Ухвала

від 26.04.2017 по справі 392/532/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/761/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

26.04.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Суровицької Л.В.,

суддів - Кіселика С.А., Чельник О.І.

секретар - Бодопрост М.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Кіровоградське на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2017 року у справі за позовом СТОВ Кіровоградське до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Фермерське господарство ОСОБА_5Ю. про визнання договору оренди землі недійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Кіровоградське звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Фермерське господарство ОСОБА_5Ю. про визнання договорів оренди землі недійсними.

Зазначало, що 26 червня 2013 року та 15 жовтня 2015 року між СТОВ та відповідачами було укладено договори оренди землі строком на 10 років.

Відповідно до умов договорів оренди земельні ділянки були передані орендодавцями та прийняті в користування орендарем. СТОВ виконувало свої зобов'язання щодо сплати орендної плати. Проте, 07 грудня 2015 року та 16 березня 2016 року відповідачі уклали договори оренди землі на ці ж самі земельні ділянки з ФГ ОСОБА_5Ю. . Оскільки спірні договори порушують права орендаря, просило суд визнати укладені між відповідачами та ФГ ОСОБА_5 договори оренди землі недійсними (а.с.2-3).

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.167-169).

В апеляційній скарзі СТОВ Кіровоградське просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.206-208).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги , а відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 заперечили проти них і просили рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 та представник ФГ ОСОБА_5Ю. , які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули.

У зв'язку з відсутністю технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції, представник третьої особи надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка відповідача ОСОБА_3 та представника ФГ ОСОБА_5Ю. не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 26 червня 2013 року між ОСОБА_2 та СТОВ Кіровоградське було укладено договір оренди землі, на строк 7 років, відповідно до якого ОСОБА_2 передав орендодавцю в оренду належну йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом земельну ділянку площею 5,49 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.34,35-36).

15 жовтня 2015 року між ОСОБА_4 та СТОВ Кіровоградське , а також між ОСОБА_3 та СТОВ Кіровоградське укладено договори оренди землі на строк 10 років, за умовами яких ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передали орендарю належні їм на праві власності земельні ділянки площею по 6,36 га кожна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12, 13-14, 20, 21-22).

Вказані земельні ділянки розташовані на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

07 грудня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а ОСОБА_4 16 березня 2016 року передали ці самі земельні ділянки в оренду іншому орендарю - ФГ ОСОБА_5Ю. (а.с.64,69 ,108).

Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підтверджується, що проведено державну реєстрацію цих договорів оренди землі від 07 грудня 2015 року та 16 березня 2016 року (а.с.62,63,70,105,107,109,111).

Як підставу для визнання договорів оренди землі, укладених між відповідачами та ФГ ОСОБА_5Ю. . позивач зазначав повторну передачу майна в оренду іншій особі, яка порушує права особи, якій це майно було передано в оренду раніше.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Отже, за положеннями статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Пунктом 20 договорів оренди землі від 15 жовтня 2015 року, укладених між ОСОБА_4, ОСОБА_3, та від 26 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ Кіровоградське , передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі, а пунктом 43 передбачено, що договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Судом встановлено і вказана обставина підтверджена представником позивача, після підписання цих договорів оренди землі СТОВ Кіровоградське не вчинило жодних дій щодо проведення їх державної реєстрації.

Оскільки за договорами оренди землі від 26 червня 2013 року та 15 жовтня 2015 року укладеними між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та СТОВ Кіровоградське , не проведено державну реєстрацію прав , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ці договори оренди землі не набрали чинності, СТОВ Кіровоградське не набуло прав орендаря за такими договорами, унаслідок чого відповідачі не порушили права товариства.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України у справі № 6-643цс16 від 13 червня 2016 року, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та на матеріалах справи.

Доводи щодо здійснення виплати відповідачам орендної плати за 2014 та 2015 роки, висновків суду не спростовують, оскільки сторонами підтверджено, що СТОВ Кіровоградське користувалось спірними земельними ділянками до закінчення строку дії попередніх договорів оренди землі. Письмово, відповідно до положень ст.33 Закону України Про оренду землі до закінчення строку дії попередніх договорів, як пояснив представник позива, не попереджало орендодавців про намір продовжувати орендні відносини.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачі ОСОБА_4О.ю та ОСОБА_2 підтвердили, що земельними ділянками, переданими в оренду, з 2016 року користується орендар - ФГ ОСОБА_5Ю. .

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Кіровоградське відхилити.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді С.А.Кіселик

ОСОБА_6