Рішення

від 29.06.2017 по справі 695/1747/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1324/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 23,47 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

позивача ОСОБА_6

представника позивача ОСОБА_7

представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємство "Юляна", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області про визнання недійсним договорів оренди землі,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПП Юляна про визнання недійсним договорів оренди землі, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка розташована на території Драбівецької сільської ради Золотоніського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,41 га.

Позивач стверджує, що він також прийняв спадщину від померлого 26.05.2011 році батька ОСОБА_9, яка складається із земельної ділянки площею 2,4130 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

01.11.2011 року ОСОБА_6 уклав договір оренди своєї земельної ділянки із ПП Юляна терміном на десять років.

При оформленні спадщини позивач дізнався, що договір оренди землі з покійним батьком ОСОБА_9 також укладений 01.11.2011 року з ПП Юляна та зареєстрований в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок у відділі Золотоніської регіональної філії Центру ДЗК за №712158434008234 від 07.06.2012 року, терміном на десять років.

Позивач наголошує на тому, що оскільки його батько помер 26.05.2011 року є всі підстави вважати, що його підпис у договорі оренди землі, заяві на проведення реєстрації оренди землі є підробленим, а отже договір не може вважатися укладеним. Окрім того ОСОБА_6 зазначає, що в договорах оренди землі від 01.11.2011 року відсутні істотні умови договорів, що в свою чергу є порушенням прав орендодавця.

Позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 01.11.2011 року укладений між ПП Юляна та ОСОБА_6, який зареєстрований за №712158434008227 від 07.06.2012 року та договір оренди землі від 01.11.2011 року укладений між ПП Юляна та ОСОБА_9, який зареєстрований за №712158434008234 від 07.06.2012 року; стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суд Черкаської області від 25 квітня 2017 року у задоволенню позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено за пропуском строків позовної давності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суд Черкаської області від 25 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до приватного підприємство "Юляна", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області про визнання недійсним договорів оренди землі, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення прав позивача, але оскільки позивач з 2011 року знав про порушення своїх прав, але до суду звернувся лише в 2016 році, то він пропустив строк позовної давності за захистом своїх порушених прав, про що відповідач зробив відповідну заяву в суді першої інстанції.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, площею 2,41 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Його право власності на дану земельну ділянку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №630304 від 17 серпня 2006 року (а.с. 13).

Згідно з договором оренди землі від 01.11.2011 року, укладеним між ПП Юляна та ОСОБА_6, що зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок у відділі Золотоніської філії центру ДЗК за № 712158434008227 від 07.06.2012 року, вбачається, що ОСОБА_6 передав ПП Юляна земельну ділянку в оренду, а сам договір укладено строком на десять років, починаючи з моменту державної реєстрації.

Його батько, ОСОБА_9 був власником земельної ділянки, площею 2,41 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в межах Драбівецької сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Його право власності на дану земельну ділянку підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР №5-00024 від 04 травня 2007 року (а.с. 23). 26 травня 2011 року ОСОБА_9 помер, а земельну ділянку після його смерті успадкував його син, позивач по справі ОСОБА_6, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01 грудня 2015 року. В процесі оформлення спадкових справ ОСОБА_6 дізнався, що його батько ОСОБА_9 також 01.11.2011 року уклав договір оренди землі з ПП Юляна .

Також при детальному ознайомленні з договорами оренди землі ним було виявлено, що в договорах оренди земельних ділянок відсутні істотні умови, а саме: кадастровий номер земельної ділянки та місце її розташування; відсутня грошова оцінка; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, порядку її внесення і перегляду; порядок внесення орендної плати; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Позивач зазначає, що на момент укладення договору оренди землі з його батьком 01.11.2011 року його батько уже помер 26 травня 2011 року, а тому було відсутнє його волевиявлення на вчинення даного правочину.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про визнання договорів оренди землі недійсними.

Зазначені правовідносини регулюються Конституцією України, ЦК України, ЗК України та Законом України Про оренду землі .

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, кадастровий номер земельної ділянки та місце її розташування; відсутня грошова оцінка; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, порядку її внесення і перегляду; порядок внесення орендної плати; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Співставленням статті 15 Закону України Про оренду землі та договорів оренди землі від 01.11.2011 року, укладених між ОСОБА_9Г і ОСОБА_6 та ПП Юляна вбачається що дійсно в договорах оренди землі відсутні дані про кадастровий номер земельної ділянки та місце її розташування; відсутня грошова оцінка ; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутні істотні умови договору оренди землі містяться в додатках до договорів оренди що проходили державну реєстрацію (кадастровий план земельної ділянки з зазначенням її кадастрового номеру, схема розміщення земельної ділянки на території Драбівецької сільської ради, акт прийому передачі земельної ділянки без зазначення дати виконання цієї дії, акт визначення меж земельної ділянки в натуру з підписом позивача ОСОБА_6 а.с. 37-44), так як відповідно до пункту 7 договору оренди землі договір набуває чинності не з моменту його підписання, а з моменту його державної реєстрації.

Частиною другою вказаної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Так як всі істотні умови були визначені в додатках до договору оренди землі та підписані також ОСОБА_6, то договір оренди землі пройшов державну реєстрацію та набув чинності.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (частина третя статті 15 зазначеного Закону).

Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не посилався на те, що спірні договори оренди земельних ділянок, що не містять усіх передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов, порушують його права на час звернення його до суду, а тому в рішенні суду першої інстанції відсутні обґрунтування наявності чи відсутності порушення прав позивача не зазначенням всіх істотних умов в договорі оренди землі. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначив, що відсутність умов щодо індексації орендної плати в довгостроковому договорі оренди може з часом знецінити вартість оренди до несправедливого рівня. Відсутність умови повернення земельної ділянки орендодавцеві призводить до судових тяжб, а відсутність місця розташування земельної ділянки не передбачає взагалі будь-якого контролю за використанням земельної ділянки.

Чинне законодавство передбачає захист вже порушених прав особи, яка звертається до суду, а не можливості порушення таких прав в майбутньому. Частиною четвертою статті 60 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У справі, яка переглядається, колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи та дотриманням інтересів усіх учасників договору виходить з того, що сторони врегулювали в договорі свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 ЦК України, виконували умови договору узгодженим способом, зокрема, позивач упродовж усього часу отримував орендну плату, що ним не заперечувалось.

Отже, якщо відсутність у договорі декількох з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема і в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Таким чином, колегія суддів у даній справі приходить до висновку, про відсутність порушення прав позивача при укладанні договорів оренди в зв'язку з відсутністю в ньому всіх істотних умов та можливість захисту прав позивача іншим шляхом.

Так як ОСОБА_6 не доведено наявність порушення його прав відсутністю в договорах оренди землі всіх істотних умов, визначених статтею 15 Закону України Про оренду землі , то в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до приватного підприємство "Юляна", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_6та ПП Юляна 01.11.2011 року необхідно відмовити по суті заявлених позовних вимог, а не за пропуском строку позовної давності, так як судовому захисту підлягає лише порушене право.

Такий висновок колегії суддів буде відповідати правовому висновку ВС України, зроблений ним 21 вересня 2016 року у справі №6-1512цс16.

Судом також встановлено, що на момент підписання 01.11.2011 року договору оренди землі, між ОСОБА_9 та ПП Юляна , ОСОБА_9 помер ще 26 травня 2011 року, за п'ять місяців до підписання договору оренди землі. Зазначена обставина підтверджена свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с. 11) та не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що недійсним може бути визнано лише укладений договір.

У разі, якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212 - 1215 ЦК України). Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Так як на момент вчинення правочину 01.11.2011 року вже померлий ОСОБА_9Г не міг виразити своє волевиявлення до договору оренди, то такий правочин підлягає до визнання його недійсним.

Своє право власності на спадкове майно спадкоємець ОСОБА_6 отримав 01 грудня 2015 року, отримавши в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом та зареєструвавши своє право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 11-12).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. З часу виникнення права власності на земельну ділянку в ОСОБА_6 і виникло право на захист своїх порушених прав. Але суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що право на захист порушених прав у ОСОБА_6 виникло з часу відкриття спадщини та зробив невірний висновок про відмову в задоволенні позову в цій частині за пропуском строку позовної давності.

Звернувшись до суду з позовом 07 червня 2016 року про визнання недійсним договору оренди землі від 01.11.2011 року, укладеного між ОСОБА_9 та ПП Юляна , позивач ОСОБА_6 не пропустив трирічний строк позовної давності, так як захистити своє порушене право має лише власник нерухомого майна, земельної ділянки, право власності на яке у нього виникло -1.12.2015 року.

Судом першої інстанції зроблено невідповідність висновків обставинам справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального права та невірно вирішений спір по суті, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 відносно визнання недійсним договору оренди землі від 01.11.2011 року укладений між ним та ПП Юляна підлягають до відхилення в зв'язку з відсутністю порушених прав, а позовні вимоги ОСОБА_6 відносно визнання недійсним договору оренди землі від 01.11.2011 року укладений між ОСОБА_9 та ПП Юляна підлягають до задоволення.

Так як апеляційна скарга і позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то відповідно до статті 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають до задоволення і вимога щодо повернення судових витрат на 50% від їх суми ( 551,20 гривни сплата судового збору за подачу позову + 704 гривни + 508,64 гривни за подачу апеляційної скарги : 2 ) = 881,92 гривни.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2017 року - задовольнити, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2017 року скасувати

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до приватного підприємство "Юляна", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги: управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області про визнання недійсним договорів оренди землі задоволити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 01.11. 2011 року, укладений між приватним підприємством Юляна ЄДРПОУ 30145972 та ОСОБА_9, який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок у відділі Золотоніської регіональної філії центру ДЗК за №12158434008234.

Стягнути з приватного підприємства Юляна ЄДРПОУ 30145972 на користь ОСОБА_10 судові витрати по справі в сумі 881,92 гривни (вісімсот вісімдесят одна гривна 92 коп.).

В частині вимог ОСОБА_6 до ПП Юляна про визнання недійсним договору оренди землі від 01.11. 2011 року, укладеного між приватним підприємством Юляна ЄДРПОУ 30145972 та ОСОБА_6 Миколаєвичем, який зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок у відділі Золотоніської регіональної філії центру ДЗК за №712158434008227 в позові відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :