Ухвала

від 24.04.2017 по справі 621/394/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/3204/14 Головуючий 1-ї інстанції - Вельможна І.В.

Справа № 621/394/17 Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: спори, що виникають із

сімейних правовідносин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Пилипчук Н.П., Кругової С.С.

при секретарі: Щербань Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 21 березня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю,-

ВСТАНОВИЛА:

22 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю.

В обґрунтування позову зазначила, що 13 лютого 2008 року нею було отримано кредитні кошти в розмірі 47 000 доларів США, які 20 травня 2008 року було витрачено на придбання за договором купівлі-продажу недобудованого будинку з приватизованою земельною ділянкою, що розташована за адресою: Харківська область, м. Зміїв, в'їзд Курортний, буд. 3 (далі - житловий будинок №3).

В 2010 році за рахунок кредитних коштів житловий будинок №3, що розташований за адресою: Харківська область, м. Зміїв, в'їзд Курортний, буд. 3 був повністю добудований, але в експлуатацію не прийнятий.

На час придбання зазначеного житлового будинку №3, ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

Але придбання цього будинку з земельною ділянкою та його добудова була здійснена за її особисті кошти, які вона отримала в кредит.

31 березня 2017 року ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги і просила суд визнати також особистою приватною власністю транспортний засіб - автомобіль Renault Trafik, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2.

У зв'язку з чим, позивач просила суд визнати її особистою приватною власністю земельну ділянку, розташовану за адресою: Харківська область, м. Зміїв, в'їзд Курортний, буд. 3, будівельні матеріали, конструкції, обладнання використані нею під час будівництва житлового будинку, який розташований за адресою: Харківська область, м. Зміїв, в'їзд Курортний, буд. 3 та результати будівництва у вигляді житлового будинку № 3 по в'їзду Курортний в м. Змієві Харківської області та транспортний засіб автомобіль Renault Trafik, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2.

Також ОСОБА_2 надала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться у власності ОСОБА_1, а саме: транспортний засіб Renault Trafik, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 (далі - автомобіль), заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по експлуатації та відчуженню вищезазначеного автомобілю, просила передати вищевказаний транспортний засіб на зберігання ОСОБА_2

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просила суд скасувати ухвалу Зміївського районного суду Харківскої області від 21 березня 2017 року про накладення арешту на зазначений автомобіль до вирішення питання по суті. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно порушені її права, оскільки їй не було повідомлено про накладення арешту на автомобіль. Вважає, що рішення повинно бути прийнято стосовно відчуження, а не щодо експлуатації даного транспортного засобу, до вирішення питання по суті.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримували.

ОСОБА_2 подала до суду заперечення, в яких проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Вважала ухвалу суду законною та обґрунтованою. Просила суд про перенесення розгляду справи у зв'язку з відрядженням її представника за межі України до 20 травня 2017 року.

Колегія суддів вважає, що правові підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України передбачений 15- денний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду в суді апеляційної інстанції. Відкладення розгляду справи на місяць, як просила позивач, потягне порушення строків розгляду справ, а також прав та інтересів інших осіб.

У зв'язку з чим, на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності позивача та її представника.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, заборону на його відчуження та експлуатацію, передання його позивачу на зберігання суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову таким чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що погодитися з висновками суду першої інстанції в повному обсязі не можна, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що 22 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю (а.с. 2- 5).

21 березня 2017 року ОСОБА_2 надала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила визнати спільною сумісною власністю автомобіль Renault Trafik, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, та накласти арешт на транспортний засіб Renault Trafik, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, та заборону ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по експлуатації та відчуженню вищезазначеного автомобілю, просила передати вищевказаний транспортний засіб їй на зберігання (а.с. 15-19).

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець . Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції вказані роз'яснення не були прийняті до уваги у повному обсязі.

Судом встановлено, що по договору купівлі - продажу № 6350/2017/315505 від 02 лютого 2017 року зазначений транспортний засіб ОСОБА_3 був відчужений ОСОБА_1 (а.с. 33).

Як вбачається із матеріалів справи даний договір купівлі - продажу ОСОБА_2 не оспорюється (а.с. 2-5, 26-30).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що власником цього автомобілю, як на час розгляду заяви про забезпечення позову в суді першої інстанції, так і на час розгляду справи в апеляційному порядку, є ОСОБА_1

Заборона власникові на експлуатацію належного їй на праві власності транспортного засобу обмежує законне право останньої, передбачене ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) на користування цим майном.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині обрання способу забезпечення позову у вигляді арешту автомобіля є передчасною, постановленою без з'ясування обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення вищевказаної заяви та з порушенням ч.1 ст. 154 ЦПК України.

Не ґрунтується на матеріалах справи й нормах закону вимоги ОСОБА_2 стосовно передачі спірного автомобілю на зберігання позивачу.

З апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона використовує даний автомобіль для власних потреб, заборона експлуатації та вилучення у неї цього автомобілю порушує її права.

Таким чином, колегія суддів не вбачає правових підстав для вилучення із володіння та користування ОСОБА_1 автомобілю Renault Trafik, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та передачу його ОСОБА_2 на зберігання.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що співмірним з заявленими позовними вимогами є такий спосіб забезпечення позову як заборона відчуження спірного автомобілю.

Заборона на відчуження спірного автомобіля є достатнім способом забезпечення позову про визнання майна особистою приватною власністю.

В іншій частині колегія суддів ухвалу суду першої інстанції скасовує, і в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Renault Trafik, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 заборону ОСОБА_1 та будь - яким іншим особам на його експлуатацію, передачу його на відповідальне зберігання ОСОБА_2 - відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.2 ст. 307, ч.1 п.2 ст. 312, ст. ст. 313, 314,315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 21 березня 2017 року - змінити, скасувавши її в частині задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб Renault Trafic, 2003 року, номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_3, шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по експлуатації цього автомобіля, передання цього транспортного засобу на відповідальне зберігання ОСОБА_2

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову в зазначеній частині - відмовити.

Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 21 березня 2017 року в частині заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню автомобіля Renault Trafic, 2003 року, номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_3 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає відповідно до п.2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України.

Головуючий - А.І.Колтунова

Судді: Н.П. Пилипчук

ОСОБА_6