Ухвала

від 27.04.2017 по справі 463/2628/13-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/2628/13-ц

Провадження №2/463/227/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОКСІ БАНК до Приватного підприємства Концерн здоров'я , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

встановив:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договором кредиту №38/11-К від 02.11.2011 в розмірі 1846015,02 грн.

Представник відповідачів подав до суду письмові пояснення, у яких просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства Концерн здоров'я , оскільки вважає, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

В судовому засіданні вказане клопотання підтримав та просив таке задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до юридичної особи не заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п.3 Постанови від 1 березня 2013 року N 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Як вбачається з роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, наданих у п.2 Постанови № 10 від 24 жовтня 2011 року Про деякі питання підвідомчості справ господарським судам з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З Постанови Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №6-745ц15 вбачається, що абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

У справі, яка переглядалася зроблено висновок Верховним Судом України, що суди попередніх інстанцій помилково прийняли до розгляду позовні вимоги банку до юридичних осіб, судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині вирішення цих позовних вимог скасував, а провадження у справі в цій частині закрив, оскільки такі належать до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОКСІ БАНК до Приватного підприємства Концерн здоров'я про стягнення заборгованості за договором кредиту не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі в цій частиніслід закрити та роз'яснити позивачу, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись, ст.ст.205, 210 ЦПК України, -

ухвалив:

закрити провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОКСІ БАНК до Приватного підприємства Концерн здоров'я про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р.Я. Головатий