуються проводити звірку взаєморозрахунків при припиненні (розірванні) Договору, а також щоквартально і на вимогу будь-якої із сторін, в результаті чого підписуються акти звірок. У разі виявлення розбіжностей сторони підписують протокол розбіжностей до вищевказаних актів.

На виконання умов Договору постачальник поставив відповідачу продукцію на загальну суму 31 731,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №1112/1 від 11.12.2013 на суму 21 105,00 грн. та №1112/2 від 11.12.2013 на суму 10 626,00 грн., які підписані представниками постачальника та відповідача без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням факту передачі постачальником та приймання відповідачем спірної продукції.

Крім того, в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства відповідача акт звірки взаєморозрахунків станом на грудень 2013 року, яким відповідач підтвердив наявність заборгованості у розмірі 31 731,00 грн.

Також, 05.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОАЛЬТ", як первісним кредитором та позивачем, як новим кредитором, був укладений Договір про відступлення права вимоги №0505/14 (далі - Договір № 0505/14), за умовами п. 1.1 якого первісний кредитор передав позивачу, а позивач прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за Договором поставки № 2211 від 03.01.2013, укладеним між первісним кредитором та відповідачем, та Додатковою угодою від 03.01.2013 до Договору поставки №2211 від 03.01.2013.

Пунктом 1.2. Договору №0505/14 передбачено, що право вимоги первісного кредитора до відповідача засвідчують такі документи: Договір поставки №2211 від 03.01.2013, укладений між ТОВ "ТЕРМОАЛЬТ" та відповідачем; Додаткова угода №1 від 03.01.2013 до Договору поставки №2211 від 03.01.2013; Видаткова накладна №1112/1 від 11.12.2013; Видаткова накладна №1112/2 від 11.12.2013; Акт звірки взаємних розрахунків за період грудень 2013 року; Інші офіційні документи, які стосуються предмета даного Договору.

Умовами п. 1.3. Договору №0505/14 передбачено, що позивач займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Договору №2211 в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

Згідно п. 1.4. Договору №0505/14, позивач отримує право вимоги з моменту передачі йому документів, що засвідчують право вимоги та підписання акта приймання-передачі документів, що засвідчують право вимоги первісного кредитора.

Відповідно п.3.1.2. Договору №0505/14, первісний кредитор зобов'язався передати позивачу оригінали усіх документів, які зазначені в п. 1.4. Договору протягом 10 календарних днів після набрання чинності Договором.

Пунктом 3.4.2. Договору № 0505/14 визначено, що позивач зобов'язаний сповістити відповідача про відступлення права вимоги за цим Договором в термін 30.05.2014 шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення відповідачу копії цього Договору.

Позивачем був надісланий на адресу відповідача лист-повідомлення від 16.05.2014 про заміну кредитора у зобов'язанні, передбаченому Договором поставки № 2211 від 03.01.2013 та з вимогою про сплату вартості, поставленого первісним кредитором - ТОВ "ТЕРМОАЛЬТ" товару на загальну суму 31 730,00 грн.

Листом від 16.06.2014 за № 755/14 відповідач погодив передання зобов'язань за Договором № 2211 позивачу, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 512, ч.1 ст.513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Через несплату відповідачем заборгованості за Договором №2211, у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 31 730,00 грн., доказів оплати якої суду не надано.

Згідно ст. ст. 526 ЦК України та 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Отже судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що на момент звернення позивача із позовом до суду його право на отримання заборгованості в розмірі 31 730,00 грн. - було порушено.

Судова колегія вважає безпідставними твердження апелянта, що судом першої інстанції не встановлено чи був відповідач повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні за Договором № 2211, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, саме лист-повідомлення від 16.05.2014 про заміну кредитора у зобов'язанні за спірним Договором містить всю необхідну інформацію та докази щодо переходу прав кредитора від ТОВ "ТЕРМОАЛЬТ" до позивача, до листа-повідомлення були додані копії документів. Крім того, з наявної в матеріалах справи копії листа відповідача від 16.06.2014 за № 755/14 вбачається, що він був обізнаний про заміну кредитора у зобов'язанні за Договором № 2211 та погодив її.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оскільки відповідачем доказів сплати спірної заборгованості не надано, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за Договором в розмірі 31 730,00 грн.

Крім того, за порушення строків оплати товару позивач вимагає стягнути 2 858,39 грн. - 3% річних за період прострочення та інфляційні у розмірі 25 574,00 грн. за період з січня 2014 року по грудень 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 2 858,39 грн. - 3% річних за період з 13.01.2014 по 31.12.2016 та інфляційні у розмірі 25 574,00 грн. за період з січня 2014 року по грудень 2016 року, судова колегія вважає його вірним.

Щодо твердження відповідача про недотримання позивачем досудового врегулювання спору, то судова колегія не приймає його до уваги, з огляду на наступне.

Згідно ст. 5 ГПК України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Претензійний порядок (порядок пред'явлення претензії) - форма захисту цивільних (господарських) справ, урегулювання спірних питань між кредитором і боржником до передання спору на вирішення судовим або іншим компетентним органам. Кредитор у випадку добровільного невиконання боржником зобов'язання перед ним має право пред'явити до боржника вимогу (претензію), а боржник зобов'язаний дати на неї відповідь в установлений термін. При повній або частковій відмові боржника задовольнити претензію, або неотримання в термін від нього відповіді, кредитор має право пред'явити позов.

Пред'явлення претензії є суб'єктивним правом юридичних осіб і підприємців - фізичних осіб, а надання відповіді на отриману претензію в установленому порядку та в установлений термін є обов'язком господарюючих суб'єктів-боржників. Підприємства та організації, які порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств і організацій, зобов'язані: а) поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії; б) своєчасно розглядати претензії та за наявності підстав задовольняти їх або давати відповіді в установлені терміни в разі, якщо претензію відхилено повністю чи частково.

Отже, передбачене ст. 5 ГПК України застосування стороною заходів досудового врегулювання господарського спору є правом, а не обов'язком особи.

Щодо доводів позивача про неповідомлення його про розгляд справи та неотримання ним ухвал суду, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи та надати докази на захист своїх інтересів, то вони не приймаються судовою колегією до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, наведених в Інформаційному листі від 01.12.2014 року №01-06/2052/14 "Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014 року №01-06/1290/14", учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за наявності наступних умов:

- якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

- за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем реєстрації та перебування відповідача є м. Донецьк, що знаходиться на території проведення АТО та відповідно відправлення кореспонденції з/у м. Донецьк не здійснюється.

Так, матеріалами справи підтверджується, що інформацію про час дату та місце розгляду даної справи було вчасно розміщено на офіційній сторінці "Судова влада України" в мережі Інтернет, про що свідчать світлокопії роздруківок відповідної сторінки веб-порталу.

Крім того, навіть в ході розгляду справи в суді апеляційній інстанції, відповідач не надав будь-яких доказів в обґрунтування вимог про відмову в задоволенні позовних вимог, про наявність таких доказів в апеляційній скарзі не зазначив.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, оскільки місцевим господарським судом вжито заходи щодо повідомлення відповідача, який знаходиться на території проведення АТО.

Щодо доводів скаржника про застосування до спірних правовідносин позовної давності, судова колегія вважає, що строк позовної давності не порушено, оскільки з урахуванням моменту порушення строку на оплату з 13.01.2014 та моменту звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх порушених прав 12.01.2017 (згідно поштового штемпеля), строк позовної давності взагалі не сплив.

Крім того, надаючи згоду листом від 16.06.2014 № 755/14 (а.с. 13) на передання прав кредитора позивачу, відповідач тим самим перервав строк позовної давності та згідно до вимог ч. 3 ст. 264 ЦК України, перебіг цього строку почався заново.

Також, судова колегія вважає хибними доводи відповідача щодо застосування до сум 3% річних та інфляційних спеціального строку позовної давності в один рік, оскільки сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, так само як 3% річних застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті заборгованості за отриману продукцію.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості в розмірі 31 730,00 грн., 3% річних в сумі 2 858,39 грн. та інфляційних в розмірі 25 574,00 грн. - є вірним.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2017 року у справі № 905/226/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКО-ФУД", м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2017 року у справі № 905/226/17 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3