АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 543/901/16-ц Номер провадження 22-ц/786/957/17Головуючий у 1-й інстанції Грузман Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Пилипчук Л.І.,
суддів Дряниці Ю.В., Бондаревської С.М.,
за участю представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, представника банку - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2017 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Контракт до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2016 року ПАТ Контракт звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №15/2015 від 08.05.2015 року, укладеним із ТОВ Прагматика Україна , на підставі договору поруки №15/2015-1 від 08.05.2015 року в сумі 60 723,05грн, що складається з: 42 340,46 грн. заборгованості за простроченим кредитом; 5045,44 грн. - прострочені проценти, 8596,52 грн. пеня за простроченими кредитом та процентами, 3617,87грн. індекс інфляції на суму простроченого кредиту та відсотків, 1122,76 грн. - сума 3% річних від суми простроченого кредиту та прострочених процентів.
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за договором №15/2015 про надання кредиту від 08.05.2015 року за договором поруки №15/2015 від 08.05.2015 року у загальній сумі 55982,42грн., з яких: 42340,46 грн. сума заборгованості за простроченим кредитом; 5045,44грн. сума заборгованості за простроченими процентами; 8596,52 грн. - пеня , а також судовий збір у розмірі 1270,52грн., а всього стягнуто 57252,94 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вважає, що, надіславши йому, поручителю, повідомлення-вимогу від 16.01.2016 №512/3/07-175 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, банк, як кредитор, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й протягом шести місяців, тобто, починаючи з 22.01.2015, зобов'язаний був пред'явити позов до поручителя. Оскільки банк у шестимісячний строк від дня, встановленого для дострокового погашення кредиту, позов не пред'явив, порука відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України є припиненою.
На момент звернення банку до суду із відповідними позовними вимогами дія поруки закінчилася, тому позовні вимоги банку вважає безпідставними.
В обґрунтування своїх доводів посилався на правові висновки Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14 та від 22.06.2016 року у справі №6-368цс16.
Заслухавши доповідь судді, пояснення та доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 08 травня 2015 року між ПАТ Банк Контракт та ТОВ Прагматика Україна укладено договір №15/2015 про надання кредиту, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 93 000,00 грн. на строк до 06 травня 2016 року включно з урахуванням строків погашення окремих траншів повернення кредитних коштів зі сплатою 30% річних /а.с.9-11/.
Забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором стала порука ОСОБА_2 згідно договору поруки №15/2015-01 від 08.05.2015 року. /а.с.18/.
Відповідно до п.4.1. договору поруки строк дії договору поруки до 06.05.2019 року включно або до повного погашення боржником своїх зобов'язань за договором кредиту.
Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, надані банком у тимчасове платне користування грошові кошти в повному обсязі не повернув та нараховані проценти за користування кредитом не сплатив.
16 січня 2016 року на адресу поручителя ОСОБА_2 банком надіслано повідомлення-вимогу №612/3/07-175 про повне погашення заборгованості за договором кредиту. Зазначена вимога залишена поручителем без належного реагування. Вдруге вимога поручителю направлена 04 листопада 2016 року за №46/11-2139 /а.с.19-22/.
Частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідача, як з поручителя боржника, заявлену суму заборгованості по тілу кредиту, відсотках та пеню, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача до суду з даним позовом здійснено у межах строків, передбачених ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки в розділі 4 договору поруки від 08.05.2015 року передбачено, що вказаний договір діє до 06.05.2019 року або до повного виконання договірних зобов'язань за договором кредиту.
При цьому районний суд відмовив у позові в частині стягнення сум нарахування індексу інфляції та 3% річних від суми простроченого кредиту та прострочених процентів, оскільки застосування відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України можливо лише у разі, коли договором не передбачено відповідальність за порушення зобов'язання. Натомість договір поруки визначає платежі, які зобов'язаний сплатити поручитель у випадку несвоєчасного виконання боржником кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, які ґрунтуються на повно з'ясованих фактичних обставинах, належній правовій оцінці та правильно застосованих нормах матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду та хибного тлумачення норми ч.4 ст.559 ЦК України з посиланням на правові висновки Верховного суду України, викладені у справі №6-53цс14 від 17.09.2014 року та №6-368цс16 від 22.06.2016 року.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги , порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у справі №6-368цс16 від 22.06.2016 року, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й протягом шести місяців, починаючи від цієї дати був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя. Таким чином, якщо кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.
Однак даний правовий висновок не може бути застосований, оскільки висловлений у справі з обставинами, які є відмінними від даної справи. У справах, що переглядалися Верховним Судом України, в договорі поруки не був зазначений конкретний строк його дії, після закінчення якого порука припиняється, а було встановлено, що вони діють до повного погашення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.
Як убачається з договору поруки від 08.05.2015 року №15/2015-01, пунктом 4.1. сторони договору встановили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 06 травня 2019 року включно або до повного виконання боржником своїх зобов'язань за договором кредиту.
Таким чином, порука ОСОБА_2 діє до строку, вказаного у договорі поруки, тобто до 06 травня 2019 року або до виконання боржником своїх зобов'язань за договором кредиту, якщо таке виконання відбудеться раніше закінчення строку дії договору поруки.
З огляду на викладене колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що, надіславши поручителю повідомлення-вимогу про дострокову сплату кредиту від 16.01.2016 року, банк відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання та був зобов'язаний протягом шести місяців від 22.01.2016 року пред'явити позов до поручителя.
В даному випадку вимога про дострокове виконання зобов'язання по кредитному договору подана до поручителя в межах строку дії договору поруки №15/2015 від 08.05.2015 року, за змістом вимог якої поручитель повинен був погасити заборгованість по кредитному договору в строк до 21 січня 2016 року, - не є зміною строку виконання самого зобов'язання, а є санкцією за порушення виконання кредитного зобов'язання. Такий висновок узгоджується із правовим висновком, висловленим Верховним Судом України у постанові від 29.01.2014 року у справі №6-155цс13. Також у постанові №6-1006цс16 від 08.06.2016 року Верховний Суд України дійшов висновку, що подання кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язання до боржника не призводить до припинення зобов'язання за договором поруки, якщо вимога до поручителя подана в межах встановленого договором поруки терміну.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення місцевого суду відсутні. а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст.303,304, 307, 308, 314,315. 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - суддя /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_6
/підпис/ ОСОБА_7
ЗГІДНО:
Суддя Апеляційного
суду Полтавської області ОСОБА_1
Суд | Апеляційний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 27.04.2017 |
Оприлюднено | 04.05.2017 |
Номер документу | 66249686 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Дем’яносов Микола Власович
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Дем’яносов Микола Власович
Цивільне
Апеляційний суд Полтавської області
Пилипчук Л. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні