Постанова

від 17.05.2007 по справі 11/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

17 травня 2007 р.                                                             Справа  № 11/54

За позовом  Державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області, м. Ужгород

до Між гірської районної санітарно-епідеміологічної станції, смт. Між гір”я

про стягнення 2259 грн.

Суддя   Якимчук Л.М.

Представники:

від позивача: Пітух В.І. –завідувач сектором організаційно-аналітичної роботи, доручення від 11.04.2007

від відповідача: Смірнова О.В. –провідний юрисконсульт Закарпатської обласної СЕС, довіреність від 21.03.2007

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2259 грн. економічних санкцій, у тому числі 752,78 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 1506 грн. штрафу, застосованих за порушення державної дисципліни цін згідно рішення від 11.12.2006 № 101. Зокрема, Міжгірською районною санітарно-епідеміологічною станцією, всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2006 року № 662 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15 жовтня  2002 року № 1544 і від 27 серпня 2003 року № 1351”, яка набрала чинності 11.05.2006, застосовано завищені тарифи, затверджені постановою КМУ від 27.08.2003 № 1351 „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної  служби”, внаслідок чого за період з 01.06.2006 по 26.06.2006 одержано додаткової виручки на суму 752,78 грн.

          Відповідач у запереченні на позовну заяву та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що  постанова КМУ „Про внесення змін до постанов  Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544 і від  27 серпня 2003 року № 1351” від 11 травня 2006 року №662, якою змінюються тарифи (прейскуранти) на платні послуги, вступила в силу з моменту її опублікування, тобто  31 травня 2006 року („Урядовий  кур”єр” № 100 від 31.05.2006). З цього моменту Перечинська райсанепідемстрація почала застосовувати нові ціни на платні послуги.

          У пункті 5 Указа Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997 № 503/93, зазначено: „... акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов”язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях”.

          Постанова КМУ від 11.05.2006 № 662 визначає права і обов'язки громадян у стосунках із органами державної санітарно-епідеміологічної служби, визначає право на отримання послуг (виконання робіт). У порівнянні з попередньою редакцією постанови № 1351 від 27.08.2003 постанова № 662 від 11.05.2006 значно звужує перелік послуг (робіт) за наданням яких громадяни можуть  звернутися до установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби. Фактично вказана постанова значно звужує права громадян на звернення до закладів та установ державної санепідемслужби для отримання певних послуг (виконання робіт).

          Крім того, у заяві про відмову в задоволенні адміністративного позову відповідач вказує, що позивач пропустив 30-денний термін на подання  позову до господарського суду про примусове стягнення  суми  економічних санкцій, передбачений п. 3.6 Інструкції „Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами”, затвердженою наказом Мінекономіки, Мінфіна від 03.12.2001 № 298/519. Строк сплив 11.01.2007, оскільки рішення прийняте 11.12.2006, а звернувся він лише 27.03.2007.

          Вивчивши матеріали справи, дослідивши зібрані в ній докази, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Статтею 6 Закону України „Про ціни і ціноутворення” (далі Закон) передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7 Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

          Відповідно до статті 8 Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних  відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими  методами встановленими Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 35 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”  оплата   послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою визначено тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної  санітарно-епідеміологічної служби.

          Статтею 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення” встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

          Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

          Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.1).

Пунктом 3 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями держінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Держінспекція з контролю за цінами в Закарпатській області, відповідно до покладених на неї завдань, провела перевірку дотримання порядку та застосування тарифів на роботи і послуги в Міжгірській районній санепідемстанції за період з 18.10.2004 по 09.11.2006.

За результатами перевірки складено акт від 10.11.2006 в якому вказано, що Міжгірською районною санітарно-епідеміологічною станцією за період з 01.06.2006 по 26.06.2006 року застосовано вільні ціни (тарифи) за умови їх державного регулювання постановою КМУ від 11.05.2006 №662 „Про внесення змін до постанов КМУ від 15.10.2002 №1544 і від 27.08.2003 №1351”. Зокрема, надавались послуги за тарифами передбаченими постановою КМУ №1351 від 27.08.2003, а не визначених постановою №662 від 11.05.2006 „Про внесення змін до постанов КМУ від 15.10.2002 №1544 і від 27.08.2003 №1351”, яка набрала чинності 11.05.2006, що призвело до завищення тарифів, внаслідок чого за вказаний період одержано додаткової виручки на суму 752,78грн.

На підставі зазначеного акту Держінспекція з контролю за цінами в Закарпатській області, керуючись ст.14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, прийняла рішення від 11.12.2006 №101 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вилучила у Міжгірській районній санепідемстанції всього 2259грн., з яких 752,78грн. додаткова виручка і 1506грн. штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки.

Зазначене рішення направлено відповідачу для добровільного виконання в 10-ти денний термін, однак, не виконано ним до цього часу.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог у судовому засіданні посилався на Указ Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1007 №503/97 з наступними змінами і доповненнями, зокрема, на пункт п'ятий, в якому зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабміну України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають  чинності не раніше  дня їх  опублікування  в офіційних друкованих   виданнях.

У постанові  Кабінету  Міністрів від 11.05.2006 №662 „Про внесення змін до постанови Кабміну України від 15 жовтня 2002р. №1544 і від 27 серпня 2003 №1351” не вказаний строк набрання ним чинності, тому відповідно до п.5 згаданого Указу Президента України, спірна постанова Кабміну набрала чинності з моменту її прийняття.

Таку ж позицію з зазначеного питання займає і Міністерство юстиції України, яка викладена у листі №34-26.2396 від 06.07.2006.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що постанова Кабміну №662 від 11.05.2006 набрала чинності з дня її опублікування в офіційному друкованому виданні, тобто з 31.05.2006, оскільки вона визначає права і обов'язки громадян у стосунках із органами державної санітарно-епідеміологічної служби, визначає право на отримання послуг (виконання робіт) по визначених постановою КМУ тарифах, з огляду на те, що вказана постанова надає право установам і закладом санепідслужби проводити роботи і надавати послуги за плату згідно переліку визначеному нею та за тарифами вказаними у цій постанові, тобто вона визначає певні права і обов'язки установ і закладів  санітарно-епідеміологічної служби.

Суд не погоджується також з думкою відповідача щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду (30 днів з часу відхилення претензії чи залишення її без відповіді, визначеного Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами держконтролю за цінами), оскільки строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України і складає один рік (п.2 ст.99), який позивачем не пропущений.

          Позивач, доданими до справи матеріалами, підтвердив законність та обґрунтованість свого рішення від 11.12.2006 № 101, яким встановлено вину  відповідача, у зв'язку з чим сума 2259 грн. економічних санкцій, застосованих до нього (відповідача) на підставі вказаного рішення підлягає стягненню в дохід державного  бюджету  України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 21, 69, 71, 86, 94, 98, 158, 162, 163, 186, 254 Кодексу  адміністративного судочинства України,

    СУД  ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути  з Міжгірської районної санітарно-епідеміологічної станції (смт.Міжгір”я, вул. Головацького, 2, код 01992593):

а) у дохід державного бюджету, код платежу  23030300, одержувач –державний бюджет Міжгірського району, ідентифікаційний код –22108347, банк одержувача –УДК в Закарпатській області, МФО 812016, р/р 31116106600131 -  753 грн. необґрунтовано одержаної виручки;

б) у доход державного бюджету, код платежу 23030300, одержувач –державний бюджет Між гірського району, ідентифікаційний код –22108347, банк одержувача –УДК в Закарпатській області, МФО 812016,                                  р/р 31116106600131-  1506 грн. штрафу.

3. Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           Л.М.Якимчук