Рішення

від 24.04.2017 по справі 918/909/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2017 р. Справа № 918/909/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Войтюка В.Р.., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія"

до відповідача: ОСОБА_1 міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління капітального будівництва Виконавчого комітету

про визнання незаконним та скасування рішення

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 25 серпня 2016 року № б/н;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 04 січня 2017 року № 08-33;

від третьої особи: ОСОБА_4 за довіреністю від 11 січня 2017 року № 1.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія" звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 25 серпня 2016 року порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 05 вересня 2016 року.

Ухвалою суду від 05 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 20 вересня 2016 року.

У судовому засіданні 20 вересня 2016 року було оголошено перерву по справі до 27 вересня 2016 року.

У судовому засіданні 27 вересня 2016 року було оголошено перерву по справі до 18 жовтня 2016 року.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2016 року виправлено дату слухання справи на 17 жовтня 2016 року.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2016 року по справі № 918/909/16 призначено судову експертизу.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28 листопада 2016 року № 01-04/221/2016 у зв'язку із перебуванням судді Торчинюка В.Г. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи. Справу передано на розгляд судді Войтюку В.Р.

Ухвалою господарського суду від 29 листопада 2016 року справу № 918/909/16 прийнято до свого провадження.

06 квітня 2017 року до суду надійшов супровідний лист від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Волинського відділення в додатках до якого до суду було повернуто матеріали справи № 918/909/16 та висновок експерта №8096-8098.

Ухвалою суду від 11 квітня 2017 року провадження у справі поновлено, розгляд якої призначено у судове засідання на 24 квітня 2017 року.

У судовому засіданні 24 квітня 2017 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі, наполягав на його задоволенні з урахуванням висновку експертизи, в свою чергу уповноважений представник відповідача та третьої особи проти позову заперечили, наполягали на його безпідставності, просили суд в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

21 листопада 2000 року між Управлінням капітального будівництва ОСОБА_1 міськвиконкому (надалі - управління, УКБ) та Обласним комунальним будівельним підприємством РІВНЕІНВЕСТБУД було укладено договір дольової участі у будівництві житла, згідно якого сторони досягли домовленості здійснити спільне будівництво житлового будинку, що знаходиться за будівельною адресою: Україна, м.Рівне, вул.Корольова,20 (а.с. 56 - 57).

У відповідності до п. 2.1 даного Договору управління зобов'язувалось:

здійснити будівельно-монтажні роботи з метою здачі "під ключ" 3096,0 кв.м. житлової площі;

передати "Рівнеінвестбуд" по закінченню будівництва орієнтовну площу 3096,0 кв.м. (три тисячі дев'яносто шість квадратних метрів) загальної житлової площі (далі за текстом - частка "Рівнеінвестбуд"), вказана в цьому пункті площа буде уточнена на момент введення в експлуатацію будинку;

здійснити оформлення права власності частки "Рівнеінвестбуд" на "Рівнеінвестбуд", або на вказаних нию осіб протягом 1 (одного) місяця з моменту підписання Акту здачі-приймання об'єкту в експлуатацію.

Згідно п. 2.2 даного Договору "Рівнеінвестбуд" зобов'язувалося передати управлінню в якості оплати будівництва, згідно з проектно-кошторисною документацією по будівництву "Об'єкту", будівельні матеріали та грошові кошти на орієнтовну суму 4117,7 тис.грн. у співвідношенні 70 % - матеріали та 30% - грошові кошти.

За пунктом 6.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по цьому Договору.

Також, з матеріалів справи суд вбачає, що згідно розпорядження Міського голови міста Рівного від 29.12.2000 року № 2953-Р Управління капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради призначено замовником по будівництву житлового будинку за будівельною адресою: вул.Корольова,20 в м.Рівному (І черга, а.с. 75).

09 листопада 2001 року між УКБ та ОКБП "Рівнеінвестбуд" було укладено додаток до договору дольової участі у будівництві житла від 21 листопада 2000 року (а.с. 58).

Згідно зазначеного додатку сторони погодили, що предметом її є розірвання подальших договірних відносин між сторонами по житловому будинку, що знаходиться за адресою: Україна, м.Рівне, вул.Корольова, 20 ІІ черга (Корольова 23).

Крім того, вищевказаним додатком встановлено, що УКБ отримує можливість на укладання інвестиційних угод з іншими інвесторами і УКБ зобов'язується передати для ОКБП "Рівнеінвестбуд" по закінченню будівництва площу 265 кв.м. загальної житлової площі.

01 серпня 2005 року між Обласним комунальним будівельним підприємством "РІВНЕІНВЕСТБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія "РЕГІОН" було укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно якого до ТОВ "ІБК "РЕГІОН" перейшли права вимоги до УКБ отримання збудованого житла за умовами Договору дольової участі від 21.11.2000 року за фактично виконаними ОКБП "РІВНЕІНВЕСТБУД" зобов'язаннями на суму 314 248,00 грн. (а.с. 68 - 69).

Матеріали справи містять Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01 березня 2007 року по об'єкту ж/б м.Рівне, вул.Корольова,23, складеного між Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "РЕГІОН" (а.с. 65), з якого вбачається що на підставі договору від 01.08.2005 року про відступлення права вимоги боргу, до ТОВ "ІБК "Регіон" перейшло право вимоги з УКБ ОСОБА_1 міськвиконкому боргу за Договором дольової участі від 21.11.2000 року, зокрема право вимоги виконання зобов'язань, щодо передачі житла в м.Рівне, вул.Корольова,23 у кількості 265 м.кв. на суму 312 979,00 грн., зважаючи на зміну сторони в зобов'язанні сторони вирішили провести звірку взаємних розрахунків.

З акту також вбачається, що за результатом звірки взаємних розрахунків кінцеве сальдо станом на 01.03.2007 року заборгованість з УКБ ОСОБА_1 міськвиконкому перед ТОВ "ІБК "Регіон" про передачу квартир в м.Рівне, вул.Корольова,23 становить 312 979,00 грн. в тому рахунку ПДВ, що в кількісному виразі складає 265 м.кв. загальної площі квартир в згаданому будинку. Адресний перелік квартир, що будуть передані УКБ ОСОБА_1 міськвиконкому для ТОВ "ІБК "Регіон", буде погоджений сторонами додатково.

Отже, з зазначеного суд вбачає, що документально підтверджений є факт, щодо виконання частини зобов'язань дольовика за Договором дольової участі від 21.11.2000 року та передачу для ТОВ "ІБК "Регіон" права вимоги на отримання від УКБ загальної житлової площі - 265 кв.м. за умовами вказаних вище доказів.

08 листопада 2005 р. між ОСОБА_1 міською радою (надалі - рада, РМР) та Управління капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради було укладено договір оренди землі (а.с. 59 - 60), згідно якого УКБ отримало в оренду земельну ділянку по вул. Корольова, 23 в м.Рівному загальною площею 3800 м.кв. за рахунок забудованих земель житлової та громадської забудови міста із розташованим на ній незавершеним будівництвом житлового будинку з цільовим призначенням ділянки - для завершення будівництва житлового будинку.

Факт передачі в оренду для УКБ земельної ділянки стверджується матеріалами справи, зокрема актом приймання-передачі земельної ділянки, згідно якого УКБ прийнято в оренду на 5 років земельну ділянку для завершення будівництва житлового будинку площею 3 800 кв.м. в м.Рівне на вул. Корольова, 23 на підставі договору оренди (а.с. 63) та довідкою від 02 листопада 2005 року №03-150 про визначення нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати земельної ділянки (а.с. 62).

З матеріалів справи судом встановлено, що УКБ було прийнято в оренду земельну ділянку площею 3 800 кв.м. в м.Рівне на вул. Корольова, 23, крім того вищезазначені обставини та факти підтвердили уповноважені представники сторін та третьої особи у судовому засіданні.

У судових засіданнях представниками сторін та третьої особи було надано пояснення, що початковий проект будинку по вул.Корольова, 23 у м.Рівному був розроблений в панельному варіанті, але у зв'язку з припиненням випуску панельної продукції у м.Рівному, виникла необхідність проведення перепланування будинку на варіант будівництва із використанням цегли.

Суд вбачає, що розпорядженням Міського голови міста Рівного № 1697-Р від 26.09.2007 року "Про демонтаж залізобетонних виробів ВПБ на будівництві житлового будинку на вул. Корольова, 20 в м.Рівному" відповідно до договору від 10.02.2007 р. № 23/2/01 щодо демонтажу існуючої частки будинку № 20 на вул. Корольова у м. Рівному між УКБ та ВАТ "Управління капітального будівництва Хмельницької АЕС", з метою забезпечення надійності будівельних матеріалів та конструкцій указаного житлового будинку: ВАТ "Управління капітального будівництва Хмельницької АЕС" було зобов'язано провести демонтаж виробі ВПБ на житловому будинку № 20 на вул. Корольова у м. Рівному до 01 липня 2007 року.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради № 4025 від 30 вересня 2010 року поновлено на десять років дію Договору оренди земельної ділянки для завершення будівництва житлового будинку з правом укладання договору суборенди площею 3800 м.кв., яка знаходиться в м. Рівному на вул. Корольова, 23 (а.с. 76).

Договір оренди вказаної ділянки було укладено між РМР та УКБ від 03.12.2010 року та зареєстровано Управлінням держкомзему у місті Рівному 19 квітня 2011 року за № 561010004000035 (а.с. 21 - 22).

З матеріалів справи суд вбачає, що Управління капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради не виконало Договору дольової участі у будівництві житла від 21 листопада 2000 року, однак дія Договору дольової участі на даний час не припинила свою чинність, хоча і зобов'язання сторін не виконані.

01 серпня 2016 року між ТОВ "Інвестиційно- будівельна компанія "РЕГІОН" (первісний кредитор) та TOB "ЛОГІСТИКСОЮЗ ТЕХНОЛОГІЯ" (новий кредитор), було укладено договір про відступлення права вимоги та заміну сторони в зобов'язанні, у відповідності до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває належні Первісному кредитору права вимоги згідно договору дольової участі в будівництві житла від 21.11.200 р. (з усіма змінами та доповненнями, а.с. 40 -44).

Згідно положень Статті 512 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).

З вищезазначеного договору вбачається, що правонаступником прав та обов'язків з питань будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Корольова, 23 (будівельна адреса Корольова 20) у м.Рівному, які належали для ТОВ "Інвестиційно- будівельна компанія "РЕГІОН" є TOB "ЛОГІСТИКСОЮЗ ТЕХНОЛОГІЯ".

Матеріалами справи стверджено, що враховуючи набуття прав та обов'язків сторони за вказаними вище зобов'язаннями, ТОВ "ЛОГІСТИКСОЮЗ ТЕХНОЛОГІЯ" звернулось до УКБ з повідомленням про зміну сторони у зобов'язанні та пропозицією відновити фактичну дію договірних відносин, у відповідності з укладеним Договором дольової участі в будівництві житла від 21.11.2000 року (із подальшими змінами та доповненнями), завершити будівництво багатоквартирного будинку (з врахуванням вже наявного підтвердженого зобов'язання УКБ ОСОБА_1 міськвиконкому щодо передачі 265 м.кв. загальної площі квартир, а.с. 70 - 71).

18 серпня 2016 року УКБ надіслало відповідь №01-19/512 на зазначений лист позивача, з якого за твердженнями позивача йому стало відомо про рішення ОСОБА_1 міської ради від 18 серпня 2011 року № 1065 "Про припинення права оренди та розірвання договорів оренди землі", згідно якого було припинено право оренди земельної ділянки на якій розташований об'єкт інвестування.

Суд вбачає, що 18 серпня 2011 року ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення №1065 "Про припинення права оренди земельних ділянок та розірвання договорів оренди землі", згідно якого розглянувши клопотання УКБ щодо розірвання договорів оренди землі, вирішено на підставі пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України (добровільна відмова від права користування земельною ділянкою - клопотання від 20.06.2011 р. №01-5/484) припинено право оренди земельної ділянки площею 3 800 кв.м. на вул. Корольова, 23, яка рішенням РМР від 30.09.2010 р. №4025 була надана в оренду УКБ для завершення будівництва житлового будинку з правом укладання договору суборенди.

З зазначених вище доказів суд вбачає, що про припинення оренди земельної ділянки для позивача стало відомо тільки з відповіді УКБ від 18.08.2016 р., водночас ні УКБ, як замовник будівництва за Договором дольової участі, ні ОСОБА_1 міська рада, як орендодавець, не повідомляли дольовика (правонаступника, позивача у даній справі) про намір припинити договір, або про припинення договору, доказів протилежного (повідомлень) відповідач та третя особа суду не надали.

Доказів повідомлення ТОВ "ІБК "РЕГІОН" про розірвання вказаного договору, суду також не надано.

На переконання позивача вказане рішення РМР, щодо припинення договору оренди земельної ділянки прийняте без врахування норм чинного законодавства України та договорів, які наводилися вище по тексту, у зв'язку з чим позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої повноваження дольовика (інвестора) згідно Договору дольової участі в будівництві житла та отримати загальну площу в житловому будинку у вже профінансованих обсягах (265 кв.м.).

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 142 Конституції України встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, в тому числі земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент винесення оспорюваного рішення) встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 та 2 статті 59 цього Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно частини 9 та 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З зазначених норм права суд вбачає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в абзац. 5 ч.5 Рішення Конституційного суду у справі №7-рп від 16 квітня 2009 року.

Отже, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення про виділення конкретної земельної ділянки, на якій було розташовано незавершене будівництво житлового будинку (що вже свідчило про наявність певних реальних цивільно- правових відносин із третіми особами), саме для завершення такого будівництва (з правом суборенди), РМР була зобов'язана, припиняючи достроково дію такого рішення (і відповідно договору), з'ясувати наявність правовідносин з третіми особами та наявність (відсутність) заперечень таких осіб проти дострокового припинення дії оренди.

Згідно положень ст.3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України, в редакції чинній на момент винесення оспорюваного рішення), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема : розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

У відповідності до положень ст.93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Статтею 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Стаття 142 ЗК України встановлює наступний порядок здійснення добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою:

1. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу;

2. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації;

3. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки;

4. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Водночас суд зазначає, що ЗК України розмежовує право користування та право оренди земельної ділянки.

Зокрема, згідно положень ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Визначення оренди, у відповідності до статті 93 ЗК України зазначено вище по тексту .

Отже. з зазначених норм права слідує, що визначений у ст.142 ЗК України порядок здійснення добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою, стосується виключно лише земельних ділянок, що перебувають у власності чи постійному користуванні і не поширюється на припинення користування земельними ділянками, що перебувають в оренді (для припинення якої законом визначено спеціальний режим дострокового припинення).

Стаття 598 ЦК України встановлює підстави припинення зобов'язання.

1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

3. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством.

4. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.

Стаття 626 ЦК України встановлює наступні поняття та види договору.

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 648 ЦК України, встановлює, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Отже, РМР , як орган місцевого самоврядування, після прийняття відповідного рішення про виділення земельної ділянки для передачі в оренду, у договірних правовідносинах оренди земельних ділянок виступає вже суб'єктом цивільних правовідносин і має такий самий статус, що і інші учасники цих відносин, тобто при здійсненні повноважень власника землі міська рада є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею, рішення останньої є волевиявленням власника землі (орендодавця).

Порядок укладання, виконання, припинення, в тому числі дострокове, договорів оренди земельних ділянок регламентуються загальними положеннями цивільного законодавства, з врахуванням особливостей, визначених законодавством, що регламентує земельні правовідносини.

Стаття 651 ЦК України встановлює наступні підстави для зміни або розірвання договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Стаття 653 ЦК України встановлює наступні правові наслідки зміни або розірвання договору: у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо; у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Стаття 654 ЦК України встановлює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Стаття 792 ЦК України вказує, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно статтею 31 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент винесення спірного рішення) визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У відповідності до статті 32 вказаного вище Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.

У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

З усього зазначеного вище суд вбачає, що припинення оренди земельних ділянок до закінчення строку їх дії можливе лише за згодою сторін, оформленою в письмовій формі шляхом укладання відповідної угоди або на підставі рішення суду, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

В той час, одностороння відмова від права власності чи постійного (безстрокового) користування земельної ділянки, передбачена в п. "а" ст.141 та ст. 142 Земельного кодексу України не застосовується до припинення відносин оренди земельної ділянки, передбачених у ст.ст.31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Суд констатує, що рішення органу місцевого самоврядування, щодо дострокового припинення оренди є лише фіксацією прийнятого одним із суб'єктів цивільних договірних правовідносин наміру такі відносини достроково припинити у визначеному законом порядку, а не саме припинення орендних правовідносин.

Водночас, при досягненні згоди щодо дострокового припинення договору оренди земельної ділянки сторони зобов'язані укласти в письмовій формі відповідну угоду, однак матеріали справи такої угоди не містять, доказів протилежного суду не надано.

Тому, враховуючи той факт, що на даний час, на вказаній вище земельній ділянці, знаходиться частина незавершене будівництва багатоквартирного житлового будинку, що стверджується судовою експертизою, яка була проведена в рамках слухання даної справи і якою стверджено зазначені обставини (а.с. 195 - 200) , також те, що УКБ має невиконані зобов'язання по передачі у власність 265 кв.м. загальної площі квартир у багатоквартирному житловому будинку для ТОВ "ЛОГІСТИКСОЮЗ ТЕХНОЛОГІЯ", як правонаступника дольовика у спільному будівництві, який вимагає виконання таких зобов'язань за чинним на даний час договором, враховуючи що позивач не відмовлявся від дії орендних відносин і заперечує проти їх припинення, то оспорюване рішення ОСОБА_1 міської ради порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а також прийняте з грубими порушеннями наведених вище норм матеріального права.

З зазначених вище норм суд вбачає, що позов є обґрунтований та такий який підтверджується належними та допустимими доказами і відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б вказували на протилежне.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких умов оскаржуване рішення ОСОБА_1 міської ради від 18.08.2011 р. №1065 є незаконним і підлягає скасуванню в частині "припинення на підставі п. "а" ст. 141 Земельного кодексу України права оренди земельної ділянки площею 3800 кв.м. на вул. Корольова, 23, яка рішенням ОСОБА_1 міської ради від 30 вересня 2010 року № 4025 "Про скасування пункту 2 рішення ОСОБА_1 міської ради від 12 червня 2007 року № 878 та поновлення договорів оренди земельних ділянок Управлінню капітального будівництва" була надана в оренду Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради для завершення будівництва з правом укладення договору суборенди (п.п.1 п.1 Рішення) та в частині розірвання укладеного між ОСОБА_1 міською радою та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради договору оренди землі від 19 квітня 2011 року № 561010004000035 (п.п.1 п.2 Рішення).

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, відтак судовий збір сплачений позивачем в сумі 1 378, 00 грн. покладається на відповідача

Керуючись статтями 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконними та скасувати пункти 1 та 2 Рішення ОСОБА_1 міської ради (8 сесія, 6 скликання) від 18 серпня 2011 року № 1065 "Про припинення права оренди та розірвання договорів оренди землі" в частині:

"припинення на підставі п. "а" ст. 141 Земельного кодексу України права оренди земельної ділянки площею 3800 кв.м. на вул. Корольова, 23, яка рішенням ОСОБА_1 міської ради від 30 вересня 2010 року № 4025 "Про скасування пункту 2 рішення ОСОБА_1 міської ради від 12 червня 2007 року № 878 та поновлення договорів оренди земельних ділянок Управлінню капітального будівництва" була надана в оренду Управлінню капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради для завершення будівництва з правом укладення договору суборенди (п.п.1 п.1 Рішення);

"розірвання укладеного між ОСОБА_1 міською радою та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради договору оренди землі від 19 квітня 2011 року № 561010004000035 (п.п.1 п.2 Рішення)".

3. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна 12А, ідентифікаційний код: 34847334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИКСОЮЗ ТЕХНОЛОГІЯ" (33000, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Клима Савури, 14-А, ідентифікаційний код: 35311886) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "27" квітня 2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.