Ухвала

від 17.05.2007 по справі 01/7-92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 "17" травня 2007 р.

               Справа № 01/7-92.

за позовом прокурора м.Луцька в

інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна

України по Волинській області, Державної служби з питань національної

культурної спадщини

до Товариства з обмеженою

відповідальністю «Дукат-Ойл» м.Луцьк, Державного історико-культурного

заповідника в м.Луцьку

про визнання недійсним договору

оренди від 1.07.2001р., зобов'язання звільнити приміщення

Суддя Якушева І. О.

представники:

від позивача-1: регіонального

відділення Фонду державного майна України: Ткачук Д.І. (дов. №18 від

20.07.2007р.);

від позивача-2: Державної служби з

питань національної культурної спадщини: н/з

від відповідача-1: ТзОВ

«Дукат-Ойл»: н/з,

від відповідача-2: Державного

історико-культурного заповідника в м.Луцьку: н/з.

В судовому засіданні взяв участь

Манзій П.П. - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в

судах прокуратури Волинської області.

Суть спору: прокурор в інтересах

позивачів в позовній заяві просить визнати недійсним договір оренди частини

приміщення пам'ятки архітектури „Монастир бригіток" площею 157 кв.м. по

вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку, укладений 01.07.2001р. між Державним

історико-культурним заповідником в м.Луцьку та ТзОВ „Дукат -Ойл"; зобов'язати

ТзОВ „Дукат-Ойл" звільнити займану частину приміщення пам'ятки архітектури

„Монастир бригіток" площею 157 кв.м. по вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку.

В судовому засіданні прокурор,

представник позивача-1 позовні вимоги підтримали.

Позивач-1 пояснив, що згідно з

постановою Ради Міністрів УРСР від 26.03.1985 № 30 комплекс пам'яток історії та

культури м. Луцька оголошено історико-культурним заповідником республіканського

значення з підпорядкуванням його Волинському облвиконкому ( тепер - Волинська

облдержадміністрація).

Відповідно до постанови Кабінету

Міністрів України від 05.11.1991 № 311 республіканська власність визначена як

загальнодержавна.

Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України

"Про оренду державного та комунального майна" державну політику у

сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного

майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного

майна, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо

майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування

- щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст. 5 Закону України

"Про оренду державною та комунального майна" орендодавцями є: Фонд

державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо

цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та

нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів

господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що

є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу

Національної академії наук України та галузевих академій наук; підприємства -

щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна

площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу ФДМУ, його

регіональних відділень - нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Відповідного дозволу РВ ФДМУ по Волинській області не давало.

Згідно з п. 17 Методики розрахунку

і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої

постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, у разі коли

орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи

представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних

підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету,

30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це

майно. Відповідні кошти за оренду вищезазначеного майна до державного бюджету

не надходять, держава втрачає прибуток.

Відповідно до ст. 18 Закону України

"Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини, що є

пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується

законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником

або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій

юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу

охорони культурної спадщини (Державна служба з питань національної культурної

спадщини).

Згідно п. 2 Порядку укладення

охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, власник пам'ятки чи її

частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язані не пізніше ніж через

один місяць з моменту отримання нам ятки чи п частини у власність або у

користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної

спадщини.

Позивач-2 надіслав до

господарського суду пояснення, в якому посилається на те, що органом охорони

культурної спадщини на час укладення договору від 1.07.2001р. був центральний

орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - Міністерство

культури і мистецтв України. Державну службу охорони культурної спадщини було

створено у 2002р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №446 від

20.03.2002р. "Про утворення Державної служби охорони культурної

спадщини".

Представники відповідача-1,

відповідача-2 в судове засідання, призначене на 17.05.2007р., не з'явились.

Відповідач-2 - Державний історико-культурний заповідник в м.Луцьку подав

клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю явки в

судове засідання його представника - адвоката Сафулько С.Ф.

Проаналізувавши подані сторонами на

обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що повноважні

представники відповідачів брали участь в попередніх судових засіданнях, подали

свої заперечення на позов, про дату судового розгляду 17.05.2007р. були

належним чином повідомлені, господарський суд вважає за можливе розглянути

справу за відсутності представників відповідача. Представник позивача - 1,

прокурор вважають за можливе розглядати справу за відсутності представників

відповідача. З огляду на викладене клопотання відповідача-2 судом відхилено.

          Відповідачі у відзиві просять у

задоволенні позову відмовити, посилаючись на таке:-

- Фонд державного майна України і

його регіональне відділення не є і не може бути орендодавцем об'єкта оренди -

частини приміщення пам'ятки архітектури "Монастир Бригіток", яке

знаходиться за адресою: м. Луцьк, Кафедральній, 16.

Державний історико-культурний

заповідник в м. Луцьку є юридично особою і орендодавцем майна.

24.06.1985р.рішенням виконавчого

комітету Волинської обласної ради народних депутатів №198 "Про

затвердження Положення про історико-культурний заповідник в м. Луцьку"

затверджено Положення про історико-культурний заповідник в м. Луцьку та Перелік

споруд, що передаються на баланс історико-культурного заповідника в м. Луцьку.

Згідно п.14 Переліку споруд, що

передаються на баланс історико-культурного заповідника в м. Луцьку на баланс

історико-культурного заповідника в м. Луцьку передано в числі інших споруд і

приміщення "Монастир бригіток", яке знаходиться за адресою: м. Луцьк,

вул. Кафедральна, 16 (на той час - вул. Крупської, 16).

12.12.1985р. рішенням виконавчого

комітету Луцької міської ради народних депутатів №419 "Про передачу на

баланс будівель, які розміщені на території історико-культурного

заповідника", згідно додатку - переліку споруд, які передаються на баланс

історико-культурного заповідника, на його баланс передано ще два об'єкти

нерухомого майна - житловий будинок XIX ст. по вул. К. Лібкнехта, 23, та Кірху

по вул. Калініна, 16.

Державний історико-культурний

заповідник в м. Луцьку внесено до ЄДРПОУ, про що свідчить довідка №27 "Про

включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій

України", виданою 11.01.2000р., в якій вказано ідентифікаційний код

юридичної особи -13347923, а також форму власності - комунальна власність.

Відповідно ст.80 Цивільного кодексу

України від 16.01.2003р. №435-ІУ юридичною особою є організація, створена і

зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється

цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у

суді.

Державний історико-культурний

заповідник в м. Луцьку є юридичною особою і може укладати від свого імені угоди

оренди належно переданого йому майна.

Повноваження на укладання договорів

оренди майна, належного Державному історико-культурному заповіднику в м. Луцьку

від свого імені та на використання коштів, надані Положенням про

історико-культурний заповідник в м. Луцьку.

Відповідно до п.3 ч.2 розділу IV

Положення про історико-культурний заповідник в м. Луцьку "Керівництво і

звітність заповідника" директор має право укладати договори та угоди,

здійснювати грошові і кредитні операції згідно з діючим законодавством;

Фонд державного майна України, його

територіальне відділення, не є орендодавцем майна, яке не є майновим

комплексом, що є загальнодержавною власністю, і Фондом державного майна України

не здійснювалось приватизації майна, належного Державному історико-культурному

заповіднику в м. Луцьку;

Факт відсутності права Фонду

державного майна України і його територіального відділення виступати

орендодавцем майна, належного Державному історико-культурному заповіднику в м.

Луцьку, підтверджується самим Фондом державного майна України. Державний

історико-культурний заповідник в м. Луцьку листом від 19.01.2000р. №8/1-8

подавав запит до органу Фонду державного майна України - Регіонального Відділення

Фонду державного майна України по Волинській області, про належність майна, яке

знаходиться на балансі Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку,

в тому числі приміщення пам'ятки архітектури "Монастир бригіток", яке

знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Кафедральна, 16, до державної власності.

У відповіді - повідомленні

регіонального відділення Фонду державного майна України від 03.02.2000р.

№126-102-2.7 "Щодо права власності" вказано, що на запит

регіонального відділення обласне управління статистики вказало, що Державний

історико-культурний заповідник в м. Луцьку віднесено до державної власності, і,

згідно довідки №27 "Про включення до Єдиного Державного реєстру

підприємств та організацій України", виданою 11.01.2000р., Державний історико-культурний

заповідник в м. Луцьку віднесено до комунальної власності. Отже, приміщення

пам'ятки архітектури "Монастир бригіток", яке знаходиться за адресою:

м. Луцьк, вул. Кафедральна, 16, віднесено до комунальної власності;

- відповідно до положень постанови

Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між

загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю

адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" та Закону

України "Про власність", виконавчим комітетом Волинської обласної

ради народних депутатів прийнято рішення від 24.12.1991р. №260 "Про

розмежування майна між суб'єктами комунальної власності".

Згідно п.37 Переліку майна,

затвердженого рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних

депутатів від 24.12.1991р. №260 "Про розмежування майна між суб'єктами

комунальної власності", до обласної комунальної власності передано зокрема

такий об'єкт нерухомого майна як Луцьке музичне училище, яке знаходилось на

території Державного історико-культурного заповідника в м. Луцьку, по вул.

Крупської, 16 (нині - вул. Кафедральна, 16 "Монастир бригіток");

- передача об'єкта оренди не могла

бути проведена за погодженням з Державною службою з питань національної

культурної спадщини.

05.03.2006р. постановою Кабінету

Міністрів України №336 "Про Державну службу з питань національної

культурної спадщини" створено Державну службу з питань національної

культур ної спадщини та затвердженого Положення про неї.

До прийняття даної постанови,

30.03.2002р. Кабінетом Міністрів України було винесено постанову №446 "Про

утворення Державної служби охорони культурної спадщини" та затверджено

Положення про неї.

Договір оренди частини приміщення

"Монастир бригіток" площею 157кв.м., яке знаходиться за адресою: вул.

Кафедральна, 16 в м. Луцьку, укладено 01.07.2001р., тобто до прийняття

нормативних актів, якими утворено орган охорони культурної спадщини.

- прокурор має право звертатися до

суду в інтересах лише громадянина або держави.

Право прокурора звертатися до суду

з позовами про захист інтересів саме держави передбачено процесуальними нормами

Господарського процесуального кодексу України та нормами Конституції України.

Відповідно п.3 ч.1 ст.2

Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи

за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до

господарського суду в інтересах держави;

Відповідно п.2 ст.121 Конституції

України від 28.06.1996р. прокуратура України становить єдину систему, на яку

покладаються  представництво інтересів

громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Отже, прокурор може звертатися до

господарського суду з позовами з метою представництва інтересів держави в

порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України та іншими

законами. Таким чином, нормами, які містяться в Господарському процесуальному

кодексі України, встановлено процесуальну дієздатність державних та інших

органів, прокуратури.

Як видно з ст.121 Конституції

України, в ній відсутнє покладення на прокуратуру функції представництва інших

інтересів ніж громадянина або держави.

Прокуратурі не надано права

звертатися до суду в інтересах інших органів, а лише в інтересах громадянина

або держави.

Фонд державного майна, його

регіональні відділення і представництва, а також Державна служба з питань

національної культурної спадщини мають право від свого імені звертатися до

суду, є юридичними особами.

Відповідно ч.1 ст.80 Цивільного

кодексу України від 16.01.2003р. юридичною особою є організація, створена і

зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється

цивільного правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у

суді.

Фонд державного майна, його

регіональні відділення і представництва Державна служба з питань національної

культурної спадщини, є юридичними особами, зареєстровані як юридична особа у

встановленому законом порядку, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю

і можуть бути позивачем та відповідачем у суді.

Фактично, прокурор звернувся з

позовом в інтересах цих юридичних осіб.

Прокурору не надано права на

звернення до суду в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від

їх підпорядкування і форм власності.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

1.07.2001р. між Державним

історико-культурним заповідником в м.Луцьку та ТзОВ „Дукат" було укладено

договір оренди частини приміщення пам'ятки містобудування та архітектури

національного значення „Монастир бригіток" площею 157 кв.м. по

вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку.

          10.01.2007р. прокурор в інтересах

держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по

Волинській області, Державної служби з питань національної культурної спадщини

звернувся з позовом до господарського суду, в якому просить визнати недійсним

згаданий договір оренди,  зобов'язати ПФ

"Ретро" звільнити приміщення пам'ятки містобудування та архітектури

„Монастир бригіток" площею 157 кв.м. по вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку.

           На обгрунтування позовних вимог

прокурор посилається на те, що Державний 

історико-культурний заповідник не мав права передавати в оренду пам'ятку

містобудування та архітектури „Монастир бригіток" площею 157 кв.м. по вул.Кафедральній,

16 в м.Луцьку, яка знаходиться у загальнодержавній власності, оскільки правом

відчуження, передачі у володіння, користування чи управління об'єктів

культурної спадщини, що є пам'ятками, відповідно до ст.5 Закону України „Про

оренду державного та комунального майна” є Фонд державного майна України чи

уповноважений ним орган; договір оренди пам'ятки містобудування та архітектури

національного значення  №7/01 від

1.07.2001р. всупереч вимог ст.18 Закону України «Про охорону культурної

спадщини» укладено без погодження з відповідним урядовим органом державного

управління - Державною службою з питань національної культурної спадщини.

          Відповідно до п. 2 ст. 2, ст. 5

Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 287

Господарського кодексу України Фонд державного майна України, його регіональні

відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх

структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також

іншого майна у випадках, передбачених законом.

          Згідно з п. п. 3, 4 Положення про

регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою

КМУ від 15.06.1994р. № 412, відділення здійснює повноваження орендодавця

державного майна.

          З доводами прокурора про те, що  приміщення по вул.Кафедральній,16 у

м.Луцьку  належить до загальнодержавної

форми власності,  погодитись не

можна.         

          Як передбачено ст.17 Закону України

„Про охорону культурної спадщини” пам'ятка, крім пам'ятки археології, може

перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

          У відповідності із постановою Ради

Міністрів Української  РСР №442 від

1979р. вказана будівля віднесена до пам'яток містобудування та архітектури

Української РСР, що перебувають під охороною держави.

Рішенням виконавчого комітету

Волинської обласної ради народних депутатів №198 від 24.06.1985р. приміщення

передано на баланс Державного історико-культурного заповідника в м.Луцьку і

перебуває на балансі заповідника нині.

З початку 1960-х років і по 1997р.

у приміщенні за адресою: м.Луцьк, вул.Кафедральна,16 функціонувало Луцьке

державне музичне училище.

24.12.1991р. виконавчим комітетом

Волинської обласної ради народних депутатів відповідно до положень постанови

Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між

загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю

адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" та Закону

України «Про власність» прийнято рішення 

№260 "Про розмежування майна між суб'єктами комунальної

власності", згідно з яким затверджено переліки майна, яке передається у

власність області, районів та міст обласного підпорядкування.

Відповідно до  п.37 Переліку майна, затвердженого рішенням

виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991р.

№260 "Про розмежування майна між суб'єктами комунальної власності",

Луцьке державне музичне училище передано до обласної власності.

20.12.1993р. Волинською обласною

радою народних депутатів двадцять першого скликання було прийнято рішення №16/4

"Про майно обласної комунальної власності", згідно з яким затверджено

перелік об'єктів обласної комунальної власності, до яких віднесено і Луцьке

державне музичне училище.

22.03.2006р. Волинською обласною

радою четвертого скликання прийнято рішення №26/17

"Про внесення змін до Переліку

об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, які

перебувають в управлінні обласної ради", яким розділ V11 "Управління

культури і туризму облдержадмінстрації" 

Переліку майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст

області, що передані підприємствам, установам, організаціям інших форм

власності, управління якими здійснюють обласна рада і управління

облдержадмінстрації доповнено пунктом 1 такого змісту: "1. Приміщення по

вул.Кафедральній,16 у м.Луцьку (відповідно до розпорядження представника

Президента України від 21.04.1993р. №156)".

На запит господарського суду Фонд

державного майна України повідомив (лист №10-16-3963 від 14.03.2007р.) про те,

що відомості про  Державний  історико-культурний заповідник в м.Луцьку та

нерухоме майно, що знаходиться у нього на балансі,  а так само відомості про наявність  орендних договірних відносин по спірному

приміщенню, відсутні.

Державний історико -культурний

заповідник в м.Луцьку внесено до ЄДРПОУ як юридичну особу  комунальної форми власності, що

підтверджується довідкою Волинського обласного управління статистики № 27 від

11.01.2000р.

Відповідно до рішення Волинського

облвиконкому від 24.06.1985р. №198 

"Про затвердження Положення про історико-культурний заповідник в

м.Луцьку" виконком обласної Ради народних депутатів вирішив передати на

баланс історико-культурного заповідника в м.Луцьку споруди, які знаходяться на

території заповідника згідно додатку, серед яких і пам'ятку містобудування та

архітектури "Монастир бригіток".

Згідно з довідкою з  ЄДРПОУ майно Державного історико-культурного

заповідника в м. Луцьку віднесено до комунальної форми власності.

Доказів на підтвердження передачі

спірної будівлі до загальнодержавної власності відповідно до постанови Ради

Міністрів СРСР від 28.04.1980р. № 285 „Про порядок передачі підприємств,

об'єднань, організацій, установ будинків і споруд” прокурор та позивачі не

надали.

Наведеними доказами спростовуються

доводи прокурора, позивача про належність приміщення по вул.Кафедральній,16 у

м.Луцьку до загальнодержавної форми власності.

У відповідності із постановою

Кабінету Міністрів України №446 від 30.03.2002р. "Про утворення Державної

служби охорони культурної спадщини" 

у складі Міністерства культури і мистецтв було створено Державну службу

охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 5 Закону України

„Про охорону культурної спадщини” до повноважень центрального органу виконавчої

влади у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, належить: погодження відчуження

або передачі пам'яток національного значення їхніми власниками чи

уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або

управління; погодження охоронних договорів на пам'ятки національного значення.

Проте договір оренди частини приміщення

пам'ятки містобудування та архітектури „Монастир бригіток" по

вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку укладено 1.07.2001р., тобто на час, коли  Державна служба охорони культурної спадщини

ще не була створена, а тому передача об'єкта оренди не могла бути погоджена з

Державною службою охорони культурної спадщини.

Як повідомила Державна служба з

питань національної культурної спадщини органом охорони культурної спадщини на

час укладення договору від 1.07.2001р. був центральний орган виконавчої влади у

сфері охорони культурної спадщини - Міністерство культури і мистецтв України.

У відповідності із ст. 2 ГПК

України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх

заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до

господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає,

в чому саме полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх

захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні

функції у спірних відносинах.

Як вказав Конституційний Суд

України в рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99 (справа про представництво

прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (п. 5) орган,

уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах,

фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора, і на

підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України є стороною в процесі.

Із змісту ст.ст.1, 2 ГПК України

випливає, що порушення права чи законного інтересу позивачів або спір щодо них

повинні існувати на момент звернення до суду.

Встановлені судом в процесі

судового розгляду обставини свідчать, що приміщення пам'ятки містобудування та

архітектури „Монастир бригіток" по вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку не

відноситься до загальнодержавної власності, а передача цього приміщення в

користування на час укладення договору оренди від 1.07.2001р. повинна була

узгоджуватись із Міністерством  культури

і мистецтв України, а тому прокурор, звертаючись з позовом до господарського

суду, необґрунтовано визначив органами, уповноваженими державою здійснювати

відповідні функції у спірних відносинах, регіональне відділення Фонду

державного майна України по Волинській області та Державну службу з питань

національної культурної спадщини.

При таких обставинах, коли

встановлено, що приміщення пам'ятки містобудування та архітектури „Монастир

бригіток" по вул.Кафедральній, 16 в м.Луцьку не відноситься до

загальнодержавної власності, а передача цього приміщення в користування на час

укладення договору оренди від 1.07.2001р. повинна була узгоджуватись із

Міністерством  культури і мистецтв

України, відсутні підстави для висновку про порушення інтересів регіонального

відділення Фонду державного майна України по Волинській області та Державної

служби з питань національної культурної спадщини, які визначені прокурором як

позивачі.

Наведені обставини дають підстави

вважати, що спірні матеріальні правовідносини між  даними конкретними суб'єктами - регіональним

відділенням Фонду державного майна України по Волинській області, Державною

службою з питань національної культурної спадщини та ТзОВ

"Дукат-Ойл",  Державним

історико-культурним заповідником в м. Луцьку, відсутні.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80

ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній

предмет спору.

Керуючись ст.ст.5, 17 Закону

України „Про охорону культурної спадщини” п. 2 ст. 2, ст. 5 Закону України „Про

оренду державного та комунального майна”, ст. 287 Господарського кодексу

України, п. 5 Рішення Конституційного Суду України  від 08.04.1999 року № 3-рп/99 у справі

№1-1/99, ст. ст.1, 2, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.86 ГПК України, господарський суд

у х в а л и в:

провадження у справі за позовом

прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного

майна України по Волинській області, Державної служби з питань національної

культурної спадщини до товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ойл»,

Державного історико-культурного заповідника в м.Луцьку про визнання недійсним

договору оренди від 1.07.2001р., зобов'язання звільнити приміщення,  п р и п и н и т и.

          Суддя