Рішення

від 25.04.2017 по справі 695/1747/16-ц

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1747/16-ц

номер провадження 2/695/105/17

.

25 квітня 2017 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Середи Л.В.

при секретарі - Бреусі В.С.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 та

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Юляна , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області про визнання недійсним договорів оренди землі -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПП Юляна про визнання недійсним договорів оренди землі.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована на території Драбівецької сільської ради Золотоніського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,41 га. Окрім вказаного позивач прийняв спадщину від померлого 26.05.2011 рок батька ОСОБА_4, яка складається із земельної ділянки площею 2,4130 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Позивач по справі 01.11.2011 року уклав договір оренди своєї земельної ділянки із ПП Юляна , який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок у відділі Золотоніської регіональної філії Центру ДЗК за №712158434008227 від 07.06.2012 року терміном на десять років. При оформленні спадщини позивач дізнався, що договір оренди землі з покійним батьком ОСОБА_4 також укладений 01.11.2011 року з ПП Юляна та зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок у відділі Золотоніської регіональної філії Центру ДЗК за №712158434008234 від 07.06.2012 року, терміном на десять років. Позивач наполягає, що оскільки його батько помер 26.05.2011 року є всі підстави вважати, що його підпис у договорі оренди землі, заяві на проведення реєстрації оренди землі є підробленим, а отже договір не може вважатися укладеним. Окрім того позивач наполягав, що в договорах оренди землі від 01.11.2011 року відсутні істотні умови договорів, що в свою чергу є порушенням прав орендодавця, а тому посилаючись на вимоги ст. 15 ЗУ Про оренду землі вважає, що є достатні підстави для визнання вказаних вище договорів оренди землі не дійсними відповідно до закону. Оскільки добровільно вирішити спір сторонам не вдалося позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

У судовому засіданні позивач по справі позовні вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні, пояснив суду, що вказані земельні ділянки перебували в оренді ПП Юляна починаючи з 2000 року, орендну плату за користування вказаними земельними ділянками він та його покійний батько також отримували починаючи з 2000 року, хоча сама орендна плата здійснювалася часто із запізненням. Під час укладення договору оренди землі в 2011 році він сам договір не читав, а дізнався про відсутність істотних умов у вказаному договорі лише коли звернувся за юридичною допомогою до адвоката.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю та зазначив, що у вказаних договорах відсутні істотні умови договору оренди землі, а тому посилаючись на вимоги ЗУ Про оренду землі та посилаючись на правову позицію Верховного суду України, висловлену в Постанові від 18 липня 2012 року просив суд вказані договори оренди землі визнати недійсними.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, вважала їх надуманими та звернулася до суду із заявою про застосування строку позовної давності, вважаючи, що позов є не мотивованим, а сам позивач не зазначив у позові дати, коли він дізнався про порушення свого права і не зазначив причини пропуску строку позовної давності.

Представник третьої особи по справі управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області в судове засідання не з'явився, однак в своїй заяві від 21.06.2016 року просив суд розгляд справи проводити за його відсутності.

Суд заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи встановив наступне.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку (серії ЯГ №630304), ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,41 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.12.2015 року, зареєстрованого в реєстрі №3411, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 48755785 від 01.12.2015 року, ОСОБА_1 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 2,4130 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Згідно з договорами оренди землі від 01.11.2011 року, укладеними між ПП Юляна та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , які зареєстровані у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок у Відділі Золотоніської філії Центру ДЗК за № 712158434008227 від 07.06.2012 року та №712158434008234 від 07.06.2012 року, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 передали ПП Юляні земельні ділянки в оренду, а самі договори укладено строком на десять років, починаючи з моменту державної реєстрації цих договорів.

Окрім того суд зважає, що в матеріалах справи наявні договори оренди землі, які укладалися між тими ж сторонами ще 01.10.2007 року, а строк дії вказаних договорів визначений п'ять років, та діє до 31 грудня 2011 року.

Згідно п. 6 договорів оренди землі від 01.10.2007 року після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином судом вбачається, що позивач укладає договір оренди вказаної земельної ділянки із відповідачем не вперше, знав про умови визначені в ньому та терміни його дії.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст, 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.,ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 1статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.,ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Саттею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При вирішенні даного спору суд враховує, що позивач по справі в судовому засіданні сам ствердив, що він та його померлий батько укладали вказані договори оренди землі раніше, отримували за це відповідну орендну плату, яку отримували і в грошовій, і в натуральній формі. Оплата орендної плати стверджується також довідкою виданою ПП Юляна від 16.05.2016 року №10 про нарахування та виплату орендної плати по земельних ділянках відповідно до договорів оренди землі від 01.11.2011 року, яку сторони по справі не заперечували та не оспорювали.

Враховуючи вказані вище пояснення ОСОБА_1 останній знав про укладення договору оренди його земельної ділянки з відповідачем, а його посилання на те, що він не ознайомлювався із вказаним договором при його підписанні суд вважає не обґрунтованими.

Таким чином судом встановлено, що під час укладення договору оренди землі між позивачем ОСОБА_1 та ПП Юляною 01.11.2011 року волевиявлення сторін було вільним, його зміст не суперечить Цивільному кодексу України та спеціальному Закону «Про оренду землі» , сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, договір спрямований на реальне настання правових наслідків, зареєстрований у встановленому законом порядку, у судовому засіданні ні позивачем, ні його представником не надано доказів, які б свідчили про недійсність укладеного договору оренди від 01.11.2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_4 помер 26.05.2011 року, в свою чергу договір оренди землі укладений між ПП Юляна та ОСОБА_4 01.11.2011 року.

У своїх позовних вимогах позивач зазначив, що дізнався про наявність договору оренди землі з покійним батьком ОСОБА_4 лише при оформленні спадщини, однак суд бере до уваги, що процедура прийняття спадкоємцем спадкового майна є досить тривалою в часі та залежить від спадкоємця та його волі, часу звернення до нотаріальної контори, надання та оформлення відповідних документів, тощо, а тому таке посилання позивача не дає суду можливості чітко визначити термін, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Однак суд враховує, що позивач повинен був подати заяву про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, крям того, ОСОБА_1 за даним договором оренди землі отримував орендну плату, а отже знав про існування вказаного договору оренди землі та не оспорював його раніше, а звернувся до суду із вказаним позовом лише 07.06.2016 року, більше того в позовній заяві і в судовому засіданні позивач взагалі не зазначав, чому саме зараз він оспорює договір оренди землі від 01.11.2011 року, укладений між ним та відповідачем більше п'яти років тому.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Саттею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вирішуючи даний спір суд приходить до висновку, що орендодавцю було відомо про те, що орендар користується його земельними ділянками, у зв'язку із чим від початку користування земельними ділянками позивач отримував орендну плату, тобто знав про існування правовідносин, що випливають з договору оренди.

Більше того, позивач, як вбачається із матеріалів справи, не заперечує факт укладення договору оренди землі між ним та ПП Юляна в 2011 році, не піддає сумніву підписання акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду, який підписувався між ним та представником відповідача, тощо.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним, який був укладеним 01.11.2011 року між його померлим батьком ОСОБА_4 та відповідачем по справі то суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строки позовної давності та не зазначено, коли саме позивач дізнався про порушення свого права та не доведено поважність пропуску вказаного вище строку, ОСОБА_1 не зазначено жодної обставини та не наведено жодного доказу, які б підтверджували, що позивач дізнався про порушення свого права в межах строків позовної давності. В свою чергу факт отримання орендної плати, в тому числі за оренду земельної ділянки ОСОБА_4 позивачем не заперечувався.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2010 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі судам роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку із пропущенням позивачем строків позовної давності.

На підставі зазначеного та керуючись ст., ст. 203, 215, 257, 261, 267 ЦК України, Законом України «Про оренду землі» , ст., ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного підприємства Юляни , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області про визнання недійсним договорів оренди землі - відмовити повністю у зв'язку зі спливом позовної давності .

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Середа Л.В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано головуючим 28 квітня 2017 року.