Рішення

від 24.04.2017 по справі 910/2243/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017Справа № 910/2243/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовкабель-Київ" доПідприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех- Електро" простягнення 150 000 грн 00 коп. Представники: від позивача: Телегуз С.В. - представник за довіреністю; від відповідача: не з'явились, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовкабель-Київ" з вимогами до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех- Електро" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 200 000 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № 6ДП від 01.04.2011 належним чином не виконав зобов'язання з поставки оплаченого товару на загальну суму 200 000 грн 00 коп., враховуючи припинення правовідносин за договором поставки № 6ДП від 01.04.2011, у зв'язку з закінчення строку його дії, у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 200 000 грн 00 коп., як таких, що безпідставно утримується відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2243/17, розгляд справи призначений на 27.03.2017.

24.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 розгляд справи відкладено на 24.04.2017, у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

21.04.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch , станом на дату винесення ухвали про відкладення розгляду справи та на дату її отримання представником відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 41986380.

В судове засідання з'явився представник позивача та надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 150 000 грн 00 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 150 000 грн 00 коп.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 24.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 між Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех- Електро" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовкабель-Київ" (покупець за договором) укладено договір поставки № 6ДП, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти кабельно-провідникову продукцію (надалі іменується "товар") відповідно до листів-заявок, оформленими накладними, виставленими рахунками-фактурами або додатками-специфікаціями до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2015 (пункту 9.3. договору в редакції додаткової угоди від 26.12.2014).

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник здійснить поставку товару покупцеві на умовах FCA пгт. Коцюбинське згідно Інкотермс 2000.

Відповідно до пункту 3..3 договору оплата товару здійснюється в порядку 100% передоплати протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 670 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у сумі 150 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки товару або повернення попередньої оплати на суму 150 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1, пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, третя частина наведеної статті передбачає розповсюдження положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, субсидіарно, якщо на підставі положень спеціальних норм потерпіла особа не в змозі захистити якесь із своїх порушених прав.

Вказана правова позиція закріплена у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2015 у справі № 910/10529/14.

Враховуючи факт припинення правовідносин за договором поставки № 6ДП від 01.04.2011, у зв'язку з закінчення строку його дії 21.12.2015, та фактичне невиконання відповідачем поставки товару на суму 150 000 грн 00 коп., ця сума підлягає поверненню позивачу шляхом стягнення з відповідача, оскільки є такою, що безпідставно утримується останнім.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро" (79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Садова, буд. 2А, ідентифікаційний код 20006134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Азовкабель-Київ" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 37387686) заборгованість у розмірі 150 000 (сто п'ятнадцять тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплати судового збору у розмірі 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 27.04.2017

Суддя Н.Б. Плотницька